Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Вибори до парламенту Швеції – права партія "Шведські демократи" посіла друге місце, набравши 20,7% голосів виборців

Категорія:

Станом на 12 вересня вибори виграли праві партії, поки вони мають 175 місць до Риксдагу проти 174 місць у лівих та центристів. Остаточний результат стане відомим у середу чи четвер – коли порахують бюлетені виборців, які живуть за кордоном.

Якщо праві збережуть перевагу, тоді прем'єр-міністром, найімовірніше, стане Ульф Крістерссон – голова Помірної коаліційної партії, яка отримала 19,1% голосів виборців, пише Настоящее время.

"Шведські демократи" зможуть серйозно впливати на уряд, навіть не перебуваючи в ньому та не відповідаючи за його дії, адже варто їм відкликати свою підтримку – і кабінет може бути розпущений.

Щоб зрозуміти масштаб потрясінь у шведській політиці, досить згадати, що правоцентристська Помірна партія стала другою партією в Рікстазі далекого 1979 року і до сьогодні не втрачала цієї позиції.

Партія "Шведські демократи"  вперше увійшла до парламенту у 2010 році, отримавши 5,7% голосів, що трохи більше за необхідний мінімум у 4%. Вже за чотири роки 12,9% виборців проголосували за них, а у 2018 році "Шведські демократи" отримали підтримку 17,5% населення країни.

Формально партія "Шведські демократи" була заснована у 1988 році. Але вона з'явилася не на порожньому місці: з кінця 1970-х шведські націоналісти, расисти та ультраправі, розбиті на безліч дрібних груп, поступово об'єднувалися та намагалися набути офіційного статусу. Їхньому зміцненню сприяло зростання імміграції та соціально-економічні проблеми в країні, що експериментувала на той час із соціалізмом.

"Шведські демократи" від початку відмовилися від надто екстремістських гасел і позиціонували себе як національний консервативний рух. Одним із керівників партії наприкінці 1980-х був колишній член Ваффен-СС, а її перший голова Андерс Кларстрем раніше перебував у неонацистській Nordiska rikspartiet (Партія Північного королівства). З 30 осіб, які брали активну участь у заснуванні партії, щонайменше 18 мали зв'язки з расистською партією Bevara Sverige Svenskt ("Тримайте Швецію шведською"), а назва цієї партії залишалася гаслом "Шведських демократів" до кінця 1990-х.

У 1995 році колишній центрист Мікаель Янссон розпочав "процес очищення рядів". Наступні десять років партія позбавлялася активних екстремістів і завойовувала місця в муніципальних радах. На зміну курткам-бомберам прийшли піджаки, а вчорашні скінхеди перетворилися на добропорядних громадян.

У 2005 році владу в партії захопила четвірка молодих політиків: Їммі Окессон, Маттіас Карлссон, Бйорн Седер та Ріхард Йомсхоф. Лідером "Шведських демократів" став 26-річний Окессон, решта зайняли ключові посади в керівництві.

Четвірка провела стрімкі реформи, насамперед затвердили нову – м'якшу – програму. Також нове керівництво змінило символ партії – замість традиційної для ультраправих смолоскипів ним стала симпатична жовто-синя квітка. Цей ребрендинг важливіший, ніж може здатися, – більшість великих партій Швеції мають "квітковий" знак, і схвалення подібного знака вчорашніми екстремістами символічно демонструвало прийняття правил гри.

"Шведські демократи", дистанціюючись від екстремістського минулого, поставили за мету стати солідною партією, яка відображала б інтереси забутої рештою політиків частини населення – консерваторів, поціновувачів "старої доброї Швеції, а не ось цього всього".

Швеція – для шведів та іммігрантів, якщо вони хочуть бути схожими на шведів. Така є програма "Шведських демократів".

Ключова тема "Шведських демократів" – імміграція та інтеграція іноземців у Швеції. На їхню думку, імміграція має бути обмежена: у відносно невеликій країні не можна приймати людей з усього світу.

Перед нинішніми виборами "Шведські демократи" опублікували документ із 30 пропозиціями, серед яких – доведення імміграції до Швеції до мінімально дозволеного у Євросоюзі рівня. Здебільшого йдеться про отримання притулку за "сумнівними ознаками". Одна з основних пропозицій – унеможливити просити притулок для тих, хто "створює" привід залишитися у Швеції, вже приїхавши до країни.

Серед інших пропозицій – обмеження на возз'єднання сімей для тих, хто отримав притулок (тільки подружжя та дітей), припинення дії права на притулок при зникненні проблем у країні походження та максимальне скорочення виплат і пільг для тих, хто отримав притулок.

Крім того, пропонується обмежити виплати тим, хто отримав притулок. Як заявив Йіммі Окессон, коментуючи документ: "Ми не можемо тримати шведську систему соціального забезпечення відкритою для всіх бажаючих".

Також "Шведські демократи" вважають, що країні потрібна жорсткіша система інтеграції іноземців, ніж існує зараз. У документі вказується, що іноземці та їхні діти не вчать шведської мови, створюють банди, не поважають шведські закони та цінності. У партії почали говорити про необхідність "рееміграції" – скасування ПМП та масової висилки тих, хто не хоче вписуватися в шведське суспільство. Останній пункт поки що не є офіційною програмою "Шведських демократів", але всередині партії такі обговорення ведуться.

Особливе питання – інтеграція іноземців на ринку праці. Окессон виступає за припинення державного субсидування робочих місць для іноземців, які нещодавно прибули. Водночас він каже, що "не засуджує" підприємців, які не хочуть наймати на роботу людей з "іноземними іменами". На його думку, це – не расизм, а раціональні побоювання бізнесменів, що люди іншої культури, які погано знають шведську мову та звичаї, навряд чи принесуть користь компанії.

Про Шведських демократів ми писали у 2018 році, коли на виборах до Риксдагу вони посіли третє місце.

Раніше ми також писали про міф шведської соціалістичної утопії.

Наші інтереси: 

Невже світ нарешті повертаємося до консервативної націоналістичної політики? Маятник хитнувся в правий (правильний) бік.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Френк Герберт: Ну як вам друге дно Вулика Геллстрома?

«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта

«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...

Останні записи