Мир Вам! Не приватного, а відкритого листа писатиму в інтернет-газету, не як скаргу, не прохання, не «поученіє Мономаха», лише згідно євангельського: скажи віч-на-віч, при свідках, а згодом і при всій Церкві. Мабуть, нетрадиційним є відверте писання на ім'я Владики, коли це не торкається полагодження виключно обрядово-ритуальних справ, чи «прийдіте поклонімся..», однак це торкається нас усіх, Церкви вцілому, членами котрої є і жіноцтво, котре представляю і я, дружина греко-католицького священика.
Воскресна, знакова зустріч із Вами Владико, у храмі Кирила і Методія у Заґребі, невимушена розмова вкотре підтвердила, що крила вашого «псевдохристиянства» підстрелені, а від того і очі опущені, не світяться, не цвіте воскресно обличчя, крила ж бо два: МИЛОСЕРДЯ і ЛЮБОВ. І друга стара істина: Риба псується з голови.
Церква – чиста і непорочна і не варто утотожнювати проблеми та блуди її членів (та ієрархії) із закидами про «руйнацію» Церкви. Церква – Мати, духовна твердиня, що дає все для духу, не дивлячись на багаточисленні недуги. Проте, найважча ситуація в орґанізації духового життя, оскільки це прямо залежить від ієрархії, свідомости духових Особистостей та порядности мирян.
Питання, що вважати нормою, а що патологією? Сьогоднішня тенденція, що приймає психічну роздвоєність за норму, про різноголосе виконання тріо - думка, слово і діло, лише засвідчує наявність діаґнозу.
Проблема Духовного Батьківства у Церкві, в широкому сенсі, є вкрай глобальна та першорядна, бо окрім закликів і промов-проповідей, воно передбачає абсолютну конкретність, у матеріальному втіленні. Батьківство відповідальне за зростання, опіку, попередження перед пастками, повчання щодо випробувань, а навіть дозвіл на помилки, через котрі здобувається життєвий досвід. Нас, яко мирян не спокушують коштовні митри та хрести, лише блиск духових якостей з глибокою проникненістю пастиря-владики щодо потреб пастви та співбратів у службі для подолання життєвих труднощів, аби не впасти у відчай - Є ПРОМОВИСТІ!
Яко мати, котра відпровадила двох дітей у засвіти, маю сміливість Вам наголосити, що найголовніше – це не вбити в дитині смак до свободи (свобода - це не вседозволеність), бо вбивство свободи породить інфантильність, безвідповідальність, недбалість та байдужість. Духовне Батьківство – це не батіг, котрим ведеться війна з дитиною, батько – це зразок, що заохочує дитину до боротьби з вадами та недоліками, і то власним прикладом! Ви, яко Батько у греко-католицькій Церкві відповідатимете за кожного члена вашої християнської родини. Духовість Батька відображена на любові поміж дітьми його... і тут можна зробити паузу. ....Зрештою, у добрих батьків не бувають погані діти і нехай, за приклад слугуватиме вам Митрополит Андрей Шептицький, котрого боліло нещастя, проблеми кожного, а не гріхи. «Не ставши Людьми, забажали ми стати Богами», думаючи, що святість у рясі, відібравши ролю судді у Всевишнього.
Людині для лету потрібні крила, себто вирозуміння та підтримка, а не пір'я докорів, буква і мертвий закон. Від закону ж бо ми вже перейшли у благодать (порівняй Іван 1,17), тож краще запалити бодай одну свічку, аніж постійно проклинати темряву та вервечково перебирати неґативи, прирікаючи на зневіру тих, хто є у Вашому підпорядкуванні. Легко любити словесно людство, полюбіть людину, як окрему Істоту – і зазнаєте невимовну Радість! Легко любити тих, хто Вам підкаджує, підлещується, фальшиво вторує милозвучне для вашого вуха та чинить лукаво послух, що йде поруч із безбожністю.
І ґеніальна скрипка не врятує фальшиву трубу!!!
Старозавітній вчинок, котрого ви допустилися щодо «одного з малих», нашої родини, моєго мужа, нововисвяченого священика, просто людини - Олега Гірника є лише свідченням непорядку та ознакою раку свідомости. Карати, спалювати, нищити – це ознаки часів інквізиції, доба палеоліту вашого християнства, від котрої згоряє той, хто це чинить. На жаль, Ви досконало повторили ролю Понтійського вмивання рук із принципом: «Хто впав, того підтримує вся земля».
Всі ми, однаковою мірою задіяні до всього і винні в усьому – ніхто не є спасенний, допоки не спасенні всі. Це не проблєма одного тіла, це проблєма всього тіла. Ми ж бо ТІЛО ХРИСТОВЕ! «Ваша гра» відносно моєго мужа претворилася в двері, через котру ввійшла правда, бо хто не воює, проти того ведеться війна і чим нижча за шкалою свідомість, тим густіша неправда (брехня) і природньо, зростає тлінність всього, бо брехня – тлін, що розкладається в своїй основі. Закономірно, коли приноситься багато світла, то вся темнота повстає з жахливим натиском. А Світло приноситься через творчість, мистецтво, науку, а не митру! Творчість – це вино, і задум Господній - бути нам Вином, Творцями, так навіщо Ви робите з нас воду? А від води не ясніє обличчя, і серце не звеселяється!!!
Служителям Церкви, ті що духові пастирі, не завадило би знати про духовне більше, аніж те, що прочитали в книжках, та володіти досвідом Божої Мудрости, аніж примітивно повторювати про божественне. Так і хочеться вигукнути: НЕ ПОНИЖУЙТЕ БОГА РОЗМОВАМИ ПРО НЬОГО!!! Дрантя розвивається там, де люди слабохарактерні та не цінять власну свободу. Але ЇЇ цінить Бог, не ґвалтуючи волю людини, лише дає можливість вибору. І тому, Одкровення вже досягнуло своєї кульмінаційности, бо: пастирі прикинулись вовками; священослужителі почали брехати; пустинники забажали речей світу; владики перебувають без милосердя; праведники засвідчують несправедливість. ...Христос бо збунтувався проти фарисеїв, і зрозумілою його мова була до Марії Маґдалени, аніж до книжників, котрі боронили закон. У нього був роман із Людськістю, і цей мученицький роман триває вже 2 тис. років....
Цей лист є радше Воскресним закликом до Вас Владико, подивитися у власне безгрунтя, однак не осліпнути, а прозріти. Людина здорова настільки, наскільки усвідомлює своє буття тут і зараз. Бо що справжніша людина, то більший контраст між її ворогами й друзями. Легко цитувати нашого теперішнього Мойсея – Івана Павла ІІ–го, не беручи живого прикладу для себе, як великий заклик до просвітлення, науки, мистецтва, свідомости, створення нової формації у світі, маючи відвагу пробачити і вбивцеві. Слава, до якої покликаний кожний, полягає в тому, що стаючи більше уподібнюємося до Бога. А багатовікова традиція, ритуал, суспільний стан, ряса ніколи ще не були спасаючими факторами. І очевидно, найбільшою допомогою для людини є допомогти розвинути все найкраще, що дала їй природа, і зробити для неї доступним найвище, чого досяг людський геній. І це є визначенням – ВИКОНАТИ БОЖУ ВОЛЮ, ЗУСТРІТИ СВІТЛО І ПІТИ ВЕСЕЛИМИ НОГАМИ НАЗУСТРІЧ ВОСКРЕСІННЮ. ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Неділя Божого Милосердя, 2005 року Божого, Заґреб.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Відкритий лист-звернення до Крижівського Кир Славомира Мікловша
Світ:
04031603e.JPG
Церква – чиста і непорочна і не варто утотожнювати проблеми та блуди її членів (та ієрархії) із закидами про «руйнацію» Церкви. Церква – Мати, духовна твердиня, що дає все для духу, не дивлячись на багаточисленні недуги. Проте, найважча ситуація в орґанізації духового життя, оскільки це прямо залежить від ієрархії, свідомости духових Особистостей та порядности мирян.
Питання, що вважати нормою, а що патологією? Сьогоднішня тенденція, що приймає психічну роздвоєність за норму, про різноголосе виконання тріо - думка, слово і діло, лише засвідчує наявність діаґнозу.
Проблема Духовного Батьківства у Церкві, в широкому сенсі, є вкрай глобальна та першорядна, бо окрім закликів і промов-проповідей, воно передбачає абсолютну конкретність, у матеріальному втіленні. Батьківство відповідальне за зростання, опіку, попередження перед пастками, повчання щодо випробувань, а навіть дозвіл на помилки, через котрі здобувається життєвий досвід. Нас, яко мирян не спокушують коштовні митри та хрести, лише блиск духових якостей з глибокою проникненістю пастиря-владики щодо потреб пастви та співбратів у службі для подолання життєвих труднощів, аби не впасти у відчай - Є ПРОМОВИСТІ!
Яко мати, котра відпровадила двох дітей у засвіти, маю сміливість Вам наголосити, що найголовніше – це не вбити в дитині смак до свободи (свобода - це не вседозволеність), бо вбивство свободи породить інфантильність, безвідповідальність, недбалість та байдужість. Духовне Батьківство – це не батіг, котрим ведеться війна з дитиною, батько – це зразок, що заохочує дитину до боротьби з вадами та недоліками, і то власним прикладом! Ви, яко Батько у греко-католицькій Церкві відповідатимете за кожного члена вашої християнської родини. Духовість Батька відображена на любові поміж дітьми його... і тут можна зробити паузу. ....Зрештою, у добрих батьків не бувають погані діти і нехай, за приклад слугуватиме вам Митрополит Андрей Шептицький, котрого боліло нещастя, проблеми кожного, а не гріхи. «Не ставши Людьми, забажали ми стати Богами», думаючи, що святість у рясі, відібравши ролю судді у Всевишнього.
Людині для лету потрібні крила, себто вирозуміння та підтримка, а не пір'я докорів, буква і мертвий закон. Від закону ж бо ми вже перейшли у благодать (порівняй Іван 1,17), тож краще запалити бодай одну свічку, аніж постійно проклинати темряву та вервечково перебирати неґативи, прирікаючи на зневіру тих, хто є у Вашому підпорядкуванні. Легко любити словесно людство, полюбіть людину, як окрему Істоту – і зазнаєте невимовну Радість! Легко любити тих, хто Вам підкаджує, підлещується, фальшиво вторує милозвучне для вашого вуха та чинить лукаво послух, що йде поруч із безбожністю.
І ґеніальна скрипка не врятує фальшиву трубу!!!
Старозавітній вчинок, котрого ви допустилися щодо «одного з малих», нашої родини, моєго мужа, нововисвяченого священика, просто людини - Олега Гірника є лише свідченням непорядку та ознакою раку свідомости. Карати, спалювати, нищити – це ознаки часів інквізиції, доба палеоліту вашого християнства, від котрої згоряє той, хто це чинить. На жаль, Ви досконало повторили ролю Понтійського вмивання рук із принципом: «Хто впав, того підтримує вся земля».
Всі ми, однаковою мірою задіяні до всього і винні в усьому – ніхто не є спасенний, допоки не спасенні всі. Це не проблєма одного тіла, це проблєма всього тіла. Ми ж бо ТІЛО ХРИСТОВЕ! «Ваша гра» відносно моєго мужа претворилася в двері, через котру ввійшла правда, бо хто не воює, проти того ведеться війна і чим нижча за шкалою свідомість, тим густіша неправда (брехня) і природньо, зростає тлінність всього, бо брехня – тлін, що розкладається в своїй основі. Закономірно, коли приноситься багато світла, то вся темнота повстає з жахливим натиском. А Світло приноситься через творчість, мистецтво, науку, а не митру! Творчість – це вино, і задум Господній - бути нам Вином, Творцями, так навіщо Ви робите з нас воду? А від води не ясніє обличчя, і серце не звеселяється!!!
Служителям Церкви, ті що духові пастирі, не завадило би знати про духовне більше, аніж те, що прочитали в книжках, та володіти досвідом Божої Мудрости, аніж примітивно повторювати про божественне. Так і хочеться вигукнути: НЕ ПОНИЖУЙТЕ БОГА РОЗМОВАМИ ПРО НЬОГО!!! Дрантя розвивається там, де люди слабохарактерні та не цінять власну свободу. Але ЇЇ цінить Бог, не ґвалтуючи волю людини, лише дає можливість вибору. І тому, Одкровення вже досягнуло своєї кульмінаційности, бо: пастирі прикинулись вовками; священослужителі почали брехати; пустинники забажали речей світу; владики перебувають без милосердя; праведники засвідчують несправедливість. ...Христос бо збунтувався проти фарисеїв, і зрозумілою його мова була до Марії Маґдалени, аніж до книжників, котрі боронили закон. У нього був роман із Людськістю, і цей мученицький роман триває вже 2 тис. років....
Цей лист є радше Воскресним закликом до Вас Владико, подивитися у власне безгрунтя, однак не осліпнути, а прозріти. Людина здорова настільки, наскільки усвідомлює своє буття тут і зараз. Бо що справжніша людина, то більший контраст між її ворогами й друзями. Легко цитувати нашого теперішнього Мойсея – Івана Павла ІІ–го, не беручи живого прикладу для себе, як великий заклик до просвітлення, науки, мистецтва, свідомости, створення нової формації у світі, маючи відвагу пробачити і вбивцеві. Слава, до якої покликаний кожний, полягає в тому, що стаючи більше уподібнюємося до Бога. А багатовікова традиція, ритуал, суспільний стан, ряса ніколи ще не були спасаючими факторами. І очевидно, найбільшою допомогою для людини є допомогти розвинути все найкраще, що дала їй природа, і зробити для неї доступним найвище, чого досяг людський геній. І це є визначенням – ВИКОНАТИ БОЖУ ВОЛЮ, ЗУСТРІТИ СВІТЛО І ПІТИ ВЕСЕЛИМИ НОГАМИ НАЗУСТРІЧ ВОСКРЕСІННЮ. ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Неділя Божого Милосердя, 2005 року Божого, Заґреб.
З християнським обов'язком Катерина Мичка-Гірник.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)