Вже традиційно 14 жовтня (свято Покрови) вважається Днем українського козацтва. Тепер цю дату називають своєю і націонал-патріоти, зокрема “тягнибоківці”.
У Києві вчорашній марш за визнання ОУН-УПА і надання її провіднику Степану Бандері звання Героя України проходив під гаслами:
* Бандера - наш герой! Покрова - наше свято!
* Героям УПА - слава! Українцям - сильну державу!
* ОУН-УПА - державне визнання!
* Бандера, Шухевич - наші герої! Вони воювали за нас із тобою!
* Герої не вмирають!
* Їхня слава - наша гордість! 14 жовтня 1942 року день заснування УПА
* Ми на своїй - Богом даній землі!
З минулого року кричалки фактично не змінились, вимоги теж. Олег Тягнибок як завжди закликав владу визнати Бандеру героєм, так само як визнали Шухевича. Наскаржився на “кремлівських карликів”, які не дають українцям спокійно спати, і розкритикував Віктора Ющенка за бездіяльність.
Усе це вірно, але за декілька років вже створився певний шаблон такого заходу. Тобто нічого нового у питання УПА не вносять, не пропагують жодних свіжих ідей і рішень. Марш був схожий на заїжджену пластинку.
Стук барабанів, оркестр, плакати, вишиванки, які виглядають з-під курток, закриті від камер пов’язками обличчя, колоритні дідусі і бабусі, скінхеди, які стоять осторонь покурюючи папіроси. Незмінна схема. А останні взагалі не можуть визначитись хто вони насправді і за кого, бо ні ВО “Свобода”, ні УПА не сповідували принципи Гітлера. Ветеранів цьогоріч було дуже мало…
Учасники маршу вітаються “Слава Україні!”, у відповідь лунає “Героям слава!”. Проходячи повз палатки Яценюка, насміхаються із замерзлих агітаторів і вигукують: “Арсеній, а якого ти кольору?” Ніхто не соромиться горланити на всю вулицю запропоновані гасла, хоча й лунала критика від перехожих. Одна жінка ледь не накинулась на співробітників “Барса” за те, що “проехать нельзя” (половину проїжджої частини перекрили). Ще одна йшла і тихенько під ніс бурмотіла: “Герой? Да какой он герой этот Бандера! Фашист!” Вигукнути вголос не наважилась.
Єдиний позитив чи для когось негатив, який з упевненістю можна констатувати, це те, що прибічників ідеї більшає. У порівнянні з минулим роком, цей мітинг був більш масовим утричі. Учасниками дійства стали більше трьох тисяч людей. Колона “свободівців” розтягнулась на декілька сотень метрів.
Хода пройшла досить цивілізовано, тому що нагнали армію міліції. Йти можна було лише однією вулицею, решта була перекрита кордонами різних спецпідрозділів і звичайних міліціонерів. Колега з роботи навіть пожартував, що в цей час можна було безперешкодно грабувати банки.
Сутичок з комуністами теж не було, оскільки вони або надто змерзли, щоб дочекатись “свободівців” на Майдані, або просто у них закінчився проплачений час.
Чому нову цивілізацію зможуть побудувати ТІЛЬКИ ті, хто прагне вічної молодості? Як керувати ШІ, не ставши його рабом? І чому тральфамадорський оптимізм важливіший за політичні програми?
Прибічників Бандери більшає
Світ:
09101502e.jpg
* Бандера - наш герой! Покрова - наше свято!
* Героям УПА - слава! Українцям - сильну державу!
* ОУН-УПА - державне визнання!
* Бандера, Шухевич - наші герої! Вони воювали за нас із тобою!
* Герої не вмирають!
* Їхня слава - наша гордість! 14 жовтня 1942 року день заснування УПА
* Ми на своїй - Богом даній землі!
З минулого року кричалки фактично не змінились, вимоги теж. Олег Тягнибок як завжди закликав владу визнати Бандеру героєм, так само як визнали Шухевича. Наскаржився на “кремлівських карликів”, які не дають українцям спокійно спати, і розкритикував Віктора Ющенка за бездіяльність.
Усе це вірно, але за декілька років вже створився певний шаблон такого заходу. Тобто нічого нового у питання УПА не вносять, не пропагують жодних свіжих ідей і рішень. Марш був схожий на заїжджену пластинку.
Стук барабанів, оркестр, плакати, вишиванки, які виглядають з-під курток, закриті від камер пов’язками обличчя, колоритні дідусі і бабусі, скінхеди, які стоять осторонь покурюючи папіроси. Незмінна схема. А останні взагалі не можуть визначитись хто вони насправді і за кого, бо ні ВО “Свобода”, ні УПА не сповідували принципи Гітлера. Ветеранів цьогоріч було дуже мало…
Учасники маршу вітаються “Слава Україні!”, у відповідь лунає “Героям слава!”. Проходячи повз палатки Яценюка, насміхаються із замерзлих агітаторів і вигукують: “Арсеній, а якого ти кольору?” Ніхто не соромиться горланити на всю вулицю запропоновані гасла, хоча й лунала критика від перехожих. Одна жінка ледь не накинулась на співробітників “Барса” за те, що “проехать нельзя” (половину проїжджої частини перекрили). Ще одна йшла і тихенько під ніс бурмотіла: “Герой? Да какой он герой этот Бандера! Фашист!” Вигукнути вголос не наважилась.
Єдиний позитив чи для когось негатив, який з упевненістю можна констатувати, це те, що прибічників ідеї більшає. У порівнянні з минулим роком, цей мітинг був більш масовим утричі. Учасниками дійства стали більше трьох тисяч людей. Колона “свободівців” розтягнулась на декілька сотень метрів.
Хода пройшла досить цивілізовано, тому що нагнали армію міліції. Йти можна було лише однією вулицею, решта була перекрита кордонами різних спецпідрозділів і звичайних міліціонерів. Колега з роботи навіть пожартував, що в цей час можна було безперешкодно грабувати банки.
Сутичок з комуністами теж не було, оскільки вони або надто змерзли, щоб дочекатись “свободівців” на Майдані, або просто у них закінчився проплачений час.
Зверніть увагу
Ельфи або смерть: Хто будуватиме новий світ після апокаліпсису? (подкаст)