Поринули у минуле часи, коли на футбольні майданчики Європи виходили гравці, що символізували своїми зовнішніми даними торжество білої раси. За Гітлера збірна Німеччини являла собою взірець потуги арійського спорту. Для торжества арійського спорту німці запрошували до збірної і гравців іншого походження. Так, після захоплення Польщі до неї залучили одного з найсильніших форвардів довоєнної Європи - Ернста Віллімовського. Однак фашистських вождям і в страшному сні не міг наснитися... негр.
Першим темношкірим футболістом став Джералд Асамоа. Онімечення сина ганських гастарбайтерів відбулося у повній відповідності з європейською тенденцією останніх років.
Футбольні збірні Європи окупували вихідці з Чорного континенту. Першим був Ейсебіо з Мозамбіку. Його приклад наслідували французи на чолі з Маріусом Трезором. У 1978 році в складі англійців з’явився нащадок вихідців з Ямайки Вів Андерсон. Тоді ж в команді Голландії були помічені індонезієць Тахамата і китаєць Ла Лінг. Дещо пізніше, у другій половині 80-х, до лав оранжевих долучилися суринамці Рійкаард, Гулліт, Ваненбург, Вінтер і Менцо, з якими неодноразово билися підопічні Валерія Лобановського. Голландці потім часто згадували, як знущалися з темношкірих гравців місцеві фанати.
Нині такі футболісти складають чи не половину європейських збірних. Їх можна побачити в командах Голландії, Португалії, Англії, Франції, Бельгії. Свого часу ці країни мали колонії, а тепер метрополії активно користуються послугами вихідців з колишніх колоній.
Проте дуже дивно виглядала у середині 90-х темношкіра зв’язка Далін - Ларссон шведської збірної. Тенденцію продовжив Джон Карью, який захищає барви збірної Норвегії. Усі троє - мулати. А ось Па-Моду Ка, що встигнув примірити норвезьку футболку, є володарем вже радикальної синьо-чорної шкіри.
Не лишилися обабіч і східноєвропейські країни. Чимало вже написано про нігерійського поляка Емануеля Олісадебе. У середині 90-х залучили нігерійця Томаса Совунмі і керівники збірної Угорщини. Є темношкірий і у швейцарців, це Блезом Нкуфо з клубу Ганновер-96.
Однак повернемося до згаданого вище Асамоа. Пропонуємо фрагменти його інтерв’ю тижневику Kicker.
- Як часто вам доводиться з проявами расизму?
- З тієї пори, як одягнув футболку збірної, кількість расистських випадів зменшилася. Раніше тяжко було у Східній Німеччині: під час гри в Коттбусі з Енергі я постійно чув образи. Тепер діти іноді підходять за автографом.
- І що при цьому відчуваєте?
- Що до тебе ставляться як до рівного. Наче я німець. Але де-інде доводиться стикатися з актами расизму. Наприклад, у Варшаві, де грали на Кубок УЄФА.
- Вас називали мавпою.
- Це було образливо і дуже боляче.
- Так, але ж польський снайпер Олісадебе народжений у Нігерії.
- Дійсно! Де ж логіка? З подібним ставленням я зіткнувся і у Болгарії, куди приїжджав із збірною...
(Друкується із скороченнями)
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Якби в Ісуса був інтернет, він організував би дистанційне навчання. Проте є речі, які вимагають обов'язкової фізичної присутності. Для того, щоб спрацював палінгенетичний кокон, час від часу треба...
Тяжке і кострубате життя чорношкірого футболіста
Світ:
01032801a.jpg
Першим темношкірим футболістом став Джералд Асамоа. Онімечення сина ганських гастарбайтерів відбулося у повній відповідності з європейською тенденцією останніх років.
Футбольні збірні Європи окупували вихідці з Чорного континенту. Першим був Ейсебіо з Мозамбіку. Його приклад наслідували французи на чолі з Маріусом Трезором. У 1978 році в складі англійців з’явився нащадок вихідців з Ямайки Вів Андерсон. Тоді ж в команді Голландії були помічені індонезієць Тахамата і китаєць Ла Лінг. Дещо пізніше, у другій половині 80-х, до лав оранжевих долучилися суринамці Рійкаард, Гулліт, Ваненбург, Вінтер і Менцо, з якими неодноразово билися підопічні Валерія Лобановського. Голландці потім часто згадували, як знущалися з темношкірих гравців місцеві фанати.
Нині такі футболісти складають чи не половину європейських збірних. Їх можна побачити в командах Голландії, Португалії, Англії, Франції, Бельгії. Свого часу ці країни мали колонії, а тепер метрополії активно користуються послугами вихідців з колишніх колоній.
Проте дуже дивно виглядала у середині 90-х темношкіра зв’язка Далін - Ларссон шведської збірної. Тенденцію продовжив Джон Карью, який захищає барви збірної Норвегії. Усі троє - мулати. А ось Па-Моду Ка, що встигнув примірити норвезьку футболку, є володарем вже радикальної синьо-чорної шкіри.
Не лишилися обабіч і східноєвропейські країни. Чимало вже написано про нігерійського поляка Емануеля Олісадебе. У середині 90-х залучили нігерійця Томаса Совунмі і керівники збірної Угорщини. Є темношкірий і у швейцарців, це Блезом Нкуфо з клубу Ганновер-96.
Однак повернемося до згаданого вище Асамоа. Пропонуємо фрагменти його інтерв’ю тижневику Kicker.
- Як часто вам доводиться з проявами расизму?
- З тієї пори, як одягнув футболку збірної, кількість расистських випадів зменшилася. Раніше тяжко було у Східній Німеччині: під час гри в Коттбусі з Енергі я постійно чув образи. Тепер діти іноді підходять за автографом.
- І що при цьому відчуваєте?
- Що до тебе ставляться як до рівного. Наче я німець. Але де-інде доводиться стикатися з актами расизму. Наприклад, у Варшаві, де грали на Кубок УЄФА.
- Вас називали мавпою.
- Це було образливо і дуже боляче.
- Так, але ж польський снайпер Олісадебе народжений у Нігерії.
- Дійсно! Де ж логіка? З подібним ставленням я зіткнувся і у Болгарії, куди приїжджав із збірною...
(Друкується із скороченнями)
Зверніть увагу
Як створити ельфійський соціальний кокон: що каже Добре Знання – самовчитель з палінгенезії (+аудіо)