Поштовхом для написання статті стала фраза одного „рухівця”: „А, бандерівці! Вас ще не знищили?”. Але ця фраза не перша і не остання, яку кожна людина, яка докладає зусиль і боротьбі за національну ідею, може почути.
Совєтська влада вбила в людині людину, змусила стати гвинтиком системи. З розпадом імперії людина стала вільною від совєтської ідеології. Але та воля лише є „де-юре ”, „де-факто” гвинтик залишився в самій людині. Найстрашніше є те, що ця „ідеологія” впливає на молоде покоління, породжуючи „суспільство виродків”. Захоплена наркотиками, пиятикою, гульбами молодь забуває про своє найбільше покликання – бути представником своєї нації.
Найбільші проблеми „суспільства виродків” є в містах за Збручем і далі, до східних кордонів України. Становище української мови, національного духу, культури, традицій вражене хворобою ігнорування.
На даний момент, національно – патріотичні сили мають об`єднатися і розробити програму поступової українізації України. Ця програма не повинна насаджуватися насильницьким шляхом і кожен її пункт має відповідати менталітету певного регіону/міста .
Спочатку потрібно визначити основні напрямки і методи українізації суспільства. Об`єктом має бути окрема людина і суспільство в цілому.
Під словами „об`єктом має бути окрема людина” мається на увазі будь –якого представника суспільства, в якого хоча б є краплина українського патріотизму. Стандартним методом для загострення почуття патріотизму (далі націоналізму) є так би мовити пасивне пропагування українського – музика, фільми, книжки. Це повинно здійснюватися не лише за ініціативи національно-патріотичних партій та організацій, а й звичайних патріотів і націоналістів.
Якщо обмежитися одним містом, то варто згуртовувати націонал-патріотів, шукаючи таких людей як шляхом Інтернету, локальних сіток міст (не рідко такі люди залишають свої адреси на українських форумах та сайтах) так і через пропагандивні акції. Також, варто зазначити, що негативним є досвід насильницьке перетягування „юних” з одної національно-патріотичної організації в іншу – людина за своїм характером вибере собі шлях. Корисно застосовувати методи, якими пропагувався культ героїзму, Союзу української націоналістичної молоді та інші організації початку ХХ ст. Не варто, також, відкидати сьогоднішні напрацювання.
У випадку, якщо людині доступний Інтернет, то потрібно розширювати сітку спілкування з патріотами та націоналістами по всій Україні (також варто і закордоном) шляхом програм спілкування, електронної пошти тощо.
Що ж до поширення української мови як вуличної мови, а не мови кабінетів(хоч це теж не завадить), варто застосовувати поради Володимира Носа, старшого наукового співробітника НДЦ квантової медицини “Відгук” МОЗ України. В.Ніс випрацював програму розширення україномовного середовища, яка не вимагає зусиль для застосування. Програма складається з трьох рівнів : індивідуального пасивного – активного; індивідуального активного; колективного активного.
Перший рівень починається зі створення україномовного середовища навколо себе, на території України спілкуватися лише українською, уникати російськомовного середовища; користуватися лише інформацією на українській мові тощо.
Другий рівень передбачає залученням людей для підтримки цієї програми, створення мобільної команди для застосування даної програми.
На третьому рівні передбачається створення такої групи в сім`ї, родині, середовищі місця проживання(сусіди), колеги по роботі, друзі, знайомі.
На даний час ця програма є актуальною і годиться для застосування на початковому етапі.
Наступним кроком є вплив на населення враховуючи місцевий менталітет.
Фактично, проштовхування національної ідеї в ЗМІ центральних та східних областей частково чи повністю закритий. Отже, потрібно випрацювати сучасну методику.
Потрібно враховувати сучасні методи комунікації. Так, позитивним моментом було розіслання sms-повідомлень, повідомлень по ICQ, електронною поштою патріотичних текстів.
Що ж до дій окремих націонал-патріотичних організацій і партій, то на даний момент потрібно виробити спільну програму відродження українського духу молоді як на загально українському рівні, так і на місцевому.
В ході цього плану повинна застосовуватися практика показу фільмів про героїчну боротьбу за незалежність України, проведення тематичних семінарів, конференцій серед вчителів шкіл, ліцеїв, викладачів вищих навчальних закладів, журналістів та іншої інтелігенції міста. Лекції для школярів – студентів є мало результативними.
Не можна не враховувати також позитивний вплив пропагандивних націоналістичних акцій з додаванням певної символічності – спалення комуністичних прапорів, ляльок – вождів совєтів (наприклад на день народження вождів), хода зі смолоскипами, свічками. Бажано додавати запозиченні із Європи акції, наприклад так звані флеш-моби. Однією з ідей, для загострення патріотичних відчуттів є такий план флеш-мобу: в невеликій кількості 3-5 молодих чоловіків в військовій формі іноземної держави (Російської Федерації) в великолюдному місті роблять огородження навколо певного клаптику землі і позначають її як територію цієї держави. Далі потрібно спостерігати за реакцією людей.
Викладені пропозиції є лише початками у відродженні в молоді духу нації. Також варто розробити програму для підняття патріотичних настроїв в населення віком 35-50 років, хоча на противагу програмі для молоді, вона повинна бути більш виважена і має відповідати ментальності того регіону, на яку вона розповсюджується.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
А, бандерівці! Вас ще не знищили?
Світ:
Найбільші проблеми „суспільства виродків” є в містах за Збручем і далі, до східних кордонів України. Становище української мови, національного духу, культури, традицій вражене хворобою ігнорування.
На даний момент, національно – патріотичні сили мають об`єднатися і розробити програму поступової українізації України. Ця програма не повинна насаджуватися насильницьким шляхом і кожен її пункт має відповідати менталітету певного регіону/міста .
Спочатку потрібно визначити основні напрямки і методи українізації суспільства. Об`єктом має бути окрема людина і суспільство в цілому.
Під словами „об`єктом має бути окрема людина” мається на увазі будь –якого представника суспільства, в якого хоча б є краплина українського патріотизму. Стандартним методом для загострення почуття патріотизму (далі націоналізму) є так би мовити пасивне пропагування українського – музика, фільми, книжки. Це повинно здійснюватися не лише за ініціативи національно-патріотичних партій та організацій, а й звичайних патріотів і націоналістів.
Якщо обмежитися одним містом, то варто згуртовувати націонал-патріотів, шукаючи таких людей як шляхом Інтернету, локальних сіток міст (не рідко такі люди залишають свої адреси на українських форумах та сайтах) так і через пропагандивні акції. Також, варто зазначити, що негативним є досвід насильницьке перетягування „юних” з одної національно-патріотичної організації в іншу – людина за своїм характером вибере собі шлях. Корисно застосовувати методи, якими пропагувався культ героїзму, Союзу української націоналістичної молоді та інші організації початку ХХ ст. Не варто, також, відкидати сьогоднішні напрацювання.
У випадку, якщо людині доступний Інтернет, то потрібно розширювати сітку спілкування з патріотами та націоналістами по всій Україні (також варто і закордоном) шляхом програм спілкування, електронної пошти тощо.
Що ж до поширення української мови як вуличної мови, а не мови кабінетів(хоч це теж не завадить), варто застосовувати поради Володимира Носа, старшого наукового співробітника НДЦ квантової медицини “Відгук” МОЗ України. В.Ніс випрацював програму розширення україномовного середовища, яка не вимагає зусиль для застосування. Програма складається з трьох рівнів : індивідуального пасивного – активного; індивідуального активного; колективного активного.
Перший рівень починається зі створення україномовного середовища навколо себе, на території України спілкуватися лише українською, уникати російськомовного середовища; користуватися лише інформацією на українській мові тощо.
Другий рівень передбачає залученням людей для підтримки цієї програми, створення мобільної команди для застосування даної програми.
На третьому рівні передбачається створення такої групи в сім`ї, родині, середовищі місця проживання(сусіди), колеги по роботі, друзі, знайомі.
На даний час ця програма є актуальною і годиться для застосування на початковому етапі.
Наступним кроком є вплив на населення враховуючи місцевий менталітет.
Фактично, проштовхування національної ідеї в ЗМІ центральних та східних областей частково чи повністю закритий. Отже, потрібно випрацювати сучасну методику.
Потрібно враховувати сучасні методи комунікації. Так, позитивним моментом було розіслання sms-повідомлень, повідомлень по ICQ, електронною поштою патріотичних текстів.
Що ж до дій окремих націонал-патріотичних організацій і партій, то на даний момент потрібно виробити спільну програму відродження українського духу молоді як на загально українському рівні, так і на місцевому.
В ході цього плану повинна застосовуватися практика показу фільмів про героїчну боротьбу за незалежність України, проведення тематичних семінарів, конференцій серед вчителів шкіл, ліцеїв, викладачів вищих навчальних закладів, журналістів та іншої інтелігенції міста. Лекції для школярів – студентів є мало результативними.
Не можна не враховувати також позитивний вплив пропагандивних націоналістичних акцій з додаванням певної символічності – спалення комуністичних прапорів, ляльок – вождів совєтів (наприклад на день народження вождів), хода зі смолоскипами, свічками. Бажано додавати запозиченні із Європи акції, наприклад так звані флеш-моби. Однією з ідей, для загострення патріотичних відчуттів є такий план флеш-мобу: в невеликій кількості 3-5 молодих чоловіків в військовій формі іноземної держави (Російської Федерації) в великолюдному місті роблять огородження навколо певного клаптику землі і позначають її як територію цієї держави. Далі потрібно спостерігати за реакцією людей.
Викладені пропозиції є лише початками у відродженні в молоді духу нації. Також варто розробити програму для підняття патріотичних настроїв в населення віком 35-50 років, хоча на противагу програмі для молоді, вона повинна бути більш виважена і має відповідати ментальності того регіону, на яку вона розповсюджується.
----------------------------------------------------
В тему:
Мова і війна
Проект Сенсар: мова, одяг, Лінукс
Бути чи не бути українській мові?
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков