Первинна вара Ноя–Ями була побудована над печерою Вертеба. Тут уже виявлене трипільське поселення. Воно і печера Вертеба були цілісним комплексом. Іншими словами, під варою Ноя-Ями був нерукотворний Великий льох, сховище арійського генофонду і музей цивілізації.
Отже, кращі кроманьйонці Борії під проводом святого Ноя-Ями-Їми–Зіасудри–Рами–Ману піднялися Дністром для заснування першого поселення нового світу. Дністер (Дана-стер, тобто стрімка вода) – це й була згадана вище в Авесті благодатна річка «Вахві Датія», що бере початок «на горі Гукар’я» – нині це гора Розлуч (933 м) на північних схилах Карпат.
Можливо, переселенці піднімалися долиною Дністра доти, доки не знайшли якесь унікальне місце. Що ж такого особливого могли побачити перші арії, що потім увійшло в їхню міфологію і навіть збереглося в одному з імен Ноя–Ями?
Як уже здогадалися, йдеться про велику печеру, або, як раніше казали, «яму», «вертебу», «вертеп». Схоже, що первинна вара мала «великий льох», тобто всередині поселення був вхід до печери. Причому ця печера була настільки велика, що вражала уяву і сприймалася як підземне царство. Через це в окремих версіях міфології Великого Переходу розповідається про підземний світ, яким керує бог Яма, тобто «володар печери». Ця обставина дозволяє локалізувати можливе місцезнаходження первинної вари, адже під нею або поряд з нею мала бути величезна печера.
Почнемо з того, що краєм з найбільшою у світі загальною довжиною печер є Тернопільшина: тут їх зареєстровано близько сотні – і великих, і малих. До найдовших зараховують Оптимістичну (найдовша в світі гіпсова печера) – 230 км та Голубі озера – 134 км. При цьому, на думку завідувача відділу печер Борщівського археологічного музею трипільської культури Олександра Дудара, нині відкрито лише 20% підземних порожнин. Кажуть, що в цій місцині можна взятися за лопату й у себе на городі відкрити печеру.
Більшість печер розташована у Борщівському районі, що на самому півдні Тернопільської області. Тут протікає Дністер, а його лівим берегом – від річки Збруч (де розташоване згадане вище трипільське поселення Окопи ) до річки Золота Липа – простягається Придністровський карстовий район, що займає площу 7900 кв. км. Усі печери відзначаються стабільністю температурного режиму та умов зволоження як протягом доби, так і року.
Подільські гіпсові печери не використовувалися людьми у стародавні часи. Їх характерною особливістю є абсолютна відсутність культурного шару. Входи до них є надзвичайно складні і в давні часи були повністю закриті. Винятком є тільки одна печера, яка називається – Вертеба (що значить «печера», «улоговина», «яма»). І справді, вхід до печери міститься в карстовій воронці (ямі), яку можна помітити лише з десяти метрів. Цей вхід знаходиться неподалік села Більче-Золоте Борщівського району, в якому виявлене трипільське поселення 4440–4100 р. до н.е. (Енциклопедія Трипільської цивілізації. Том 2, с. 42). Можливо, є й інші входи до печери, проте на наш час вони невідомі.
(клацайте на фото, щоб збільшити)
Вхід до печери Вертеба
Унікальність Вертеби полягає в тому, що в ній виявлено величезне багатство археологічних знахідок Трипільської доби (IV–III тис. до н.е.) – повідомляє Михайло Сохацький, директор Борщівського краєзнавчого музею, керівник археологічної експедиції HAH України з вивчення пам’яток трипільської культури в Подністров’ї. Починаючи з 1996 року під його керівництвом здійснюються комплексні дослідження як самої печери Вертеба, так і прилеглої до неї території в радіусі 30–40 км.
Відсутність аналогій освоєння трипільськими племенами великих печерних порожнин на всій території поширення культури, різноманітність і багатство археологічних матеріалів – все це визначає сталий науковий інтерес до цієї пам’ятки (докладніше: Сохацький М. П. Печера Вертеба – визначна пам’ятка трипільської культури. Дослідження та популяризація). За велику кількість археологічних знахідок цю печеру називають «Наддністрянською Помпеєю».
Довжина Вертеби становить близько 9 км, вона горизонтального типу – як і всі інші місцеві печери. Температура повітря тут постійно становить 10–12 С, відносна вологість 92–98 %. Той факт, що тільки Вертеба була освоєна трипільцями, пояснюється її більшою доступністю, адже вона розташована на глибині 10–12 м, у той час як інші печери на Поділлі – на глибині 50–60 м.
