Володи́мир Володи́мирович Пу́тін (рос.Владимир Владимирович Путин —7 жовтня1952, Ленінград) — російський державний і політичний діяч, другий (2000–2008) та четвертий (від 7 травня2012 року) президент Російської Федерації.
Після відставки першого президента Бориса Єльцина виконував його обов'язки від 31 грудня1999 до 7 травня2000 року. Від 16 серпня до 31 грудня1999 року та від 8 травня2008 року до 7 травня2012 року — голова Уряду Російської Федерації. Має юридичну освіту. Кандидат економічних наук. Голова політичної партії «Єдина Росія» від 7 травня2008 року.
Біографія (до серпня 1999)
Дитинство і юність
Народився 7 жовтня 1952 в Ленінграді. Батько Путіна, Володимир Спиридонович Путін (1911 — 02.08.1999) — учасник Другої Світової війни (воював в НКВД), робітник на заводі. Мати, Марія Іванівна Шеломова (1911–1998), також працювала на заводі, пережила блокаду Ленінграда. Володимир був третім сином в сім'ї — двоє старших братів, що народилися ще в тридцяті роки, померли в дитинстві.
Сім'я Путіних жила в комунальній квартирі в Ленінграді. Вже ставши президентом, Путін розповідав, що ще з дитинства він захоплювався радянськими фільмами про розвідників і мріяв працювати в органах державної безпеки.
У 1970–1975 вчився на міжнародному відділенні юридичного факультету Ленінградського державного університету імені Жданова. В університеті вступив в КПРС і залишався її членом до заборони партії в1991 (формально не виходив з КПРС. Під час навчання вперше зустрів Анатолія Собчака, у той час доцента університету. Тема диплома — «Принцип найбільшого сприяння нації».
Служба в КДБ
Після закінчення ЛДУ Путін був за розподілом направлений в Комітет державної безпеки СРСР.
У 1975–1984 — співробітник Першого (кадрового) відділу Ленінградського управління КДБ.
У 1976 році закінчив «Курси перепідготовки оперативного складу» в Охті («401-а школа»).
У 1979 році закінчив навчання на річних курсах перепідготовки у Вищій школі КДБ в Москві.
У 1985 році закінчив Червонопрапорний інститут КДБ СРСР ім. Ю. Андропова.
У 1985–1990 роках працював в НДР, в Дрездені. Офіційно посідав посаду директора Будинку дружби СРСР — НДР.
Робота в Петербурзі і звинувачення в корупції
З 1990 року — помічник ректора Ленінградського державного університету з міжнародних питань, потім — радник голови Ленінградської міської ради.
З 12 червня 1991 року, після обрання А. Собчака на посаду мера, — голова Комітету із зовнішніх зв'язків мерії Санкт-Петербурга.
На початку 1992 року був переведений в «діючий резерв» КДБ (у званні підполковника запасу), в Ленінградському державному університеті.
З березня 1994 — перший заступник голови уряду Санкт-Петербурга.
Згодом багато хто з тих, хто разом з В. Путіним як головою Комітету із зовнішніх зв'язків займався заснуванням численних фірм і управлінням їхньою діяльністю (Олексій Кудрін, Герман Греф, Михайло Лесін і інші), в 2000-і роки зайняв відповідальні пости в уряді РФ. У 1992 році депутатською робочою групою Ленсовета на чолі з Мариною Сальє і Юрієм Гладковим (так званою «комісією Сальє») проти Путіна, як керівника Комітету із зовнішньоекономічних зв'язків, було висунуто звинувачення в махінаціях у зв'язку з програмою постачання Санкт-Петербурга харчів в обмін на сировину. Згідно з висновком робочої групи, сировина продавалася за заниженими (рідкоземельного металу скандію — в 2000 разів) цінами проти ринкових, тоді як продовольство купувалося за завищеними; операції укладалися з сумнівними фірмами-«одноденками» і з фірмами, на чолі яких стояли кримінальні діячі; договори оформлялися з грубими порушеннями правил і за бажання легко могли бути оголошені недійсними. За підрахунками групи, збиток, нанесений місту в результаті його дій, склав 122 млн доларів. Петросовет схвалив доповідь групи і рекомендував Анатолію Собчаку відправити Путіна у відставку і передати матеріали в прокуратуру.
У серпні 1999 року журналісти Олег Лурьє і Інга Савельєва звинуватили Путіна в корупції в ході приватизації, розкраданні бюджетних коштів, зв'язках з кримінальним світом і іншому. На звинувачення жодної офіційної реакції не було.
Робота в Москві
За три роки Володимир Путін пройшов шлях від заступника керівника справами президента до секретаря Ради безпеки:
З серпня 1996 року, після поразки Собчака на виборах мера, запрошений на роботу до Москви на посаді заступника керівника справами президента Російської Федерації Павла Бородіна.
26 березня 1997 року призначений заступником керівника Адміністрації президента Росії — начальником Головного контрольного управління президента Російської Федерації, змінивши на цій посаді Олексія Кудріна. За словами Путіна, результати проведеною Головним контрольним управлінням перевірки, пов'язаної з виконанням оборонного замовлення, стали однією з причин відставки міністра оборони РФ Ігоря Родіонова в травні 1997 року.
25 травня 1998 року призначений першим заступником керівника Адміністрації президента Російської Федерації, відповідальним за роботу з регіонами. До моменту призначення вважався однією з найвпливовіших фігур в Кремлі.
З 25 липня 1998 року — директор Федеральної служби безпеки Російської Федерації, одночасно — з 26 березня 1999 року — секретар Ради безпеки Російської Федерації.
Захист дисертації
В 1997 році захистив кандидатську дисертацію під назвою «Стратегічне планування відтворення мінерально-сировинної бази регіону в умовах формування ринкових відносин» в Санкт-Петербурзькому державному гірничому інституті.
У 2005 році Брукингський інститут Вашингтона заявив, що 16 з 20 сторінок, якими починається основна частина роботи Путіна, є точним відтворенням або близьким до тексту переказом статті «Стратегічне планування і політика» професорів Вільяма Кинга і Девіда Кліланда, опублікованої в 1978 році. Шість діаграм і графіків з роботи Путіна майже повністю збігаються з американськими.
Президент (2000–2008)
За 2000–2008 роки Путін зробив 192 зарубіжних візити різного рівня — робочих, офіційних, державних, — відвідавши 74 країни. Це 187 крапок на карті світу — міста, населені пункти, географічні об'єкти. Найбільше число візитів припало на Україну (23), Казахстан (14) і Німеччину (13). До Білорусі Путін приїжджав 10 разів, зробив 7 візитів до Китаю, 6 разів був в США. Найнапруженішим за кількістю поїздок для Путіна став 2007 рік — президент 27 разів виїжджав в інші країни. Останньою країною зарубіжних візитів президента стала Італія, острів Сардінія, з якої вісім років тому починався графік міжнародних маршрутів Путіна.
У Росії Путини відвідав 212 міст, населених пунктів і географічних об'єктів. Останньою робочою поїздкою президента Володимира Путіна Росією стало Сочі, де президент виступив на нараді, присвяченій питанням підготовки інфраструктури до Олімпіади-2014, а також провів останню зустріч з президентом США Джорджем Бушем.
Президент (з 2012)
24 вересня 2011 року на пропозицію третього президента Росії Дмитра Медведєва став кандидатом від „Єдиної Росії“ на президентських виборах 2012 року, а 4 березня 2012 року здобув перемогу в першому турі.
5 травня Голова ЦВК Росії оголосив про те, що вибори президента Росії відбулися, переможцем на них втретє став В. В. Путін. За даними ЦВК після обробки 99,3% бюлетенів Путін отримав 63,75% голосів. Таким чином, вибори відбулись в один тур. Найбільшу підтримку Путін отримав в республіках Північного Кавказу: в Дагестані та Інгушетії він отримав трохи більше 90%, а в Чеченській Республіці — майже 100. Великий відсоток голосів було віддано за Путіна на Поволжі: в Татарстані він отримав 83%, в Башкирії — 81%, а в Мордовії — 89%.
Дані, оголошені ЦВК значно відрізнялись від результатів паралельних підрахунків, за якими Путін отримав близько 50%. Через це в багатьох містах Росії відбулись масові протести.
У 2013 році Путін зайняв перше місце у щорічному рейтингу „найвпливовіших людей світу“ за версією журналу Forbes. На думку авторів рейтину, Путін заслуговує на перше місце бо у 2013 році він проявив себе як „диктатор, що активно демонструює силу у своїй країні та на міжнародній арені“.
