Зображення користувача Арсен Дубовик.
Арсен Дубовик
  • Відвідувань: 2
  • Переглядів: 2

Олекса Наумович Синявський - один з найвизначніших українських мовознавців

Олекса Наумович Синявський, один з найвизначніших українських мовознавців, народився 23.09 (05.10) 1887 р. в селі Андріївці (тепер Бердянського р-ну Запоріз. обл.). 1899 закінчив початкову школу. Навчався в сільській нижчій ремісничій школі (не закінчив) та середній електротехнічній школі в Одесі (не закінчив). 1909 екстерном закінчив гімназію (Дорпат).

З 1909 р. студент фізико-математичного факультету, 1910 – 1914 – студент історично-філологічного факультету Харківського університету. 1914 року заарештований, ув’язнений і висланий з Харкова під нагляд поліції (в Полтаву) на 2 роки. Відбув заслання, повернувся до Харкова 1916 року, закінчив екстерном університет і отримав диплом 1-го ст. Брав активну участь в акціях, пов’язаних з українським національним рухом. З травня 1917 залишений при катедрі слов’янської філології (на підставі недрукованих праць) без стипендії на 2 роки. З осені 1917 до початку 1918 року працював управителем і учителем першої на Слобожанщині української гімназії, комісаром при Харківській шкільній окрузі (з грудня 1917 р.), головою Комісаріяту у справах Харківської шкільної округи (квітень – вересень 1918 р.), викладав на 10 курсах українську мову. Брав участь у видаванні українських часописів ("Рідне Слово", "Нова Громада"), редагував українські підручники у видавництві "Союз". Опублікував «Короткий нарис української мови» (1918). 1919 р. перевівся на катедру української мови. В липні 1919 року прикомандирований до Історично-філологічного відділу Української АН. З 1920 року працював у Харківському інституті народної освіти.

1922 р. українсько-американське видавниче товариство надрукувало його «Порадник української мови». 1923 р. вийшов посібник «Украинский язык» (витримав 5 видань), 1924 р. – «Діалектологічний порадник». З осені 1928 року – в Києві. Очолив Діяктелогічну комісію ВУАН (яка 1930 р. увійшла до складу Інституту мовознавства), був професором університету і педагогічного інституту.

 

4 серпня 1937 року заарештований. 23 жовтня 1937 засуджений до розстрілу. Вирок виконано 24 жовтня 1937 року. Військова колегія Верховного Суду СРСР 18 січня 1958 р. вирішила: "Приговор Военной Коллегии Верховного Суда СССР от 23 октября 1937 г. в отношении Синявського Алексея Наумовича по вновь открывшимся обстоятельствам отменить и дело о нем прекратить за отсутствием состава преступления".

Редактор остаточного варіянта "Українського правопису", ухваленого на Правописній конференції у Харкові 1927 р. Автор книги "Норми української літературної мови" (1931), яка справила значний вплив на стандартизацію мови, стала видатною подією в історії українського мовознавства і досі залишається взірцем.

Юрій Шевельов: "Формування основ новітньої української літературної мови закінчилося творчістю Т.Шевченка, який мову своїх творів будував не на говірці свого села, а на використанні відомих йому різних говірок і старої літературної традиції. Після того, розвиваючися й збагачуючися далі, українська літературна мова вбирала в себе різні елементи – слова, граматичні форми, синтаксичні конструкції – з різних українських говірок (а також почасти і з чужих мов) і таким чином, зберігаючи свою києво-полтавську основу, зробилася мовою справді всеукраїнською, не бувши тотожною (як і кожна літературурна мова) з жадною з українських говірок. Норми її, поступово виробляючися й відстоюючися, були фактично відтворені в мові найкращих майстрів українського слова – письменників, публіцистів і науковців. Одночасно поодинокі мовознавці робили спроби зафіксувати ці норми в граматиках і словниках. Ці спроби завершуються двома монументальними працями, які і сьогодні мають значення авторитету і закону для української літературної мови. Для фонетики і граматики це є книжка Олекси Синявського "Норми української літературної мови" (Харків, 1931; друге видання – Львів, 1941); для лексики – "Російсько-український словник" Української Академії Наук, якого вийшло шість книжок (Том I: А – Ж; том II в 3 книжках: З – Н; том III в 2 книжках: О – П. Київ, 1924 – 1932). Правда, під Совєтами ці книжки заборонені (а IV том Академічного словника взагалі не міг бути виданий), бо вони не відповідають русифікаційній політиці влади, одначе для вільного українського слова вони й далі лишаються найвищим авторитетом у справі норм української літературної мови". 

Якщо в цьому сенсі і з цими застереженнями спитати, хто, які індивідуальності особливо вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної мови, то не буде перебільшенням назвати троє прізвищ: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський.

Юрій Шевельов. «Не можна приписати формування літературної мови одній людині. Літературна мова виростає з співпраці визначних і менш визнаних сучасників і з переємности досвіду й змагань поколінь. Проте не можна заперечувати й того, що окремі індивідуальності – письменники, журналісти, мовознавці – можуть надати літературній мові виразнішого характеру в певному напрямі. Якщо в цьому сенсі і з цими застереженнями спитати, хто, які індивідуальності особливо вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної мови, то не буде перебільшенням назвати троє прізвищ: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський. Шевченко заклав перші загальнонаціональні основи української мови своєю геніяльною інтуїцією і своїм потужним впливом, зумовленим величиною його генія. Наступником поета став учитель: Борис Грінченко. Своїм методичним підходом, своєю впертою працьовитістю й посидющістю дав досі неперевершену словникову, а в межах словника і граматичну, і правописну кодифікацію літературної мови. Третім прийшов Синявський,науковець і професор університету, що вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і методу, не тільки відчуття тенденцій, а і розуміння їх.

Тільки через двадцять років після появи "Норм" Синявського вийшов колективний "Курс сучасної української літературної мови" під ред. Л.Булаховського, який де в чому переглянув підхід Синявського, а де в чому деталізував його, але ледве чи перевершив.»

Наші інтереси: 

Треба знати своїх Героїв. Пам’ять про них полегшить їх реінкарнацію в українське суспільство.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Віктор Макаренко.
0
Ще не підтримано

Дякую!

Коментарі

Зображення користувача Віктор Макаренко.
0
Ще не підтримано

Дякую!