Рудольф Гесс (Rudolf Hess): соціотип, дуалізація, шлях, доля (+аудіо)

Головним творцем ідеології націонал-соціалізму вважається Адольф Гітлер (20 квітня 1889, Браунау-на-Інні, Австро-Угорщина — 30 квітня 1945, Берлін, Німеччина), а головним ідеологічним твором – його книга «Майн Кампф» (1925). При цьому зазвичай ігнорується той факт, що текст книги народився внаслідок тривалих і ретельних обговорень з Рудольфом Гессом. Саме він робив стенограми розмов з Гітлером і на їх основі формував текст книги. Саме Гессу належить ідея дати книзі брендову назву «Моя боротьба» – замість невиразної назви «4,5 роки боротьби проти брехні, дурості і підступності», придуманої Гітлером. Саме Гесс настояв на тому, що прихід НСДАП до влади має бути абсолютно легітимним, тобто  максимально правильним.

Що нам відомо про характер Гесса та його стосунки з Гітлером? Викладемо найголовніші моменти – дуже стисло. Доволі багато інформації про це знаходимо на різномовних сторінках Вікіпедії, а також у спеціальних статтях, відеофільмах і радіоінтерв’ю з істориками.  

Походження

Предки Гесса походили з Чехії: у 1760-х роках Петро Гес починав садівником у баварському місті Вунзідель.

Рудольф Гесс народився 26 квітня 1894 р. в Александрії Єгипетській в культурній і гармонійній родині процвітаючого купця з Баварії Фріца Гесса. Там отримав пристойну домашню і шкільну освіту. Після 1908 р. навчався в Німеччині, де був одним з кращих учнів школи-інтернату. Мав особливі здібності до науки й математики. У 1911 р. поїхав до Швейцарії для навчання в елітарній Вищій комерційній школі. Через рік приступив до практичного навчання в торговій компанії у Гамбурзі.

Практичність і реалізм

З Гамбургу Рудольф писав батькам детальні листи, в яких повідомляв, що ретельно працює з бухгалтерським балансом, а на вихідні гарно проводить час в подорожах, на тенісному корті, в театрах і спортивних заходах. При цьому не виказував жодного незадоволення майбутньою професією. З цього можна припустити, що копітка робота з великою кількістю деталей його не обтяжувала.

З початку Першої світової війни Гесс записався добровольцем на фронт і рвався на передову, де в хід йдуть «ніж і кинджал». Тобто його не  лякав прямий контакт з ворогом, що вказує на сильний тип нервової системи.  Хоробро воював на фронтах: був командиром взводу, потім льотчиком 1-ї винищувальної ескадри «Ріхтгофен», яку очолював Герман Герінг. Протягом війни тричі зазнав поранення, останній раз дуже серйозно. Був нагороджений Залізним хрестом, зокрема, за чесність і правильне керування своїм підрозділом. Закінчив війну лейтенантом.

Одразу ж після війни вступив до добровольчого корпусу (Фрайкор), що складався з націоналістично налаштованих солдатів і офіцерів. У лютому 1919 року став студентом Мюнхенського університету, де вивчав економіку й історію. Працював над дисертацією з політекономії. Тобто, попри зацікавленість політикою, Гесс все ж таки довіряв економіці з її усталеною логікою і конкретикою.

Пізніша писанина про те, що Рудольф начебто був містиком і астрологом, є відвертою брехнею. Приводом для цих чуток стало те, що офіційна медицина не дозволяла повністю відновитися після отриманих ран, тому Гесс змушений був звернутися до народної медицини. Жодної містики. Що відрізняло Гесса від інших, то це точне мислення, логіка, реалізм, практичність, увага до деталей.  

Магічна дружба Рудольфа і  Адольфа

У Мюнхені в квітні 1920 р. Рудольф познайомився з Ільзою Прьоль (Ilse Pröhl). Вона була однією з перших дівчат в Мюнхенському університеті, де  вивчала германістику і бібліотечну справу. Весною 1920 року Гесс запросив Ільзу на одне із зібрань, де виступав Адольф Гітлер. За словами Ільзи, ідеї Гітлера справили на неї незабутнє враження. У 1921 році Ільза відповідно до своїх переконань вступила в НСДАП і стала для майбутнього чоловіка «політичним секретарем».

Одразу ж після знайомства Гесса з Гітлером, яке відбулося у 1920 році, між ними виникла надзвичайна, «магічна» дружба. Разом їм було цікаво і дуже комфортно. Вони притягнулися один до одного як два магніти і вже не розлучалися. Гесса вважали «другим я» Гітлера, його «тінню».

Згідно зі спогадами Карла Майра, Гесс справляв на Гітлера особливий вплив, він був його «першим і найуспішнішим наставником». Перед кожною важливою промовою Гітлер і Гесс усамітнювалися, після чого Гітлер виходив на зібрання сповненим величезної енергії, яку й передавав слухачам.

Гітлер і Гесс часто вели тривалі бесіди про ідеологію націонал-соціалізму і розвиток партії. Гесс навчав Гітлера тому, як правильно подавати свої ідеї, як підтримувати вигідний імідж, як одягатися, щоб виглядати красиво і респектабельно. Зокрема, популярне гасло «Зіґ хайль!» (нім. Sieg Heil! — «Хай живе Перемога!» або «Слава Перемозі!») було впроваджене Рудольфом Гессом у 1934 році на з'їзді НСДАП у Нюрнберзі після промови Гітлера. Це видно з фільму «Тріумф волі» та інших документальних джерел.

Співавтори «Майн Кампф»

Під час перебування в ув’язненні в Ландсберзькій в’язниці у 1924 році Гітлер і Гесс почали працювати над написанням «Майн Кампф». При цьому Гесс наполягав на плануванні й чіткому розпорядку дня. «Щоранку Гесс заходив у кімнату до Гітлера, будив його, стежив за тим, щоб той не курив в ліжку, змушував робити зарядку, а після сніданку організовував йому «робочий процес»: виганяв відвідувачів, за його ж власним висловом, «блокував Адольфу відходи від письмового столу» (Лист дружині з в’язниці Шпандау від 09.03.1971 р.) – пише історик Олена С’янова.

Гітлер, будучи художньою натурою, звик працювати тоді, коли є натхнення. Натомість Гесс примушував його до систематичної праці, тож Гітлер іноді бунтував і сварився, жартома називаючи Гесса «плантатором», а себе – «негром розумової праці».

Гесс також організував для Гітлера правильне харчування і зручні умови для праці – для літературної роботи друзі отримали окрему кімнату.

Рудольф Гесс, без перебільшення, був співавтором «Майн Кампф»: він подавав ідеї, записував обговорення, формулював речення і редагував рукопис.

Ільза відвідувала Гесса в Ландсбергській в’язниці і займалася разом з ним редагуванням «Майн кампф». Рудольф Гесс не форсував відносини з Ільзою, незважаючи на її захоплення ним. Саме Гітлер підштовхнув свого особистого секретаря до одруження на Ільзі, яке відбулося 20 грудня 1927 року в Мюнхені. Гітлер виступив свідком нареченого і став хрещеним батьком його єдиному синові Вольфу Рюдігеру, який народився 18 листопада 1937 року. Рудольф щиро кохав свою дружину. Завжди стриманий у почуттях, при звертанні до Ільзи він знаходив ніжні слова і навіть писав їй вірші.

Взаємовигідне доповнення

Щоб дізнатися, про що думає Адольф, треба слухати, що каже Рудольф» – жартували колеги. Про те ж саме пише в 1938 році англійський посол в Німеччині Гендерсон, якому в той час було зовсім не до жартів: «Ретельно приховані думки німецького фюрера часом прориваються в неофіційних розмовах його заступника, як це мало місце в минулий вівторок в Університеті Мюнхена. Така думка посвячених. Скільки в тому спонтанності, а скільки розрахунку – не скажу, проте очевидно, що Гітлер і Гесс, як і раніше, надзвичайно близькі» – повідомляє Олена С’янова.

Гесс узяв на себе конкретику і деталі, залишивши Гітлеру інтуїцію і стратегію. Гесс став наче продовженням Гітлера. Зазвичай стриманий і заглиблений у себе Гітлер демонстрував несподівано теплі почуття до Гесса, звертаючись до нього «мій Руді, мій Гессик», але не виказував їх при сторонніх.     

Творець фюрер-принципу

Гесс був не лише співавтором «Майн Кампф» та ідеології націонал-соціалізму. Він був співтворцем самого Гітлера-фюрера. Саме Гесс почав називати Гітлера фюрером, тобто вождем.

Як розповідає Олена С’янова, в середині двадцятих років, майже одразу ж після дострокового звільнення, Гесс почав здійснювати свою програму реалізації фюрер-принципу. Це вимагало від Гітлера, особливо спочатку, великого психічного і навіть фізичного напруження. Гесс заборонив Гітлеру вживати спиртне, танцювати, гучно сміятися, гримасувати, малювати дружні шаржі, допускати, щоб його перебивали... В цей  час Гітлер почувався, за його ж визнанням, «як мокра курка з павичевим хвостом». Однак з часом він почав усе легше входити в цю оболонку. Згодом вона приросла до нього, перетворивши Гітлера на людину-монумент, яким його і знала нація.

