Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 4
  • Переглядів: 4

У психології з’явився новий термін – маньяки соцмереж (+відео)

Йде пресинг негативної інформації, причому зі всіх сторін. Надмірне захоплення соціальними мережами, інтернетом шкодить психічному здоров’ю людини. Нестійка людина, яка має слабку нервову систему, хоче кудись втекти. І втікає в соціальні мережі.

На жаль, на превеликий жаль, для суспільства, для популяції взагалі людей всього світу, земної кулі, і для України це, мабуть, так само в першу чергу, відсутня така функція (або вона дуже приглушена), як критичне мислення. Тобто здатність рефлексувати, здатність аналізувати інформацію, отримувати інформацію з декількох джерел, думати про себе і про своє місце в цій інформації, у цьому світі, каже психолог Ігор Корнієнко. Він є головою Асоціації практикуючих психологів Львівщини.

Він вважає, що на сьогодні є гострою проблема узалежнення від соціальних мереж і від інтернету. Шведські психологи ще років сім тому ввели такий термін, як «соціальні маніяки» – тобто маніяки соціальних мереж. Якщо людина, яка заходить більш ніж 15 разів у соціальні мережі на добу, відноситься до соціальних маніяків. Тобто людина заходить у соціальні мережі не на пошуки інформації абощо, а подивитися, скільки людей лайкнули її фотографії, коментар, тощо. Тобто це вже стає залежністю.

Психолог вважає найбільш негативним моментом те, що люди розучуються спілкуватися вживу, комунікувати між собою. В психології є така система в людини, в її структурі особистості, яка називається ДСС, динамічна смислова система. Вона – поруч із ціннісною системою людини. Ми ж всі маємо якісь свої цінності, погляди. Так от, власне, динамічна смислова система обумовлює способи поведінки для досягнення своїх цілей, своїх цінностей.

Приклад: є потреба в їжі – для людини це базова потреба. Як я можу для себе їжу дістати? Я можу піти на роботу, заробити гроші й купити – це тоді, коли в мене позитивна динамічна смислова система. Але я можу ті гроші, вибачте, вкрасти у вас з кишені. Тобто через живе спілкування людина отримує ціннісне значення чогось, ціннісно-смислове значення.

Я – за комп’ютеризацію, я за соціальні мережі, але – до певної міри, якщо це мотивоване, я – за дистанційне навчання. Але до певної міри. Особливо, це підлітків стосується – в них ще не сформовані до кінця моделі поведінки, і підлітки сприймають оці моделі поведінки, які є в інтернеті. Люди хочуть себе виразити якимось чином, і не завжди оцей вираз людей є, як на мене, соціально позитивний. А інші люди трансформують ці моделі поведінки на себе – особливо, підлітки приймають це як правдиву модель, розумієте? Її копіюють, її впроваджують.

Ігор Корнієнко вважає, що надмірне захоплення соціальними мережами, інтернетом шкодить психічному здоров’ю людини. Навіть в США є така класифікація психічних захворювань – DSM-5 називається, і там є таке захворювання психічне під назвою «кібернетичні розлади».

Наприклад, якщо звернутися до класичної теорії психоаналізу. Є я як реальна людина, як я себе оцінюю. Є моє «ідеальне я», до чого я можу прагнути. А на сьогодні вже введений термін «я віртуальне» – тобто життя в такому віртуальному світі людина сприймає як реальне життя і, відповідно, там жити набагато краще, набагато легше жити в такому віртуальному світі.

У віртуальному світі я можу бути інакшим, я можу собі інший образ створити, який далекий від мого «я» реального. Я можу бути кращим, ніж я є насправді. Є описаний клінічний випадок, що одна дівчина в США зробила собі п’ять різних Instagram, і в кожному Instagram був інший її образ. Це все, звичайно, індивідуально, але це на неї так вплинуло, що в неї почалося розщеплення психіки, тобто розщеплення особистості на п’ять (не на дві) різних особистостей.

Але це відомі медичні випадки – і до соцмереж траплялися розщеплення особистості.

Так, але ці речі це набагато підсилюють і провокують такі речі, розумієте? Втеча від реальності. Чому люди стають фанатами соціальних мереж? Те, що я кажу, – це є втеча від реальності, від реального життя. Людині некомфортно в цьому світі, є надлишок інформації негативної. Будь-які канали (я маю на увазі телевізійні канали) – вони всі кимось куплені. Але новини по будь-якому каналу починаються з чого? З негативної інформації.

Йде такий пресинг негативної інформації, причому зі всіх сторін – я зараз не про політику, а про психологію. І людина нестійка,  яка має слабку нервову систему, яка вразлива, хоче від того захиститися.

Найпростіший спосіб – це кудись втекти, щоби не зруйнувати себе. Куди я втікаю? В соціальні мережі, і це дуже легко. Я там роблю інші образи для себе, я там себе почуваю добре. Плюс люди тривожні. Зараз тривожність у людей дуже висока (у зв’язку з соціальними ситуаціями всіма, економічними проблемами тощо).

Чомусь в особистому спілкуванні люди рідко переходять на агресивну форму спілкування, а в інтернеті – це дуже часто трапляється. Це відчуття безпеки? Я за екраном, я захований?

Тут не так все просто. Наприклад, є рольові ігри в інтернеті. Що таке рольова гра? Коли я приймаю на себе роль когось у тій грі за тим певним сценарієм. І власне 99% тих ігор є агресивні: вбив, зарізав, когось доганяю. Ці ігри – це викид природної агресивності.

Свого часу, кажуть, футбол придумали для того, щоб люди менше билися між собою і менше воювали країни. І це такий замінник?

Людина, коли дивиться футбол, вона, як правило, кричить: «Давай!» Що таке крик?

Колись в амфітеатрах так кричали: «Вбий його!»

Світова психотерапія говорить, що один із методів зменшення внутрішнього конфлікту, напруги, стресу – це крик. І вона говорить так: вийдіть кудись у ліс, в поле, де менше людей, – і там кричіть, поки вам не набридне кричати. А от футбол: ти купуєш квиток або дивишся в якомусь фан-клубі за гальбою пива – і ти маєш можливість 90 хвилин часу кричати, і тобі за те нічого не буде.

Тобто з психологічної точки зору – це плюс?

Це є плюс.

А стрілялки в інтернеті?

Це індивідуально, знову ж таки. Для одних людей це – так само викид емоцій, якийсь танатос, наше прагнення до смерті, реалізації й так далі. І це – добре. А от для другої частини людей – особливо, до речі, для молоді – це навпаки може диктувати адиктивну поведінку, відхилюючу поведінку, і це може провокувати агресію.

Ну, і тут, до речі, як психолог я стикався з такими речами: молодь, підлітки, старші підлітки – вони оці моделі віртуальної поведінки (вбив, зарізав, бійка) переносили у реальне життя. Колись давно, років, може, 15 тому, у Львові був випадок, коли семикласники побилися. А тут якось так вони побилися… Ми билися як? До першої крові: ти розбив ніс – і все, ти сильніший. А тут хлопець упав, і він ще трубою його бив по голові, і дитинка мала черепно-мозкову травму серйозну. Це було раніше, коли ще було телебачення в тренді. Я був як психолог на допит запрошений і питаюся дитину: «Ну, ти ж бачив, що він лежав, і він вже не міг дати тобі якогось супротиву? Для чого ще трубою?» А він на мене дивиться такими очима наївними й каже: «Так в кіно показували».

Ви розумієте? Тобто говорю ще раз, що для молоді, для підлітків оці моделі поведінки, які є в кіно, які є в тих іграх віртуальних, вони їх переносять у реальне життя – і це є проблема. І це так само може підвищувати рівень їх агресивності, рівень адикції, відхилюючої якоїсь поведінки від нормальної поведінки. Це проблема, до речі, наша.

Я думаю, все треба починати з дитинства – і робота має бути, в першу чергу, з дорослими, з батьками. На жаль, сьогодні батьки самі залежні від цього. Знову ж таки, в Канаді є термін кібер-вдова: коли чоловік приходить ввечері з роботи й сідає за комп'ютер – все, його вдома немає. 

Від інтернету, від соцмереж нікуди не дінешся, але дітей треба вчити змалечку правилам поводження. Батьки повинні відстежувати перші симптоми, коли виникає залежність – залежність від соцмереж, від інтернету. Перший симптом – це коли дитина в ейфорії сидить за комп’ютером чи за телефоном: вона в ейфорії, вона просто отримує від того шалене задоволення. І коли її переключаєш на іншу діяльність, йде агресія. Це є депресія у таких дітей, це є заперечлива поведінка, відхилююча поведінка.

І як відлучати від інтернету?

Моя думка – будь-яка сім’я повинна мати правила, звід законів, кодекс і так далі. Але ці правила повинні бути розроблені спільно з усіма членами сім’ї, спільно з дитиною. Тобто якщо я це правило розробив – значить, я за нього несу відповідальність і сам дотримуюся.

Повне інтерв'ю опубліковане на ZAXID.NET.

 


 

 

Наші інтереси: 

Проаналізувати свій спосіб життя. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи