Москва роками керувала нашою енергетикою через своїх агентів – експертка з ядерної безпеки про Деркача, Галущенка та Енергоатом

Як формувалася ця корупційна мережа ще з часів Андрія Деркача, як діяли “православні чекісти” в українській енергетиці, чому СБУ закривало очі на зловживання – і куди зникли мільярди? Детально про це розповіла Ольга Кошарна, експертка з ядерної безпеки, кандидат хімічних наук, співзасновниця ГО «Антикризовий експертний ядерний центр України».

Вона нагадала, що колись «Енергоатом» очолював Андрій Деркач, що звинувачений у державній зраді, який втік на Росію і навіть став там сенатором. У 2007 році вона писала про те, що співпраця «Енергоатому» з «Росатомом» – надзвичайно небезпечна. 

Ольга Кошарна тоді працювала у Державному комітеті ядерного регулювання. Вона каже, що добре розуміла, як мають відбуватись офіційні зустрічі: з технічним завданням, погодженим із МЗС. Вона знала росіян – ті ніколи не зустрічаються з людиною, нижчою за них за посадою. І коли побачила, що керівник господарського підприємства зустрічається з федеральним міністром Сергієм Кирієнком, який саме тоді створював «Росатом» і об’єднав понад 450 підприємств, їй стало очевидно, що за цим щось стоїть.

Раніше Деркач просував постанову Кабміну про створення аналогічної структури в Україні – «УкрАтомПром». Він хотів об’єднати туди «Турбоатом», «Енергоатом», «СхідГЗК» (який виробляє урановий концентрат), а також підприємства приладобудування і контролю радіації. Тобто фактично скопіювати модель «Росатому».

Вона тоді написала, що це надзвичайно небезпечний сценарій. Тим паче, що Деркач закінчив Академію ФСБ вже після розпаду СРСР. Це було очевидним сигналом. Після публікації у 2007 році статті «Бойцы невидимого фронта на атомной передовой» в «Дзеркалі тижня» він почав їй погрожувати. Це можуть підтвердити журналістка Юлія Мостова, тодішній заступник міністра енергетики Юрій Недашковський та голова Держатомрегулювання Олена Миколайчук. Мостова навіть телефонувала й попереджала мене про необхідність заходів безпеки. 

Деякий час вона була змушена переховуватись в Україні. Лише коли Рада нацбезпеки (секретарем тоді був Юрій Продан) скасувала постанову Кабміну про «УкрАтомПром», ситуація трохи заспокоїлась. Це була, звісно, сумнівна юридична практика, але іншого виходу не було. Після того вона написала статтю «Родові травми УкрАтомПрому» та ще одну, присвячену Андрію Деркачу. Зрештою, його звільнили.

Під час свого керівництва Деркач зловживав коштами компанії, будував церкви московського патріархату у всіх атомних містах і фінансував їх.

Поруч із ним тоді працював і Герман Галущенко – ще у 2006–2007 роках. Потім він повернувся до «Енергоатому» у 2013-му, коли виконуючим обов’язки президента був Микита Константинов, якого Деркач свого часу запросив з ЄБРР у Лондоні. Інший віцепрезидент, Олег Кулініч, нині заарештований за держзраду. Уже за влади Зеленського його призначили керівником Управління СБУ в Криму (з офісом у Херсоні).

Сам Деркач у червні 2022 року виїхав до Росії. Між нами була справжня вендетта. Я написала статтю й про його кандидатську дисертацію – суцільну компіляцію, не ним написану. Тоді це була масова мода серед чиновників – захищати псевдонаукові роботи.

Ольга стежила за всіма його медіа: він мав телеканал, радіо, газету «Київський телеграф». Його бек-офіс знаходився у будинку на площі Українських Героїв – увесь поверх належав йому.

Вона називала його «православним чекістом». Бо він їздив від Сумщини на Архієрейський собор, де обирали Кирила Гундяєва. Поєднання ФСБшної освіти й показного православ’я завжди виглядало абсурдно, але таких, як він, було чимало.

Ольга згадує конфлікт у Глухові, де мером був Мішель Терещенко. Сумщина – це була вотчина Деркача. Там під час виборів відбувались убивства, тіла знаходили без голів. Він мав власні охоронні компанії в регіоні.

Його помічник Олег Бояринцев у 2020 році зайшов в «Енергоатом» разом із командою Деркача, зокрема, з Лелекою, який очолив дирекцію міжнародного співробітництва, а до того закінчив Військовий інститут перекладачів Міноборони, який готує кадри для ГРУ і КДБ. 

Далі слухайте у цьому відео: 

01:12 Зв’язок «Енергоатому» з Російською Федерацією: Андрій Деркач і його спроба створити «УкрАтомПром»
03:50 Погрози Деркача після критичних публікацій Ольги Кошарної
05:15 Коли і чому поруч із Деркачем з’явився Герман Галущенко?
06:01 Мережа зв’язків Деркача: Микита Константінов, Олег Кулініч, СБУ в Херсоні
07:12 Власність, охоронні компанії та медіаресурси Деркача
11:09 Зв’язки СБУ з командою Деркача і репресії проти бізнесу
13:30 Російська мережа всередині «Енергоатому» та вивезення документації у березні 2022 року
14:50 Затримання Олега Бояринцева, звернення СБУ до Кошарної та втеча затриманого
16:12 Переслідування експертки через її діяльність
19:11 Ігор Миронюк («Рокет») і його роль у корупційних схемах «Енергоатому»
20:20 Зв’язок Миронюка з Вовком і Медведчуком, родинна участь у проєктах ядерної енергетики
24:45 Який зв’язок між Деркачем і ексміністром енергетики Германом Галущенком
26:40 Чи причетна міністерка енергетики Світлана Гринчук до групи впливу Миронюка?
30:00 Як у схемі «Енергоатому» з’явився Тимур Міндіч («Карлсон») та чому його пов’язують із Шурмою й Єрмаком
32:20 Як працювала корупційна схема в «Енергоатомі»: від 10% до 50% відкатів за оплату контрактів
37:40 Чому в «Енергоатомі» досі є російський слід і у що це може вилитися
38:50 Бояринцев, Павлишин і саботаж безпеки атомних станцій під час окупації
40:50 Нахабність учасників корупційної схеми: до чого призведе відсутність захисних споруд на об’єктах енергетики