Дослідження Норбекова про окуляри (відео)

Головний секрет, який лежить в основі системи лікування,- це спосіб зміни поведінки хворого, його ставлення до себе і до життя. Що несете в своїй свідомості - те і бачите в житті, те і притягуєте до себе. Головне не в тому, що ти робиш, а як ти це робиш. Від однієї і тієї ж вправи можна отримати: користь, шкоду або нульовий результат.

Формула дій людини, яка приречена на успіх, це є складові: вольове спонукання ="м"язовий корсет" =настрій =віра = результат. Воля- це створення осанки і міміки переможця: випрямляємо спину, рівняємо плечі і розтягуємо рот до вух (усмішка); штучне відчуття внутрішньої радості, формування уявного образу виздоровлення та заставляємо себе повірити в успіх.

Якщо умовний корсет міняється, то змушені мінятися емоції і думки, тобто проходить їх синхронізація з емоційним центром. Емоції передаються в мозок через кров і впливають на наш стан. Найкоротший шлях - силою волі управляти м’язами, тобто утримувати умовний корсет (рівна спина).

Існує Храм Вогнепоклонників, де завжди горить вогонь, бо тут поклоняються вогню і Сонцю. Монахи постійно ходять з легкою посмішкою і рівно-рівно, наче палку проковтнули. Гріхом у них вважається - ходити похмурим, і за гріх треба нести до двадцяти літрів води по стрімкій горі. Так виробляється "м’язовий корсет", бо воду носять на голові. Ще утримуй усмішку протягом 40 днів і приходить виздоровлення. Люди згодом забувають про ранги, звання- граються як діти, навколішки спостерігають за павучками, мурашками, квіточками.

Другими словами, ми приступаємо до управління свідомим шляхом управління несвідомими процесами через "м’язовий корсет" (осанка, міміка) і емоційний центр.

Треба відчувати, а не розуміти. Це вміють діти. Діти швидко адаптуються до всього, окрім одного природнього потягу -  інстинктивної потреби  батьківської любові і захисту. Діти, особливо малі, завжди ненаситно потребують  уваги, ласки і любові. Захворювання приходять від браку любові, бо вони можуть захворіти для того, щоби їм приділили увагу. Уява в дітей працює буквально, вони думають образно. Бажання, прагнення дітей завжди втілюються самі. У них друга сигнальна система ніби не розвинута.

Друга сигнальна система - це слова, мова - посередник в нашому сприйнятті навколишнього світу. Розмовна мова - найлегша, найпростіша форма спілкування. Ось тут у дорослих і здійснюється застрявання. Тому, що коли кажемо, ЩО треба робити, ЯК треба робити, говоримо через "протигаз", через який не відчувається запах.

Діти не слухають довго, їм розумні докази не потрібні, запам’ятовують тільки декілька фраз. Вони граються кожний по-своєму і ця гра їх зцілює. Малюють свої образи, живуть в них і 100% позбуваються від захворювань.

Перемога стає неминучою, якщо для поразки не залишиться жодного шансу.

Тіло - ємкість, де є розум, душа, дух. Розум і душа - це два антагоністи, які вічно борються між собою. Розум - тримає всі знання і життєвий досвід, він приземлений і меркантильний консерватор, він просто завідувач величезним архівом. Душа - безкінечний вибуховий хаос, вона імпульсивна і безпорядна, там живе мрія. Душа нескінченно прагне, фантазує, планує, творить. Розум - ніколи. Він тягнеться до спокою, це його природній стан, а душа цей спокій порушує. Поняття розум і творіння несумісні; але вони гинуть один без іншого.

Вища мета розуму - це прагнення до абсолютного порядку. Його завдання - зберегти життя будь-яким шляхом, впорядкувати та зберігати інформацію та досвід. Це еталон консерватора. Гіпертрофований розум веде до зупинки всіх рухів, тобто смерті.

Вищий стан душі - це прагнення до абсолютної любові! Це вічне творіння, рух, створення! Але надзвичайне прискорення всіх цих дій приводить до розпаду і першоданого хаосу, тобто смерті.

Дух - це третя сила, для дії рівноваги антагонізму розуму і душі. Він стримує і гармонізує їх. Дух живе пізнанням. Вища ціль духа - пізнати абсолютну істину. Гибель душі чи розуму призводить до гибелі духу.

Єдність трьох сил підтримує в людині життя. Їхнє завдання - бути один для іншого противагою і знаходитися в рівновазі. Дух чахне, коли пізнання життя зупиняється. Людина по сутності своїй стає подібна на тварину, з властивими їй потребами.

Сумнів - це як очі, які містяться на потилиці, коли кожний рух вперед супроводжують нові удари головою об стіну. Негативний досвід нагромаджується і закріплюється в свідомості, виростає невпевненість в своїх силах; дивимося у вчорашній день. Виходить, що хронічні невдачі - це реалізований сумнів. А сумнів - агресивна форма ліності. Коло замкнулося - ми самі захищаємо свої хвороби.

Лінь - це прагнення до спокою. Спокій тягнеться до свого вищого ідеалу - абсолютного спокою, вічного спокою. Лінь - це є смерть в мініатюрі.

Кожна наша дія підтримує творення чи руйнування. Пізнаючи себе - пізнаєш Бога. Незадоволення собою завжди призводить до руйнування всякої творчості; одною рукою будувати, а іншою ламати. Ненависть - це отрута. Людина, яка не любить себе, не в стані любити іншу; не в змозі дати те, чого нема. Поміняти відношення до себе, до життя, найти всередині себе щось інстинне, цінне, правдиве, вічне і розвивати. За кожну виконану роботу визивати повагу до себе, тому, що саме звідси починається творення Особистості.

Хвороба і характер - це дзеркальне відображення одного іншим. Умовний рефлекс, при повторенні якого формуються звичка, характер. Характер і доля - по-суті одне і теж. Зміна характеру веде до зміни долі. Відновлення приходить за рахунок позбуття звичного рефлексу методом вироблення нової звички. Перше ніж іти в бій, треба перемогти себе.

Фантазувати, видумувати як у дитинстві. Намагатися побачити, відчути, запам’ятати себе саме таким, яким ви хочете бути, бачити всі деталі, з відчуттям легкості, гармонії, безмежності, щастя. Спочатку видумуємо образ, потім запам’ятовуємо відчуття (пружність, бархатність, спокій). Давній вислів: "Що внизу, те наверху...",  "що всередині, те і зовні". Внутрішнє творення дає користь.

Стан "октава" - вправа для тренування духу. Це поєднання впевненості, рішучості, сили, міці, могутньої твердості і ніжності, любові, доброти, відчуття польоту і радості. Це поблажливий спокій і мирне впевнене знання, що буде так, як ви цього захочете. Внутрішнє прагнення, підтвердження повинно бути володарем у тілі, щоби знищити, стерти в порошок всі інші думки і почуття, чужі творінню. Мистецтво силою духу творити, перетворюватися в того, ким ви намірені стати. Займатись потрібно тільки в стані октави, тільки тоді ви досягаєте успіху.

Дорогу долає, хто йде; що тренується, те й розвивається. Перемагає не техніка, а дух.

Сила волі приводить емоції в рух, а емоції заставляють нас прийняти: резонанс виздоровлення і творення чи резонанс байдужості і руйнування, в залежності від того, що вкладете, те і отримаєте. Ми діємо через емоції, яка є одним з сильних інструментів, 90 % своїх зусиль направляємо на умовний корсет та настрій, інші таблиці, слова - це індикатор нашого характеру та нашої віри. Якщо людина засмучується чи радіє, про це відразу ж знають всі клітини.

М. Норбеков в своїй книзі описав кілька простих вправ для очей. Відновити зір можуть всі, незалежно від дефекту, ступеня хвороби, віку людини. Вправи - це всього 10 % успіху, решта - це воля.