Мета життя і потреба в її досягненні людиною-гравцем

Після постановки власної мети я почав шукати людей зі схожою метою і створювати з ними довірчі взаємини. Довіра — це основна потреба людини як суспільної істоти. Основна, тому що саме на її основі можна задовольняти усі суспільні потреби. Будь-які структури без довіри є хиткими.

Після того, як я почав приділяти певну кількість часу досягненню мети і створив коло взаємодовіри, я досить швидко досягнув поваги в цьому колі. Це відбулось за кілька років. Треба зазначити, що повага до мене має місце тільки у цьому вузькому довіри однодумців. Для телевізійних наркоманів я все ще дивак, на якого можна не зважати. Але що вибрали би ви: щоб вас поважали три друга, котрі допомагають просуватися до мети чи триста знайомих, котрі готові допомогти багато в чому, але не в досягненні мети, а іноді ще тягнуть в протилежний бік?

Саме після налагодження довіри здобув кілька творчих досягнень. При чому я пригадав свої досягнення в минулому. Усі вони відбувались завдяки перебуванню в середовищі, де панує довіра. Тож співпрацюймо з тими людьми, котрим довіряємо, як собі.

Звісно, для досягнення мети можуть знадобитись і матеріальні ресурси: повітря, світло, вода, тепло, харчі, гроші і специфічні засоби. Але саме мета визначає, якими будуть ці ресурси. Повітря, світло, вода, сон потрібні майже усім людям. Потреби надлюдей я поки що не розглядаю. Хоча, якщо ваша мета - стати надлюдиною, то вам доведеться переглянути свої звички щодо сну, використання повітря, світла і води. Але, навіть, якщо ви людина, цілком можливо, що ваша мета може потребувати особливого харчування. Навіть сам процес метаболізму може бути підданий суттєвим змінам.

Якщо є коло довіри і певні ресурси для досягнення мети, можна приступити для створення системи безпеки. Саме на довірі можна і треба будувати систему безпеки. Будь-які гарантії безпеки в середовищі, де нема довіри, — фікція. Державна зрада донецьких, луганських, кримських співробітників СБУ — яскравий тому приклад. Краще всього будувати колективну безпеку разом з однодумцями, з якими єднає спільна мета і між якими панує довіра. Власне відсутність єдиної мети розкололо Україну в 2013-14 роках. І тільки наявність спільної мети зможе її об’єднати.

Тільки коли мета поставлена, створено програму її досягнення, отримано доступ до критично важливих ресурсів для отримання мети, визначено коло довіри, сформовано коло безпеки, можна приступити до відтворення системи. Це досягається засобами спілкування. Саме так: вступати в шлюб, дружити, спілкуватись можна тільки з безпечними людьми, які заслуговують на довіру. В іншому випадку таке спілкування може обернутись катастрофою. Навіть якщо співрозмовники безпечні, що краще: мати 1 000 послідовників у фейсбуці, котрі теревенять про малозначущі речі, чи 12 надійних помічників, котрі підтримують вас на шляху до мети?

Так чи інак: стає зрозуміло, щоб досягти мети, потрібно усю іншу діяльність узгодити з метою і їй підпорядкувати: сон, спілкування, харчування, систему безпеки, тощо. Тобто взагалі розпочинати щось робити треба з думкою про мету. Наскільки це просуне нас до мети? Тож, якщо у вас є мета, задумайтесь, що саме ви можете почати робити уже зараз і віднині щодня, щоб поступово наближатись до неї.