У цьому переконаний почесний доктор педагогічних наук, засновник Української школи ейдетики Євген Антощук. Уміння яскраво уявляти та фантазувати – це і є наука ейдетика, завдяки якій можна правильно запам'ятовувати і легко пригадувати будь-яку навчальну та професійну інформацію.
Ейдетик Євген Антощук стверджує: Поганої пам'яті взагалі не буває. Просто нею не вміють правильно користуватися.
У цьому переконаний почесний доктор педагогічних наук, засновник Української школи ейдетики Євген Антощук. Уміння яскраво уявляти та фантазувати – це і є наука ейдетика, завдяки якій можна правильно запам'ятовувати і легко пригадувати будь-яку навчальну та професійну інформацію.
– Запам’ятайте, будь ласка, п'ятнадцять слів, які я назву, – запропонував солідний і привітливий Євген Андрощук під час зустрічі з відвідувачами книжкового ярмарку. – Ліпше, якщо відтворите їх у тому порядку, в якому продиктую. Отже: шафа, хмаринка, хобот, телевізор, басейн, годинник, ложка, лев, сідло, лялька, вудка, ґудзик, клоун, танк, шоколадка, – продиктував. – А тепер порахуйте, скільки слів ви запам’ятали?
Хтось із залу вигукнув: «Вісім», хтось – «Десять».
– А тепер спробуймо запам’ятати усі слова за порядком. Уявімо шафу, на яку спустилася хмаринка, а на ній сидить слон із хоботом, яким він вмикає телевізор, у телевізорі – басейн, аж вода вихлюпується, а в басейні плаває годинник, в якого замість стрілки ложка, а в ложці – лев, на нього вдягнули сідло, в яке всілася лялька, що розмотала вудку, а замість наживки вчепила великий ґудзик, за нього вхопився клоун, а на сорочці у клоуна – танк, який виплавлений як шоколадка. Ну… А тепер? Що було першим?
Усі хором:
– Шафа!
– Далі?
– Хмаринка, хобот, телевізор…
Це направду дивувало, бо картинки, які ми малювали-уявляли, і справді допомогли відтворити усі слова.
«ПРОСТО ПОЄДНУЙ В УЯВІ ЗВУЧАННЯ І ЗНАЧЕННЯ СЛОВА»
– Ось так, не промовляючи слів у думках, себто не запам'ятовуючи їх, а лише уявляючи, ми зв'язували у ланцюжок незвичайні казкові події. І змогли без проблем запам’ятали п’ятнадцять слів, – резюмував педагог. – Якби їх було 150, ви теж не помилилися б! Адже людина влаштована так, що запам’ятовує все – з першого разу і назавше. Наша пам'ять – ідеальна! Її не можна розвинути, вона не має розміру, об’єму. Усе, що бачимо, чуємо, відчуваємо, записується в нас, але не можемо пригадати, бо не вміємо. Ніхто нас цьому не навчив.
Євгеній Антощук закінчив технікум електроніки, КПІ, тож двадцять літ мав справу з електронікою на заводі «Арсенал». Втім через малі заробітки був змушений змінити справу. Почув про москвича Ігоря Матюгіна, який придумав вправи для пам’яті, вирішив поїхати до нього. Коли повернувся до Києва, відкрив філію його центру, але за три роки створив Українську школу ейдетики. Спершу, аби привернути увагу, читав безплатні лекції по всій Україні. Тепер же, після більше ніж десяти років практики, має безліч учнів різного віку, які залюбки відвідують його заняття.
– Коли дитина приходить до школи, їй кажуть, що треба вчитися запам’ятовувати. А що воно таке, і як це робити, – ніхто не знає, – пояснює пан Антощук. – Уявіть, що, не розуміючи, як треба, ви робите якусь справу. Чи матимете бажання до неї? Ні. Тим часом першокласник ще перед школою опанував рідну мову, знання про навколишній світ, себто володіє 70 відсотками інформації, яку активно використовує у житті. І до того ж нічого не вчив та спеціально не запам’ятовував. А все тому, що наша пам'ять – це лише наша уява. Коли дитина читає у тексті «стіна», то вона її уявляє.
Зі слів Антощука, людина запам'ятовує лише те, що яскраво уявляє. У школі кожному з нас дають пребагато знань, але не вчать головному – легко сприймати і відтворювати інформацію, себто легко пригадувати. А саме це є основою ейдетики.
– Коли ми дивимося кіно, то постійно уявляємо перебіг подій, кадри, які передували, початок стрічки, одне слово, запам’ятовуємо, а тому з цікавістю і задоволенням перекажемо його будь-кому. У школі ейдетики ми допомагаємо кожній людині засвоїти, що таке пам'ять, і як її використовувати. Легко вчимося швидко читати й парадоксально мислити. Ті діти, які зрозуміють, як саме треба сприймати інформацію, аби вивчити той чи той предмет, уже ніколи не забудуть те, що раз почули. Бо ми не змушуємо запам’ятовувати та вчити, а напрацьовуємо вміння усе сприймати легко за допомогою уявлень, гри думки. Так, як це робимо, коли читаємо книжку, дивимося кіно, подорожуємо. Адже як ми приїжджаємо кудись удруге, то добре впізнаємо те, що вже бачили, навіть помічаємо зміни, якщо вони відбулися. Тому що в пам’яті, яка є синонімом уяви, усе зберігається.
«НАСЛІДКИ СВОЇЙ ДІЙ ТЕЖ ТРЕБА УЯВЛЯТИ»
– У нашій школі є один важливий елемент – тільки позитивне уявлення, – додає ейдетик. – На заняттях суворо забороняємо будувати в уяві щось погане. Бо людина, яка уявляє злочин, неодмінно його скоїть. Не тому, що цього бажала, а тому, що запланувала цей шлях. І коли обставини збігаються, це стається.
Ось як тут вивчають іноземну мову.
– В’єтнамське слово «кань» – це суп, юшка, – каже пан Євген. – А якщо уявити, що юшка зроблена з тканини, то запам’ятаєте це слово назавжди. Або в’єтнамською «зе» це коза. Уявляємо козу, розмальовану, мов зебра. Японською мовою слово «річка» звучить як «кава». На папері ієрогліфами – це три вертикальні лінії. Щоб запам'ятати слово, треба уявити річку, в якій замість води тече запашна кава… Так вивчають і англійську. Щоб запам'ятати слово «spoon», тобто «ложка», треба уявити, як якийсь любитель поспати – «спун» – зручно вмостився у величезній ложці.
Пан Антощук каже, що метод поєднання в уяві звучання і значення слова давно відомий людству. І додає, що його учні за 12 хвилин назавжди запам’ятовують 30 японських ієрогліфів, за півгодини – 50 іноземних слів, а наприкінці заняття відтворюють 50 текстівок.
– А як щодо математики, фізики, хімії? – цікавимося.
– Уявіть, що 3 – це верблюд, 1 – Буратіно, 4 – перевернутий стілець, а 8 – сніговик, – дивує-розтлумачує. – Цифри мають спілкуватися між собою. Верблюд везе Буратіно, а той тягне за собою стілець. А тут сніговик іде їм назустріч, – посміхається Євген Всеволодович. – Математична формула – це скорочений запис дії, яка відбулася. Так як фізична і хімічна. Якщо ви яскраво уявили умови задачі, то легко її розв’яжете. На уроці історії уявляйте себе учасником подій, на географії – мандруйте разом з авторами, на фізкультурі, опановуючи будь-яку рухову техніку, спершу уявіть, як ви правильно виконуєте рухи або прийоми, а вже потім напрацьовуйте їх.
– І ще одне, – завершує. – Людина, яка уявляє наслідки своїх дій, ніколи не зробить нічого поганого. На жаль, цілі покоління не замислюються над цим. Тому маємо таку екологію, бо не звикли уявляти, що буде, коли залишив сміття біля оселі чи під ногами. Не тому, що дурні. А тому, що ніхто цьому не навчив. Користуйтеся уявою осмислено.
Жанна КУЯВА, Київ, газета "Сім'я і дім"
Ейдетик Євген Антощук стверджує, що не буває поганої пам’яті, – ми просто не вміємо нею користуватися.
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
«Пам'ять – це лише наша уява»
У цьому переконаний почесний доктор педагогічних наук, засновник Української школи ейдетики Євген Антощук. Уміння яскраво уявляти та фантазувати – це і є наука ейдетика, завдяки якій можна правильно запам'ятовувати і легко пригадувати будь-яку навчальну та професійну інформацію.
365964_1.jpg
У цьому переконаний почесний доктор педагогічних наук, засновник Української школи ейдетики Євген Антощук. Уміння яскраво уявляти та фантазувати – це і є наука ейдетика, завдяки якій можна правильно запам'ятовувати і легко пригадувати будь-яку навчальну та професійну інформацію.
– Запам’ятайте, будь ласка, п'ятнадцять слів, які я назву, – запропонував солідний і привітливий Євген Андрощук під час зустрічі з відвідувачами книжкового ярмарку. – Ліпше, якщо відтворите їх у тому порядку, в якому продиктую. Отже: шафа, хмаринка, хобот, телевізор, басейн, годинник, ложка, лев, сідло, лялька, вудка, ґудзик, клоун, танк, шоколадка, – продиктував. – А тепер порахуйте, скільки слів ви запам’ятали?
Хтось із залу вигукнув: «Вісім», хтось – «Десять».
– А тепер спробуймо запам’ятати усі слова за порядком. Уявімо шафу, на яку спустилася хмаринка, а на ній сидить слон із хоботом, яким він вмикає телевізор, у телевізорі – басейн, аж вода вихлюпується, а в басейні плаває годинник, в якого замість стрілки ложка, а в ложці – лев, на нього вдягнули сідло, в яке всілася лялька, що розмотала вудку, а замість наживки вчепила великий ґудзик, за нього вхопився клоун, а на сорочці у клоуна – танк, який виплавлений як шоколадка. Ну… А тепер? Що було першим?
Усі хором:
– Шафа!
– Далі?
– Хмаринка, хобот, телевізор…
Це направду дивувало, бо картинки, які ми малювали-уявляли, і справді допомогли відтворити усі слова.
«ПРОСТО ПОЄДНУЙ В УЯВІ ЗВУЧАННЯ І ЗНАЧЕННЯ СЛОВА»
– Ось так, не промовляючи слів у думках, себто не запам'ятовуючи їх, а лише уявляючи, ми зв'язували у ланцюжок незвичайні казкові події. І змогли без проблем запам’ятали п’ятнадцять слів, – резюмував педагог. – Якби їх було 150, ви теж не помилилися б! Адже людина влаштована так, що запам’ятовує все – з першого разу і назавше. Наша пам'ять – ідеальна! Її не можна розвинути, вона не має розміру, об’єму. Усе, що бачимо, чуємо, відчуваємо, записується в нас, але не можемо пригадати, бо не вміємо. Ніхто нас цьому не навчив.
Євгеній Антощук закінчив технікум електроніки, КПІ, тож двадцять літ мав справу з електронікою на заводі «Арсенал». Втім через малі заробітки був змушений змінити справу. Почув про москвича Ігоря Матюгіна, який придумав вправи для пам’яті, вирішив поїхати до нього. Коли повернувся до Києва, відкрив філію його центру, але за три роки створив Українську школу ейдетики. Спершу, аби привернути увагу, читав безплатні лекції по всій Україні. Тепер же, після більше ніж десяти років практики, має безліч учнів різного віку, які залюбки відвідують його заняття.
– Коли дитина приходить до школи, їй кажуть, що треба вчитися запам’ятовувати. А що воно таке, і як це робити, – ніхто не знає, – пояснює пан Антощук. – Уявіть, що, не розуміючи, як треба, ви робите якусь справу. Чи матимете бажання до неї? Ні. Тим часом першокласник ще перед школою опанував рідну мову, знання про навколишній світ, себто володіє 70 відсотками інформації, яку активно використовує у житті. І до того ж нічого не вчив та спеціально не запам’ятовував. А все тому, що наша пам'ять – це лише наша уява. Коли дитина читає у тексті «стіна», то вона її уявляє.
Зі слів Антощука, людина запам'ятовує лише те, що яскраво уявляє. У школі кожному з нас дають пребагато знань, але не вчать головному – легко сприймати і відтворювати інформацію, себто легко пригадувати. А саме це є основою ейдетики.
– Коли ми дивимося кіно, то постійно уявляємо перебіг подій, кадри, які передували, початок стрічки, одне слово, запам’ятовуємо, а тому з цікавістю і задоволенням перекажемо його будь-кому. У школі ейдетики ми допомагаємо кожній людині засвоїти, що таке пам'ять, і як її використовувати. Легко вчимося швидко читати й парадоксально мислити. Ті діти, які зрозуміють, як саме треба сприймати інформацію, аби вивчити той чи той предмет, уже ніколи не забудуть те, що раз почули. Бо ми не змушуємо запам’ятовувати та вчити, а напрацьовуємо вміння усе сприймати легко за допомогою уявлень, гри думки. Так, як це робимо, коли читаємо книжку, дивимося кіно, подорожуємо. Адже як ми приїжджаємо кудись удруге, то добре впізнаємо те, що вже бачили, навіть помічаємо зміни, якщо вони відбулися. Тому що в пам’яті, яка є синонімом уяви, усе зберігається.
«НАСЛІДКИ СВОЇЙ ДІЙ ТЕЖ ТРЕБА УЯВЛЯТИ»
– У нашій школі є один важливий елемент – тільки позитивне уявлення, – додає ейдетик. – На заняттях суворо забороняємо будувати в уяві щось погане. Бо людина, яка уявляє злочин, неодмінно його скоїть. Не тому, що цього бажала, а тому, що запланувала цей шлях. І коли обставини збігаються, це стається.
Ось як тут вивчають іноземну мову.
– В’єтнамське слово «кань» – це суп, юшка, – каже пан Євген. – А якщо уявити, що юшка зроблена з тканини, то запам’ятаєте це слово назавжди. Або в’єтнамською «зе» це коза. Уявляємо козу, розмальовану, мов зебра. Японською мовою слово «річка» звучить як «кава». На папері ієрогліфами – це три вертикальні лінії. Щоб запам'ятати слово, треба уявити річку, в якій замість води тече запашна кава… Так вивчають і англійську. Щоб запам'ятати слово «spoon», тобто «ложка», треба уявити, як якийсь любитель поспати – «спун» – зручно вмостився у величезній ложці.
Пан Антощук каже, що метод поєднання в уяві звучання і значення слова давно відомий людству. І додає, що його учні за 12 хвилин назавжди запам’ятовують 30 японських ієрогліфів, за півгодини – 50 іноземних слів, а наприкінці заняття відтворюють 50 текстівок.
– А як щодо математики, фізики, хімії? – цікавимося.
– Уявіть, що 3 – це верблюд, 1 – Буратіно, 4 – перевернутий стілець, а 8 – сніговик, – дивує-розтлумачує. – Цифри мають спілкуватися між собою. Верблюд везе Буратіно, а той тягне за собою стілець. А тут сніговик іде їм назустріч, – посміхається Євген Всеволодович. – Математична формула – це скорочений запис дії, яка відбулася. Так як фізична і хімічна. Якщо ви яскраво уявили умови задачі, то легко її розв’яжете. На уроці історії уявляйте себе учасником подій, на географії – мандруйте разом з авторами, на фізкультурі, опановуючи будь-яку рухову техніку, спершу уявіть, як ви правильно виконуєте рухи або прийоми, а вже потім напрацьовуйте їх.
– І ще одне, – завершує. – Людина, яка уявляє наслідки своїх дій, ніколи не зробить нічого поганого. На жаль, цілі покоління не замислюються над цим. Тому маємо таку екологію, бо не звикли уявляти, що буде, коли залишив сміття біля оселі чи під ногами. Не тому, що дурні. А тому, що ніхто цьому не навчив. Користуйтеся уявою осмислено.
Жанна КУЯВА, Київ, газета "Сім'я і дім"
Читать полностью: http://h.ua/story/365964/#ixzz3D0H0tqsJ
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»