На початку літа 2023 року, коли Українська армія розпочала свій довгоочікуваний «весняний наступ», кодова назва одного з вирішальних напрямків була названа не на честь відомої української постаті чи місця, а на честь британського політика.
Напрямок «Воллес» був названий на честь Бена Воллеса, тодішнього міністра оборони Великої Британії, який відіграв провідну роль у забезпеченні України зброєю, необхідною їй у перші дні війни. За словами одного українського військового джерела, завдяки наданій ним підтримці, Воллеса стали лагідно називати «людиною, яка врятувала Київ».
Хоча непохитна підтримка Британією свого східноєвропейського союзника не була таємницею, ступінь його участі й впливу – поїздки до Києва в останню хвилину, допомога в розробці планів бойових дій і збір життєво важливих розвідувальних даних про росіян – залишався значною мірою прихованим. До цього часу.
За зачиненими дверима українці називають британських воєначальників «мізками» «антипутінської» коаліції, що складається з Америки, Великої Британії та десятків інших країн-однодумців.
Велика Британія, відома тим, що наважилася розгорнути війська всередині країни, коли ніхто інший цього не зробив, відіграє у цій війні набагато більшу роль, ніж може здатися багатьом спостерігачам.
Найважливіше те, що, за даними The Times, в той час, як американці надали Україні «вершки» озброєння і точні дані для його ефективного використання, саме британські воєначальники утримували складні відносини між Вашингтоном і Києвом разом.
Позаду фронту
Трохи більше ніж через рік з початку війни адміністрація президента Байдена продовжувала демонструвати бездоганний, єдиний фронт зі своїми українськими союзниками. Але за лаштунками напруженість зростала місяцями та на початку літа 2023 року досягла такого рівня, що загрожувала вийти з-під контролю.
Україна розпочала свій запізнілий наступ – ключовий момент у війні, коли Україна побачила можливість повернути собі позиції на Донбасі та змінити динаміку бойових дій на фронті. Але все йшло не дуже добре.
Саме в цей момент адмірал сер Ентоні Радакін, хлопець з Олдхема, який отримав державну освіту, і два його «головні лейтенанти» – генерал-лейтенант сер Ролі Вокер і генерал-лейтенант сер Чарлі Стікленд – завоювали повагу як українців, так і американців.
Однак історія цього вирішального моменту і ролі, яку відіграла Британія, починається приблизно на пів року раніше. У грудні 2022 року.
23 грудня Радакін отримав телефонний дзвінок від свого американського колеги – генерала Марка Міллі, голови Об'єднаного комітету начальників штабів. Минув майже рік війни, і до цього моменту Радакін, чарівний оптиміст, і Міллі, рішучий і не схильний до компромісів, були д–обре знайомі один з одним.
Українці чітко дали зрозуміти, що наступної весни 2023 року вони хочуть перейти в наступ на Росію, що стало з нетерпінням очікуватися в суспільстві як «весняний наступ». Однак і американці, і британці мали сумніви щодо готовності України.
«Було очевидно, що вони збираються це зробити», – сказав один британський офіцер, обізнаний у дискусіях, що відбувалися в той час.
Тож логіка була такою:
«Якщо вони збираються це зробити, то зробімо це якомога сильніше».
Під час грудневої телефонної розмови Міллі повідомив Радакіну, що американці вирішили підтримати наступ і кинути на нього всі свої сили.
У січні, коли близько 50 країн зустрілися на Рамштайні в Німеччині, щоб обговорити військові потреби України, Ллойд Остін, міністр оборони США, оголосив, що США та інші країни НАТО відправлять в Україну величезний і комплексний пакет важкого озброєння.
«Це свідчить про нашу довгострокову відданість підтримці України проти неспровокованої агресії Росії», – заявив Остін на пресконференції.
Це було розцінено як чіткий сигнал про те, що війна з Росією може загостритися.
Тоді ж Білий дім оголосив, що США надішлють Україні 31 танк M1 Abrams, щоб допомогти їй відтіснити російські війська, змінивши свою тривалу нерішучість щодо постачання Україні наступальної бронетехніки.
Британія, зі свого боку, стане першою західною країною, яка надасть Україні крилаті ракети великої дальності Storm Shadow, щоб підвищити її шанси на успіх, сказав Воллес. Британські військовослужбовці були таємно відправлені для оснащення українських літаків ракетами й для навчання військовослужбовців, які будуть ними користуватися.
Це – не перший випадок, коли британські війська були розгорнуті на місцях: кілька десятків регулярних британських військ вже були відправлені до Києва, щоб навчити нових військовослужбовців і тих, хто тільки-но повернувся, користуватися протитанковими ракетами NLAW, які були надані Великобританією в лютому 2022 року, коли російське вторгнення тільки починалося.
Хоча британські навчання були розгорнуті в Україні з 2015 року, вони були змушені вивести своїх військових у лютому 2022 року через побоювання, що Росія може розпочати атаку в будь-який момент.
Майбутній контрнаступ мав стати поворотним моментом у війні. У коаліції панувало відчуття оптимізму, що ця битва буде останньою для України і президент Путін буде змушений укласти мир.
Травень
За кілька тижнів до початку війни генерал сер Джим Хокенхалл, голова стратегічного командування і колишній керівник військової розвідки, зустрівся з Кирилом Будановим, керівником української військової розвідки. Вони обговорили, як вони могли б працювати разом для досягнення поставлених цілей – у розпорядженні Хокенхолла були надзвичайно важливі військові об'єкти.
Вперше вони зустрілися приблизно у 2019 році. Хокенхалл, який був зарахований до розвідувального корпусу в 1986 році й, бувши молодшим офіцером, присвятив свої перші роки служби вивченню інтересів Росії, усвідомив необхідність почати розвивати відносини з українцями задовго до початку повномасштабної війни. Він був у Берліні, коли впала стіна у 1989 році. Він бачив назрівання конфлікту ще влітку 2021 року, коли інші в Міністерстві оборони (МО) не вірили йому.
«Він бачив необхідність зробити все можливе, щоб підготувати їх до того, що наближається», – сказало одне військове джерело, додавши, що Хокенхалл зіграв важливу роль разом з Воллесом у забезпеченні того, щоб українці мали в наявності NLAW ще до вторгнення.
У той час як Волкер і Стікленд могли допомогти з плануванням, Хокенхалл, діючи в тіні, надавав розвідувальну інформацію про росіян для обговорення.
«Їм необхідно було мати достатньо інформації, щоб ефективно діяти. Їм потрібна була перевага проти ворога, що чисельно переважає», – сказало джерело.
Але в українців була проблема. Планувалося, що все обладнання зі США, Великої Британії та інших країн прибуде до кінця березня. Але кінець березня перетворився на кінець квітня, а потім на кінець травня.
«Україна продовжувала чекати, поки отримає все обладнання, ми продовжували говорити, що вам потрібно просто діяти, Росія не настільки сильна. Ви повинні кинути їм виклик, у вас достатньо обладнання», – розповіло британське військове джерело.
З часом росіяни скористалися можливістю.
Коли на початку червня українці нарешті почали наступ, виникла ще одна проблема. Радакін і його американські колеги стверджували, що Україна повинна дотримуватися стратегії «голодувати, виснажувати і завдавати удару». Елемент «голодувати» стосувався нападів на логістичні центри з метою обмеження російського постачання, а пункт «виснажувати» – зондажів і маневрів за кількома напрямками, один з яких отримав назву «Воллес».
«NLAW, танки, Storm Shadow – все це сталося завдяки Воллесу», – сказав один з офіційних осіб.
Уоллес зустрічав опір з боку Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ, які побоювалися, що надання Україні більш важкого озброєння може призвести до ескалації напруженості у відносинах з Росією. Кремль продовжував брязкати ядерною зброєю і в березні заявив, що розгорне тактичну ядерну зброю в Білорусі – вперше з часів розпаду Радянського Союзу він розмістить ядерну зброю за межами своїх кордонів.
Для «ударного» елементу стратегії потрібно було зробити одне головне зусилля. Українці повинні зосередити сили і вогневу міць в одній точці зіткнення, щоб мати найбільші шанси на прорив, радили британські та американські воєначальники.
Але у президента Зеленського були інші ідеї. Генерал Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ України, переконав його замість цього спробувати стратегію хаосу на півночі, а також максимально просунутися на південному сході. Замість того, щоб прорватися на півдні (і розірвати сухопутний міст між Росією і окупованим Кримом), українці розділили свої бойові сили. Прориву так і не відбулося.
Це розчарувало американців, як і те, що українські сили на місцях просувалися повільніше, ніж того вимагали США.
«Американці були нетерплячими. Їм набридло грати у військові ігри, і вони вирішили, що пора розходитися», – сказало одне колишнє високопоставлене джерело в оборонному відомстві.
Українці сказали, що всі, включаючи американців і британців, недооцінили перешкоди, які стояли перед ними, і факти сучасного поля бою. Шлях був завалений російськими мінами, і ті, хто намагався їх розмінувати, зіткнулися з додатковою загрозою вибуху безпілотника над їхніми головами.
Командувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний, начальник Сирського, у якого на стіні кабінету висіла фотографія Радакіна, відчайдушно намагався впоратися з моральною кризою. З цією метою він пояснив британському військовому керівництву, солдатам, що багато новобранців – у віці тридцяти й сорока років, а не двадцяти – провели на передовій лише три дні. Перший день був для облаштування. На другий вони просувалися вперед на 200-300 метрів, а на третій день закріплювалися, готові передати позиції свіжим військам. Найближчі союзники України вважали, що це повільно і нудно.
Американці дивувалися, «що, в біса, відбувається», і закликали українців «просуватися набагато швидше». Саме в цей момент відносини між українцями та американцями досягли критичної точки.
Міллі та генерал Крістофер Каволі, командувач сухопутних військ США в Європі та Африці, були дуже розчаровані Залужним. Залужний, своєю чергою, був розчарований тиском з боку Америки.
Перервавши давно заплановану відпустку, Радакін сказав Воллесу, з яким він тісно співпрацював, що йому необхідно виїхати в Україну, щоб об'єднати обидві сторони. За словами Радакіна, ситуація ставала «занадто суперечливою».
План полягав у тому, що Радакін зустрінеться із Залужним, вислухає українців і спробує пояснити їхню думку американцям по відеозв'язку з Києва. Він сів на нічний потяг радянських часів з Польщі до Києва, щоб обговорити це особисто з Залужним, який згодом стане головним українським дипломатом у Великій Британії й кандидатом на посаду президента України після Зеленського.
У найближчі місяці американське керівництво мало підготувати весняний наступ. Американці відвідували Україну лише в рідкісних випадках через побоювання, що їх сприйматимуть як надто залучених у війну, на відміну від британських воєначальників, яким була надана свобода відвідувати країну, коли це необхідно. Іноді їхні візити були настільки делікатними, що вони приїжджали в цивільному одязі.
Одночасно з таємним візитом Радакіна, Вокер, колишній директор спецназу, який колись підірвався на бомбі талібів, телефонував своїм американським та українським колегам. На той час він був заступником начальника штабу оборони та відповідав за військову стратегію та операції. Сучасники вважали Вокера «дуже розумним», і він мав велику популярність серед українців. Одне українське військове джерело повідомило, що він був «ідейним натхненником британських бойових ідей» і «натхненником» для тих, з ким йому доводилося зустрічатися. Один високопоставлений український чиновник назвав колишнього гвардійця «генералом у рожевих штанях» після того, як він з'явився на зустрічі в Києві саме в них, що дуже потішило українців.
За словами джерела, колишній високопоставлений військовий був «віруючою людиною»: «Він, безумовно, був одним з найкращих. Він, як і Воллес, вірив, що ми можемо відкинути Росію, вірив, що Україна буде боротися і протримається довше, ніж три тижні [на початку війни]. Радакін був таким же».
Розбір "польотів". Знати, як насправді відбувався розрекламований Зеленським "контрнаступ". Ми ще дізнаємося, скільки поклали наших воїнів у тій операції, і будемо шоковані.
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
Історія, яку замовчували: як британські військові відіграли критичну роль в Україні – The Times
Світ:
На початку літа 2023 року, коли Українська армія розпочала свій довгоочікуваний «весняний наступ», кодова назва одного з вирішальних напрямків була названа не на честь відомої української постаті чи місця, а на честь британського політика.
25042001.jpg
Напрямок «Воллес» був названий на честь Бена Воллеса, тодішнього міністра оборони Великої Британії, який відіграв провідну роль у забезпеченні України зброєю, необхідною їй у перші дні війни. За словами одного українського військового джерела, завдяки наданій ним підтримці, Воллеса стали лагідно називати «людиною, яка врятувала Київ».
Хоча непохитна підтримка Британією свого східноєвропейського союзника не була таємницею, ступінь його участі й впливу – поїздки до Києва в останню хвилину, допомога в розробці планів бойових дій і збір життєво важливих розвідувальних даних про росіян – залишався значною мірою прихованим. До цього часу.
За зачиненими дверима українці називають британських воєначальників «мізками» «антипутінської» коаліції, що складається з Америки, Великої Британії та десятків інших країн-однодумців.
Велика Британія, відома тим, що наважилася розгорнути війська всередині країни, коли ніхто інший цього не зробив, відіграє у цій війні набагато більшу роль, ніж може здатися багатьом спостерігачам.
Найважливіше те, що, за даними The Times, в той час, як американці надали Україні «вершки» озброєння і точні дані для його ефективного використання, саме британські воєначальники утримували складні відносини між Вашингтоном і Києвом разом.
Позаду фронту
Трохи більше ніж через рік з початку війни адміністрація президента Байдена продовжувала демонструвати бездоганний, єдиний фронт зі своїми українськими союзниками. Але за лаштунками напруженість зростала місяцями та на початку літа 2023 року досягла такого рівня, що загрожувала вийти з-під контролю.
Україна розпочала свій запізнілий наступ – ключовий момент у війні, коли Україна побачила можливість повернути собі позиції на Донбасі та змінити динаміку бойових дій на фронті. Але все йшло не дуже добре.
Саме в цей момент адмірал сер Ентоні Радакін, хлопець з Олдхема, який отримав державну освіту, і два його «головні лейтенанти» – генерал-лейтенант сер Ролі Вокер і генерал-лейтенант сер Чарлі Стікленд – завоювали повагу як українців, так і американців.
Однак історія цього вирішального моменту і ролі, яку відіграла Британія, починається приблизно на пів року раніше. У грудні 2022 року.
23 грудня Радакін отримав телефонний дзвінок від свого американського колеги – генерала Марка Міллі, голови Об'єднаного комітету начальників штабів. Минув майже рік війни, і до цього моменту Радакін, чарівний оптиміст, і Міллі, рішучий і не схильний до компромісів, були д–обре знайомі один з одним.
Українці чітко дали зрозуміти, що наступної весни 2023 року вони хочуть перейти в наступ на Росію, що стало з нетерпінням очікуватися в суспільстві як «весняний наступ». Однак і американці, і британці мали сумніви щодо готовності України.
«Було очевидно, що вони збираються це зробити», – сказав один британський офіцер, обізнаний у дискусіях, що відбувалися в той час.
Тож логіка була такою:
«Якщо вони збираються це зробити, то зробімо це якомога сильніше».
Під час грудневої телефонної розмови Міллі повідомив Радакіну, що американці вирішили підтримати наступ і кинути на нього всі свої сили.
У січні, коли близько 50 країн зустрілися на Рамштайні в Німеччині, щоб обговорити військові потреби України, Ллойд Остін, міністр оборони США, оголосив, що США та інші країни НАТО відправлять в Україну величезний і комплексний пакет важкого озброєння.
«Це свідчить про нашу довгострокову відданість підтримці України проти неспровокованої агресії Росії», – заявив Остін на пресконференції.
Це було розцінено як чіткий сигнал про те, що війна з Росією може загостритися.
Тоді ж Білий дім оголосив, що США надішлють Україні 31 танк M1 Abrams, щоб допомогти їй відтіснити російські війська, змінивши свою тривалу нерішучість щодо постачання Україні наступальної бронетехніки.
Британія, зі свого боку, стане першою західною країною, яка надасть Україні крилаті ракети великої дальності Storm Shadow, щоб підвищити її шанси на успіх, сказав Воллес. Британські військовослужбовці були таємно відправлені для оснащення українських літаків ракетами й для навчання військовослужбовців, які будуть ними користуватися.
Це – не перший випадок, коли британські війська були розгорнуті на місцях: кілька десятків регулярних британських військ вже були відправлені до Києва, щоб навчити нових військовослужбовців і тих, хто тільки-но повернувся, користуватися протитанковими ракетами NLAW, які були надані Великобританією в лютому 2022 року, коли російське вторгнення тільки починалося.
Хоча британські навчання були розгорнуті в Україні з 2015 року, вони були змушені вивести своїх військових у лютому 2022 року через побоювання, що Росія може розпочати атаку в будь-який момент.
Майбутній контрнаступ мав стати поворотним моментом у війні. У коаліції панувало відчуття оптимізму, що ця битва буде останньою для України і президент Путін буде змушений укласти мир.
Травень
За кілька тижнів до початку війни генерал сер Джим Хокенхалл, голова стратегічного командування і колишній керівник військової розвідки, зустрівся з Кирилом Будановим, керівником української військової розвідки. Вони обговорили, як вони могли б працювати разом для досягнення поставлених цілей – у розпорядженні Хокенхолла були надзвичайно важливі військові об'єкти.
Вперше вони зустрілися приблизно у 2019 році. Хокенхалл, який був зарахований до розвідувального корпусу в 1986 році й, бувши молодшим офіцером, присвятив свої перші роки служби вивченню інтересів Росії, усвідомив необхідність почати розвивати відносини з українцями задовго до початку повномасштабної війни. Він був у Берліні, коли впала стіна у 1989 році. Він бачив назрівання конфлікту ще влітку 2021 року, коли інші в Міністерстві оборони (МО) не вірили йому.
«Він бачив необхідність зробити все можливе, щоб підготувати їх до того, що наближається», – сказало одне військове джерело, додавши, що Хокенхалл зіграв важливу роль разом з Воллесом у забезпеченні того, щоб українці мали в наявності NLAW ще до вторгнення.
У той час як Волкер і Стікленд могли допомогти з плануванням, Хокенхалл, діючи в тіні, надавав розвідувальну інформацію про росіян для обговорення.
«Їм необхідно було мати достатньо інформації, щоб ефективно діяти. Їм потрібна була перевага проти ворога, що чисельно переважає», – сказало джерело.
Але в українців була проблема. Планувалося, що все обладнання зі США, Великої Британії та інших країн прибуде до кінця березня. Але кінець березня перетворився на кінець квітня, а потім на кінець травня.
«Україна продовжувала чекати, поки отримає все обладнання, ми продовжували говорити, що вам потрібно просто діяти, Росія не настільки сильна. Ви повинні кинути їм виклик, у вас достатньо обладнання», – розповіло британське військове джерело.
З часом росіяни скористалися можливістю.
Коли на початку червня українці нарешті почали наступ, виникла ще одна проблема. Радакін і його американські колеги стверджували, що Україна повинна дотримуватися стратегії «голодувати, виснажувати і завдавати удару». Елемент «голодувати» стосувався нападів на логістичні центри з метою обмеження російського постачання, а пункт «виснажувати» – зондажів і маневрів за кількома напрямками, один з яких отримав назву «Воллес».
«NLAW, танки, Storm Shadow – все це сталося завдяки Воллесу», – сказав один з офіційних осіб.
Уоллес зустрічав опір з боку Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ, які побоювалися, що надання Україні більш важкого озброєння може призвести до ескалації напруженості у відносинах з Росією. Кремль продовжував брязкати ядерною зброєю і в березні заявив, що розгорне тактичну ядерну зброю в Білорусі – вперше з часів розпаду Радянського Союзу він розмістить ядерну зброю за межами своїх кордонів.
Для «ударного» елементу стратегії потрібно було зробити одне головне зусилля. Українці повинні зосередити сили і вогневу міць в одній точці зіткнення, щоб мати найбільші шанси на прорив, радили британські та американські воєначальники.
Але у президента Зеленського були інші ідеї. Генерал Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ України, переконав його замість цього спробувати стратегію хаосу на півночі, а також максимально просунутися на південному сході. Замість того, щоб прорватися на півдні (і розірвати сухопутний міст між Росією і окупованим Кримом), українці розділили свої бойові сили. Прориву так і не відбулося.
Це розчарувало американців, як і те, що українські сили на місцях просувалися повільніше, ніж того вимагали США.
«Американці були нетерплячими. Їм набридло грати у військові ігри, і вони вирішили, що пора розходитися», – сказало одне колишнє високопоставлене джерело в оборонному відомстві.
Українці сказали, що всі, включаючи американців і британців, недооцінили перешкоди, які стояли перед ними, і факти сучасного поля бою. Шлях був завалений російськими мінами, і ті, хто намагався їх розмінувати, зіткнулися з додатковою загрозою вибуху безпілотника над їхніми головами.
Командувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний, начальник Сирського, у якого на стіні кабінету висіла фотографія Радакіна, відчайдушно намагався впоратися з моральною кризою. З цією метою він пояснив британському військовому керівництву, солдатам, що багато новобранців – у віці тридцяти й сорока років, а не двадцяти – провели на передовій лише три дні. Перший день був для облаштування. На другий вони просувалися вперед на 200-300 метрів, а на третій день закріплювалися, готові передати позиції свіжим військам. Найближчі союзники України вважали, що це повільно і нудно.
Американці дивувалися, «що, в біса, відбувається», і закликали українців «просуватися набагато швидше». Саме в цей момент відносини між українцями та американцями досягли критичної точки.
Міллі та генерал Крістофер Каволі, командувач сухопутних військ США в Європі та Африці, були дуже розчаровані Залужним. Залужний, своєю чергою, був розчарований тиском з боку Америки.
Перервавши давно заплановану відпустку, Радакін сказав Воллесу, з яким він тісно співпрацював, що йому необхідно виїхати в Україну, щоб об'єднати обидві сторони. За словами Радакіна, ситуація ставала «занадто суперечливою».
План полягав у тому, що Радакін зустрінеться із Залужним, вислухає українців і спробує пояснити їхню думку американцям по відеозв'язку з Києва. Він сів на нічний потяг радянських часів з Польщі до Києва, щоб обговорити це особисто з Залужним, який згодом стане головним українським дипломатом у Великій Британії й кандидатом на посаду президента України після Зеленського.
У найближчі місяці американське керівництво мало підготувати весняний наступ. Американці відвідували Україну лише в рідкісних випадках через побоювання, що їх сприйматимуть як надто залучених у війну, на відміну від британських воєначальників, яким була надана свобода відвідувати країну, коли це необхідно. Іноді їхні візити були настільки делікатними, що вони приїжджали в цивільному одязі.
Одночасно з таємним візитом Радакіна, Вокер, колишній директор спецназу, який колись підірвався на бомбі талібів, телефонував своїм американським та українським колегам. На той час він був заступником начальника штабу оборони та відповідав за військову стратегію та операції. Сучасники вважали Вокера «дуже розумним», і він мав велику популярність серед українців. Одне українське військове джерело повідомило, що він був «ідейним натхненником британських бойових ідей» і «натхненником» для тих, з ким йому доводилося зустрічатися. Один високопоставлений український чиновник назвав колишнього гвардійця «генералом у рожевих штанях» після того, як він з'явився на зустрічі в Києві саме в них, що дуже потішило українців.
За словами джерела, колишній високопоставлений військовий був «віруючою людиною»: «Він, безумовно, був одним з найкращих. Він, як і Воллес, вірив, що ми можемо відкинути Росію, вірив, що Україна буде боротися і протримається довше, ніж три тижні [на початку війни]. Радакін був таким же».
Джерело: The Times
Переклад: Космос політики
Нагадаємо, у грудні 2023 роки ми писали про те, що літній контрнаступ зайшов у глухий кут, а Залужний погодився на нього лише з політичних міркувань.
Розбір "польотів". Знати, як насправді відбувався розрекламований Зеленським "контрнаступ". Ми ще дізнаємося, скільки поклали наших воїнів у тій операції, і будемо шоковані.
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля