Інститути Конфуція займаються не стільки популяризацією китайської культури, скільки посиленням політичного впливу КНР. Їм приписують втручання в академічні норми і свободи, стеження за іншими китайцями і навіть шпигунство.
З 2004 року по всьому світу функціонують культурно-освітні Інститути Конфуція (ІК). Працюють ІК на базі зарубіжних центрів з вивчення Китаю. Там, де нема можливості розмістити повноцінні інститути, існують маленькі «класи Конфуція». На кінець 2017 року світі існувало 525 Інститутів Конфуція в 146 країнах і 1111 класів Конфуція, більше інших - в США. Активний приріст кількості установ в останні роки відбувається за рахунок Африки.
Головна мета інститутів - просувати вивчення китайської мови за кордоном, влаштовувати культурні вечори, розподіляти гранти на навчання в КНР. Їх діяльністю, однак, задоволені не всі.
Інститути Конфуція отримували різні претензії від місцевих органів влади в Канаді, Японії, Австралії, США і навіть в Росії. Проблеми полягають в тому, що періодично правоохоронні органи і громадські діячі звинувачують Інститути Конфуція не тільки і не стільки в популяризації китайської культури, скільки у політичному впливі. Їм приписують втручання в академічні норми і свободи, стеження за іншими китайцями і навіть шпигунство.
У Росії є прецедент закриття Інституту Конфуція в 2010 році. Тоді управління ФСБ по Якутії довело місцевому суду, що мета місцевого ІК - «сприяти проникненню китайської ідеології і економічної експансії на територію Росії». Питання виникали в тому числі до юридичної сторони: Інститути Конфуція не реєструються як НКО, а є підрозділом приймаючого ВНЗ.
У США діяльністю інститутів зацікавилася Виконавча комісія Конгресу по Китаю. Висловлювалися побоювання, що їх діяльність в майбутньому може привести до появи прокитайськи мислячих лідерів.
Про необхідність більшої відкритості китайських установ полум'яно говорив сенатор від Флориди Марко Рубіо. В результаті університет Північної Флориди відмовився продовжувати співпрацю з функціонуючим на його базі ІК після 2019 року. А директор ФБР Кріс Рей, виступаючи перед Конгресом, розповів про розпочаті розслідування щодо китайських студентів, професорів (з приводу науково-технічного шпигунства) і Інститутів Конфуція, за що потрапив під критику американців азіатського походження.
Вся ця кампанія дуже вдало збіглася з економічними претензіями до Китаю, що дозволяє говорити про те, що і такими заходами США збираються стримувати свого головного конкурента.
Китай не забуває про те, що за кордоном живе його найбільша діаспора в світі. Якщо за кордоном виявляються три китайця-комуніста, вони повинні створити первинний партійний осередок і вибрати секретаря. Це відбувається як в університетах, так і на підприємствах по всьому світу. В обов'язки осередку входить організація заходів, роз'яснення політики КПК, подання звітів по виконаній роботі. Такі ж види діяльності розгортаються в міжнародних компаніях, що працюють в Китаї.
Певні надії Китай історично покладає на своїх студентів, які виїхали здобувати освіту. У країнах, де у вищих ешелонах влади в останні роки спостерігається страх перед китайською загрозою, стабільно високе число студентів з КНР. Вони, як правило, повертаються на батьківщину (таких у 2017 році виявилося вже більше 70 відсотків), але ще в роки їх навчання Пекін проводить з ними певну роботу, яку вважати частиною "м'якої сили" вже важко.
Відповідні органи нерідко пропонують вихідцям з КНР попрацювати на благо Батьківщини - звичайно, не всім і не завжди, до того ж хтось відмовляється, але підозри у приймаючих країн виникають не на порожньому місці. Нерідко китайці пропонують співпрацю і чиновникам інших країн - в Австралії, наприклад, сенатору Сему Дастьярі довелося піти у відставку через зв'язки з КНР, а спецслужби затіяли після цього серйозне розслідування про прокитайські лобі. Сем під час своєї роботи активно займав китайську позицію в австралійському парламенті щодо спірних питань в Південно-Китайському морі. Аналогічний скандал був, до речі, і в Сінгапурі.
У подібних скандалах часто фігурує структура під назвою «Єдиний фронт». «Патріотичний єдиний фронт китайського народу», або просто «Єдиний фронт», - це політичне об'єднання різних китайських партій, яке насправді керується комуністами, лише символічно демонструючи, що всередині країни є ряд наукових установ.
До завдань фронту входить робота з зарубіжними осередками та студентами, мета – поставити їх на службу Вітчизні. Створюються закордонні осередки КПК серед перебуваючих за кордоном китайських студентів і вчених, їх намагаються орієнтувати на проведення тієї чи іншої пропагандистської діяльності в інтересах Китаю.
Крім «Єдиного фронту» існує ще інша структура зі схожими завданнями під назвою «Управління зовнішніх зв'язків» Політуправління Центральної військової ради. «Воно орієнтоване на проведення тих же операцій пропаганди і впливу, але з використанням спеціальних прихованих методів. В цілому можна резюмувати, що у Китаю існують потужні структури впливу на політику по відношенню до нього.
Якщо на Заході впливові КНР не особливо раді, то в Латинській Америці і особливо в Африці росте число людей, які симпатизують китайським цінностям. Очевидно, що це відбувається на тлі великих інвестицій в регіон, але є й інші причини.
У 2012 році Китай проявив щедрість і подарував Африканському союзу величезну штаб-квартиру вартістю 200 мільйонів євро в столиці Ефіопії. А в цьому році французька газета Le Monde розповіла світу про те, що вся будівля нібито була напхана різними жучками і прослуховуванням з сервером в Шанхаї.
Китайці сприяють і розвитку телебачення в Африці. Один з найбільших холдингів на південь від Сахари - StarTimes - формально належить приватній китайській особі, проте уряд КНР безпосередньо задіяно в його розвитку. Щоб просувати цифрове і супутникове ТБ, була створена програма для 10 тисяч африканських сіл в 30 країнах. Контроль за її реалізацією був доручений офіційним чиновникам. Фінансують з бюджету КНР і дубляж китайських програм з ідеологічним підтекстом, а інші джерела - державні і приватні компанії - зробили так, що жителі Африки побачили чемпіонат світу з футболу в Росії.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Китайські «інститути Конфуція» ведуть підривну діяльність в усьому світі
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Інститути Конфуція займаються не стільки популяризацією китайської культури, скільки посиленням політичного впливу КНР. Їм приписують втручання в академічні норми і свободи, стеження за іншими китайцями і навіть шпигунство.
181003-kytayskaekspansiya.jpg
З 2004 року по всьому світу функціонують культурно-освітні Інститути Конфуція (ІК). Працюють ІК на базі зарубіжних центрів з вивчення Китаю. Там, де нема можливості розмістити повноцінні інститути, існують маленькі «класи Конфуція». На кінець 2017 року світі існувало 525 Інститутів Конфуція в 146 країнах і 1111 класів Конфуція, більше інших - в США. Активний приріст кількості установ в останні роки відбувається за рахунок Африки.
Головна мета інститутів - просувати вивчення китайської мови за кордоном, влаштовувати культурні вечори, розподіляти гранти на навчання в КНР. Їх діяльністю, однак, задоволені не всі.
Інститути Конфуція отримували різні претензії від місцевих органів влади в Канаді, Японії, Австралії, США і навіть в Росії. Проблеми полягають в тому, що періодично правоохоронні органи і громадські діячі звинувачують Інститути Конфуція не тільки і не стільки в популяризації китайської культури, скільки у політичному впливі. Їм приписують втручання в академічні норми і свободи, стеження за іншими китайцями і навіть шпигунство.
У Росії є прецедент закриття Інституту Конфуція в 2010 році. Тоді управління ФСБ по Якутії довело місцевому суду, що мета місцевого ІК - «сприяти проникненню китайської ідеології і економічної експансії на територію Росії». Питання виникали в тому числі до юридичної сторони: Інститути Конфуція не реєструються як НКО, а є підрозділом приймаючого ВНЗ.
У США діяльністю інститутів зацікавилася Виконавча комісія Конгресу по Китаю. Висловлювалися побоювання, що їх діяльність в майбутньому може привести до появи прокитайськи мислячих лідерів.
Про необхідність більшої відкритості китайських установ полум'яно говорив сенатор від Флориди Марко Рубіо. В результаті університет Північної Флориди відмовився продовжувати співпрацю з функціонуючим на його базі ІК після 2019 року. А директор ФБР Кріс Рей, виступаючи перед Конгресом, розповів про розпочаті розслідування щодо китайських студентів, професорів (з приводу науково-технічного шпигунства) і Інститутів Конфуція, за що потрапив під критику американців азіатського походження.
Вся ця кампанія дуже вдало збіглася з економічними претензіями до Китаю, що дозволяє говорити про те, що і такими заходами США збираються стримувати свого головного конкурента.
Китай не забуває про те, що за кордоном живе його найбільша діаспора в світі. Якщо за кордоном виявляються три китайця-комуніста, вони повинні створити первинний партійний осередок і вибрати секретаря. Це відбувається як в університетах, так і на підприємствах по всьому світу. В обов'язки осередку входить організація заходів, роз'яснення політики КПК, подання звітів по виконаній роботі. Такі ж види діяльності розгортаються в міжнародних компаніях, що працюють в Китаї.
Певні надії Китай історично покладає на своїх студентів, які виїхали здобувати освіту. У країнах, де у вищих ешелонах влади в останні роки спостерігається страх перед китайською загрозою, стабільно високе число студентів з КНР. Вони, як правило, повертаються на батьківщину (таких у 2017 році виявилося вже більше 70 відсотків), але ще в роки їх навчання Пекін проводить з ними певну роботу, яку вважати частиною "м'якої сили" вже важко.
Відповідні органи нерідко пропонують вихідцям з КНР попрацювати на благо Батьківщини - звичайно, не всім і не завжди, до того ж хтось відмовляється, але підозри у приймаючих країн виникають не на порожньому місці. Нерідко китайці пропонують співпрацю і чиновникам інших країн - в Австралії, наприклад, сенатору Сему Дастьярі довелося піти у відставку через зв'язки з КНР, а спецслужби затіяли після цього серйозне розслідування про прокитайські лобі. Сем під час своєї роботи активно займав китайську позицію в австралійському парламенті щодо спірних питань в Південно-Китайському морі. Аналогічний скандал був, до речі, і в Сінгапурі.
У подібних скандалах часто фігурує структура під назвою «Єдиний фронт». «Патріотичний єдиний фронт китайського народу», або просто «Єдиний фронт», - це політичне об'єднання різних китайських партій, яке насправді керується комуністами, лише символічно демонструючи, що всередині країни є ряд наукових установ.
До завдань фронту входить робота з зарубіжними осередками та студентами, мета – поставити їх на службу Вітчизні. Створюються закордонні осередки КПК серед перебуваючих за кордоном китайських студентів і вчених, їх намагаються орієнтувати на проведення тієї чи іншої пропагандистської діяльності в інтересах Китаю.
Крім «Єдиного фронту» існує ще інша структура зі схожими завданнями під назвою «Управління зовнішніх зв'язків» Політуправління Центральної військової ради. «Воно орієнтоване на проведення тих же операцій пропаганди і впливу, але з використанням спеціальних прихованих методів. В цілому можна резюмувати, що у Китаю існують потужні структури впливу на політику по відношенню до нього.
Якщо на Заході впливові КНР не особливо раді, то в Латинській Америці і особливо в Африці росте число людей, які симпатизують китайським цінностям. Очевидно, що це відбувається на тлі великих інвестицій в регіон, але є й інші причини.
У 2012 році Китай проявив щедрість і подарував Африканському союзу величезну штаб-квартиру вартістю 200 мільйонів євро в столиці Ефіопії. А в цьому році французька газета Le Monde розповіла світу про те, що вся будівля нібито була напхана різними жучками і прослуховуванням з сервером в Шанхаї.
Китайці сприяють і розвитку телебачення в Африці. Один з найбільших холдингів на південь від Сахари - StarTimes - формально належить приватній китайській особі, проте уряд КНР безпосередньо задіяно в його розвитку. Щоб просувати цифрове і супутникове ТБ, була створена програма для 10 тисяч африканських сіл в 30 країнах. Контроль за її реалізацією був доручений офіційним чиновникам. Фінансують з бюджету КНР і дубляж китайських програм з ідеологічним підтекстом, а інші джерела - державні і приватні компанії - зробили так, що жителі Африки побачили чемпіонат світу з футболу в Росії.
Джерело
Додатково:
Китай може згубити Америку - мільярдер-втікач Гуо Венг про таємну війну проти США
Інститути Конфуція, шпигунство і промивання мізків: інтерв’ю режисерки Доріс Лю польській медіа IPPTV
Ідеологічна і економічна експансія Китаю спрямована на перехоплення світового управління. Континентальному блоку поки реально протистоять тільки США.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта