Свобода через багатство, а не рівність через бідність – таким має бути гасло українця

Чи матеріальне багатство забезпечує свободу людини? Так, забезпечує. Свобода, забезпечена добробутом, – це можливість вибору у будь-якій ситуації: у крамниці, у лікарні, аптеці, туристичному бюро, безпеці, якості житла і самого проживання. Багата людина може дозволити собі робити лише те, що їй подобається, найняти для виконання важкої або неприємної роботи іншу людину.

У кожній людині закладене природне прагнення до максимальної свободи, але реалізується цей потяг через намагання досягнути максимально можливого для неї багатства. Чи можна виміряти багатство? Так, можна. Для цього й існують гроші. Оскільки свобода і багатство пов’язані між собою, то і свобода має грошовий вимір? Так. Проте, для з’ясування зв’язку свободи та багатства потрібна математична модель на основі певних фізичних припущень.

Першим таким припущенням буде аналогія між багатством і енергією. Енергія визначає здатність фізичних систем виконувати роботу. І багатство визначає здатність його хазяїна виконувати роботу через залучення потрібної кількості інших людей і відповідних матеріальних ресурсів. Саме багатство єгипетських фараонів дозволило побудувати їм гігантські піраміди, що і досі дивують людей всього сучасного світу своєю величчю.

Для енергії існує закон збереження. Так само і для багатства існує подібний закон. Багатство не виникає з нічого, як і енергія, хоча, на відміну від фізичної енергії, може перетворюватись у попіл.

Другим таким припущенням буде аналогія між фізичною системою, що складається з великої кількості елементів (атомів, молекул) і людської спільноти, що також налічує велику кількість людей. Фізичну систему такого ґатунку описує статистична фізика. Для людської спільноти слід застосувати математичну статистику. Статистична фізика тримається на трьох базових розподілах ймовірності: мікроканонічному, канонічному і великому канонічному. Останні два визначають закон, за яким вимірюється ймовірність фізичної системи (якою може бути навіть окремий атом або молекула, що взаємодіє з великою системою-термостатом) мати певну енергію. Цей закон показниковий і показником степеня є сама енергія зі знаком мінус, поділена на температуру системи. Тобто чим більшою є очікувана енергія системи внаслідок її взаємодії з термостатом, тим меншою є ймовірність її набуття.

Аналогом канонічного розподілу у математичній статистиці є показниковий розподіл ймовірностей

ρ(ε) = exp(- ε / T) / T, 0 < ε < ∞.

Тут ρ – густина ймовірностей, ε – власність людини, виражена у відповідному грошовому еквіваленті, T – параметр розподілу, що забезпечує його нормованість на одиницю. Якщо застосувати показниковий розподіл до великої кількості людей, то ймовірність того, що власність довільної особи буде належати інтервалу [ε, ε+dε] буде dρ(ε)

dρ(ε) = exp(- ε / T) / T dε.

Середнє значення власності (математичне очікування), що припадає на одну особу, буде такою

Mε = ʃ ε exp(- ε / T) / T dε = T.

Дисперсія, що визначає розкиданість значень власності окремих осіб відносно її середнього значення, визначатиметься так

Dε = Mε² - (Mε)² = T².

Дисперсія характеризує неоднаковість людей стосовно обсягу їх власності, тобто матеріальну нерівність людей. Видно, що нерівномірність розподілу власності між людьми і величина середнього значення цієї власності, що припадає на окрему людину, пов’зані між собою. Чим більша середня власність, тим більшою є й очікувана нерівномірність її розподілу. І навпаки, чим менша середня власність, тим меншою є і майнова нерівність між людьми. Зробити людей матеріально рівними можна лише зробивши їх однаково бідними. Коли Т прямує до нуля, то до нуля прямують і середнє значення власності, і її дисперсія.

Так що кожний народ робить свій вибір між рівністю у бідності чи нерівністю у багатстві. У 1917 році московити, а за ними і значна частина українців, зробили свій вибір на користь рівності. У висліді отримали матеріальний рівень життя на рівні фізичного виживання, а 15 млн. українців за три штучні голодомори заплатили за цей вибір своїм життям.

Є така країна як Саудівська Аравія з населенням 23-23 млн. власного населення і приблизно 13 млн. іноземних робітників. Це одна з найбагатших капіталістичних країн світу з надзвичайно високим рівнем життя. Разом з тим багатство цієї країни вкрай нерівномірно розподілено серед людей. Джерелом багатства цієї країни є 17% світових запасів нафти (друге місце у світі).

І є ще одна країна під назвою Венесуела з населенням у 28-30 млн. осіб. Вона володіє 19% світових запасів нафти (перше місце у світі). Проте це типова соціалістична країна і, одночасно, одна з найбідніших країн світу. Середня місячна платня тут становить лише 30 доларів США. Проте, якщо не брати до уваги президента цієї країни і його найближче оточення, то нерівномірність розподілу доходів населення вкрай мала. Типова ситуація, коли нерівномірно розподілене багатство протистоїть рівномірно розподіленій бідності. Це ще один доказ того, що багатство і рівність несумісні.

Розглянемо тепер категорію свободи людини. Аналогом свободи у статистичній фізиці є така характеристика макроскопічних систем як ентропія

S(T) = - ʃ ρ(ε) ln[ρ(ε)] dε.

Після обчислення інтегралу отримуємо

S(T) = 1 + ln(T).

Ентропія (свобода) є суттєво невід’ємною величиною. Для фізичної системи вона характеризує ступінь довільності розташування і рухів її окремих частин відносно одна одної. Її конкретне числове значення для класичних систем (неквантових) залежить від вибору одиниці вимірювання енергії (власності). Тобто вона визначена з точністю до довільної додатної сталої. Проте зміна ентропії визначається однозначно

ΔS = ln(T₂ / T₁).

Якщо T₂ > T₁ то ΔS > 0. У протилежному разі свобода-ентропія зменшується. Нагадаємо, що Т є середнім значенням власності у грошовому вимірі, що припадає на одну особу у великій спільноті людей і, одночасно, є мірою нерівномірності розподілу власності. Отже, особиста свобода людини зростає зі зростання величини її власності за логарифмічним законом і прямує до нескінченості, якщо до нескінченості прямує її багатство. З іншого боку, особиста свобода прямує до нуля, якщо до нуля прямує багатство людини. За достатньо малого багатства свобода дорівнюватиме нулю. При ще менших значеннях багатства свобода мала б стати від’ємною. Це просто означає, що такі значення багатства несумісні з фізичним виживанням особи.

Обернена абсолютна температура фізичної системи визначається як похідна ентропії за енергією. Якщо виконати цю операцію з отриманим нами виразом для ентропії (свободи), то ми в точності отримаємо величину, яку ми позначили літерою Т. Отже, цілком можна говорити і про температуру суспільства, яка цілком визначає такі його параметри як свободу, багатство і нерівномірність його розподілу.

Висновки:

1. Рівність і особиста свобода – несумісні категорії. Максимально можливій свободі відповідає максимально можлива майнова нерівність. Максимально можлива рівність можлива лише за мінімально можливої свободи й може бути реалізована лише у спеціальних закладах типу концтабору. Масонське гасло: «Свобода і рівність» є чисто маніпулятивним. Проте саме під цим гаслом здійснювалась так звана Велика французька революція і всі подальші революції у Європі у 19-му і 20-му сторіччях. Як легко ведуться великі маси людей на нездійснені у принципі заклики.

Проте між свободою і рівністю можливий компроміс. На сьогодні такий компроміс, максимально сприятливий для особистої свободи громадян, реалізований у Сполучених штатах Америки. Держава завжди обмежує свободу громадян, якщо бере на себе зайві повноваження, викликані не політичною або економічною необхідністю, а нестримним прагненням державної бюрократії до більшої влади. Але держава може і сприяти збільшенню свободи громадян, якщо ефективно виконує свої захисні функції у сфері прав людини, підприємницької діяльності, концентрації всіх матеріальних і духовних сил нації на досягненні розумно сформульованих національних цілей. Для цього державний апарат має бути невеликим, високоосвіченим і професійним. Не брати на себе зайве, ефективно виконувати необхідне.

Ідеальна держава – це справедливий суддя змагання, учасниками якого є всі громадяни даної держави. А змагання має здійснюватися у всіх сферах людської діяльності: бізнесі, науці, мистецтві, спорті тощо.

2. Рівність і особисте багатство – несумісні категорії. Велике середнє значення багатства можливе лише за умови великої матеріальної нерівності людей. Максимально можлива рівність можлива лише в умовах максимально можливої бідності, сумісної із життям людей, і може бути досягнута лише в умовах спеціальних закладів типу концтабору.

3. Свобода і бідність також несумісні категорії. Максимально можлива особиста свобода у суспільстві досяжна лише тоді, коли середнє багатство, що припадає на одну особу, також досягає максимально можливих значень. Разом зі зникненням багатства зникає і свобода. Такі умови найкраще можна реалізувати лише у тих же концтаборах. У Радянському союзі перед Другою світовою війною населення жило в умовах поголовних злиднів, значна його частина знаходилась у концентраційних таборах, а обставини життя більшості людей на свободі мало відрізнялись від табірного життя. Цей історичний факт є експериментальним підтвердженням запропонованої математичної моделі. Гасло Маніфесту комуністичної партії про знищення приватної власності автоматично означає знищення особистої свободи. Це і є глибинна суть комуністичної ідеї. Проте більшість людей, які пішли за комуністами, так само як і більшість комуністів, над цим фактом навіть не замислювались і продовжують його ігнорувати навіть тепер.

Свобода через багатство, а не рівність через бідність – таким має бути гасло українця. Шлях до соціалізму – це шлях до економічної неефективності та бідності. Шлях до комунізму – це шлях до фізичної смерті нації. Свого часу в Кампучії комуністи під приводом Пол Пота спробували піти цим шляхом. За декілька років вони знищили від третини до половини населення країни. Вони були б знищили майже все населення, якби не військове втручання сусіднього В’єтнаму, що поклало край цьому комуністичному експерименту.

4. Несумісність гасел одночасної свободи й рівності породило дві несумісні та руйнівні для цивілізованого світу течії: комунізм і анархізм. Анархізм вимагає абсолютної свободи людей шляхом знищення держави, прирікаючи їх на подальшу бідність і правову незахищеність, а отже і несвободу. Комунізм проголошує державу як абсолют, що володіє всіма матеріальними ресурсам суспільства через знищення приватної власності. Таке радикальне бачення державного механізму знищує навіть натяк на особисту свободу, одночасно прирікаючи людей на бідність. У сучасному світі ідеологічно переміг комунізм і сучасна Західна Європа крок за кроком просувається до заповітної мети, тобто до реалізації його засадничих принципів у реальному житті.

5. Матеріальний світ не вичерпує всіх потреб сучасної людини. Залишається ще світ духовний, світ ідей, світ науки, мистецтва, культури. І хоча світ речей також впливає і на духовний світ людини, її духовні сили не можна виміряти лише грошима, її прагнення не можна звести лише до прагнення заробітку. Ця частина людської сутності залишається поза увагою у даній статті, але її актуальність з освітнім, технічним, науковим поступом людства зростає і також вимагає свого дослідження методами точних наук.