Вхід у Вертебу – вид з середини печери
Знайдені у Вертебі найдавніші трипільські пам’ятки належать до приблизно 3200 р. до н.е. Це вже був етап «згортання» Трипільської цивілізації, яка проіснувала майже 3 тисячоліття. Головною причиною трансформаційної кризи вважають суттєві кліматичні зміни після 3500 р. до н.е. «Пік похолодання у IV тис. припадає точнісінько на 3199 р. до н.е. Це встановлено при вивченні річних кілець дубів, які знайдено на болотах Ірландії. Цьому передувало виверження вулкану на Алеутських островах... Не минуло й дев’яти років, як прокинувся ще один вулкан, цього разу в Ісландії, – Гекла... На додачу до похолодання по всій планеті випадають кислотні дощі... Клімат став більш континентальним, а різкий перепад температур між зимою та літом (весна як пора року просто перестала існувати) викликав катастрофічні повені. Але влітку лютували посухи.» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 97–98). Можливо, що ці кліматичні зміни якось спонукали трипільців активно використовувати можливості печери.
Очевидно, що трипільці могли використовувати Вертебу і значно раніше. Річ у тім, що ця печера має вигляд великої зали, підпертої безліччю колон. Якщо ж до цього ще додати вічну тишу, темряву і космічний спокій, то стає зрозумілим, що це було ідеальне місце для молитов, медитацій і візуалізації майбутнього. Не забуваймо, що на ранньому етапі Трипілля починалося як магічна цивілізація святого народу, що врятувався від катастрофи Великого Потопу і заснував новий світ – чистий, гармонійний, святий. Для перебування у цьому просторі гармонійних подій активно використовувалися можливості думки і слова. Якщо на цьому етапі Вертеба була храмом тільки для медитацій, то стає зрозумілим, чому в ній не знайдено більш раннього культурного шару: молитва не залишає після себе артефактів.
У печері Вертеба нині діє єдиний на планеті підземний музей Трипільської культури. Єдиний тому, що трипільці – «діти сонця» – ніде і ніколи не жили в печерах. Те, що їх привабила Вертеба, є додатковим свідченням того, що з її підземним царством вони були давніми знайомими. Тож може бути, що Вертеба є свідком не тільки завершального, але й початкового етапу Трипільської цивілізації, так би мовити, її «альфою і омегою», початком і кінцем.
Підземний музей Трипільської культури у Вертебі
Можна це вважати збігом обставин, але Трипільська цивілізація фактично була відкрита саме у Вертебі. Невідомий мальований посуд ще у 1820 році виявив у печері Ян Хмелецький, а перше фахове обстеження Вертеби зробили у 1876 археологи А. Кіркор і С. Козібродський. Нагадаємо, що перше трипільське поселення на території сучасної України у 1893–94 роках відкрив археолог Вікентій Хвойка по вул. Кирилівській, 55 (нині вул. Фрунзе) в Києві. Тому офіційним роком відкриття Трипільської культури вважається 1893 рік.
Наступним збігом обставин можна вважати те, що саме у Вертебі в 2005 році знайшли кістки трипільців другої половини 4 і першої половини 3 тис. до н.е., придатні для аналізу ДНК їхніх власників. Дослідження провів Олексій Нікітін, який працює в Мічіганському університеті в США. Результати привели до трьох головних висновків.
1. «Предки господарів Вертеби вели свій родовід від давнього палеолітичного населення Європи, яке жило тут ще з часів льодовика» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 84). Тобто у Вертебі жили нащадки кроманьйонців Європи, а не прибульці з інших земель. Арійська раса народилася з середовища раси європейських кроманьйонців (борійців).
3. Нинішні українці є автохтонним народом України з допотопних часів, тобто з часів кроманьйонської (доарійської) Борії–Атлантиди. Ця теза є логічним висновком з пунктів 1 і 2.
На основі сказаного вище можна припустити, що первинна вара Ноя–Ями була побудована над печерою Вертеба (можливо, з іншим входом). Для підтвердження цієї гіпотези потрібно провести серйозні археологічні розкопки. Як повідомив згаданий вище керівник археологічної експедиції HAH України Михайло Сохацький, над Вертебою вже виявлене трипільське поселення. На його переконання, це поселення і печера Вертеба були цілісним комплексом. Іншими словами, під варою Ноя-Ями був нерукотворний Великий льох – підземний космос Гіперборії, сховище арійського генофонду і музей цивілізації.
Підземний космос Гіперборії – ідеальне місце для медитацій
Тут варто згадати про ще один збіг обставин. 1) Згідно з описом в Авесті, вара Ноя-Ями мала три кільця забудови, тобто була тримістям, приполісом, троєю. Схоже, що вона була побудована над Вертебою. 2) У Вертебі відкрили культуру, започатковану Ноєм з його варою-триполісом. 3) Через сім з половиною тисячоліть цю культуру назвали культурою Трипілля.
Що спільного між варою-троєю Ноя-Ями і українським селом Трипілля Обухівського району Київської області? Річ у тім, що раніше на території цього села було давньоруське місто Треполь, згадане в літописі від 1093 р. як уже існуюче. Можливо, воно було побудоване близько 1032 р., коли Ярослав Мудрий, укріплюючи кордони Русі, ставив міста по річці Стугні. Місто було важливим укріпленням (варою), що захищало Русь від нападів печенігів, пізніше – половців, а також збірним пунктом для військ руських князів, які вирушали на боротьбу зі степовиками. Проте можливо, що воно було побудовано значно раніше, адже в Треполі беруть початок і йдуть у різні боки Змієві вали, найдавніші з яких відносять до 2 ст. н. е. Тож первинну вару-трою Ноя-Ями і Треполь об’єднує те, що це були укріплені поселення – вари – з трьома кільцями забудови.
Пізніші трипільські поселення також часто робилися за цією ідеальною колоподібною схемою: навколо центрального майдану кільцями будувалися житлові та виробничі споруди. Зовнішні кола або еліпси утворювалися з великих будинків глухими (затильними) стінами назовні, які правили за своєрідний захисний мур.
Прикладом може бути трипільське місто Петрени, яке налічувало близько 500 домів (приблизно 4000 мешканців), побудованих у вигляді 10 концентричних кілець. Розмір будинків приблизно 8 м на 5 м, на краю міста були крупніші будови.
План поселення біля села Петрени (Молдова) за даними аерофотозйомки (за В. Маркевичем). Приблизно 4000 р. до н. е. З книги: Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація. – Київ, Академперіодика, 2003. – С. 75.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Вертеба: великий льох, або підземний космос Гіперборії
Світ:
Спецтема:
Первинна вара Ноя–Ями була побудована над печерою Вертеба. Тут уже виявлене трипільське поселення. Воно і печера Вертеба були цілісним комплексом. Іншими словами, під варою Ноя-Ями був нерукотворний Великий льох, сховище арійського генофонду і музей цивілізації.
Попередні статті:
Ной, вара і Великий Потоп
Борія і «стара земля», тобто Атлантида
Звідки почався Арійський простір
Отже, кращі кроманьйонці Борії під проводом святого Ноя-Ями-Їми–Зіасудри–Рами–Ману піднялися Дністром для заснування першого поселення нового світу. Дністер (Дана-стер, тобто стрімка вода) – це й була згадана вище в Авесті благодатна річка «Вахві Датія», що бере початок «на горі Гукар’я» – нині це гора Розлуч (933 м) на північних схилах Карпат.
Можливо, переселенці піднімалися долиною Дністра доти, доки не знайшли якесь унікальне місце. Що ж такого особливого могли побачити перші арії, що потім увійшло в їхню міфологію і навіть збереглося в одному з імен Ноя–Ями?
Як уже здогадалися, йдеться про велику печеру, або, як раніше казали, «яму», «вертебу», «вертеп». Схоже, що первинна вара мала «великий льох», тобто всередині поселення був вхід до печери. Причому ця печера була настільки велика, що вражала уяву і сприймалася як підземне царство. Через це в окремих версіях міфології Великого Переходу розповідається про підземний світ, яким керує бог Яма, тобто «володар печери». Ця обставина дозволяє локалізувати можливе місцезнаходження первинної вари, адже під нею або поряд з нею мала бути величезна печера.
Почнемо з того, що краєм з найбільшою у світі загальною довжиною печер є Тернопільшина: тут їх зареєстровано близько сотні – і великих, і малих. До найдовших зараховують Оптимістичну (найдовша в світі гіпсова печера) – 230 км та Голубі озера – 134 км. При цьому, на думку завідувача відділу печер Борщівського археологічного музею трипільської культури Олександра Дудара, нині відкрито лише 20% підземних порожнин. Кажуть, що в цій місцині можна взятися за лопату й у себе на городі відкрити печеру.
Більшість печер розташована у Борщівському районі, що на самому півдні Тернопільської області. Тут протікає Дністер, а його лівим берегом – від річки Збруч (де розташоване згадане вище трипільське поселення Окопи ) до річки Золота Липа – простягається Придністровський карстовий район, що займає площу 7900 кв. км. Усі печери відзначаються стабільністю температурного режиму та умов зволоження як протягом доби, так і року.
Подільські гіпсові печери не використовувалися людьми у стародавні часи. Їх характерною особливістю є абсолютна відсутність культурного шару. Входи до них є надзвичайно складні і в давні часи були повністю закриті. Винятком є тільки одна печера, яка називається – Вертеба (що значить «печера», «улоговина», «яма»). І справді, вхід до печери міститься в карстовій воронці (ямі), яку можна помітити лише з десяти метрів. Цей вхід знаходиться неподалік села Більче-Золоте Борщівського району, в якому виявлене трипільське поселення 4440–4100 р. до н.е. (Енциклопедія Трипільської цивілізації. Том 2, с. 42). Можливо, є й інші входи до печери, проте на наш час вони невідомі.
(клацайте на фото, щоб збільшити)
Вхід до печери Вертеба
Унікальність Вертеби полягає в тому, що в ній виявлено величезне багатство археологічних знахідок Трипільської доби (IV–III тис. до н.е.) – повідомляє Михайло Сохацький, директор Борщівського краєзнавчого музею, керівник археологічної експедиції HAH України з вивчення пам’яток трипільської культури в Подністров’ї. Починаючи з 1996 року під його керівництвом здійснюються комплексні дослідження як самої печери Вертеба, так і прилеглої до неї території в радіусі 30–40 км.
Відсутність аналогій освоєння трипільськими племенами великих печерних порожнин на всій території поширення культури, різноманітність і багатство археологічних матеріалів – все це визначає сталий науковий інтерес до цієї пам’ятки (докладніше: Сохацький М. П. Печера Вертеба – визначна пам’ятка трипільської культури. Дослідження та популяризація). За велику кількість археологічних знахідок цю печеру називають «Наддністрянською Помпеєю».
Довжина Вертеби становить близько 9 км, вона горизонтального типу – як і всі інші місцеві печери. Температура повітря тут постійно становить 10–12 С, відносна вологість 92–98 %. Той факт, що тільки Вертеба була освоєна трипільцями, пояснюється її більшою доступністю, адже вона розташована на глибині 10–12 м, у той час як інші печери на Поділлі – на глибині 50–60 м.
Вхід у Вертебу – вид з середини печери
Знайдені у Вертебі найдавніші трипільські пам’ятки належать до приблизно 3200 р. до н.е. Це вже був етап «згортання» Трипільської цивілізації, яка проіснувала майже 3 тисячоліття. Головною причиною трансформаційної кризи вважають суттєві кліматичні зміни після 3500 р. до н.е. «Пік похолодання у IV тис. припадає точнісінько на 3199 р. до н.е. Це встановлено при вивченні річних кілець дубів, які знайдено на болотах Ірландії. Цьому передувало виверження вулкану на Алеутських островах... Не минуло й дев’яти років, як прокинувся ще один вулкан, цього разу в Ісландії, – Гекла... На додачу до похолодання по всій планеті випадають кислотні дощі... Клімат став більш континентальним, а різкий перепад температур між зимою та літом (весна як пора року просто перестала існувати) викликав катастрофічні повені. Але влітку лютували посухи.» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 97–98). Можливо, що ці кліматичні зміни якось спонукали трипільців активно використовувати можливості печери.
Очевидно, що трипільці могли використовувати Вертебу і значно раніше. Річ у тім, що ця печера має вигляд великої зали, підпертої безліччю колон. Якщо ж до цього ще додати вічну тишу, темряву і космічний спокій, то стає зрозумілим, що це було ідеальне місце для молитов, медитацій і візуалізації майбутнього. Не забуваймо, що на ранньому етапі Трипілля починалося як магічна цивілізація святого народу, що врятувався від катастрофи Великого Потопу і заснував новий світ – чистий, гармонійний, святий. Для перебування у цьому просторі гармонійних подій активно використовувалися можливості думки і слова. Якщо на цьому етапі Вертеба була храмом тільки для медитацій, то стає зрозумілим, чому в ній не знайдено більш раннього культурного шару: молитва не залишає після себе артефактів.
У печері Вертеба нині діє єдиний на планеті підземний музей Трипільської культури. Єдиний тому, що трипільці – «діти сонця» – ніде і ніколи не жили в печерах. Те, що їх привабила Вертеба, є додатковим свідченням того, що з її підземним царством вони були давніми знайомими. Тож може бути, що Вертеба є свідком не тільки завершального, але й початкового етапу Трипільської цивілізації, так би мовити, її «альфою і омегою», початком і кінцем.
Підземний музей Трипільської культури у Вертебі
Можна це вважати збігом обставин, але Трипільська цивілізація фактично була відкрита саме у Вертебі. Невідомий мальований посуд ще у 1820 році виявив у печері Ян Хмелецький, а перше фахове обстеження Вертеби зробили у 1876 археологи А. Кіркор і С. Козібродський. Нагадаємо, що перше трипільське поселення на території сучасної України у 1893–94 роках відкрив археолог Вікентій Хвойка по вул. Кирилівській, 55 (нині вул. Фрунзе) в Києві. Тому офіційним роком відкриття Трипільської культури вважається 1893 рік.
Наступним збігом обставин можна вважати те, що саме у Вертебі в 2005 році знайшли кістки трипільців другої половини 4 і першої половини 3 тис. до н.е., придатні для аналізу ДНК їхніх власників. Дослідження провів Олексій Нікітін, який працює в Мічіганському університеті в США. Результати привели до трьох головних висновків.
1. «Предки господарів Вертеби вели свій родовід від давнього палеолітичного населення Європи, яке жило тут ще з часів льодовика» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 84). Тобто у Вертебі жили нащадки кроманьйонців Європи, а не прибульці з інших земель. Арійська раса народилася з середовища раси європейських кроманьйонців (борійців).
2. «В Україні 55% населення щодо материнської лінії ведуть свої коріння від трипільців» (Михайло Відейко: “55% українців походять від трипільців”).
3. Нинішні українці є автохтонним народом України з допотопних часів, тобто з часів кроманьйонської (доарійської) Борії–Атлантиди. Ця теза є логічним висновком з пунктів 1 і 2.
На основі сказаного вище можна припустити, що первинна вара Ноя–Ями була побудована над печерою Вертеба (можливо, з іншим входом). Для підтвердження цієї гіпотези потрібно провести серйозні археологічні розкопки. Як повідомив згаданий вище керівник археологічної експедиції HAH України Михайло Сохацький, над Вертебою вже виявлене трипільське поселення. На його переконання, це поселення і печера Вертеба були цілісним комплексом. Іншими словами, під варою Ноя-Ями був нерукотворний Великий льох – підземний космос Гіперборії, сховище арійського генофонду і музей цивілізації.
Підземний космос Гіперборії – ідеальне місце для медитацій
Тут варто згадати про ще один збіг обставин. 1) Згідно з описом в Авесті, вара Ноя-Ями мала три кільця забудови, тобто була тримістям, приполісом, троєю. Схоже, що вона була побудована над Вертебою. 2) У Вертебі відкрили культуру, започатковану Ноєм з його варою-триполісом. 3) Через сім з половиною тисячоліть цю культуру назвали культурою Трипілля.
Що спільного між варою-троєю Ноя-Ями і українським селом Трипілля Обухівського району Київської області? Річ у тім, що раніше на території цього села було давньоруське місто Треполь, згадане в літописі від 1093 р. як уже існуюче. Можливо, воно було побудоване близько 1032 р., коли Ярослав Мудрий, укріплюючи кордони Русі, ставив міста по річці Стугні. Місто було важливим укріпленням (варою), що захищало Русь від нападів печенігів, пізніше – половців, а також збірним пунктом для військ руських князів, які вирушали на боротьбу зі степовиками. Проте можливо, що воно було побудовано значно раніше, адже в Треполі беруть початок і йдуть у різні боки Змієві вали, найдавніші з яких відносять до 2 ст. н. е. Тож первинну вару-трою Ноя-Ями і Треполь об’єднує те, що це були укріплені поселення – вари – з трьома кільцями забудови.
Пізніші трипільські поселення також часто робилися за цією ідеальною колоподібною схемою: навколо центрального майдану кільцями будувалися житлові та виробничі споруди. Зовнішні кола або еліпси утворювалися з великих будинків глухими (затильними) стінами назовні, які правили за своєрідний захисний мур.
Прикладом може бути трипільське місто Петрени, яке налічувало близько 500 домів (приблизно 4000 мешканців), побудованих у вигляді 10 концентричних кілець. Розмір будинків приблизно 8 м на 5 м, на краю міста були крупніші будови.
План поселення біля села Петрени (Молдова) за даними аерофотозйомки (за В. Маркевичем). Приблизно 4000 р. до н. е. З книги: Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація. – Київ, Академперіодика, 2003. – С. 75.
Продовження: Походження Трипільської цивілізації
В тему:
Трипільськими шляхами: печера Вертеба (відео)
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков