Новий сезон Голобородька: народження міфу, в якому до 24 лютого нічого не існувало – Аркадій Бабченко

Про це у своєму дописі "Блестящий бенефис Голобородько" написав відомий журналіст Аркадій Бабченко.

На цей раз сценаристи – молодці. Справді вловили нерв, нічого не скажеш. Виступ, безумовно, блискучий. Розкішний. Найкращий. Це – тріумф Володимира Олександровича. Його зоряний час. Вершина його кар'єри та його життя.

Не знаю. Я не слухав. Я давно вже не звертаю уваги на те, ЩО людина каже. Я сам журналіст. Я можу написати так, що сльози щастя та радості будуть у три струмені потоком два тижні (на жаргоні профдеформації це називається «натиснути коліном на слізні залози») і гордість, і єднання, і наснага, і пафос на три поверхи, або, навпаки – хоч зараз стріляйся і в петлю лізь.

Як людина, яка працює зі словом, і я вам можу сказати професійно: слова – НАЙДЕШЕВША річ у світі.

О, як добре він сказав!  Ну сказав. ОК. Добре. І що? Тим більше, що зараз взагалі час справ. Час слів минув. Тому для мене значення має тільки одне – ХТО каже.  Що за людина, який у нього бекграунд, чим відомий, що зробив, що робить зараз.

Ну, а тут мені все зрозуміло. Репутація, масштаб особистості, професіоналізм, особисті якості, особисті заслуги, особисті злочини, як і відповідальність за них, так і не стали основоположними для українського виборця.

Основним у політичному полі, як і раніше, залишилося тільки одне: вміння красиво говорити. Ось Добкін, наприклад, це чудово розуміє. Ух, який патріот-бандерівець тепер!

І якщо у війні, відстоюванні своєї незалежності, вмінню протистояти супротивникові, що перевищує нашу силу, Україна досягла найвищих вершин, то її політичні запити знову звелися лише до одного – новий сезон Голобородька. Василь Голобородько в образі рятівника нації зі зверненням до народу під новорічну ялинку і фактично на горі європейського золота.

Ось це реально справдилися мрії у чувака, а?! Безумовно, новий сезон набагато кращий. Він уже майже як справжній. Майже як справжнє життя. Майже як справжній Головнокомандувач, який вирішує справжні завдання. Поліпшений, відшліфований, тепер вже із загальним непідробним натуральним обожненням – але це ТОЙ самий серіал про все того ж Голобородька.

Світло, камера, мотор. Щоправда, головний герой тепер не вчитель у піджаку, а тактично неголений Рембо у хакі. Іван Бровкін на цілині – Іван Бровкін на війні. Все ті ж самі технології.

Все-таки телевізор, звісно, дивовижна річ. Ніколи не треба недооцінювати його дієвість. Старий серіал рік тому вже сильно підмок і просто провалився на дно рейтингів – втрата рейтингу у Володимира Олександровича, нагадаю, за три роки склала п'ятдесят відсотків – від 73 до 25. І от сценаристи, режисери та актори, які стоять за цим новим сезоном старого серіалу, знову вхопили своє везіння за хвіст, і знову злетіли на сяючі під софітом вершини. Вони силу оксамитового баритона знають як ніхто. 

У політичному плані українське суспільство ще не до кінця подорослішало. Маємо все те ж саме піднесення на постамент нового кумира. А от щодо скидання тепер уже
не знаю, не можу сказати. Тому що обожнення – справді всенародне. На наших очах просто зараз, у прямому ефірі  народжується новий міф, у якому ніякої реальності до 24 лютого не існує. Можливо, у наступних підручниках історії це буде щось на зразок Великої Вітчизняної Війни, яка розпочалася 24 лютого. А все, що було до цього, – пара абзаців.

Коли міф вступає у суперечність з реальністю – це завжди погано. Це я вам теж можу сказати абсолютно професійно. Як людина з країни, де міф переміг реальність  повністю.