Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Шляхетні та раби: про ставлення до життя через призму примусової вакцинації

Щоразу, коли десь у світі трапляється "неймовірне", і невколотий противник тиранії помирає від чогось (але, за легендою, обов'язково помирає від ковіду), весь концтабір пожвавлюється, крізь ґрати просуваються пики "дбайливих і відповідальних", і вони починають вити: "Допомогла тобі твоя свобода? Ну що, допомогли права людини?? Ага, помер! помер! Треба було з нами залишатися – сьогодні он макарони давали, і били менше!"

21120401.jpg

Фото: militarist.ua

Телеграм-канал Олександра Ружанського публікує цікавий текст.

Поки раби живі, вони раді смертям інших ув'язнених. 

Наглядачі сказали, що за тих, хто втік, будуть бити решту, і ось колишні "інтелектуали", "не бидло" втрачають подобу людини, і вже за ноги стягують будь-кого, хто спробував махнути через паркан.

Їхня зловтіха заснована на безсиллі та рабстві. Їм навіть не спадає на думку, що для вільної людини ризик смерті як такої – вторинний. Тобто, цей ризик і так вічний та неминучий, ризик супроводжує все велике та живе у цьому світі.

Те, що тебе справді характеризує, – це як ти жив, і чи ти помер відповідно до своїх ідеалів.

Зойк типу "йому не допомогли права людини" – рівнозначний питанню: "навіщо ти жив вільно і з гідністю, якщо все одно помер?"

І тут раб ніколи не зрозуміє вільну людину.

Для раба точка відліку – це його спроби утриматися за життя і певний умовний "добробут". Неважливо, якого життя, неважливо, наскільки ілюзорна "безпека" або наскільки короткостроковим є добробут, не важливо, наскільки все просякнуте приниженнями – зате поки що живі.

Це – не любов до життя, що неодмінно має певні якості та умови. "Дайте мені свободу або дайте мені смерть". Так говорили в середньовічній Америці. Це – просто прагнення існувати. Воно настільки переплетене з рабською сутністю, що не має ніякої далекоглядної прагматичності (чим різко відрізняється від будь-якого "виживання", або навіть соцдарвінізму). 

Тут нема об'єктивного розрахунку. Тут розрахунок не йде далі "наглядач нас битиме через тебе!" Рабська сутність напрочуд примітивна і часом абсурдна, і це вже на своїй шкурі випробували всі, хто тягнув когось з рабства.

Якщо людина жила як вільний громадянин, то всі її ризики та вчинки – частина вільного життя. Для неї гідність і самоповага – це взагалі неодмінна умова, щоб назвати існування життям. Смерть – не трагедія сама по собі. Смерть – трагедія, тільки якщо щось не те було з життям (тобто воно було занадто коротким або завершилося через зовсім безглуздий збіг обставин). Якщо 100-річний старий вмирає – це не трагедія. Те ж саме, якщо вмирає людина, якій не соромно за прожите життя.

Все це можна проговорити та написати, але неможливо вкласти комусь самоповагу або честь у зрілому віці.

Вільній людині важко пояснити рабу ту гидливість, яку вона відчуває, коли раб вихваляє Сталіна або Мао, особливо коли наводить мега-аргумент типу "натомість комуналку давали!"

Для вільної людини, якщо хтось втік із концтабору в Сибіру, ​​але замерз – не аргумент залишатися в концтаборі. А для раба це свідчення, що треба було слухатися начальника табору.

І те саме зараз з Qr-кодами, сертифікатами й ковід-істерією.

Наші інтереси: 

Пізнаємо реальну структуру та психологію соціуму.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Діоген вдень з ліхтариком шукав Людину. З тих часів нічого не змінилося, поки.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Коментарі

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Діоген вдень з ліхтариком шукав Людину. З тих часів нічого не змінилося, поки.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Зображення користувача Костянтин Струк.
0
Ще не підтримано

Ознака вільної людини, як на мене - право обирати. Будь-що, у тому числі, як жити, і як померти (якщо обрати коли померти залежить не від людини, але й тут можна "відтягнути" момент, посперечатися зі смертю). Натомість, якщо людині навіювати, що правильне лише те, що їй кажуть іззовні - це що завгодно, але не воля.

Поки дихаю - сподіваюсь!