Литва має зброю, яку так мало використовує Україна - Даріус Петрошіус

– Як литовська мова стала дієвою зброєю суверенітету, незалежності і стійкості до пропаганди зовнішніх ворогів, а також сучасних інформаційних воєн?

– Я не знаю, як в Україні, але у нас ще за часів Радянського Союзу (правда, я тоді був маленький) любили литовську мову і в родині, і в школі. З нею ми народилися і з нею жили, незважаючи на те, що влада примушувала користуватися російською мовою. І я зараз як депутат знаю і переконаний, що мова – це основа держави і, поки вона є, існує нація і держава.

Багато в світі говорять, що литовська мова дуже складна і дуже красива. Ми завжди говоримо, що це так і є. І якщо говорити про патріотизм, то мова – це одна з важливих складових цього поняття. Коли ми вступали до Євросоюзу, то наша литовська мова стала дуже важливою для нас, згодом вона стала одною з офіційних мов Євросоюзу. І зараз, коли в Брюсселі всі важливі документи Євросоюзу перекладають на литовський, то наші філологи буває довго сперечаються: яким литовським словом можна замінити англійське поняття або політичний термін.

Зараз, якщо говорити про безпеку, то наша мова, наш славень, наша історія, наші сучасні пісні, така як «Нас три мільйони» – вони об'єднують і захищають нас. Я говорив з нашими військовими про те, як музика і пісня, литовське слово підіймають дух і гордість воїна. Він знає, які святині йому захищати.

Нас три мільйони

– Ми дізналися, що Ви виросли в сім'ї керівника колгоспу, де він за статусом мав би говорити тільки російською мовою. А як ви спілкувалися вдома?

– Я не пам'ятаю, щоб в нашому будинку з мого раннього дитинства звучала інша, крім рідної литовської, мова. У школі була обов'язковою російська і я там вивчав її, але в родині для нас була близькою і зрозумілою рідна литовська мова.

Я приведу Вам ще один яскравий приклад з короткого перехідного періоду до нашої незалежності. В Армії, як тільки одягли форму з литовським прапором, солдати і офіцери в той же момент почали спілкуватися, віддавати команди і вітання тільки литовською мовою. Я думаю, головними тут були велика патріотична хвиля та розуміння, що рідна мова – це теж зброя захисту наших інтересів. Ми завжди підкреслювали, що наша Армія не є продовженням радянської, вона по суті, ідеї і формі є литовською...

І зараз, коли у нас був новий заклик молодих людей на строкову службу до Армії, то добровольців було більше, ніж потрібно литовський армії.

– Ви перебуваєте в комісії Сейму з питань оборони, а як часто Ви зустрічаєтеся з командирами і солдатами литовської Армії і які проблеми доводиться вирішувати?

– Коли я став депутатом Сейму, це якраз збіглося з усіма геополітичними змінами, коли на моїх очах міцніла литовська Армія і все вирішував патріотизм. І коли нещодавно наш Сейм голосував за повернення строкової військової служби до литовської армії, то в школах на зустрічах зі мною молоді хлопці і дівчата, які ще навчаються, в один голос і з гордістю підіймали руки, що вони хочуть захищати Батьківщину, мову, традиції, нашу історію, територію, а головне – наш народ.

Ще один факт: я особисто займаюся спортом і, коли приходжу до школи, бачу якихось м'ягкотілих молодих людей за комп'ютерами. Але коли через деякий час я зустрічаю цих хлопців в наших військових підрозділах, то дуже приємно дивитися на цих молодих і сильних патріотів.

Добровільна система сама відбирає тих, хто може і бажає бути захисником Батьківщини.

– А яким литовським досвідом з Армії або прийнятих Сеймом законів Ви могли б поділитися з українськими колегами? Що допомогло б Україні в цей важкий час?

– Я скажу так: якщо не буде у вас внутрішнього порядку в Армії, то ніхто вам не допоможе. Молода людина, потрапивши у таке середовище, виявиться небоєспроможною, якщо будуть процвітати старі порядки, дідівщина. У нас цього давно нема і навіть в теорії вже й не може бути. Всі розуміють, що це ненормально і нічого спільного не має з патріотичним вихованням. У нас є можливість дивитися на кращі армії світу. Думаю, і у вас зараз з'являються такі можливості.

Армії треба постійно вчитися кращого досвіду, я знаю: зараз і наші фахівці консультують українських військових. Те, що відбувається зараз в Україні, ніде ще не було, і для наших військових – це теж досвід. Ми вчимося не тільки на позитивних прикладах, наші фахівці вивчають і ваші помилки під час бойових дій у війні на сході України. Це важливо для нас, як і наша порада і погляд для вас.

І ми, на жаль, мусимо констатувати, що і сьогодні в українській армії не на тому рівні, що в Литві, ставляться до державної української мови. Це великий резерв як для протидії ворожій розвідці, так і для самооцінки бійців: хто ти і чию землю захищаєш.

Мова - це дуже важливо, і я можу назвати її тією зброєю і резервом, яка дісталась людині від матері. А захищати рідну матір – нема, напевно, на Землі вищого обов'язку та честі...