Мисливці за паразитами – захоплююча гра творчого класу

Попередня стаття: Маги і політики, або як відростити голову

Соціальні паразити і перехоплення управління

Ми вже говорили, що у природі поширені процеси симбіозу (співжиття), які існують в діапазоні від паразитизму до взаємовигідної взаємодії (мутуалізму). Головним завданням паразитичних видів є перехоплення управління хазяїном, тобто видом, на якому вони паразитують.

Не є винятком паразитичні процеси в людських спільнотах. Паразитичні утворення намагаються обезголовити народні організми і зайняти місце «колективної голови».

Для перехоплення управління паразитичні організації спрямовують головний удар на ліквідацію аріянства, яке є релігією національної еліти. Після чого керівний орган народу розпадається, а нерідко й фізично знищується. Прикладами паразитичного перехоплення управління були «альбігойські війни» – руйнування аріянських держав південної Європи (перша половина 13 ст.), організовані римським іудохристиянством; завоювання Русі ханом Батиєм (1240–1241 рр.), організоване Візантійським та Московським іудохристиянством, руйнування Речі Посполитої, спровоковане римським іудохристиянством, переважно орденом єзуїтів.  

Брехня – головна зброя соціальних паразитів

Головним інструментом соціальних паразитів є обман, який починається дрібними підтасовками, а завершується супернахабною брехнею і фізичним винищення самостійно мислячої частини народу-хазяїна (див.: Третя війна з Росією: 6 таємних інструментів сталінізму).

Існує ціла наука і навіть мистецтво брехні. Одна з технологій просування будь-якої, найбрутальнішої брехні, називається «Вікно Овертона».  Американський електроінженер і юрист Джозеф Овертон описав, як абсолютно чужі суспільству ідеї можуть бути підняті з помийного баку громадського презирства, відмиті, причепурені і, зрештою, законодавчо закріплені. Докладніше про це у статті «Вікно Овертона: технологія знищення, або Як легалізувати що завгодно». Це не промивання мізків як таке, це технології більш тонкі. Ефективними їх робить послідовне, системне застосування і непомітність для суспільства – об’єкта прихованого впливу.

Егрегор диявола

Координація і енергетична підтримка паразитів відбувається завдяки паразитичному егрегору. Це психоенергетичний банк, який формується низькими думками та негативними емоціями людей (див.: Коли радіє Всесвіт). Ісус Хрестос називав його словом «диявол» (брехун, наклепник), арамейською мовою – сатана (противник, ворог).

Диявол – це психоінформаційна (астральна) істота, яка не має ні духу, ні плоті. Це сукупність інформаційного бруду з усього світу. Це колективна істота, бо він являє собою сукупність різного роду паразитичних астральних істот. Проте в нього є інстинкт самозбереження, тому він бореться за своє існування.

Люди самі підживлюють диявола своїми думками та емоціями, а він керує своїми донорами і перетворює на рабів. Про таких людей Ісус Хрестос казав, що їхнім батьком є диявол: «Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого» (Іван, 8).  

Кожна людина, яка генерує ненависть, образи, заздрість, страх, тривогу, обманює і лихословить – вступає у зв’язок з дияволом і відкриває йому доступ до своєї інформаційної системи. «Кожен, хто чинить гріх – гріха невільник» (Іван, 8).

Головними генераторами інформаційного бруду, який підживлює егрегор диявола, є пекельні духовні сутності, які втілюються на Землі, тобто люди. Їх утілення відбувається тоді, коли на Землі знаходяться батьки, що мають відповідний рівень вібрацій, адже подібне притягується до подібного.  

Сучасні наукові методи дозволяють побачити астральних паразитів, які складають колективну особистість диявола. Можна навіть спостерігати, як вони проникають в аури людей. «В ході експерименту виявили два типи астральних сутностей – “брудні” сутності і “чисті”. На ауру людей ці два типи здійснюють різний вплив. “Брудні” сутності проявляють велику агресивність для проникнення в людську ауру, а ось “чисті”, як правило, таку активність не розвивають. Після проникнення “брудних” астральних сутностей, людина починає відчувати незрозумілу агресію і може неадекватно себе поводити.

Великим відкриттям стало те, що досить велика кількість людей має в своїй аурі астральні сутності і перебуває під їх впливом. Але чим світліша аура у людини і чим стійкіший її психоемоційний стан, тим важче проникнути брудній сутності до такої людини» (див.: Астральні паразити притягуються негативними думками та емоціями).  

Згадані вище «астральні сутності» – це егрегори, які творяться думками людей. В залежності від якості цих думок егрегори бувають чистими і брудними. Великі егрегори називаються богами (від слова «багато»). Брудні егрегори – це скупчення брудних думок та емоцій.

Описане дослідження підтверджує те, що диявол – це людський витвір. Як тільки люди перестануть його підживлювати, він засохне і вже не буде нікого мучити.     

Теза, антитеза, синтез

Теза – це те, що є первинним і самодостатнім. Антитеза – це те, що заперечує тезу, чинить їй опір і прагне її знищити, проте в такий спосіб антитеза мобілізує тезу та сприяє її розкриттю в більшій повноті.

Антитеза не є самодостатньою, вона існує лише завдяки тезі — подібно як тінь існує завдяки світлу.

Творець створив життя як гармонійну, цілеспрямовану, еволюціонуючу СИСТЕМУ. Сатана та його співробітники («діти диявола») – це завжди збочена АНТИСИСТЕМА.

З погляду діалектичної тріади «теза – антитеза – синтез», Творець і його діти – це теза, а диявол і його діти – антитеза.

Синтез – це коли діти Божі рішуче долають опір «дітей диявола» і здійснюють перехід на вищий рівень розвитку. Творче подолання диявольської антитези розкриває приховані потенції божественної тези (див.: Сонячний аеростат, або Як позбутися паразитів).

Ідеологи сатанізму трактують «синтез» як компроміс між тезою і антитезою. Але який може бути компроміс між Богом і дияволом, між чистотою і брудом, між правдою і брехнею? Додайте до їжі трішки отрути – і вона вся стане отруйною. Додайте до правди трішки брехні – і вона перестане бути правдою. Напівправда – це різновид брехні.

Компроміс з брудом – це перемога бруду. 

Паразитичні процеси

Егрегор диявола живиться людськими думками. Для збільшення інтенсивності такого підживлення він створює людям проблеми і примушує їх страждати. Для цього диявол запроваджує в їхню свідомість такі паразитичні програми як страх, тривога, заздрість, жадібність, гординя, пожадання, ненависть, зневіра – все те, що називається гріхом (тобто відхиленням, збоченням).

Диявол є паразитом і богом паразитів. Його сила основана на паразитичних процесах – внутрішніх і зовнішніх.

Внутрішні – це згадані вище паразитичні програми. Очищення інформаційної системи людини від паразитичних програм звільняє її від впливу диявола. Чиста людина не витрачає енергію на його підживлення, а диявол втрачає доступ до людини. Очищення від паразитичних програм полягає в очищенні плоті від фізичного бруду, психіки – від негативних емоцій і гріхів, світогляду – від помилкових стереотипів (див.: Друзі і вороги Царства божого).

Зовнішні паразитичні процеси – це корупція, шахрайство, «пиляння бюджету», несправедливі податки, суперечливі закони, приховані реєстри і кадастри, реклама і збут шкідливих продуктів харчування та медикаментів, вакцинація, брудні та енерговитратні технології, брехлива пропаганда, маніпулятивні політтехнології, «газові схеми» та інший непотріб. Заохочення творчих процесів і припинення паразитичних – головне завдання народної держави (див.: Творчість і паразитизм: орієнтири для Третього Гетьманату).

Як весело звільнитися від паразитів

Головним інструментом диявола є брехня: «Він душогубець у своїй основі і не тримається правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько» (Іван, 8). Усі паразитичні процеси – як внутрішні, так і зовнішні – тримаються виключно на брехні. Це тому, що вони не мають внутрішньої сили, тому повністю залежать від тих, на кому паразитують. Для того, щоб отримувати зовнішнє живлення, їм треба переконати в цьому своїх донорів.

Єдиний спосіб це зробити – обманути донора, переконати його в тому, що паразити йому потрібні, що без них – ніяк. Тому наука і мистецтво брехні – це головна наука і головне мистецтво паразитів. Це умова самого існування паразитів, тому інструментарій обману вони постійно шліфують і доводять до досконалості.

Натомість діти Божі мають шліфувати і доводити до досконалості інструментарій  знешкодження брехні.

Для цього потрібні дві прості дії: ідентифікація і висвітлення. Як тільки брехня потрапляє на яскраве світло, вона негайно «випаровується» і зникає.

Оскільки брехня ретельно ховається, то вона зазвичай має глибоко ешелоновану оборону. Але для справжнього мисливця за паразитами що складніше загадка, то цікавіший процес розгадки!

Паразитичні конструкції – це виклик для творчого класу. Розкрити чергову паразитичну схему – це як розгадати кросворд чи розкрити злочин. Процес не тільки захоплюючий, а й надзвичайно повчальний, адже доводиться пізнавати багато чого в суміжних сферах. Тому практикуючий мисливець за паразитами може стати пристойним психологом, істориком, логіком, системологом, дієтологом, фінансистом, лінгвістом, соціальним організатором, харизматичним командиром, яскравим політиком ... – ким завгодно!

Полювання за паразитами – це реальне самовдосконалення зі справжнім драйвом і пригодами. Не вірите? То почитайте оце. Емоційний шок та інтелектуальне задоволення я вам гарантую.  

Полювання за паразитами для багатьох може стати улюбленим хобі чи навіть престижною професією. Адже це екологічна діяльність, а вона з кожним роком стає все шанованішою і престижнішою. Очищення суспільства від паразитичних процесів – це головне завдання екологічного націоналізму.   

На щастя, паразитів навколо – аж кишить! Особливо у власній голові. Так що поле для діяльності широке, ніхто не залишиться без цікавої роботи. Вперед! Нас чекають великі справи, нові друзі, яскраві пригоди. Нові враження і адреналін. Наші помічники – логіка, інтернет-пошуковики, закон про люстрацію, мисливці за привидами і руйнівники міфів :)

І запам’ятаймо цей день: 12 березня 2015 року – початок всенародної гри «Мисливці за паразитами». Методологічні настанови у статті Чому забуксував український націоналізм. Радіймо! 

Продовження: Добро переможе, або Атакуй першим!