«Перемога» Червоної Армії під час Курської битви насправді була поразкою – WELT (Німеччина)

Про це defence-line.org, який розпоавів про те, що частина німецьких архівів Другої світової війни знаходиться в Національному Архіві США (в місті Коледж Парк в штаті Меріленд). Вони доступні для будь-яких дослідників. Але нікому це не було дуже цікаво і тому не було особливих досліджень до тих пір, поки туди не добрався британський дослідник Бен Вітлі (Ben Wheatley).

Він опублікував свою роботу в академічному журналі Journal of Intelligence History, який висвітлює питання історії розвідки і шпигунства. Робота називається "Візуальне дослідження битви під Прохорівкою" (A visual examination of the battle of Prokhorovka). У ній автор розбирає аерофотознімки поля бою під Прохорівкою, зроблені Люфтваффе в липні і серпні 1943 року. Ці знімки зберігаються в американському Національному архіві.

Бен Вітлі розібрав частину архівів, і те, що вдалося виявити, виклав у своєму есеї на півтори сотні сторінок формату А-4. Бажаючі можуть його вивчити самостійно.

Це була чисто академічна робота, але вона потрапила на очі фахівцям і пішла реакція, а німецьке видання Welt просто опублікувало те, що вдалося виявити дослідникам. Більш того, це виявилося таким, що багато хто в Німеччині підозрювали, але не наважувалися дослідити, щоб не отримати гніву з Москви.

«Цього дня згадується тріумф Червоної Армії на Прохорівці 12 липня 1943 року в« Найбільшій танкової Битві Другої Світової Війни». Але насправді перемоги не було. Це точно підтверджується німецькімі фотографіямі розвідки», -  пише Welt.

Робота Вітли внесла ясність щодо перемоги в Курській битві. В епізоді під Прохорівкою боролися 672 совкових танків проти 186 німецьких, при цьому совки втратили в бою 235 танків, а німці - 5. Найбільш яскравим епізодом був момент, коли совкова танкова армада рушила вперед і вперлася в чотириметровий рів, через який було прокладено всього один міст і ось в цьому місці два Тигра намолотили 55 танків совка.

Ще тоді така доповідь дуже шокувала німецьке командування і на ранок після бою туди були направлені літаки аеророзвідки, які зняли поле бою зверху. Тож доповіді були підтверджені об'єктивними засобами контролю. Ці фотографії й лягли в архіви, що роздобув Вітлі. До речі, вони доступні й іншим дослідникам.

Так само ситуація розвивалася і за іншими напрямами. Що характерно, важких Тигрів у німців було одиниці. У кожній з трьох дивізій їх було по кілька штук. Ну а результат бою, при таких колосальних втратах совка, вирішив «другий фронт», яким в совку любили називати тушонку і про який пост-совки знають, що він був відкритий влітку 1944 року, під час висадки союзників у Нормандії.

Але це - така ж відверта брехня, як і все інше. В цей самий час союзники висадилися в Італії, після чого Гітлер був змушений зняти половину танків з-під Курська і перекинути їх в Італію. Ось це було названо перемогою - і не просто перемогою, а великим переломом у всій війні.

Але, насправді, важливо не те, скільки танків і особового складу було втрачено в бою, а в тому, що в Німеччині вперше так сильно засумнівалися в совкових постулатах щодо ходу бойових дій. Там побачили, що документи показують зовсім іншу війну і інший її хід.

І це лише перший крок, що веде до наукової ревізії всього, що весь цей час придумували в Москві. Тепер прокинувся інтерес до того, щоб з'ясувати, що і як відбувалося насправді.

Тут небезпечно те, що якщо німці почнуть копати в цьому напрямку, то їх педантизм рано чи пізно призведе до причин Німецько-Совкової війни і Другої Світової Війни в цілому. І як тільки це станеться, відразу ж зміняться ролі учасників. По крайней мере, няймні роль совка зміниться безумовно. Причому до сих пір цього не відбулося лише через відсутність ентузіастів на зразок Вітлі.