– Я втомився. Все, що я вмію, тепер робить штучний інтелект краще за мене. Навіть музику пише, вірші – не гірше Шевченка. І дизайн, і тексти. Навіщо я взагалі?
Я чув це з вуст мого знайомого, креативного продюсера, якого всі називали «живою енергією». Сьогодні він дивився в екран, ніби в чорну діру.
– Послухай, – сказав я, – а ти колись бачив, щоб штучний інтелект заплакав над пораненим другом? Аби він відчув, що насправді значить втратити надію – і знайти її в чиємусь погляді?»
Він мовчав. Тому я розповів йому історію. А тепер ділюсь із тобою.
– AI пише мотиваційні твіти краще за мене, – сказав він. – Мільйон лайків, і жодної сльози.
– Але ж ти знаєш, що за кожною твоєю фразою – твій біль, твоя ніч у маршрутці, коли ти повертався після невдалої зйомки. AI цього не має. Він не падав і не вставав. А ти – падав. І вставав.
Штучний інтелект знає багато, але не знає, як це – відчувати сором за слова, що вирвались не в той момент. Він не вміє каятись. Він не вміє бути слабким. Людське падіння – це не помилка, це глибина.
Машина не проходить шлях. Вона зчитує закономірності. А ти створюєш нові. Бо ти – не комбінація даних, ти – живий досвід.
Машина не створює сенси
– Але AI може скласти пісню з правильними акордами й популярними словами.
– Так. Але він не знає, навіщо ти її пишеш. Не знає, що ти відчував, коли торкався клавіш після того, як тебе покинула людина, яку ти любив.
Ідеальні рими не роблять вірш. Робить його – момент, коли ти мовчки сидиш на підлозі, не розуміючи, що буде далі, і з цього народжується рядок.
AI може згенерувати картину в стилі імпресіонізму. Але не може вирішити, що саме її треба створити, щоб сказати щось, що не вміщалось у словах. Машина може повторити, але не може сказати нове. Вона не має потреби у висловленні. У неї немає душевної необхідності.
Машина не приймає складні вибори
– Може, я просто застарів. Новий світ – це світ машин.
– А хто буде приймати рішення, коли алгоритм помилиться? Хто візьме на себе відповідальність за неправильний діагноз, який поставив AI? Людина. Завжди людина.
Штучний інтелект не знає, що таке моральний вибір. Він не має сумління. Він не сумнівається. Він не зможе сказати «ні» там, де всі скажуть «так». Він не здатен чинити спротив.
Пам’ятаєш старого лікаря, що ризикував кар’єрою, рятуючи безнадійного пацієнта? А викладача, що покривав бідного студента, аби дати йому шанс? AI не розуміє, чому людина іноді йде проти системи.
Машина не створює стосунки
– Але вона може підтримати. Писати теплі повідомлення, реагувати як друг.
– А коли ти востаннє пив каву зі штучним інтелектом і мовчав разом, бо слова були зайві?
AI може наслідувати дружбу. Але вона не з’являється там, де немає спільних травм, сміху, історій. Він не тримав тебе за руку, коли помирала твоя бабуся. Не читав з тобою перший роман.
Справжній контакт – це тонкість, погляд, пауза. Це вибір бути поруч. Машина – не поруч. Вона лише десь. Вона відтворює, а не проживає.
Висновок: Людина – це не функція
– То що ж лишається мені?
– Все, що дійсно важливе.
Світ змінився. AI дійсно сильний у задачах. Але не в сенсах. Не в переживаннях. Не в ризиках, які змінюють життя. Ти не просто функція. Ти – той, хто відчуває. Той, хто бореться. Той, хто творить не тому, що треба, а тому, що не може не творити.
Машина може допомогти. Але не замінить тебе там, де потрібно жити. І творити з болю, сумнівів, любові, помилок. Ти – не алгоритм. І це твоя сила.
– Дякую, – сказав він, – я забув, що все найкраще у мені не алгоритмами вимірюється.
– Ти просто знову почни жити. Не ідеально. Але по-справжньому.
Наші інтереси:
Як повернути собі сенс в епоху машин
Перестань конкурувати з AI у тому, де він сильніший – у швидкості, в точності. Натомість:
1. Шукай унікальні переживання. Роби те, що можна прожити, а не просто створити. Діалог з людиною, яку ти надихаєш, важить більше, ніж мільйонний твіт.
2. Розвивай інтуїцію. AI не має чуття моменту. А ти – маєш. Прислухайся.
3. Створюй щось незручне, сире, недосконале – але справжнє. Істинне завжди ламає шаблони.
4. Вчися бути людиною – це єдина професія, яка ніколи не втратить актуальності.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Шукаєте ключ до вічної молодості та переходу на новий рівень свідомості? У цьому епізоді розкриваємо потужний секрет ельфів – тральфамадорський оптимізм. Дізнайтесь, як перетворити своє минуле на...
Цього не може штучний інтелект, а Ти можеш
– Я втомився. Все, що я вмію, тепер робить штучний інтелект краще за мене. Навіть музику пише, вірші – не гірше Шевченка. І дизайн, і тексти. Навіщо я взагалі?
Я чув це з вуст мого знайомого, креативного продюсера, якого всі називали «живою енергією». Сьогодні він дивився в екран, ніби в чорну діру.
– Послухай, – сказав я, – а ти колись бачив, щоб штучний інтелект заплакав над пораненим другом? Аби він відчув, що насправді значить втратити надію – і знайти її в чиємусь погляді?»
Він мовчав. Тому я розповів йому історію. А тепер ділюсь із тобою.
shiiya3.jpg
Зміст
Машина не переживає поразок
– AI пише мотиваційні твіти краще за мене, – сказав він. – Мільйон лайків, і жодної сльози.
– Але ж ти знаєш, що за кожною твоєю фразою – твій біль, твоя ніч у маршрутці, коли ти повертався після невдалої зйомки. AI цього не має. Він не падав і не вставав. А ти – падав. І вставав.
Штучний інтелект знає багато, але не знає, як це – відчувати сором за слова, що вирвались не в той момент. Він не вміє каятись. Він не вміє бути слабким. Людське падіння – це не помилка, це глибина.
Машина не проходить шлях. Вона зчитує закономірності. А ти створюєш нові. Бо ти – не комбінація даних, ти – живий досвід.
Машина не створює сенси
– Але AI може скласти пісню з правильними акордами й популярними словами.
– Так. Але він не знає, навіщо ти її пишеш. Не знає, що ти відчував, коли торкався клавіш після того, як тебе покинула людина, яку ти любив.
Ідеальні рими не роблять вірш. Робить його – момент, коли ти мовчки сидиш на підлозі, не розуміючи, що буде далі, і з цього народжується рядок.
AI може згенерувати картину в стилі імпресіонізму. Але не може вирішити, що саме її треба створити, щоб сказати щось, що не вміщалось у словах. Машина може повторити, але не може сказати нове. Вона не має потреби у висловленні. У неї немає душевної необхідності.
Машина не приймає складні вибори
– Може, я просто застарів. Новий світ – це світ машин.
– А хто буде приймати рішення, коли алгоритм помилиться? Хто візьме на себе відповідальність за неправильний діагноз, який поставив AI? Людина. Завжди людина.
Штучний інтелект не знає, що таке моральний вибір. Він не має сумління. Він не сумнівається. Він не зможе сказати «ні» там, де всі скажуть «так». Він не здатен чинити спротив.
Пам’ятаєш старого лікаря, що ризикував кар’єрою, рятуючи безнадійного пацієнта? А викладача, що покривав бідного студента, аби дати йому шанс? AI не розуміє, чому людина іноді йде проти системи.
Машина не створює стосунки
– Але вона може підтримати. Писати теплі повідомлення, реагувати як друг.
– А коли ти востаннє пив каву зі штучним інтелектом і мовчав разом, бо слова були зайві?
AI може наслідувати дружбу. Але вона не з’являється там, де немає спільних травм, сміху, історій. Він не тримав тебе за руку, коли помирала твоя бабуся. Не читав з тобою перший роман.
Справжній контакт – це тонкість, погляд, пауза. Це вибір бути поруч. Машина – не поруч. Вона лише десь. Вона відтворює, а не проживає.
Висновок: Людина – це не функція
– То що ж лишається мені?
– Все, що дійсно важливе.
Світ змінився. AI дійсно сильний у задачах. Але не в сенсах. Не в переживаннях. Не в ризиках, які змінюють життя. Ти не просто функція. Ти – той, хто відчуває. Той, хто бореться. Той, хто творить не тому, що треба, а тому, що не може не творити.
Машина може допомогти. Але не замінить тебе там, де потрібно жити. І творити з болю, сумнівів, любові, помилок. Ти – не алгоритм. І це твоя сила.
– Дякую, – сказав він, – я забув, що все найкраще у мені не алгоритмами вимірюється.
– Ти просто знову почни жити. Не ідеально. Але по-справжньому.
Як повернути собі сенс в епоху машин
Перестань конкурувати з AI у тому, де він сильніший – у швидкості, в точності. Натомість:
1. Шукай унікальні переживання. Роби те, що можна прожити, а не просто створити. Діалог з людиною, яку ти надихаєш, важить більше, ніж мільйонний твіт.
2. Розвивай інтуїцію. AI не має чуття моменту. А ти – маєш. Прислухайся.
3. Створюй щось незручне, сире, недосконале – але справжнє. Істинне завжди ламає шаблони.
4. Вчися бути людиною – це єдина професія, яка ніколи не втратить актуальності.
Зверніть увагу
Тральфамадорський оптимізм – ключ до набуття свідомості ельфа, або Чому наше минуле – суцільний позитив (подкаст)