Зображення користувача Юрко Луганський.
Юрко Луганський
  • Відвідувань: 16
  • Переглядів: 16

Беніто Муссоліні: тріумф і трагедія, або Чому італійські праві завжди підтримують Україну

Категорія:

29 липня виповнилося 140 років від дня народження Беніто Амількаре Андреа Муссоліні (1883 – 1945) – багаторічного (1922 – 1943) прем’єр-міністра Італійського королівства та вождя («дуче») італійської нації. Постать загальновідома, але переважно крізь призму стереотипів. Постать яскрава й водночас суперечлива. Муссоліні з симпатією писав про Україну, а 28 серпня 1941 року разом з Гітлером відвідав Умань.

230731mussolini.jpg

Беніто Муссоліні
Беніто Муссоліні, італ. Benito Amilcare Andrea Mussolini (29 липня 1883 – 28 квітня 1945)

Саме Беніто Муссоліні є основоположником фашизму – ідеології національного солідаризму, корпоративізму, творчої співпраці всіх класів і верств суспільства. Слово «фашизм» походить від італійського “fascio” (читається: «фáшо») – «зв’язка», «пучок», що й означає загальну єдність. Невдовзі після приходу фашистів до влади в Італії цим словом стали називати ідейно близьких їм правих радикалів в інших країнах. При цьому специфічного характеру застосування терміну «фашизм» набуло в комуністичному СРСР, де фашистом могли назвати будь-кого неугодного владі більшовиків. Таки ж із «легкої» руки Сталіна фашистами оголосили й німецьких націонал-соціалістів, які мали з ними дещо спільне, проте, в цілому ідеологія була засадничо іншою.

Як слово «фашист» стало лайкою у Сталіна та лібералів

Фашизм і близькі до нього ідеології виникли практично одразу після Першої світової війни, результатами якої лишилися незадоволені багато європейських націй – одні не змогли здобути власну державність, іншим не вдалося скористатися плодами перемоги. Зокрема, до останніх належали італійці, для яких нерозв’язані соціальні питання та реальна загроза «імпорту» російського більшовизму з його «експропріацією експропріаторів» і масовими розстрілами визначили необхідність національної диктатури як жорсткого інструменту рішучого подолання цих проблем.

Відтак Муссоліні, який починав свою політичну й журналістську діяльність як соціаліст, згодом зрозумів потребу нації в єднанні як просторовому (згладженні диспропорцій розвитку окремих реґіонів країни), так і соціальному (встановленні класового миру замість пропагованої марксистами класової боротьби). Вже 1919 року він створив «Союз боротьби», з якого невдовзі постала Національна фашистська партія. А року 1922-го Муссоліні здійснив «похід на Рим», внаслідок якого майже безкровно прийшов до влади, переконавши короля Віктора Еммануїла ІІІ призначити його на посаду прем’єр-міністра.

У перші роки свого правління Муссоліні вдалося подолати соціальні протиріччя та вигнати з країни мафію – справжній бич італійського суспільства як до, так і після доби «дуче». Цим політичним лідером захоплювалися чимало найсвітліших людей Європи, в тому числі лідер Британії в часах Першої світової війни Девід Ллойд-Джордж, англійський письменник Бернард Шоу, батько ідеї європейської інтеграції граф Ріхард Куденгофе-Калерґі та інші. Постать «дуче» хвилювала й американців, саме на замовлення посла США в Італії тих часів Д. Чайлда Муссоліні у 1928 р. написав автобіографічну книгу «Моє життя».

Важливо наголосити на ставленні Беніто Муссоліні до українського питання. Ще до свого приходу до влади, працюючи як журналіст, у 1919 р. він так описував подію звільнення Києва Українською Галицькою Армією від більшовиків: «…Це епохальна подія. Ще ніколи ніякий народ не боровся за свою свободу з більшою вірою. Ще ніколи жоден народ не боронив свого права на незалежність у складніших умовах… поборюваний прихильниками «єдиної і неподільної», без зброї, сам один, під байдужими поглядами всієї Європи, український народ звільняє свою територію від більшовицької чуми і знову здобуває свою столицю… Київ… нарешті вільний від азійської орди». Такий відгук про українців не був актом одноразового захоплення, що й проявилося надалі, коли в Італії знайшло притулок чимало українських політеміґрантів, у тому числі член Проводу Українських Націоналістів Євген Онацький, який ретельно вивчав фашизм і добре розумів його сильні та слабкі сторони. Сильні ми вже відзначили вище, головною слабкою рисою фашизму, за Онацьким, є його сформованість народом зі сталою державністю, що й робить неможливим його некритичне копіювання бездержавними націями, однією з яких були на той час українці.

Євген Онацький: Фашизм і ми [1929]

Саме час зауважити, що правитель, який занадто довго перебуває при владі, поступово вичерпує себе, а очолюваний ним режим набуває рис застою, а згодом – виродження. Не обійшла така доля і Муссоліні та заснований ним фашизм. Захопившись ідеєю зовнішньої експансії, а в перспективі – відродження Римської імперії, на ґрунті аґресивних прагнень «дуче» у другій половині 1930-х зблизився з «фюрером», що, кінець-кінцем, призвело Італію до катастрофи 1943-1945 рр.

Але і сам історичний процес, і пов’язана з ним політософічна думка розвиваються циклічно, тому не дивно, що в другій половині ХХ ст. в Італії набув популярності неофашизм, що творчо переосмислював ідеї Муссоліні, а в наш час фактичної деєвропеїзації Європи альтернативою їй, по суті, став, коли так можна сказати, «постнеофашизм». Останній пристосовує праву ідеологію до умов сьогодення, позначеного розвитком інформаційного суспільства та ґлобалізацією, вираженою, зокрема, в неконтрольованій міґрації до європейських країн азіатів і африканців. Саме в Італії, і саме напередодні 100-річчя «маршу на Рим» Беніто Муссоліні, очільниця «правих» Джорджа Мелоні перемогла на загальнонаціональних виборах і сформувала уряд.

Правий поворот: «Брати Італії» перемогли на виборах

Прикметно, що Джорджа Мелоні завзято підтримує Україну в її екзистенційній війні з тією самою азійською ордою, про яку понад сторіччя тому писав Беніто Муссоліні. Якщо попередній – ліберальний – італійський прем’єр-міністр Маріо Драґі стояв на геть нерішучій позиції щодо української справи поряд із Олафом Шольцом і Емманюелем Макроном, то Джорджа Мелоні у своїй прихильності до України дещо нагадує леґендарного Бориса Джонсона.

Ставлення до російсько-української війни в наш час є своєрідним індикатором, що відрізняє справжніх європейських «правих» від правопопулістів, які лише, бачачи величезний попит суспільства на праву ідеологію, насправді не сповідують її, а паразитують на ній. Сумнівно, чи знайомі, наприклад, лідери сучасних німецьких і французьких правопопулістів із працями визначних філософів та ідеологів правого руху Мартіна Гайдеґґера чи Рене Ґенона

Втім, сьогодні мова не про цих ерзац-радикалів. Повертаючись до особистості Беніто Муссоліні, варто відзначити, що його ідеями захоплювався Дмитро Донцов – один з ідеологів українського націоналізму, який, однак, був істотно відмінним від італійського фашизму, адже визнавав право кожної нації на самовизначення. Сміливості визнати таке право й забракло колись Муссоліні, чия експансія до Ефіопії, Албанії, Греції й перетворила вчорашній його тріумф на трагедію.

Джорджа Мелоні – голова Ради міністрів Італії з 22 жовтня 2022 року
Джорджа Мелоні – голова Ради міністрів Італії з 22 жовтня 2022 року, перша жінка на цій посаді

Гурт Тавро: Фашист (mp3)

Наші інтереси: 

Досліджуємо реальну історію – це нам ще знадобиться.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи