Українські прапорці з іменами загиблих героїв біля постаменту на Катерининській площі. Суспільне Одеса
Останні кілька місяців журналістка і парамедикиня Ірина Цибух працювала над проєктом "Хвилина Честі", що присвячений темі пам'ятання, вшанування та увічнення. Вона загинула на Харківському напрямку 29 травня.
Про проєкт в ефірі "Культури на часі" розповів ексдиректор департаменту з гуманітарної політики міністерства ветеранів Костянтин Татаркін.
Він зазначає, що в основі проєкту "Хвилина Честі" — намагання відійти від хвилини мовчання і загалом похмурої атмосфери, оскільки це час згадати не тільки про загиблих, а й про живих.
"Ми можемо приділити одну хвилину, щоб присвятити її тим людям, які сьогодні захищають та які захищали нас раніше, з 2014 року. Це люди, які інвестують свій час, своє життя, здоров'я в захист цієї країни. В захист нас із вами", — говорить Татаркін.
Він додає, що таку концепцію слід впроваджувати на національному рівні, спускаючи в регіони та громади.
Ініціаторкою проєкту була саме Ірина Цибух.
"Концепція хвилини мовчання — це пам'ять про загиблих. Ми схиляємо голову, стаємо на одне коліно. Ми робимо це в честь про загиблих, але ми пропонуємо розширити цю історію. Ми пропонуємо пам'ятати про живих — це про сьогодні, про те, що молоді люди захищають цю країну. І саме про честь, а не тільки про щось похмуре, як поховання".
Ще разом з Іриною Цибух проєкт проводив захід, куди залучили представників бізнесу. Татаркін говорить, що задум був у тому, щоб почати саме з публічної сфери, оскільки у ресторанах та кафе завжди є люди. А також тому, що у власників є запит на прояв такої поваги, але вони не знають, як це робити.
Він додає, що такі заклади могли б вмикати спеціально створений аудіозапис під час цієї "хвилини честі" — і згадувати тих, хто служить, хто мобілізований з цього закладу харчування. Говорити "ми дякуємо цим людям, дякуємо всім, хто загинули, дякуємо всім, хто сьогодні служить".
"Ця робота не буде зупинена, ми будемо продовжувати цей проєкт. Цей проєкт Іра персоналізувала. Вона говорила про персоналізацію цієї «хвилини честі» для кожного і кожної. Тому що є людина, яка вклала своє життя в захист цієї країни. Ми можемо і мусимо продовжувати цю справу. Якраз ця персоналізація і буде основою", — говорить він.
Татаркін додає, що вони хочуть ґрунтовно підійти, систематизувати досвід громад та регіонів, а також на національному рівні, проаналізувати і створити на цій основі методичні рекомендації, які б лягли в основу державної політики.
Хто така Ірина Цибух
Ірина Цибух із позивним Чека — журналістка та парамедикиня "Госпітальєрів".
До повномасштабного вторгнення дівчина була менеджеркою реформи Суспільного, також реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини.
У лютому 2022 року вона долучилася до добровольчого батальйону і зайняла позицію старшої екіпажу.
Вона загинула під час ротації на Харківському напрямку 29 травня 2024 року.
Наші інтереси:
Цю ініціативу вважаю важливою.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови спілкування з ангелом Живого Слова...
"Хвилина Честі"
Проект "Хвилина Честі" ініціювала Ірина Цибух
4470235359733106875372105037375369552718746n.jpg
Зміст
Пам'ятати не тільки загиблих, а й живих: про що ініційований Іриною Цибух проєкт "Хвилина Честі"
Українські прапорці з іменами загиблих героїв біля постаменту на Катерининській площі. Суспільне Одеса
Останні кілька місяців журналістка і парамедикиня Ірина Цибух працювала над проєктом "Хвилина Честі", що присвячений темі пам'ятання, вшанування та увічнення. Вона загинула на Харківському напрямку 29 травня.
Про проєкт в ефірі "Культури на часі" розповів ексдиректор департаменту з гуманітарної політики міністерства ветеранів Костянтин Татаркін.
Він зазначає, що в основі проєкту "Хвилина Честі" — намагання відійти від хвилини мовчання і загалом похмурої атмосфери, оскільки це час згадати не тільки про загиблих, а й про живих.
"Ми можемо приділити одну хвилину, щоб присвятити її тим людям, які сьогодні захищають та які захищали нас раніше, з 2014 року. Це люди, які інвестують свій час, своє життя, здоров'я в захист цієї країни. В захист нас із вами", — говорить Татаркін.
Він додає, що таку концепцію слід впроваджувати на національному рівні, спускаючи в регіони та громади.
Ініціаторкою проєкту була саме Ірина Цибух.
Ще разом з Іриною Цибух проєкт проводив захід, куди залучили представників бізнесу. Татаркін говорить, що задум був у тому, щоб почати саме з публічної сфери, оскільки у ресторанах та кафе завжди є люди. А також тому, що у власників є запит на прояв такої поваги, але вони не знають, як це робити.
Він додає, що такі заклади могли б вмикати спеціально створений аудіозапис під час цієї "хвилини честі" — і згадувати тих, хто служить, хто мобілізований з цього закладу харчування. Говорити "ми дякуємо цим людям, дякуємо всім, хто загинули, дякуємо всім, хто сьогодні служить".
"Ця робота не буде зупинена, ми будемо продовжувати цей проєкт. Цей проєкт Іра персоналізувала. Вона говорила про персоналізацію цієї «хвилини честі» для кожного і кожної. Тому що є людина, яка вклала своє життя в захист цієї країни. Ми можемо і мусимо продовжувати цю справу. Якраз ця персоналізація і буде основою", — говорить він.
Татаркін додає, що вони хочуть ґрунтовно підійти, систематизувати досвід громад та регіонів, а також на національному рівні, проаналізувати і створити на цій основі методичні рекомендації, які б лягли в основу державної політики.
Хто така Ірина Цибух
Ірина Цибух із позивним Чека — журналістка та парамедикиня "Госпітальєрів".
До повномасштабного вторгнення дівчина була менеджеркою реформи Суспільного, також реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини.
У лютому 2022 року вона долучилася до добровольчого батальйону і зайняла позицію старшої екіпажу.
Вона загинула під час ротації на Харківському напрямку 29 травня 2024 року.
Цю ініціативу вважаю важливою.
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами