Зображення користувача Андрій Гарас.
Андрій Гарас
  • Відвідувань: 27
  • Переглядів: 29

Історія скіфів: досліджуємо Геродота в різних перекладах

Чесно признатися, не пам’ятаю, що спонукало мене придбати книгу «Історія України, написана у V ст. до нашої ери Геродотом» видавництва «ФОП Стебеляк» 2019 року.

Але це другорядне питання. Читаючи її, раптом наткнувся на таку цікаву фразу: «По всій їхній країні є дуже багато добре зрошуваних рівнин, пасовищ для коней і худоби. А рік та річок так багато, як каналів у Єгипті. Крім всього цього, скити дуже рухливі, енергійні, завзяті, хоробрі, винахідливі люди та ще й великі патріоти своєї країни, свого способу життя і дуже не люблять все чуже» (с. 60).

Я перечитав фрагмент ще раз, потім ще раз і не міг повірити, що бачу це на власні очі. Нам зі шкільної парти доносили, що скіфи – це кочові іраномовні племена, які в 7 столітті до Різдва Хрестового заселили Україну. І раптом уже за 200 років вони – великі патріоти.

Мені спало на думку перевірити, чи й в інших перекладах є таке твердження. Я звернувся до праці Андрія Білецького. І на мене чекала справжня несподіванка. На цьому поки ставлю крапку.

Я вирішив дослідити шляхом порівняння обидва переклади. У представленій роботі будуть подані найцікавіші порівняння. Тому давайте разом познайомимося із неспотвореною історією скіфів.

Джерела дослідження

Для повноти картини скористаємося працями:

1. «Геродот. Історія в дев’яти книгах», переклад Ф.Г. Міщенка, 1888 рік.

2. «Геродот. Історія в дев’яти книгах», переклад і примітки Г.А. Стратановського, 1972 рік.

3. «Геродот» - переклад, примітки А. Білецького, «Київ», 1993 рік.

4. «Історія України, написана в V ст. до н.е. Геродотом», видавництво «ФОП Стебеляк», 2019 р., з перекладом і коментарями С.К. Спасько 1993 р.

Кожне джерело цінне нам по-своєму:

1. Дозволяє простежити дореволюційні погляди на історію скіфів в українській історії.

2. Дає змогу побачити ставлення до неї в радянський період.

3. Варто зазначити, що здійснюючи попередній перегляд, автор помітив, що в деяких нюансах переклади Г.А. Стратановського та А.О. Білецького схожі. Тому в разі збігу фрагментів, вони будуть об’єднані.

4. «Англійський переклад «Історії Геродота» тому вибрали для перекладу, бо перекладач вважає, що англійці зробили свій переклад із науковою метою. Крім того, Англія в минулому не мала територіальних зазіхань на землі Русі-України, тому причин і зацікавлення для фальсифікацій «Історії Геродота» на свою користь, проти Скитії і русів-українців, не могло бути» (Цитата із названого джерела).

Старе скитське плем’я пелазгів

Розпочнемо знайомство із перекладами:

«Найбагатшою і найміцнішою державою тоді в Малій Азії була Держава Лідія із своїм правителем Крезом. Він домінував над іншими сусідніми державами і збирався йти війною на Персію. Тому правитель Крез шукав собі союзників і серед племен, що заселяли Пелопоннес» [4, с. 20].

Ф.Г. Міщенко, 1882 р.

«В пошуках своїх він відкрив, що лакедимонці і афіняни посідають перше місце, одні в дорійському племені, другі в іонійському. Це були головні племена, що здавна складали одне пелазгійський народ, друге елінський. Одне з них нікуди не переселялось, інші подорожували дуже довго» (с. 26).

Г.А. Стратановський, 1972 р.

«...цар дізнався, що самі визначні із еллінів – це лакедимонці і афіняни. Перші – серед дорійського племені, другі – серед іонійського... Іоняни спершу були пелазгійського походження, а дорійці - еллінського. Іонійське племя ніколи не покидало своєї землі, а дорійське дуже довго мандрувало» (с. 26).

А. Білецький, 1993 р.

«Після того він почав дізнаватися, хто серед еллінів є наймогутнішими, щоб скласти з ними союз. Так він довідався, що найвидатніші серед них – це лакедемонці і афіняни, перші дорійського племені, а другі іонійського. Отже, саме вони були найславнішими. Перші за походженням елліни, а другі – пеласги. Другі нікуди не віддалялися зі своєї країни, а перші багато КОЧУВАЛИ» (Кн. 1, 56, с. 27).

С. К. Спасько, 1993 р.

«Найчисленнішими на Пелопоннесі були дорійці та атенці. Дорійці походили від СТАРОГО СКИТСЬКОГО племені – пелазгів та розмовляли своєю, відмінною від атенців, мовою, а останніх вважали геленами за те, що вони розмовляли грецькою. Атенців ще називали – іонійцями, дорійців - лацедимонцями. Атенці були більше осілими, дорійці були більш РУХЛИВИМИ» (с. 20).

Що впадає у вічі у цьому фрагменті - автори сходяться в думці, що:

1. Атенці - це іонійці, дорійці - лакедимонці;

2. Атенці були більше осілими, дорійці - більш рухливими;

Але розходяться в питанні, хто відносився до пелазгів.

Однак найцікавіше - лише С.К. Спасько вказує, що пелазги відносилися до старого скитського племені.

Хто такі пелазги?

«За Геродотом, саме пелазги були звели афінський Акрополь і були вчителями еллінів у багатьох галузях світських і релігійних вчень».

«Вважають, що пелазги прийшли на Балкани десь із півночі, поширили цивілізацію на острови Егейського моря, у XXII ст. до н.е. завоювали Крит, поклавши край велично-монументальній середньомінойській культурі, а тоді заселили Фессалію, Аттику, Аргос та Аркадію».[1]

«...Гомерові відомий народ пелазги, яких він називає «божественними», «богосвітлими», а Зевса іменує «пелазгійським Богом».

«Про заселення території України племенами пелазгів у IV-III тисячолітті до н.ч. висловлювали припущення автори XIX ст. (Єгор Классен, Олександр Чертков та ін.). Академік Олександр Соболевський ототожнював пелазгів із населенням Трипільської археологічної культури і вважав їх предками кімерійців. Український вчений, археолог, Вікентій Хвойка, який відкрив Трипільську культуру, був переконаний, що трипільці – це «найдревніші слов’яни».

«Ототожнення трипільців з пелазгами нині може розглядатися тільки як припущення. Проте встановлено, що мова пелазгів була споріднена з протолатиною або одним із її діалектів. Алфавітом пелазгів користувалися й греки. Цей же алфавіт був відомий в Італії та Малій Азії як «фінікійський». Діодор Сицилійський у I ст. до н.ч. писав, що «ці літери могли б називатися пелазгійськими, оскільки пелазги користувалися ними».

«Порівняльна міфологія нині дає змогу простежити найдавніший зв’язок пелазгів зі слов‘янами. Пелазги були хліборобським народом і мали Богиню Родючості – опікунку хліборобства, Бога Рода, якого зображували з випрямленим фалосом (саме таке зображення Гермеса було запозичене греками в пелазгів, а скіфи так зображали свого Бога Папая».

«Пелазгів також пов’язують з пеларгами та лелегами, які мали тотемного птаха лелеку: найдавніша частина муру в Афінському акрополі називалися пелазгійською або «пеларгійською» (від гр. пеларгос - лелека). Геродот оповідає, що греки найняли пелазгів для будівництва цих мурів, а в нагороду за це дали їм непридатні для хліборобства землі. Але пелазги швидко культивували цю землю, і греки «побачили ці ділянки добре обробленими, а перед тим вони були неплідними, без усякої вартості, їх узяли заздрощі і вони захотіли придбати цю землю, і так афіняни вигнали пелазгів, не висунувши жодного приводу». З цього часу почалася постійна ворожнеча між афінянами і пелазгами».[2]

«Пояснимо, що пелазгами називалися племена, які в кінці 3 тис. до н.е. ринули на територію Греції, Італії, Малої Азії і всього Середземномор’я. «Пелазги» (в перекладі з санскриту - лелеки) - це прийнята у згаданих краях назва арійських племен лелегів. Можливо, що тоді це була загальна назва переселенців з території України».[3]

Отже, якщо пелазги – це старе скитське плем’я, значить безпосередньо скити-сколоти-скіфи – це назва ще більш давнього народу. Чи так це?

Далі буде.


[1] С. Наливайко «Етнічна історія давньої України». - К.: «Євшан-зілля», 2007. - С. 133.

[2] Г.С. Лозко «Українське народознавство. - Мандрівець, 2011. - С. 44-47.

[3] І. Каганець «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень. - Тернопіль: Мандрівець; Львів: Агенція релігійної інформації, 2006. - С. 41.

Наші інтереси: 

Досліджувати наші справжні корені!

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

На мою думку, слова "скіфи" і "сколоти" не є синонімами. Скіфи – це ті, що належать до арійської федерації племен. Слово "сокупія - скуфія - скіфія" якраз і відповідає слову "федерація".

Натомість "сколоти" (соколи) – це самоназва одного з племен цієї федерації або й усього народу.

Слово "іраномовні" означає не що інше, як "арійськомовні" (Слово Іран означає "Країна аріїв", а не "Країна іранців").

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

На мою думку, слова "скіфи" і "сколоти" не є синонімами. Скіфи – це ті, що належать до арійської федерації племен. Слово "сокупія - скуфія - скіфія" якраз і відповідає слову "федерація".

Натомість "сколоти" (соколи) – це самоназва одного з племен цієї федерації або й усього народу.

Слово "іраномовні" означає не що інше, як "арійськомовні" (Слово Іран означає "Країна аріїв", а не "Країна іранців").

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Виходить:
Сокупія-скіфія - це форма суспільного устрою;
Сколоти - це назва племені або навіть самоназва народу (можемо припустити як себе називали трипільці?)

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Сколоти (Соколоти) пов'язане з "коло" (соло, сонце) і може означати сонячні, божественні. Це те ж саме, що й арії.

Андрій Гарас каже:
Виходить:
Сокупія-скіфія - це форма суспільного устрою;
Сколоти - це назва племені або навіть самоназва народу (можемо припустити як себе називали трипільці?)

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Наскільки ми скіфи і наскільки слов'яни?

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

В Аріїв, в усіх Аріїв існував звичай - виганяти злочинців, які не заслуговують на смертну кару. Це, одночасно, є способом окультурення сусідів. Бо, сусіди Аріїв мали менш розвинену культуру, ніж Арії-злочинці. Наприклад, так була колонізована Великою Британією Австралія. Судячи зі звичаїв нащадків пелазгів - ахейців, судячи з того, що піратство та навернення у рабство слабших чужих людей - для них були загальноприйнятим звичаєм. Так от, судячи з цього, пелазги були злочинцями-гіперборіями. І, саме через це вони були вигнані з Гіперборії.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!