Протистояння в Україні
1 березня Рада Федерації російського парламенту на запит президента Володимира Путіна дозволила йому ввести війська на територію України. Формально Путін цим дозволом не скористався; верхня палата парламенту скасувала дозвіл 25 червня. Утім, за твердженням української сторони та міжнародних експертів, 27 лютого 2014 Збройні сили Російської Федерації вступили на територію Автономної республіки Крим. Серед іншого, вони блокували військові об'єкти Збройних сил України "Черноморский флот России поставил ультиматум украинским военным (ИНФОГРАФИКА) 03.03.14 21:16."
3 березня в ЗМІ з'явилось повідомлення, що українськими військовими була перехоплена розмова Путіна з командуванням військових операцій в Криму. Згідно з цим повідомленням Президент Росії допитувався у військовокомандуючого, чому українські солдати не відкривають вогню. Далі він перепитував, чи провокують їх росіяни, а після ствердної відповіді запитав, що вони говорять у відповідь. За словами його співрозмовника — „вони нас просто посилають“.
Доктор історичних наук, професор кафедри філософії МДІМВ Андрій Зубов, та інші експерти, аналізуючи становище у Криму після початку російського вторгнення, вказували на схожість рис нинішньої кризи у відносинах між Росією й Україною до приєднання Австрії нацистською Німеччиною 1938 року, прирівнявши цим самим дії Путіна до дій Гітлера.
Приватне життя
Сім'я
З липня 1983 року одружений з Людмилою Олександрівною Путіною. У сім'ї двоє дітей: дочки Марія (р. 1985, в Ленінграді) і Катерина (р. 1986, в Дрездені) — вчилися вСПбДУ (надійшли в 2003 році) — Марія на біолого-грунтовому, Катерина — на Східному факультеті. Недоторканність приватного життя дочок Путіна ретельно охороняється.
За інформацією голландського видання De Pers, Марія заміжня за датчанином Jorrit Faassen. Зараз вони живуть у місті Voorschoten, Голландія
У сім'ї Путіна також багато різних домашніх тварин, більшість були подаровані. Чотири собаки — чорний лабрадор по кличці Коні, два пуделя і каракачан Баффі. А також коза Казка і її козеня, карликова конячка (поні) Вадик.
6 червня 2013 року після балетної вистави у Кремлі в інтерв'ю російському телеканалу подружжя повідомило про свій намір розлучитися. У квітні 2014 року стало відомо про те, що розлучення офіційно оформлено.
Захоплення
Майстер спорту по самбо (1973), за дзюдо (чорний пояс) (1975). Був неодноразовим чемпіоном Ленінграда з самбо.
Захоплюється катанням на гірських лижах. Чемпіон Ленінграда по дзюдо (1975), чемпіон ЦС ДСО „Праця“, призер розіграшу Кубка Союз Радянських Соціалістичних Республік, переможець першостей ДЗГ „Жальгіріс“ і „Калев“, ставав неодноразовим переможцем чемпіонатів вузів.
У 1999 році вийшла книга Володимира Путіна у співавторстві з Василем Шестаковим і Олексієм Левицьким з практичних занять дзюдо — „Вчимося дзюдо з Володимиром Путіним“. 6 жовтня 2008 року в Костянтинівському палаці пройшла презентація навчального фільму, відеододатку до даної книги. Фільм був знятий в Санкт-Петербурзі за участі Володимира Путіна в ролі самого себе.
Улюблений музичний колектив — група „Любе“.
Володимир Путін з дитинства любить твори Редьярда Кіплінга і використовує образи письменника в політичній полеміці.
Вільно володіє німецькою мовою, також трохи англійською.
Носить годинник виключно на правій руці. У різний час носив годинник відомих люксових марок: A. Lange & Söhne, Breguet, Patek Philippe.
Світогляд
В інтерв'ю провідному журналістові телеканалу Сі-Ен-Ен Ларрі Кінгу 8 вересня 2000 року на запитання: Чи вірите Ви у вищі сили? Путін відповів: «Я вірю в людей. Вірю в добрі наміри. Вірю в те, що всі ми стали в цей світ робити добро».
Путін регулярно зустрічався з Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II (починаючи з 31 грудня 1999 — дня, коли Борис Єльцин передав Путіну президентську владу), бере участь у релігійних службах, в ході поїздок по країні відвідує різні православні храми і монастирі.
На думку Путіна, «і традиційні конфесії Росії, і ядерний щит є тими складовими, які зміцнюють російську державність, створюють необхідні передумови для забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки країни».
На початку 2000-х в російських ЗМІ циркулювала версія про те, що духівник Путіна — архімандрит Тихон (Шевкунов), активний учасник процесу об'єднання РПЦЗ та Російської православної церкви (Московського патріархату).
Деякі політики та експерти вважають Путіна реваншистом.
Оцінки особистого статку
За офіційними даними, опублікованими під час Виборів до Державної Думи 2007 року, доходи Путіна в 2006 році склали 2 млн руб., а всього на момент виборів Путіну належало 3,7 млн руб. на рахунках різних банків, ділянка в Московської області площею 1500 м² і квартира в Санкт-Петербурзі площею 78 кв. м.
За твердженням директора Інституту національної стратегії політолога Станіслава Бєлковського, опублікованому в німецькому виданні Die Welt 12 листопада 2007 року, В. Путін, можливо, "контролює 37% акцій "Сургутнафтогазу « і 4,5% акцій „Газпрому“». В інтерв'ю газеті The Guardian в грудні 2007 року Бєлковський пояснив, що Путін не фігурує в жодному офіційному списку акціонерів, але може бути бенефіціаром цих акцій через посередників. За його оцінкою статок Путіна складає як мінімум 40 мільярдів доларів. Путін на питання про свій статок заявив, що він є «найбагатшою людиною в Європі, а може бути і в світі», але його багатство — нематеріальної природи: він «багатий, оскільки збирає емоції», а також тому, що «народ Росії двічі довірив мені керівництво такою великою країною, як Росія»; твердження про його багатомільярдному стані Путін назвав «виколупати з носа і розмазали по папірцях».
У лютому 2009 року колишній заступник секретаря Ради безпеки Росії (1996–1996) 1997 заявив, що «переконаний, що особистий статок Володимира Путіна точно не менший, ніж стан Романа Абрамовича». За його оцінкою, «до світової фінансової та економічної кризи статки Володимира Путіна становили як мінімум близько 40 мільярдів доларів».
Оцінки діяльності
Згідно з опитуванням, яке провела соціологічна група «Рейтинг» в 2014 році, 76% населення України негативно ставляться до Володимира Путіна, 16% — позитивно.
У той же час, станом на червень 2014 діяльність Путіна на посту президента РФ схвалювали 86% населення Росії, при тому, що з 2008 року його рейтинг знижувався і наближався до 60%. Таке різке збільшення рейтингу президента Росії експерти-соціологи пояснюють передовсім успішною анексією Криму Росією.
У мистецтві
Володимир Путін став прототипом Князя Володимира Удалого, одного з персонажів українського мультсеріалу Казкова Русь.
Навесні 2014 в середовищі футбольних фанатів з'явилася пісня, текст якої вичерпується двома словами — «Путін — хуйло», що багаторазово повторюються, перемежаючись з переспівками «ла-ла-ла-ла». Вперше документально зафіксована в Харкові 30 березня 2014 року, коли пісню виконали на спільному марші фанати «Металіста» та «Шахтаря». Згодом пісню підхопили фанати інших футбольних клубів, зокрема «Динамо», «Десна», «Карпати», «Ворскла». У травні 2014 кавер-версію пісні записав гурт «Телері», слова якої були дещо видозмінені для уникнення нецензурного тексту — «Путін hello», втім в сюжеті відеокліпу герой пісні піддається тортурам у вигляді насильного годування традиційним українським продуктом — салом. Після швидко стала хітом, з'явився і перший запис пісні виконаний за участі українських туристів за кордоном — в Лос-Анджелесі.
Пісню «Путін — хуйло» співали також українські політики та державні офіційні особи, наприклад голова МЗСу Андрій Дещиця.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
ЛСЕ (Адміністратор) - Володимир Путін
Спецтема:
Володи́мир Володи́мирович Пу́тін (рос. Владимир Владимирович Путин — 7 жовтня 1952, Ленінград) — російський державний і політичний діяч, другий (2000–2008) та четвертий (від 7 травня 2012 року) президент Російської Федерації.
Зміст
Після відставки першого президента Бориса Єльцина виконував його обов'язки від 31 грудня 1999 до 7 травня 2000 року. Від 16 серпня до 31 грудня 1999 року та від 8 травня 2008 року до 7 травня 2012 року — голова Уряду Російської Федерації.
Має юридичну освіту. Кандидат економічних наук.
Голова політичної партії «Єдина Росія» від 7 травня 2008 року.
Біографія (до серпня 1999)
Дитинство і юність
Народився 7 жовтня 1952 в Ленінграді. Батько Путіна, Володимир Спиридонович Путін (1911 — 02.08.1999) — учасник Другої Світової війни (воював в НКВД), робітник на заводі. Мати, Марія Іванівна Шеломова (1911–1998), також працювала на заводі, пережила блокаду Ленінграда. Володимир був третім сином в сім'ї — двоє старших братів, що народилися ще в тридцяті роки, померли в дитинстві.
Сім'я Путіних жила в комунальній квартирі в Ленінграді. Вже ставши президентом, Путін розповідав, що ще з дитинства він захоплювався радянськими фільмами про розвідників і мріяв працювати в органах державної безпеки.
У 1970–1975 вчився на міжнародному відділенні юридичного факультету Ленінградського державного університету імені Жданова. В університеті вступив в КПРС і залишався її членом до заборони партії в1991 (формально не виходив з КПРС. Під час навчання вперше зустрів Анатолія Собчака, у той час доцента університету. Тема диплома — «Принцип найбільшого сприяння нації».
Служба в КДБ
Після закінчення ЛДУ Путін був за розподілом направлений в Комітет державної безпеки СРСР.
Робота в Петербурзі і звинувачення в корупції
Згодом багато хто з тих, хто разом з В. Путіним як головою Комітету із зовнішніх зв'язків займався заснуванням численних фірм і управлінням їхньою діяльністю (Олексій Кудрін, Герман Греф, Михайло Лесін і інші), в 2000-і роки зайняв відповідальні пости в уряді РФ. У 1992 році депутатською робочою групою Ленсовета на чолі з Мариною Сальє і Юрієм Гладковим (так званою «комісією Сальє») проти Путіна, як керівника Комітету із зовнішньоекономічних зв'язків, було висунуто звинувачення в махінаціях у зв'язку з програмою постачання Санкт-Петербурга харчів в обмін на сировину. Згідно з висновком робочої групи, сировина продавалася за заниженими (рідкоземельного металу скандію — в 2000 разів) цінами проти ринкових, тоді як продовольство купувалося за завищеними; операції укладалися з сумнівними фірмами-«одноденками» і з фірмами, на чолі яких стояли кримінальні діячі; договори оформлялися з грубими порушеннями правил і за бажання легко могли бути оголошені недійсними. За підрахунками групи, збиток, нанесений місту в результаті його дій, склав 122 млн доларів. Петросовет схвалив доповідь групи і рекомендував Анатолію Собчаку відправити Путіна у відставку і передати матеріали в прокуратуру.
У серпні 1999 року журналісти Олег Лурьє і Інга Савельєва звинуватили Путіна в корупції в ході приватизації, розкраданні бюджетних коштів, зв'язках з кримінальним світом і іншому. На звинувачення жодної офіційної реакції не було.
Робота в Москві
За три роки Володимир Путін пройшов шлях від заступника керівника справами президента до секретаря Ради безпеки:
Захист дисертації
В 1997 році захистив кандидатську дисертацію під назвою «Стратегічне планування відтворення мінерально-сировинної бази регіону в умовах формування ринкових відносин» в Санкт-Петербурзькому державному гірничому інституті.
У 2005 році Брукингський інститут Вашингтона заявив, що 16 з 20 сторінок, якими починається основна частина роботи Путіна, є точним відтворенням або близьким до тексту переказом статті «Стратегічне планування і політика» професорів Вільяма Кинга і Девіда Кліланда, опублікованої в 1978 році. Шість діаграм і графіків з роботи Путіна майже повністю збігаються з американськими.
Президент (2000–2008)
За 2000–2008 роки Путін зробив 192 зарубіжних візити різного рівня — робочих, офіційних, державних, — відвідавши 74 країни. Це 187 крапок на карті світу — міста, населені пункти, географічні об'єкти. Найбільше число візитів припало на Україну (23), Казахстан (14) і Німеччину (13). До Білорусі Путін приїжджав 10 разів, зробив 7 візитів до Китаю, 6 разів був в США. Найнапруженішим за кількістю поїздок для Путіна став 2007 рік — президент 27 разів виїжджав в інші країни. Останньою країною зарубіжних візитів президента стала Італія, острів Сардінія, з якої вісім років тому починався графік міжнародних маршрутів Путіна.
У Росії Путини відвідав 212 міст, населених пунктів і географічних об'єктів. Останньою робочою поїздкою президента Володимира Путіна Росією стало Сочі, де президент виступив на нараді, присвяченій питанням підготовки інфраструктури до Олімпіади-2014, а також провів останню зустріч з президентом США Джорджем Бушем.
Президент (з 2012)
24 вересня 2011 року на пропозицію третього президента Росії Дмитра Медведєва став кандидатом від „Єдиної Росії“ на президентських виборах 2012 року, а 4 березня 2012 року здобув перемогу в першому турі.
5 травня Голова ЦВК Росії оголосив про те, що вибори президента Росії відбулися, переможцем на них втретє став В. В. Путін. За даними ЦВК після обробки 99,3% бюлетенів Путін отримав 63,75% голосів. Таким чином, вибори відбулись в один тур. Найбільшу підтримку Путін отримав в республіках Північного Кавказу: в Дагестані та Інгушетії він отримав трохи більше 90%, а в Чеченській Республіці — майже 100. Великий відсоток голосів було віддано за Путіна на Поволжі: в Татарстані він отримав 83%, в Башкирії — 81%, а в Мордовії — 89%.
Дані, оголошені ЦВК значно відрізнялись від результатів паралельних підрахунків, за якими Путін отримав близько 50%. Через це в багатьох містах Росії відбулись масові протести.
У 2013 році Путін зайняв перше місце у щорічному рейтингу „найвпливовіших людей світу“ за версією журналу Forbes. На думку авторів рейтину, Путін заслуговує на перше місце бо у 2013 році він проявив себе як „диктатор, що активно демонструює силу у своїй країні та на міжнародній арені“.
Протистояння в Україні
1 березня Рада Федерації російського парламенту на запит президента Володимира Путіна дозволила йому ввести війська на територію України. Формально Путін цим дозволом не скористався; верхня палата парламенту скасувала дозвіл 25 червня. Утім, за твердженням української сторони та міжнародних експертів, 27 лютого 2014 Збройні сили Російської Федерації вступили на територію Автономної республіки Крим. Серед іншого, вони блокували військові об'єкти Збройних сил України "Черноморский флот России поставил ультиматум украинским военным (ИНФОГРАФИКА) 03.03.14 21:16."
3 березня в ЗМІ з'явилось повідомлення, що українськими військовими була перехоплена розмова Путіна з командуванням військових операцій в Криму. Згідно з цим повідомленням Президент Росії допитувався у військовокомандуючого, чому українські солдати не відкривають вогню. Далі він перепитував, чи провокують їх росіяни, а після ствердної відповіді запитав, що вони говорять у відповідь. За словами його співрозмовника — „вони нас просто посилають“.
Доктор історичних наук, професор кафедри філософії МДІМВ Андрій Зубов, та інші експерти, аналізуючи становище у Криму після початку російського вторгнення, вказували на схожість рис нинішньої кризи у відносинах між Росією й Україною до приєднання Австрії нацистською Німеччиною 1938 року, прирівнявши цим самим дії Путіна до дій Гітлера.
Приватне життя
З липня 1983 року одружений з Людмилою Олександрівною Путіною. У сім'ї двоє дітей: дочки Марія (р. 1985, в Ленінграді) і Катерина (р. 1986, в Дрездені) — вчилися вСПбДУ (надійшли в 2003 році) — Марія на біолого-грунтовому, Катерина — на Східному факультеті. Недоторканність приватного життя дочок Путіна ретельно охороняється.
За інформацією голландського видання De Pers, Марія заміжня за датчанином Jorrit Faassen. Зараз вони живуть у місті Voorschoten, Голландія
У сім'ї Путіна також багато різних домашніх тварин, більшість були подаровані. Чотири собаки — чорний лабрадор по кличці Коні, два пуделя і каракачан Баффі. А також коза Казка і її козеня, карликова конячка (поні) Вадик.
6 червня 2013 року після балетної вистави у Кремлі в інтерв'ю російському телеканалу подружжя повідомило про свій намір розлучитися. У квітні 2014 року стало відомо про те, що розлучення офіційно оформлено.
Захоплення
Майстер спорту по самбо (1973), за дзюдо (чорний пояс) (1975). Був неодноразовим чемпіоном Ленінграда з самбо.
Захоплюється катанням на гірських лижах. Чемпіон Ленінграда по дзюдо (1975), чемпіон ЦС ДСО „Праця“, призер розіграшу Кубка Союз Радянських Соціалістичних Республік, переможець першостей ДЗГ „Жальгіріс“ і „Калев“, ставав неодноразовим переможцем чемпіонатів вузів.
У 1999 році вийшла книга Володимира Путіна у співавторстві з Василем Шестаковим і Олексієм Левицьким з практичних занять дзюдо — „Вчимося дзюдо з Володимиром Путіним“. 6 жовтня 2008 року в Костянтинівському палаці пройшла презентація навчального фільму, відеододатку до даної книги. Фільм був знятий в Санкт-Петербурзі за участі Володимира Путіна в ролі самого себе.
Улюблений музичний колектив — група „Любе“.
Володимир Путін з дитинства любить твори Редьярда Кіплінга і використовує образи письменника в політичній полеміці.
Вільно володіє німецькою мовою, також трохи англійською.
Носить годинник виключно на правій руці. У різний час носив годинник відомих люксових марок: A. Lange & Söhne, Breguet, Patek Philippe.
Світогляд
В інтерв'ю провідному журналістові телеканалу Сі-Ен-Ен Ларрі Кінгу 8 вересня 2000 року на запитання: Чи вірите Ви у вищі сили? Путін відповів: «Я вірю в людей. Вірю в добрі наміри. Вірю в те, що всі ми стали в цей світ робити добро».
Путін регулярно зустрічався з Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II (починаючи з 31 грудня 1999 — дня, коли Борис Єльцин передав Путіну президентську владу), бере участь у релігійних службах, в ході поїздок по країні відвідує різні православні храми і монастирі.
На думку Путіна, «і традиційні конфесії Росії, і ядерний щит є тими складовими, які зміцнюють російську державність, створюють необхідні передумови для забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки країни».
На початку 2000-х в російських ЗМІ циркулювала версія про те, що духівник Путіна — архімандрит Тихон (Шевкунов), активний учасник процесу об'єднання РПЦЗ та Російської православної церкви (Московського патріархату).
Деякі політики та експерти вважають Путіна реваншистом.
Оцінки особистого статку
За твердженням директора Інституту національної стратегії політолога Станіслава Бєлковського, опублікованому в німецькому виданні Die Welt 12 листопада 2007 року, В. Путін, можливо, "контролює 37% акцій "Сургутнафтогазу « і 4,5% акцій „Газпрому“». В інтерв'ю газеті The Guardian в грудні 2007 року Бєлковський пояснив, що Путін не фігурує в жодному офіційному списку акціонерів, але може бути бенефіціаром цих акцій через посередників. За його оцінкою статок Путіна складає як мінімум 40 мільярдів доларів. Путін на питання про свій статок заявив, що він є «найбагатшою людиною в Європі, а може бути і в світі», але його багатство — нематеріальної природи: він «багатий, оскільки збирає емоції», а також тому, що «народ Росії двічі довірив мені керівництво такою великою країною, як Росія»; твердження про його багатомільярдному стані Путін назвав «виколупати з носа і розмазали по папірцях».
У лютому 2009 року колишній заступник секретаря Ради безпеки Росії (1996–1996) 1997 заявив, що «переконаний, що особистий статок Володимира Путіна точно не менший, ніж стан Романа Абрамовича». За його оцінкою, «до світової фінансової та економічної кризи статки Володимира Путіна становили як мінімум близько 40 мільярдів доларів».
Оцінки діяльності
У той же час, станом на червень 2014 діяльність Путіна на посту президента РФ схвалювали 86% населення Росії, при тому, що з 2008 року його рейтинг знижувався і наближався до 60%. Таке різке збільшення рейтингу президента Росії експерти-соціологи пояснюють передовсім успішною анексією Криму Росією.
У мистецтві
Пісню «Путін — хуйло» співали також українські політики та державні офіційні особи, наприклад голова МЗСу Андрій Дещиця.
В тему:
Модель психіки
Модель психіки ЛСЕ - Штірліц, Шерлок Холмс
4. Логіко-сенсорний Екстраверт, (Адміністратор)
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта