Локомотивом постіндустріальної перебудови суспільства буде середній клас, тобто спільнота людей, яка 1) самостійно мислить, 2) живе власною працею, 3) дбає про спільне благо. Відтак перша лінія антипаразитичного захисту закладена в самій природі провідної сили нового устрою.
Обов’язковою умовою соціального паразитизму є сприятлива для нього структура суспільства, яке нині являє собою маніпульований паразитами аморфний натовп. Справді, адже нами керують люди, яких ми зазвичай ніколи не бачили наживо і не мали можливості оцінити їхні якості. Інформацію про панівну верхівку ми отримуємо від ЗМІ, які належать цій же верхівці.
Згадана проблема анонімного і безвідповідального управління вирішується правильною структурою постіндустріального суспільства. Його фундаментальною особливістю є структурування на демоси – правильно організовані громади, в яких «всі знають всіх» – таке собі «постіндустріальне село». Для цього чисельність політичної частини громади (людей з правом голосу) не може перевищувати 105 членів.
По суті, це традиційна українська сотня. Лише такі компактні групи дозволяють кожному її члену відстежувати поведінку всіх інших членів. У демосі все на очах громади, відтак паразитична діяльність стає вельми небезпечною.
З другого боку, однотипні демоси можуть порівнювати себе з іншими демосами, в тому числі оцінювати ефективність свого керівництва і, при необхідності, його змінювати.
Проте може статися, що у громаді з’явиться якийсь особливо хитрий аферист, який штовхне весь демос на лівий шлях паразитизму, тобто життя коштом інших демосів. Тоді спрацює третій рівень антипаразитичного захисту.
Аристократична республіка, до якої ми йдемо, являтиме собою багаторівневу мережу демосів – територіальних, ділових, за інтересами (духовних). Кожен демос має керівне ядро з 5 осіб – так зване КЕРМО (ігрова назва «квінтет») – тому живе власним розумом.
Добробут і безпека кожного демосу визначається якістю його взаємодії з іншими демосами на принципах спеціалізації та кооперації. Сотенні демоси можуть об’єднуватися в полки та коші, формуючи «квінтети» вищого рівня – полкові та кошові.
Кожний акт об’єднання з іншими демосами має фінансові та репутаційні наслідки, тому готується ретельно і відповідально. Усі хочуть дружити з сильними демосами, і ніхто не хоче мати справи з проблемними.
Так працює природна еволюція, для якої властиве прагнення до зростання своєї популяції та симбіозу з іншими популяціями. Відтак третій рівень антипаразитичного захисту має еволюційну природу.
Тому, що аристократична республіка демосів пропонує ефективнішу організацію і живе за природними принципами, перевіреними часом.
З одного боку, демоси добровільно формують багаторівневу динамічну ієрархію з єдиним керівним центром – республіканським «кермом». Так забезпечується принцип цілісності.
З другого боку, демоси можуть формуватися шляхом обрання спільнотою свого «керма» (колективна модель) або гуртуватися навколо лідера, який сам обирає спільноту і творить «кермо» (лідерська модель). Кожен демос може йти своїм шляхом і власним прикладом переконувати інших у своїй правоті. Так забезпечується принцип різноманітності.
Статус кожного демосу визначається його успішністю. Що більший внесок у спільну справу, то більша віддача. Природно, що безумство і лівизна не вітаються. Так забезпечується принцип справедливості.
Демосократичний устрій є організаційним продовженням ідеології Національного Солідаризму.
Ідеологія Національного Солідаризму є політичним продовженням аріянства – релігії шляхетних людей.
Аріянство є систематизованим і цілеспрямованим концентратом арійського світогляду.
Творимо Вільну Українську Державу.
Коментарі
Демоси вільно народжуються, коли в них виникає потреба, і вільно розпадаються, коли стають неактуальними або неефективними.
Вони створюють союзи з іншими демосами - довгострокові або короткочасні.
У такий спосіб демосократія дає можливість перевіряти нові ідеї і відстоювати власне бачення життя, навіть якщо воно сприймається іншими як єресь, тобто щось суттєво відмінне від загальноприйнятного.
Кожна людина, що має ідею, може ініціювати творення нового демосу - лідерського або колективного типу.
Одне слово, ми стоїмо на порозі творення соціальної екосистеми, в якій працюють природні закони змагальності та симбіозу.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Філософи РФ лише мріють про проектне самокероване суспільство, а ми вже обговоріємо деталі та створюємо дослідні зразки!
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Маленький, навіть самодостатний демос не може залишатись самотнім, і врешті-решт повинен об'єднуватись у більшу структуру? Чи так варто робити лише перед виборами, наприклад, президента Республіки? А нащо це робити маленькій спільноті любителів макраме, що не ставлять собі глобальних цілей?
Все починається з Любові.
Об’єднання демосів відбуватиметься тоді, коли це їм вигідно. Що більша група, то більше в неї можливостей для просування своїх інтересів.
Все, що робиться з власної волі, – добро!