Третя "Вовина тисяча". Чому ми маємо платити за популізм? Ці гроші, які роздають на аукціоні щедрості, можна спрямувати на інші цілі

Цьогорічній "зимовій тисячі" не вдасться помʼякшити "Міндічгейт", пише Віта Думанська на сайті "Рух ЧЕСНО" і нагадує, що "зимову підтримку" роздає не президент, не уряд, не партія влади. Це бюджетні – кошти, які акумулювали з низки соціальних програм. Тобто влада роздає гроші платників податків.

Це – не соціальна підтримка, а спроба зменшити репутаційні втрати. І кожна гривня, яку роздають на аукціоні щедрості, – це гроші, які можна спрямувати на інші цілі.

"До прикладу, в бюджеті 2026 року значний дефіцит на компенсацію зарплат військовим, так само бракує коштів на закупівлю озброєння, – зауважує громадська діячка і продовжує: 

"Якщо є намір підтримати українців, які опинились в складних умовах, то програму можна було робити адресною: для ветеранів, пенсіонерів, ВПО. Бо з запропонованим підходом її отримають не ті, хто її реально потребує. Фактично, це – конкуренція між політичними інтересами і потребами найвразливіших груп, в якій перші перемагають.

Минулого року я не взяла цю тисячу. Не візьму і тепер. Не тому, що вважаю себе кращою за інших, а тому, що знаю ціну грошей у країні. Люди збирають гроші на дрони, волонтери досі закривають потреби, з якими держава не справляється, військові змушені витрачати власні кошти на оренду житла чи заправку авто.

Мені не потрібні двадцять п’ять доларів із бюджету, який тримається на підтримці західних партнерів і податках українців, що працюють на двох роботах. Не потрібні гроші, які можна було б витратити на потреби війська.

Як демонструє політична історія України, такі популістичні "подарунки" від політиків, на які їх очевидно надихнули технологи чи близькі радники, має виключно короткотерміновий ефект. Вони не працюють в перспективі і не забезпечить суттєвих політичних дивідендів на майбутніх виборах. Це ж було вже і неодноразово, і доведено, що такі інструменти не працюють.

Натомість нам, як суспільству, потрібно вимагати іншої логіки. Логіки не одноразових подарунків, а чесної розмови про те, що ми можемо забезпечити, кого підтримуємо першочергово і які реальні пріоритети країни у війні. Бо в країні, яка тримає фронт, немає місця для популізму. Є місце тільки для відповідальності, причому і влади, і громадян".