Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Тарас Шевченко в нас один на всі віки й іншого не буде, — Пагутяк

9 березня – День народження Тараса Шевченка. В цей день зазвичай звучать пафосні слова про великого українського поета та цитують рядки його творів. Про Шевченка згадують не тільки як про художника і поета, але і як про революціонера-демократа! Не буду коментувати, бо ж у часи СРСР комуністична ідеологія його дуже вправно використовувала саме як революціонера.

Багато того, що писав Шевченко, залишилося актуальним. Його сьогодні цитують, публікують уривки з його віршів та поем.

Сучукрліт як явище постав із постколоніальної свідомості, і як тільки ця свідомість перестане домінувати в нашому суспільстві, відбудеться прорив і в літературі. А Тарас Шевченко в нас один на всі віки й іншого не буде, пише українська письменниця Галина Пагутяк.

Після здобуття Незалежності замість Відродження, на пульсі якого мала тримати руку держава, ми отримали в культурі цирк, схожий на той, що зараз у політиці. Була оголошена анафема вчителям, які «відвернули дітей від української літератури», радянським історикам літератури,  шароварам, Гімну і навіть вишиванкам. Практично на 30 років було зупинено розвиток україноцентричної культури на користь псевдоєвропейської чи то пак космополітичної.

З Шевченком теж намагались розправитись,  але він – міцний горішок. Зараз ті, хто вимагав зняти з нього кожуха чи перетворити на пияка і міфотворця, після двох Майданів замовкли і потрохи робляться патріотами на кон’юнктурній основі. Я впевнена, що то була спланована спецоперація КДБ по дискредитації української національної культури, і вона наробила чимало лиха. В останні роки голосили здебільшого про політкоректність та толерантність, без яких не пустять на світовий книжковий ринок. Але й те скінчилось. Кров – не вода. Запах крові на Хрещатику досі не вивітрився.

Аристократизм Шевченка і Франка, як Лесі Українки чи Ольги Кобилянської сягає корінням шляхетського стану і шляхетської традиції, суть якої полягає не в дурному гонорі, а в почутті гідності: шляхтичами не народжуються, а стають. Замість царського гранту Шевченко отримав солдатчину і заслання, замість професорської кафедри у Відні Франка на очах нагуєвицького бидла повели в кайданах до Стрия (не односільчан, а бидла, яке досі його зневажає, не згірше ніж рафіновані члени української філії Пен-клубу, тільки не вміє висловитись так кучеряво).  Як прийняли потім мученицьку смерть з рук Сталіна саме аристократи, а не плебеї. Саме плебеї, готові писати будь-що на будь-чиє замовлення, отримали колосальну підтримку медіа за вміння проходити між краплями дощу і влаштовувати сороміцькі епатажі, й мають її досі за інерцією. Вони вигідні постколоніальному режиму. Для незручних залишаються самвидав і фейсбук.

З ким би був зараз Шевченко – не треба навіть вгадувати. Він досі залишається найнадійнішим гарантом національної безпеки і варт більше, ніж ціле військо чи дипломатичний корпус. Довіртеся його чуттю – він ніколи не помиляється.

 

Наші інтереси: 

В пам'ять про Тараса Шевченка, який і сьогодні є прикладом і слова якого резонують з думками українців.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи