Гібридна війна нового покоління в ЄС

Нині, коли щотижня на територію ЄС прибувають десятки тисяч мігрантів з арабського світу, стає очевидним, що перший етап гібридної війни, яку Росія цілком мирно запровадила на теренах Шенгенської зони і НАТО, фактично завершується перемогою кремлівської команди. 

Путін застосував лише те, що публічно обіцяв кілька місяців тому, коли з радісною усмішкою і таємничо-хитрим виразом обличчя, оголосив, що має новітню зброю абсолютно іншого виміру.

Ніби війна і ніби не війна. За очевидними проявами – це війна. Адже є факт несподіваного, організованого, масового, відверто агресивного(!) вторгнення громадян чужих країн на територію країн Європейської Спільноти.

І ніби не зовсім війна, бо без вибухів бомб і ракет, без танків, “градів” і авіації, навіть без “зелених чоловічків”. Проте, зверніть увагу: який потужний десант у сотні тисяч адептів ісламу висадився на християнському континенті упродовж кількох місяців!

Як і належить окупантам і загарбникам, вони поводять себе нахабно і самовпевнено, як господарі. Мігранти переконані у тому, що їм відтепер належить тут жити і користуватися всіма правами привілейованої спільноти правовірних. А корінних мешканців країн Європи належить зневажати, бо вони гяури, тому що не хочуть жити згідно з Кораном.

І вже багато хто з них відверто зневажають європейський порядок, наплювавши на всі правила порядної поведінки, нехтуючи всіма юридичними і моральними нормами, ординським звичаєм не визнаючи кордонів, які перетинають як у себе вдома. Абсолютна більшість з них знають лише арабську мову, значна частина – не мають жодних документів, а поготів –  докорів сумління.

Йдуть по Європі сміливо і впевнено, переважно молоді, сильні особи, без багажу, навіть мало хто має наплічники, бо ще вирушаючи зі своїх домівок були певні, що на європейському континенті отримають все необхідне. І насправді отримують від наївних, толерантних і дуже демократичних та до абсурду гуманних європейців.

Без вдячності, як те що їм належить, беруть від благодійників одяг, їжу, ковдри, тимчасовий притулок, рішуче вимагаючи надати їм транспорт для слідування до намічених ними кінцевих пунктів подорожі. Ніщо не може стримати орду, яка залишає по собі гори сміття, нечистот і смороду на вокзалах, у потягах і місцях зупинок.

Вони вирушили вчасно, організовано, за попереднім планом, а особливо активно – зараз, на рубежі літа й осені, коли європейці завершили збирання врожаю, мають  плоди праці й добрий настрій. Об’єднані ісламом вихідці з Пакистану, Бангладеш, Афганістану, Сирії, африканських країн, пруть як танки, не оглядаючись, не зважаючи на будь-які перешкоди.

Лише протягом суботи 12 вересня на центральний вокзал Мюнхена прибули близько 13 тисяч нових біженців. Протягом першої половини дня неділі, 13 вересня, до міста прибули ще близько 1400 біженців.

Якщо виникає затримка з транспортом, кожна група чисельністю близько ста осіб стає на маршрут згідно з власною мапою і швидкою пішою ходою торує шлях до мети. Певні себе, вони мають плани і хочуть встигнути влаштуватись на нових місцях до холодів.

Цей великий мусульманський похід чимось нагадує вихід народу Ізраїля з Єгипту для оселення на землях народів Палестини. Тільки Мойсей виводив свій народ з території загарбника і вів одноплемінників на землю обітовану, тобто обіцяну Богом, як вияв Його доброї волі.

Натомість нинішній марш представників арабських народів є втіленням зовсім не Божої доброї волі, а волі зла, бо суперечить всім писаним і неписаним нормам міждержавних і міжлюдських стосунків.

На жаль, цього (а поготів – того, що має бути у перспективі) не бачать лідери багатьох країн ЄС. Ситуація продовжує активно розвиватись у відверто негативному напрямку, а пані канцлер Ангела Меркель, майже щодня виходячи до мікрофону, втішає Німців майбутнім збільшенням робочих місць і відповідного ВВП за рахунок прибулих мусульман.

Як справжня мати Нації, пані Меркель не хоче бачити у цій ситуації відвертого авантюризму і вважає, що прибульці швидко адаптуються до місцевих умов, традицій, стануть законослухняними громадянами Німеччини.

Тим часом, справа ускладнюється з дня на день. Після непростих дебатів, країни ЄС розподілили між собою квоти на прийняття іноземців, але їх потік потроївся. Два тижні тому Німеччина погодилась прийняти 120 000 осіб, але нині змушена оголосити про необхідність прийняття у кілька разів більше.

Деякі країни ЄС почали зводити стіни і загороди на своїх кордонах та контрольні пункти на шляху агресивно налаштованих прибульців. Лідери Франції, Великої Британії, Данії і Швеції заявляють, що в рамках своїх квот приймуть лише осіб, котрі мають документи і яких можна  ідентифікувати.

Та де там! Навала суне пропихаючись через дірки у колючому дроті, яким Македонія, Угорщина, Австрія, а нині вже й Франція марно намагаються стримати й хоч якось вберегти себе від нашестя анонімів.

Показовою є кон’юнктурно-тенденційна позиція західних ЗМІ, які, захлинаючись від емоцій, змагаються у прагненні якомога жалібніше представити страждання арабів, котрі нахрапом прийшли в Європу.

Зауважте, вони не пішли до своїх братів-одновірців та одномовців у Саудівську Аравію чи в Емірати, а прийшли у ненависну для них християнську й іншомовну Європу. Прийшли з очевидним наміром поширити культуру ісламу на європейські народи.

Також показово, що цей безпрецедентний потік мігрантів оминув Росію, керівництво і речники якої широко розрекламували своє миролюбство. Тим часом у Москві черговий раз взялися грати роль миротворців, встановили транспортний авіаміст сполученням Росія – Сирія і постачають в зону військового конфлікту зброю і військовослужбовців, зокрема під прикриттям добре нам відомих “гуманітарних конвоїв”.

Путін не приховує своєї радості: дурна ЄС, замість обуритись  унікальним авантюризмом десятків тисяч активістів міграційної “війни-невійни” в Європі, відгукнулась хвилею розчулення, співчуття і благодійності до ніби-то нещасних “втікачів від війни і насилля”.

Проте насправді, ці “втікачі” – без малого півмільйона правовірних мусульман – вже виграли перший етап справжньої гібридної війни проти Європи. Війни психологічної, доведеної до вищого рівня досконалості на підставі здобутого в Україні досвіду.

Бо так само, як до гібридної війни в Україні, кремлівські верховоди заздалегідь готувалися до гібридної війни в Європі. В обох випадках найважливішою технікою була техніка (і тактика!) психологічна.

Результати численних психологічних експериментів, що їх проводила Росія в Україні (зокрема за допомогою брехливої інформації на Європу, США і весь світ), дали Москві підстави стверджувати, що інформаційний ресурс можна використовувати не лише в його чистому “файловому” вигляді, а й явочним порядком – у по-дитячому невинних діях людей без зброї.

Адже можна під час війни начебто нормально жити, працювати і розважатися  у Донецьку? Авжеж. Виявляється, що й у Києві можна не дуже перейматися війною.

Тобто гібридність, як чіткий і цілком логічний психологічний феномен, має здатність нівелювати істинні почуття і опорні поняття свідомості, зокрема такі, як відповідальність, совість і співчуття. Або й деформувати, доводячи їх до абсурду з точністю до навпаки.

Адже пішли на нас сепари під Слав’янськом на БТРах, поставивши поперед себе екзальтованих жінок з іконами в руках? Пішли. І їм тоді вдалося.

Чудово, – вирішили у Москві, – замінимо БТР беззбройними, молодими, здоровими чоловіками, жінок поставимо з дітьми, надамо цьому рухові багаточисельний розмах, відповідний темп і необхідний для Росії антиЄСівський напрям.

Вочевидь, Путін і його подільники були певні, що благополучна, благодійна і жаліслива Європа проковтне цю відверто провокативну піґулку, під відповідний акомпанемент співчуття до сотень тисяч виконавців кремлівської авантюри.

Адже не будуть цивілізовані й гуманні європейці стріляти у беззбройних чоловіків із дітьми на руках, а тим паче – в жінок, серед яких, як стало відомо, 15% – вагітні. Вони заздалегідь готувались до захоплення Європи.

Відповідну пропагандистську, організаційну та інструкційну підготовку провели дипломатичні представництва Росії в арабських країнах, заохочено місцеву пресу і активістів правозахисних організацій, які створили необхідну інформаційну підтримку для розгортання “мирного” наступу на Європу...

І що ж ми тепер маємо, як кажуть, в сухому залишку цього зовсім не лабораторного експерименту, а дуже чітко проведеної масштабної, відверто деструктивної, геополітичної операції?

По-перше, створено прецедент ефективної, прозорої, “гуманної” або “чистої” війни, яка є мирною за формою і агресивно-окупаційною за реальними наслідками.

По-друге, відпрацьовано на практиці технологію підготовки і проведення цієї “чистої” війни, яка, на підставі вдосконалення війни гібридної, стала війною нового покоління.

Так само, як двадцять років тому, коли на озброєнні військ Росії з’явилась так звана “чиста” бомба, що знищує все живе, залишаючи непорушеними будівлі й інфраструктуру, так нині з’явилась технологія “чистої” війни. В обох зазначених випадках чітко проглядається типова підступність російського національного характеру.

По-третє, можете забути про невловиму, супернелегальну терористичну Аль-Каїду, позаяк внаслідок “чистої” війни, цілком легально створено потужний, відвертий у своїх намірах, загальноєвропейський мусульманський анклав, члени якого не брали на себе жодних зобов’язань, натомість поєднані в єдиному прагненні – домінувати у цьому світі.

По-четверте, у Європейському Союзі складається нова ситуація, в якій проблеми України об’єктивно відходять на другий план.

Не хочу бути злим пророком, але відтепер, коли Росія підливає масла у вогонь конфлікту в Сирії і продовжує підтримувати Іран у його ядерній програмі, з’явилась унікальна можливість одночасного повстання всіх мусульман у країнах Європи під єдиним гаслом.

Як бачимо, нинішня Європа також виявилась беззахисною перед “чистою” війною у формі зовні мирної мандрівки мусульман по полях ЄС. Але це лише початок експансії.

По-п’яте, думайте, Українці. Думайте і робіть висновки. Бо тут не вистачить лише вашого доброго серця. Треба мати, передусім, олію в голові, не перейматися емоціями і мислити не лише патріотично, а й технологічно.

Якщо коротко, – ми повинні зміцнитися самі, підготуватися і бути незалежними від гібридних і “чистих” спроб поневолення, мобілізувати власні сили і ресурси, твердо стати на ноги, бо Європа невдовзі потребуватиме допомоги від нас.

Фотографії колишнього табору для сирійських біженців на території заповідника Шамбек, що в Угорщині, зроблені після того, як вони покинули цю країну і переїхали в Німеччину. Побачене вражає... Джерело