Сніжна казка на вулиці Калини (м.Таураге, Литва)

В сніговій хурделиці, яка впала з неба, як довгоочікувана новорічна казка, раділи усі по-свому. Ми з Сашком поверталися зі школи тротуарами, встеленими білосніжною ковдрою снігу. Позаду залишалися сліди від наших ніг, навіть хотілось почекати, подивитись, як майстерно зима їх скриє. Та, мабуть, це не судилося. Попереду нас зовсім незнайомі нам литовці раділи по-свому. З великими жовтими лопатами вони прогортали доріжки до своїх домівок, немов запрошували перехожих: ”Ідіть до нас, в нас чисто”. А доріжка вказує: “Тут чекають на вас”. Така іділія, яку я на Україні давненько не бачила, побудила в мене бажання привітатись с працюючим чоловіком по-українські: “Бог у помічь!” – сказала, а потім отямилась, а че зрозуміли мене тут?

• Ви з України? Мабуть у вас не скрізь зараз сніг білий. Важко у вас, чим ми можем допомогти?
• А можна ми з Вами сніг покидаємо, - мовив Сашко, мабуть йому вчулось, що просять допомогти.
• Зараз так мало снігу, що ї мені не вистачає, ось влітку, коли тисячі бджілок принесуть мені меду, я тебе запрошую на пасіку – там і допоможешь… А зараз я заглянув, чому курочки попрятались, думав, що в них ніжки замерзли. А вони для тебе ось якій подарували гостинець.

Сусід з нашої вулиці вийняв з кішені кілька яєчок, біленьких як сніжки.

• Бери, це справжні, дома згодяться.

Відмовити не могли, подякували і пішли додому…

Недовго думаючи, я вирішила зробити з них справжній майонез. Навіть в одну баночку не помістилося, розклала у дві. Сашко, знімаючи пробу, смачно облизувався. І враз запропонував:

• Давай покажемо, чим стали оті подаровані яєчка. Пригости сусіда.

За мить сусід вже дивувався моєму білому чуду, а я тримала у руках його новий дарунок – велику банку запашного меду.

Повертаючись додому, мене не полишав дивний сюжет цієї зимової казки: звичайні українські слова принесли радість у дві родини. За вікном тихо падав сніг, а я думала: «Щоб з тім медом зробити таке, щоб казка не закінчувалась?».

Знаєте, як по-литовськи буде «Бог у помічь?» - «Padėk Dieve!».

                                                                                                                                                                                                Анна Олар - Литва