Гесс чітко дотримувався вимог протоколу під час публічних заходів і вимагав цього від Гітлера. Будучи людиною культурною, освіченою, авторитетною і представницькою, Гесс багато зробив для залучення інвестицій в партію. Він познайомив Гітлера з багатьма талановитими людьми, політиками, фінансистами і промисловцями.

У 1932 році Гесс отримав повноваження вирішувати всі партійні питання від імені Гітлера. У 1933 році Гесс зайняв посаду «заступника фюрера», ставши в партійній ієрархії людиною №2. 

«До 10 травня 1941 року (дата польоту Гесса на мирні переговори до Англії) ці двоє дійсно майже не розлучалися. «Щоб знайти одного, слід пошукати іншого» – таке свідоцтво особливо цікаве і корисне для історика тим, що Гесс, особистість серед нацистів найбільш закрита і часом важко помітна, піддається вивченню саме як alter ego Гітлера, чия фігура на історичному небосхилі двадцятих-тридцятих-сорокових видна повсюдно і чітко. По суті, Гесс-політик – це і є Гітлер (безумовно, і навпаки), а також – і вся стратегія і тактика німецького націонал-соціалізму» – пише Олена С’янова.

Совість партії

З 1925 року Гесс працював особистим секретарем Гітлера. В середовищі НСДАП Гесс користувався не лише авторитетом, а й великою любов’ю. Його називали «совістю партії» і «стіною плачу» – тому що кожен партієць міг звернутися до Гесса зі скаргою або проханням про допомогу. А все тому, що Гесс вирішував питання виключно чесно і справедливо. У нього не було жодних особистих амбіцій, його цікавили тільки інтереси справи.

Одягався Гесс скромно, але якісно і стильно. Такий тип одягу називають «дорога скромність». Він ніколи не носив військових нагород, лише золотий партійний знак, приколотий до краватки. Закликав до скромності чільних однопартійців, вимагав від них чесності при подачі податкових декларацій і чуйного, справедливого ставлення до рядових товаришів по  партії.

Він закликав однопартійців дбати про своє здоров’я, не допускати ожиріння, більше рухатися, не курити і  не зловживати алкоголем. Це принесло Гессу славу фанатичного прихильника здорового способу життя.

За чесність, відвертість і палку прихильність до порядку та чистоти Гесс отримав кличку «чистюля». «У Берггофі, наприклад, під час перебування там Гесса, фюрер наказував своєму камердинерові Гейнцу Лінге прибирати у себе в особистих кімнатах (навіть якщо він там в цей час працював) щопівгодини, щоб «мій Руді не бачив мого свинарника». Коли ж Гесса в Берггофі не було, прибирання в спальні й робочому кабінеті Гітлера робили раз на три дні, а то й рідше, оскільки за відсутності Гесса «свинарник» іменувався «художнім безладом» і створював вождю «робочу атмосферу»» – розповідає С’янова.

«Я ні про що не жалкую»

На відміну від багатьох інших нацистів, Гесс до кінця життя був переконаним у правоті своєї справи. Свій виступ на Нюрнберзькому процесі він завершив словами: «Доля дала мені можливість працювати багато років під керівництвом найбільшого з синів Німеччини за всю її тисячолітню історію... Я щасливий усвідомленням того, що виконував свій обов’язок як національний соціаліст, як вірний послідовник фюрера. Я ні про що не жалкую – якщо б усе це повторилось, я б діяв так само».

Через три десятиріччя, перебуваючи в берлінській в’язниці Шпандау, він те ж саме написав своєму сину: «Ти повинен знати, мій дорогий, і я знову повторю те, що в житті є вищі, впливаючі на долю сили, які ми, бажаючи дати їм визначення, називаємо Божественними. Вони починають втручатися в долі, якщо це треба, під час великих подій... Я повинен був зустріти його (Гітлера) і пройти з Ним весь цей шлях, надихаючись Його волею. Я повинен був прибути до Англії, щоб говорити про порозуміння і мир. Я повинен і зараз нести свій хрест зі смиренням і гідністю. А ти ... ти повинен знати, що я ні про що не жалкую».

З цим переконанням він прожив до самої своєї смерті у віці 93 роки. Гесса вбили у в’язниці Шпандау 17 серпня 1987 року. Поховали на лютеранському кладовищі у Вунзіделі (Баварія). На  надгробку було написано «Ich hab's gewagt» – «Я наважився».

Ільза Гесс (22 червня 1900 – 7 вересня 1995 р.) – дружина Рудольфа Гесса – після війни була ув’язнена на 3 роки. Вона також не відмовилася від своїх переконань і до кінця життя зберегла відданість ідеям націонал-соціалізму. Стала відомою письменницею. Після смерті була похована поряд зі своїм коханим чоловіком. Могила подружжя Гессів була знищена у 2011 році – з метою знищення історичної пам’яті про націонал-соціалізм і його сотворця.

Ільза Гесс з сином

Основні риси характеру

Наведеного фактажу досить для з’ясування основних рис характеру Рудольфа Гесса. Для нього властиві:

1. Дотримання правил, прагнення діяти правильно, справедливо.

2. Практичність, реалізм, точність, уважність до деталей.

3. Відчуття форми і зовнішньої краси.

4. Систематичність, планомірність, завчасна підготовка.

5. Любов до порядку і чистоти.

6. Сміливість, рішучість.

7. Готовність до застосування фізичної сили.

8. Рухливість, зацікавлення навколишніми подіями.

Психологічний тип Гесса

З погляду психологічної типології описані вище риси відповідають чотирьом основним ознакам психотипів:

• екстраверсія,
• сенсорика,
• логіка,
• раціональність.

Психологічний тип (соціотип), який відповідає цим ознакам, називається логіко-сенсорний екстраверт (ЛСЕ, ESTJ), псевдоніми – «Адміністратор», «Шерлок Холмс», «Бульдозер». Наведемо концентровану характеристику цього психологічного типу з трьох незалежних джерел:

А. Мій опис, наведений у книзі «Психологічні аспекти в менеджменті» (1997).

Б. Професор Девид Кейрсі (Каліфорнійський університет, США).

В. Отто Крегер і Дженет Тьюсон (Асоціація Отто Крегера, США). 

А. Адепт чесної праці. Не вірить у легкий успіх. Надає перевагу ЧЕСНІЙ

ГРІ. Не терпить хитрощів і підступу, ненавидить злодіїв та шахраїв. Займається тільки практичними і корисними справами. Високо цінує компетентність, професіоналізм. У праці – винятково НАДІЙНИЙ партнер. Поняття «кодекс честі», «лицарство» для нього  справжня цінність.

Вважає дотримання правил сильною рисою, виявом характеру. Ретельновиконує свої обов'язки. Не може сидіти без діла, завжди готовий до активності.

Має велику вроджену енергію. Не терпить зволікань, не любить відкладативиконання рішень. Виконуючи відповідальну роботу, розраховує не на імпровізацію, випадок чи несподіване натхнення, а на своєчасний початок і наполегливість.

Зовні охайний, зібраний, постава завжди пряма. Одягається добре і елегантно, але не виряджається. Речами користується довго, вони постійно дивують своєю свіжістю, так ніби час над ними не владний. 

Б. Вони володіють виключною здатністю організовувати обов’язкові заходи

і детально керуватись прийнятими правилами. ESTJ нетерпимі до тих, хто виконує завдання без потрібної уваги до деталей і тонкощів, рекомендованих більш досвідченими у цій сфері людьми. ESTJ – це реалісти, які люблять і поважають факти; здебільшого їх більше цікавлять нові технологічні процеси і технічні засоби, ніж принципи і теорії. Як правило, вони віддані своїй роботі, своїй організації і суспільству; вони знають, у чому полягають їхні обов’язки і навряд чи стануть від них ухилятись, навіть якщо це потребує значних жертв. Вони пунктуальні і сподіваються зустріти цю якість у всіх інших, дотримуються розпорядкуна роботі і вдома, намагаючись знайти кожній речі її місце і бажаючибачити її саме на цьому місці. Як правило, вони точні та обов’язкові і в роботі, і у грі. Вони не люблять бентежити співрозмовників двозначними висловлюваннями і жартами.

ESTJ будують свої стосунки з людьми на основі традицій і звичаїв, підтримуючи гармонійні зв’язки з людьми завдяки організації добре підготованих заходів. Для них багато важать сімейні традиції, тому вони охоче їх підтримують. 

В. Якщо ви бажаєте, щоб робота була виконаною, інструкції втілені в життя, система вдосконалена, а діюча програма вірно оцінена, – запросіть для цього ESTJ. Вони схильні до прямого і відкритого висловлювання власних поглядів, що може призводити до суперечок. Часто вони демонструють високу академічну успішність, що забезпечує їм відповідні дипломи, котрі вони самі високо цінують і вимагають такого ж від інших. Взагалі, вони вимагають до себе поваги і самі не відстають, коли це потрібно. ESTJ не можуть працювати на повну силу, якщо не мають перед собою чіткого плану. Вони надзвичайно нетерпимі до дезорганізуючих факторів і неналежної поведінки легковажних колег. Вони не дуже прислухаються до тих, хто, на їхню думку, не має достатньої кваліфікації, щоб висловлювати свої міркування. Найважче для них — розслабитись і відпочити.

Ефектор четвертої квадри

З погляду соціоніки, 16 соціотипів об’єднуються у 4 квадри – групи психологічного комфорту. Логіко-сенсорний екстраверт належить до четвертої квадри.

З погляду розподілу системних функцій він є «ефектором», тобто тим, хто забезпечує кінцевий ефект, остаточний результат.

Призначенням ЛСЕ як ефектора четвертої квадри є доведення нових систем до технологічної досконалості, постановка їх «на конвеєр», економне використання ресурсів, орієнтація на чесну працю і справедливу винагороду, повага до традицій і досвіду минулого, прагнення гармонії з природою.  

Дуалізація

Між 16 соціотипами виникає 16 видів інтертипних стосунків – від найкомфортніших до найконфліктніших. Найкращі стосунки називаються дуальними, або стосунками повного доповнення. Вони виникають між, здавалось би, цілком протилежними типами, наприклад, дуалами є етико-інтуїтивний інтроверт (ЕІІ) і логіко-сенсорний екстраверт (ЛСЕ).

Але це доповнюючі протилежності. У дуальних відносинах існує чіткий розподіл обов’язків, тому дуали не схильні конкурувати між собою. Наприклад, ЕІІ як інтуїт краще бачить перспективні можливості і краще відчуває час, а як етик краще знається на міжлюдських стосунках. Натомість ЛСЕ, який гірше розбирається в подібних речах, із задоволенням і полегкістю віддає їх своєму дуалу. І навпаки, ЕІІ старається позбутися справ, пов’язаних зі швидкими точними і логічними діями у просторі, - цією роботою ЛСЕ з великим задоволенням займається сам.

Одним словом, у дуальній парі кожний партнер отримує необхідну інформацію в потрібних дозах і в зручній формі. Тут усі сигнали, що продукуються і сприймаються, є приємними, тут нема місця інформаційному голоду або перевантаженню.

Після початкового «притирання» для підтримки гармонії стосунків достатньо просто поводитись природно і невимушено, не прикидаючись якимось іншим: більш логічним, більш діловим, більш емоційним. Після завершення «взаємонастроювання» дуальна пара працює як одне ціле, легко й ефективно. Партнери разом рухаються до досконалості, тільки один є лідером з одних аспектів, а другий — з інших. При цьому дуали прикривають і захищають вразливі місця одне одного.

Гітлер і Гесс – дуальна пара

Не важко побачити, що Гітлер і Гесс були дуальною парою. Вони легко і невимушено розподілили сфери своєї компетентності і вдало доповнювали один одного.

Під час дуалізації відбувається взаємне програмування дуалів, їх синергія і актуалізація. Що більше кожний стає собою (актуалізується), то ефективніше працює дуальна пара в цілому. Саме дуалізація стала причиною «магічної дружби» Гітлера і Гесса.

Важливим чинником взаємного доповнення було й те, що Гітлер був самоучкою, а Гесс – носієм регулярної освіти. Самоосвіта дозволила Гітлеру скласти самостійний погляд на життя, вільний від пануючих стереотипів. Гесс поставив цей новаторський погляд на фундамент усталених знань і посилив перевіреними підходами.  

Колективний фюрер

Гітлер і Гесс посилювали і актуалізували один одного. Відтак фюрер – це продукт дуальної взаємодії. Про це відверто висловилася історик Олена С’янова: «По суті, Гесс-політик – це і є Гітлер (безумовно, і навпаки), а також – і вся стратегія і тактика німецького націонал-соціалізму».

Гесс створив Гітлера, Гітлер створив Гесса. Питання про те, хто був важливішим, не має сенсу. При дуалізації обидва учасники є однаково важливими – як ключ і замок, як кремінь і кресало.

Для підтвердження або спростування описаних вище міркувань необхідно визначити соціотип Адольфа Гітлера і здійснити психологічний аналіз ідеології націонал-соціалізму. Проте це вже тема наступних статей.