Українські школярі отримуватимуть після 4-го класу свідоцтво про здобуття початкової освіти

Багатьом дітям досить початкової шкільної освіти. Далі треба шукати те, до чого прагне душа. Багато корисного можна взяти в британській системі освіти.

Див. про це: Тотальна Освіта

Працюючи у звичайній сільській середній школі, я, скажемо так, на практиці бачу, що відувається з цією реформою. Поділивши вплив на дітей та підлітків на 3 частини (школа, батьки та оточення (інтернет, телебачення), держава), мушу сказати, що на школу держава поклала 100% відповідальність за цей вплив, хоча школа може відповідати лише (і то частково) за той час, поки діти та підлітки знаходяться у школі. Як пояснити дітям, що треба вчитися, якщо фактично держава не зацікавлена в розумних дітях? Адже це загроза для теперішньої "еліти". При всьому поганому,що відбувалося в СССР, партія (у своєму руслі) дбала про дітей: жовтенята, піонери, комсомольці, і, як результат - готові комуністи. Зараз хіба що євреї в Україні вчать своїх дітей в ульпанах та націоналістичні організації проводять всілякі табори та вишколи для молоді. Яке може бути виховання, якщо у вчителя забрали всі методи впливу на дітей? На мій погляд,ця реформа освіти - троянський кінь в яскравій та привабливій обгортці, танці під дудку європейського толерастизму. І останнє - боляче відчувавати себе гвинтиком у системі освіти, яка готує біомасу (на відміну від освіти, яка готує наглядачів над біомасою)

Якщо перекласти цей вираз міністра освіти на звичайну мову, то: "у нас щороку зростає кількість дітей, чиї розумові здатності не можуть осягнути шкільну програму у повному обсязі"".

Масова освіта залишається індустріальною, тобто спрямованою на виховання живої гайки в механізмі великого соціального конвеєра. Виходом з глухого кута на цьому етапі є домашня освіта і приватні школи.

У мого приятеля онук вчиться в "Кадетському корпусі". Курсанти не граються на уроках в ігри на смартфонах, бо за заведеним порядком, вони вранці здають смартфони/телефони класному керівнику (вимикаються і складаються в спеціальний ящик), а ввечері їх отримують.

На мій погляд, дуже цікава розробка!

"Веселкова Школа - це детально розроблений проект початкової школи з комплектом виданих та перевиданих підручників, включаючи дошкільну підготовку, «райдужними» контрольними до кожного уроку і можливістю он-лайн навчання, в тому числі для малюків від 4 років. Система була відзначена дипломами на всеукраїнських конкурсах, як кращий проект школи майбутнього. Не вимагає спеціальної підготовки педагогів і матеріальних вкладень".

https://www.ar25.org/node/41513

Щодо вчителів. Частково згоден з коментаторами цієї статті. Хто живе в селі, той знає,як важко там знайти роботу,особливо інтелігентній, освіченій людині. І якщо в місті вчитель може поміняти школу,в селі це дуже проблематично. Десь прочитав,що вчитель раніше мав монополію на знання,з появою інтернету ця монополія зникла. Зараз вчителів посилають на різноманітні курси. Але немає розуміння того, що вчителі вже вичерпали свій ресурс і треба щось робити саме з дітьми. І не треба мене звинувачувати в негативізмі. Це реалізм,а не ті бравурні промови чиновників з міносвіти, які (можливо) і не відвідували сільських шкіл і не знають (або не хочуть знати) реальної ситуації в освіті. Коли я жив у Києві, певний час працював у компанії з продажу обладання для ВРХ (великої ргатої худоби). Так це обладнання зчитувало дані про кожну корову чи теля і видавало відповідний обєм корму. Другими словами - кожній тварині своє! А вчитель змушений всьому класу давати один і той самий матеріал! А якщо робити диференціацію - не вистачить ні часу,ні нервів, ні оперативної памяті...

Друже Володимире - в цьому і є проблема! Таких дітей треба відділяти від тих, хто більш - менш вчиться. Але ж яке виття піднімуть батьки таких дітей! Треба брати приклад зі свідків Єгови - як тільки якийсь адепт починає сумніватися у віровченні СІ, а тим більше - починає баламутити паству - його тут же "позбавляють спілкування". Дуже дієвий захід-завдяки йому СІ тримаються вже більше сотні років. Але міносвіти на таке не піде. Дитиноцентризм - що поробиш...

Мені цікаво... Двоє професійних вчителів критикують сучасну українську школу. А чи знайомі вони з шкільною освітою західних країн!? Якщо знайомі, то чому б не порівняти прогресивні системи навчання. наприклад, в США чи Великобританії з українською!

Ще раз про школу…

Вчора мав довгу розмову з донькою по «скайпу»… Розпитував її про навчання дітей та проблеми, які виникали з школою.

У нас звичайна сім’я. Дружина за фахом економіст. Працювала в державних установах, і у великій приватній фірмі. Зараз на пенсії.

Донька народилася у 1975-му. Закінчила школу під час «перебудови». Піонеркою була, в комсомол не вступила. Проблем зі школою у нас не було, вчилася донька без трійок. Багато читала, регулярно ходила з нами в театр, на концерти. Ми разом були на концерті Віктора Цоя і групи «Машина часу» («Машина времени» / рос.). Вдома у неї був магнітофон, програвач і пару метрів платівок на полицях у шафі (від оперної і балетної класики та органної музики до сучасного року). Я часто приносив додому (щоб донька подивилася) книжки про художників, які брав у своїх знайомих. Водив її з собою на репетиції в хореографічне училище і в театр за куліси. (Була мрія, щоб донька стала балериною. Але артистична кар'єра її не приваблювала).

З першого разу донька в університет не поступила – не вистачило 1 балу. Через рік поступила в Київський політехнічний інститут. Під час навчання почала зустрічатися з хлопцем… і вийшла заміж. Він її одноліток і теж навчався в КПІ. Закінчувала інститут донька вже будучи вагітною.

20 років тому назад вони поїхати працювати в Охтирку. Планувалося, що на два-три роки, але вони там прижилися, спільними коштами сімей купили велику квартиру, живуть там і досі.

У доньки шестеро дітей. П’ять своїх і ще вони усиновили хлопчика з дитячого будинку.

Всі діти навчалися і навчаються в одній і тій же охтирській середній школі.

Є. – виповнилося 23 роки. В загальноосвітній школі вчилася добре; паралельно вчилася в музичній школі по класу скрипки. Після школи поступила в інститут в Києві, який успішно і закінчила. Під час навчання жила у сватів (вони мешкають удвох в трикімнатній квартирі). З минулого літа Є. працює у приватній фірмі. Живе самостійно (наймають квартиру разом із співробітницею).

В. – виповнився 21 з половиною роки. В загальноосвітній школі вчився добре. Поступив в інститут в Києві, де зараз і навчається. Живе у сватів.

Л. – в жовтні виповниться 17 років. В загальноосвітній школі вчилася добре. В минулому році, після закінчення школи, поступила в інститут у Полтаві на факультет англійської філології. Живе в гуртожитку. Разом з подругами організувала драматичний гурток, ставлять п'єси і грають в них. Крім того, вільний час проводить в музеях, на природі, на дискотеці.

О. і С. вчаться в школі, займаються у спортивних секціях. С. багато малює і мріє стати художником.

Л. – наймолодша – вчиться у другому класі. Крім навчання ходить на заняття танцями.

Вдома два комп’ютери і доступ до інтернету під контролем батьків.

Діти практично володіють трьома мовами: українською, російською і англійською.

Старші діти (Є., В. і Л.) ніколи не курили і не вживали спиртного. Менші також :-)

Помірно релігійні.

МИ (я з дружиною і свати) фактично не можемо брати участь у вихованні онуків, бо бачимо їх періодично (коли вони приїжджають в Київ, або коли ми їздимо в Охтирку). Спілкуємося з ними по «скапу», «вайберу» і «телеграмм». У всіх дітей є бюджетні смартфони. У старших – планшети.

З проблем, які пов’язані з школою, донька назвала великі витрати на одежу та канцелярські аксесуари.

P.S.
В сімейних планах - всі діти повинні отримати вищу освіту!

Я закінчив школу з золотою медаллю і твердим переконанням, що це тюрма.

Єдині позитивні спогади - це математичний гурток, який вів з власної ініціативи молодий вчитель математики, і уроки фізкультури, тому що нам просто давали м’яча і відпускали грати в футбол.

У мене в школі була тільки одна проблема - мама завуч школи! Тому всі розборки між вчителями і мамою боком вилазили мені. Тому у 5-й клас я перейшов в іншу школу. Директори обох шкіл чітко розуміли суть справи, тому мій перехід був сприйнятий і узаконений цілком спокійно.

Щодо "особливих" дітей...

На мій погляд, треба відкинути так звану "політкоректність" і називати речі своїми іменами. Є певний контингент дітей, яких можна назвати "проблемними". Це діти, які за своїми розумовими здібностями нездатні усвоїти програму певного класу нарівні з основною масою школярів класу. В мій час таких залишали на повторний курс ("второрічники").

Сьогодні таких "проблемних" дітей стало більше! Щодо причин цього - тема окремої і великої статті.

Мені така проблема знайома не з чуток, а від дружини. Декілька років тому назад вона підробляла гувернанткою. Хлопчик вчився у другому класі. Батьки: мати - продавець в аптеці; батько - працював у якійсь фірмі, що завідує білбордами.

В обов'язки дружини входило забрати хлопчика з школи, привести додому, нагодувати, приготувати з ним уроки, погуляти.

Хлопчик явний дебіл. Він дуже погано вів себе в школі. Вдома він тупо відмовлявся готувати уроки: "Я не хочу читати!" "Я не хочу писати!" і т.д. Єдине, чим він бажав займатися - гратися на планшеті! До моєї дружини у нього було декілька репетиторів... І всі вони кидали роботу, не витримуючи. Дружина возилася з ним місяців п'ять, але коли він псіхонувши кинув їй в голову плпншет, я категорично настояв на тому, щоб вони покинула роботу з цим хлопцем. Подруга підкинула дружини ще такого ж "пацієнта". Він був смиренний, але такий же тупий.

Так от... Працюючи гувернантукою, дружина познайомилася з такими ж арбайтерами, як сама. І всі відзначали, що діти з якими вони працюють гувенантками, у розумовому сенсі мають відхилення!

Завдяки палкій дискусії маємо гарне продовження теми:

Щось альтернативне, або Освіта як у Великій Британії

Прикладом справжнього вчителя можна вважали Леопольда Петча, вчителя історії, про якого тепло згадує Гітлер:

«Для моєї особистої долі і всього мого подальшого життя зіграло, можливо, вирішальну роль та обставина, що щастя послало мені такого викладача історії... Я і тепер зі зворушливим почуттям згадую цього сивого вчителя, який своєю гарячою промовою частенько змушував нас забувати даний час і жити в чудовому світі великих подій минулого... Проти свого власного бажання він вже тоді зробив мене молодим революціонером».

«Вивчати історію – значить шукати і знаходити сили, які є дійсними причинами, явно видимих ​​результатів, які ми називаємо історичними подіями... І те, що мій учитель історії добре знав, як зробити цей підхід основним в процесі викладу матеріалу і перевірки знань, можливо, визначило все моє майбутнє життя. Цим учителем був Леопольд Петч з реального училища в Лінці. Він ідеально втілював в собі якості, необхідні для вчителя історії, в згаданому вище сенсі. Літній пан з твердим характером, але добрим серцем, він був прекрасним оповідачем і заражав нас своїм ентузіазмом».
***

Хочу додати, що у нас теж був гарний учитель історії, якого ми дуже поважали і любили, і на уроках якого стояла тиша. Він теж багато розповідав нам про стародавні Рим і Грецію... І моєю улюбленою книгою була "Що розповідають древні греки про своїх богів і герої".

Я знаю лише три народи, які серйозно ставляться до виховання своїх дітей - японці, євреї, цигани

Я хотів би ще наголосоти на важливому аспекті. У нас багато негараздів, які накопичилися за десятки років! Але чи реально в умовах війни, яка не закінчиться ні в цьому році, ні в наступному..., одразу провести всі реформи: армії, медицини, освіти, пенсійну... тощо?

НЕРЕАЛЬНО!

То не треба ставати на шлях всепропальщиків і зрадофілів, узагальнювати окремі недоліки і ганьбити нашу державу і владу. МИ повинні будувати Державу. А для цього треба думати і працювати, висувати креативні ідеї, створювати стартапи... і знову ж думати і працювати.

Злоба і ненависть знищують не того, проти кого вона направлена, а того, хто їх культивує у собі!