Це стосується як доступності освіти, так і її якості. Якби збереглася навіть радянська система, то вона давала б результати. Будь-яка система, навіть не найпрогресивніша, дає результати. Але в нас — еклектична суміш різних фрагментів. Якість освіти неухильно падає. І це означає, що система руйнується.
Про це в інтерв'ю ZN.UA розсказала Ірина Чудовська, доктор соціологічних наук, викладач Ягеллонського університету (м. Краків) і Європейського університету (м. Київ).
У 2016 році вона заснувала ліцензовану школу за фінською моделлю в невеликому містечку Коростишів, що недалеко від Житомира. Назвала її іменем польського педагога та письменника Януша Корчака. Але через коронавірусну пандемію і посилення тенденції до онлайн-навчання школу вирішили закрити. До заснування школи Ірину Чудовську підштовхнуло те, що її синові потрібно було йти до першого класу. В Києві є чудові приватні школи, каже вона, але вони дуже дорогі – від 500 до двох тисяч доларів на місяць (це дорожче за річну вартість навчання в багатьох вишах України).
На її думку, зараз в Україні ми маємо справу з тотальною глобальною кризою освіти на всіх рівнях. Це стосується як доступності освіти, так і її якості.
Вона каже, що результати міжнародного тестування 15-річних підлітків із математики, природничих наук і читання – PISA – показали, що близько третини українських підлітків не мали базових навичок читання, а саме здатності аналізувати інформацію.
Дослідження, що їх координує Організація економічного співробітництва та розвитку, проводяться раз на чотири роки. Перший замір в Україні було здійснено 2018 року, другий – 2022-го. Єдиний в історії PISA замір, здійснений в країні, що стала жертвою агресії.
І якщо 2018-го Україна, набравши від 453 (із математики) до 469 балів (із природничих наук), була «середнячком», десь між Туреччиною та Люксембургом, то 2022-го очевидним є відкочування на 12–19 балів. Причини зрозумілі: пандемія, широкомасштабна російська агресія та… система освіти, що слабко працює.
Загальна тенденція характерна й для інших країн, але для нас вона драматичніша. Тобто стара, радянська, система освіти відійшла, а нова, досконаліша, не прийшла.
Від міністра до міністра додавались якісь елементи з європейських освітніх систем, і тепер узагалі незрозуміло, до якої системи ми ближчі. Маємо якогось чудернацького кентавра.
Перші місця у замірах PISA мають КНР, Сінгапур. До десятки входять, зокрема, Естонія, Фінляндія, Південна Корея, Японія, Ірландія, Нідерланди, Польща. США, до речі, в «середнячках».
Якими є тренди в системі вищої освіти України
Ірина Чудовська бачить тренд у бік капіталізації вишів на англо-американський манер. Для бідної країни, якою є Україна, це означає дедалі меншу доступність вищої освіти для більшості й дедалі більше розшарування нації не лише за матеріальною, а й, скажімо так, за інтелектуальною та культурною ознаками. Це також означає відплив талановитої молоді до країн Європи, де вища освіта безплатна. Зокрема до Німеччини, Чехії, Словаччини. А це загрожує ще й посиленням демографічних проблем в Україні.
Розуміємо, що теперішню систему освіти потрібно негайно змінювати. Війна ще більше до цього підштовхує, адже через повітряні тривоги діти часто годинами сидять у підвалах. Вчителі часто не зацікавлені вчити дітей. Якщо тривога почалася на якомусь уроці, то цей урок просто пропадає. Навчання дітей – це проблема батьків. Якщо батьки хочуть, щоб їхні діти щось знали, вони їх навчають самі або наймають репетиторів з певних предметів. Вчителі після років коронавірусної деспотії й роботи онлайн, а потім після початку великої війни не дуже напружуються, багато хто виїхав за кордон. В деяких школах працюють вчителі, яким 70 років і які нецікаві дітям. Але натомість у нас залишається купа чиновництва у різних районних, міських, обласних відділах та департаментах з освіти, є величезне міністерство освіти, яке вигадує різні методики та плани, живучи у своїй чиновницькій реальності.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Зараз в Україні ми маємо справу з тотальною глобальною кризою освіти на всіх рівнях – доктор соціології
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Це стосується як доступності освіти, так і її якості. Якби збереглася навіть радянська система, то вона давала б результати. Будь-яка система, навіть не найпрогресивніша, дає результати. Але в нас — еклектична суміш різних фрагментів. Якість освіти неухильно падає. І це означає, що система руйнується.
24011504.jpg
Про це в інтерв'ю ZN.UA розсказала Ірина Чудовська, доктор соціологічних наук, викладач Ягеллонського університету (м. Краків) і Європейського університету (м. Київ).
У 2016 році вона заснувала ліцензовану школу за фінською моделлю в невеликому містечку Коростишів, що недалеко від Житомира. Назвала її іменем польського педагога та письменника Януша Корчака. Але через коронавірусну пандемію і посилення тенденції до онлайн-навчання школу вирішили закрити. До заснування школи Ірину Чудовську підштовхнуло те, що її синові потрібно було йти до першого класу. В Києві є чудові приватні школи, каже вона, але вони дуже дорогі – від 500 до двох тисяч доларів на місяць (це дорожче за річну вартість навчання в багатьох вишах України).
На її думку, зараз в Україні ми маємо справу з тотальною глобальною кризою освіти на всіх рівнях. Це стосується як доступності освіти, так і її якості.
Вона каже, що результати міжнародного тестування 15-річних підлітків із математики, природничих наук і читання – PISA – показали, що близько третини українських підлітків не мали базових навичок читання, а саме здатності аналізувати інформацію.
Дослідження, що їх координує Організація економічного співробітництва та розвитку, проводяться раз на чотири роки. Перший замір в Україні було здійснено 2018 року, другий – 2022-го. Єдиний в історії PISA замір, здійснений в країні, що стала жертвою агресії.
І якщо 2018-го Україна, набравши від 453 (із математики) до 469 балів (із природничих наук), була «середнячком», десь між Туреччиною та Люксембургом, то 2022-го очевидним є відкочування на 12–19 балів. Причини зрозумілі: пандемія, широкомасштабна російська агресія та… система освіти, що слабко працює.
Загальна тенденція характерна й для інших країн, але для нас вона драматичніша. Тобто стара, радянська, система освіти відійшла, а нова, досконаліша, не прийшла.
Від міністра до міністра додавались якісь елементи з європейських освітніх систем, і тепер узагалі незрозуміло, до якої системи ми ближчі. Маємо якогось чудернацького кентавра.
Перші місця у замірах PISA мають КНР, Сінгапур. До десятки входять, зокрема, Естонія, Фінляндія, Південна Корея, Японія, Ірландія, Нідерланди, Польща. США, до речі, в «середнячках».
Якими є тренди в системі вищої освіти України
Ірина Чудовська бачить тренд у бік капіталізації вишів на англо-американський манер. Для бідної країни, якою є Україна, це означає дедалі меншу доступність вищої освіти для більшості й дедалі більше розшарування нації не лише за матеріальною, а й, скажімо так, за інтелектуальною та культурною ознаками. Це також означає відплив талановитої молоді до країн Європи, де вища освіта безплатна. Зокрема до Німеччини, Чехії, Словаччини. А це загрожує ще й посиленням демографічних проблем в Україні.
Про фінські школи ми неодноразово писали раніше.
Розуміємо, що теперішню систему освіти потрібно негайно змінювати. Війна ще більше до цього підштовхує, адже через повітряні тривоги діти часто годинами сидять у підвалах. Вчителі часто не зацікавлені вчити дітей. Якщо тривога почалася на якомусь уроці, то цей урок просто пропадає. Навчання дітей – це проблема батьків. Якщо батьки хочуть, щоб їхні діти щось знали, вони їх навчають самі або наймають репетиторів з певних предметів. Вчителі після років коронавірусної деспотії й роботи онлайн, а потім після початку великої війни не дуже напружуються, багато хто виїхав за кордон. В деяких школах працюють вчителі, яким 70 років і які нецікаві дітям. Але натомість у нас залишається купа чиновництва у різних районних, міських, обласних відділах та департаментах з освіти, є величезне міністерство освіти, яке вигадує різні методики та плани, живучи у своїй чиновницькій реальності.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта