Слово «церква» (від. латинського circus – коло) означає організовану духовну спільноту. Вона має бути досить великою – більшою за 100–150 членів, тому що саме з такої кількості починається «надвелика група» і вмикаються механізми плекання групової ідентичності. Оскільки церква – це організація, то в ній мають бути правила та закони (тобто настанови і заборони), а також керівні органи та процедура їх формування.
Слово «аріянська» означає, що це організація прихильників аріянства – аріян. Аріяни – це ті, які визнають себе носіями втіленої божественної сутності, внутрішнього бога, індивідуального божественного Я. Цей внутрішній бог має ім’я АР, більш зріла форма цього імені – РА. Відтак хто визнає, що в ньому живе бог АР, той і АРіянин.
Слово ДЕРЖАВА походить від поняття «держати в руках», «утримувати», отже – володіти, панувати. Держава – це механізм управління країною як цілісною системою. Завдяки державі населення країни діє як єдина істота. Наприклад, якщо на країну напав ворог, то відсіч йому дає вся країна, а не окремі її частини.
Руйнування механізму управління означає, що країна втрачає державу. Суттєва зміна механізму управління країною означає, що в цій країні відбулася зміна держави – на місце старої держави прийшла нова. При цьому країна та її населення може залишитися тим самим, наприклад «Третя республіка» у Франції», «Другий гетьманат» в Україні.
З погляду форми державного правління, існує два типи держави – республіка («суспільна справа») і диктатура («віддавання наказів», «диктат»). Між ними принципова відмінність: у республіці органи управління формуються знизу догори – подібно до виростання дерева, у диктатурі – згори донизу. В політології диктатуру нерідко називають монархією, але це помилка, адже монархія («єдиновладдя») може бути виборною. Наприклад, республіка Річ Посполита («справа суспільна») була виборною монархією.
Республіка є природною формою держави, результатом добровільної самоорганізації. Українським відповідником латинському слову «республіка» є прадавнє слово «сокупія», «скупщина», «скуфія», «скіфія», що означає «зібрання громад» – буквально «зібрання куп». Правовою системою сокупії традиційно було «копне право» або «купне право», тобто право громад – буквально «право куп». Ідеологією республіки є націоналізм з такими його різновидами як республіканізм, консерватизм, національний солідаризм, традиціоналізм.
Якщо республіка є добровільним утворенням, то диктатура виникає примусово – внаслідок зовнішнього завоювання або внутрішньої узурпації влади. Ідеологією диктатури державного апарату є етатизм (від фр. État – держава). Різновидами етатизму є соціал-демократія, соціалізм, комунізм, сталінізм, маоїзм.
Слово УКРАЇНСЬКА означає, що це держава українського народу, а не «громадян України всіх національностей», тобто громадян всіх етносів. Кожен етнос має природне право мати власний дім – і таким домом для українців є Україна. Натомість усі інші етноси, що проживають в Україні, за винятком кримських татар, мають свої власні національні доми. Тому в Україні проживає тільки одна етнічна меншина – кримські татари, натомість усі інші – це етнічні діаспори, які мають власні держави або автономії за межами України. Наприклад, в Україні нема російської етнічної меншини, натомість є російська діаспора, етнічною батьківщиною якої є Росія.
Наголосимо, що етнос (гелленською ἔθνος – «група своїх людей») є відкритою системою. Українцем є той, хто визнає себе українцем, а інші українці вважають його за свого – незалежно від його колишньої етнічної належності. Де-факто постійно відбувається процес міжетнічної циркуляції: одні вливаються до українського етносу, інші його покидають, що особливо характерно для третього покоління діаспори.
Критеріями української ідентичності є характерний антропологічний тип, володіння українською мовою як рідною, солідарність з українцями та українською культурою. Ці критерії дозволяють відрізняти етнічно своїх від етнічно чужих. Російська діаспора в Україні має подібний антропологічний тип, проте солідарна з Росією, а її рідною мовою є російська. Вибори 2019 року показали, що російська діаспора в Україні складає близько 10% населення.
Термін ВІЛЬНА ДЕРЖАВА має три значення.
По-перше, «вільна держава» означає «суверенна держава», тобто така, яка керується власною волею у внутрішніх і зовнішніх стосунках.
По-друге, вона вільно сформована народом, тому вільна держава – це народна держава. У вільній державі народ використовує державний механізм як свій інструмент: «люди керують машиною». Протилежністю є етатична держава – в ній державний механізм використовує народ як свій інструмент: «машина керує людьми».
Вільна держава – це завжди республіка: органи державного управління формуються знизу догори. Етатична держава – це завжди диктатура: органи управління формуються згори донизу. Ця диктатура зазвичай має прихований характер, вона активно маскується під республіку. Сучасна Україна – це олігархічно-охлократична диктатура, хоча – згідно з Конституцією – має бути республікою.
По-третє, слово «вільна» означає така, що перебуває у просторі позитивних подій – Просторі волі, тому вона успішна, їй щастить, їй сприяє Всесвіт. Для піднесення у Простір волі треба плекати святість, творчість, чесність, солідарність, працьовитість та інші арійські чесноти.
Народ може перебувати у двох станах – аморфного етносу і структурованої нації. Етнос відрізняється від нації подібно до того, як несамостійна дитина відрізняється від зрілої людини, що живе власним розумом. Нація – це етнос, який виростив власну колективну голову – етнічну еліту.
Але користь від голови проявляється лише тоді, коли голова спроможна керувати тілом. Для того, щоб етнічна еліта керувала народом, потрібна держава – механізм управління. Народ формує еліту, усі разом формують народну державу. Так етнос стає нацією.
Ідеологія перетворення аморфного етносу на самокеровану націю з власною державою називається націоналізмом. Основою націоналізму є арійський світогляд. Активним концентратом арійського світогляду є аріянська релігія. Відтак націоналізм є політичним продовженням аріянства. Народну державу можна створити лише на фундаменті аріянства.
Подібним чином етатизм є продовженням авраамічних псевдорелігій – іудаїзму, іудохристиянства та ісламу. Лібералізм є продовженням атеїзму. Це питання ми вже розглядали у статті – Метафізика націоналізму: три світогляди – три ідеології (+аудіо).
Який фундамент, такий і будинок. Що б не будували на фундаменті авраамічних псевдорелігій, у кінцевому підсумку завжди вийде держава етатичної диктатури. Натомість на фундаменті атеїзму взагалі неможливо побудувати держави: похідний від атеїзму лібералізм не визнає держави, тому історія не знає ліберальних держав.
Отже, політичним продовженням аріянства є націоналізм. Організованим аріянством є Аріянська Церква. Метою націоналізму є народна держава у формі республіки. Тому природно, що Аріянська Церква має бути діючим прототипом і зразком для Вільної Української Держави. Відтак початковим етапом формування Вільної Української Держави є творення Аріянської Церкви. Послідовність її розгортання описана у статті – Три етапи формування Аріянської Церкви: церква-комунікатор, церква-громада, церква-храм.
Продовження: Аріянство й егрегори, або Як підтримувати Дажбога та інших рідних богів
Творимо Аріянську Церкву і Вільну Українську Державу.
Коментарі
велика вода греблю рве
Цікаво, що Олександра Лукашенка саме обрали. То, насправді, він є обраним монархом?
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Хто і коли його обрав?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Так, обраний авторитарний лідер є виборним монархом. Такими були королі Речі Посполитої, тобто королі Республіки.
Все, що робиться з власної волі, – добро!