І ми молимося за Україну

Наша родина мешкає у селищі Мьоттінґен у Баварії. Одним із центрів духовно-релігійного життя селища є осередок віруючих-євангелістів. Раз на тиждень під час «дитячої години» туди приходять діти місцевих мешканців. На таких заняттях їх знайомлять із основами християнського вчення. Нещодавно і ми провели з дітьми акцію, присвячену Україні. Допомагали мені в проведенні заходу мої німецькі друзі – Кріста Раутер, Крістіан i Йоганна Фолькерси. 

Діти мають щирі помисли і відкриті серця, тому саме образ серця став символом для зображення дитячих почуттів на папері. В залі зібралося п’ятнадцять дітей від трьох до десяти років. На різнокольорових аркушах ми заздалегідь надрукували добрі слова і побажання українською мовою. На початку зустрічі запропонували дітям вирізати і наклеїти будь-які з цих слів на їхні картонні «сердечка». 

Дивовижним стало те, що майже всі маленькі учасники обрали найдовше i найскладніше з побажань: «Ми молимося за Україну». До того ж – діти старанно, майже безпомилково, переписували українські літери, не зважаючи на пропозицію вирізати вже роздруковані слова. Малята також поцікавилися, як українською пишуться їхні імена. Можливо, підсвідомо вони відчули, що написане власноруч краще зможе передати емоції тим, кому вони готують подарунки? 

Ми, дорослі, були здивовані, наскільки захоплено і зосереджено діти малювали, писали, вирізали, клеїли! 

Одна з дівчаток поцікавилася, як можна записати українською мовою: «Хай Бог подарує Україні мир». Я їй допомогла, і дівчинка старанно перенесла ці слова на свій малюнок. 

Моя сусідка Кріста Раутер працює на маленькій деревообробній фірмі, яка належить її сім’ї. А весь свій вільний час вона присвячує службі людям євангельських організацій. Вона повсякчас надає мені неоціненну психологічну допомогу: підтримує, розпитує про українські новини, молиться за українців і Україну. Я безмежно вдячна пані Крісті за таку підтримку, за тонке розуміння подій, що відбуваються в Україні, за кожну молитву під час наших зустрічей. Її щирі й мудрі слова лягають бальзамом на мою українську душу. 

Разом із Крістою ми ініціювали в січні 2014 року проведення церковної служби, що була присвячена українській Революції Гідності, в сусідньому селищі Енкінген. Тоді з моїх вуст місцеві жителі почули про події на Майданах України, про боротьбу і прагнення моїх співвітчизників. Після мого виступу німецький священик Петер Прокль також звернувся з проповіддю до прихожан, побажав миру і любові для України. 

Багато зробила пані Раутер і для проведення акції для дітей: познайомила мене з подружжям Фолькерсів, надала необхідні матеріали – папір, картон, клей, олівці. 

Після закінчення нашої миротворчої акції я поставила Крісті кілька запитань. 

– Чому ти так зворушена подіями в Україні? 

– Ще взимку 2012 року я відвідала Україну з гуманітарною місією від організації «Світло на Сході». Кожної осені німці готують пакети-подарунки з продуктами харчування та речами. Ці подарунки до 
Різдва їдуть у країни Східної Європи та Азії, де їх в новорічні свята представники місії дарують тим, хто потребує. Одразу ж по приїзді до Києва ми поїхали до Клініки Амосова. Ніколи не забуду великих і сумних очей тих хворих діток, які, здавалося, навіть сил не мали, щоб радіти. Але ми відчували, що наш приїзд і подарунки означали для них надію – адже тепер вони знали, що i в Німеччині є люди, для яких вони небайдужі. 

Я провела у вашій країні два незабутні тижні. Мене вразили гостинність, сердечність, веселість твоїх земляків. Там люди живуть просто і часто не мають умов для прийому гостей, але нам вони змогли надати все необхідне і краще з того, що мають самі. Це зворушило… Я не знала української мови, але є речі, які розумієш без слів: сміх, музика, спів, спільна молитва. Ми відчули те, що 
нас об’єднує, – віру в Господа і найкращі побажання одне одному. Учасники місії брали участь у службі в одному з кращих українських храмів. Це було незабутньо… 

Кете Крузе, відома німецька мисткиня і підприємиця, сказала: «Рука йде за серцем, бо тільки рука може створити те, що через руку знову іде до серця». Ці слова Кете Крузе пронесла через усе життя – вона була засновницею фірми, яка і до сьогодні виробляє іграшки і дитячі речі з тканини. 

Під час перебування в Києві ми відвідали пам’ятні місця і музеї, де дізналися про чорні сторінки історії вашої Батьківщини, про те, скільки горя приніс вам радянський режим. А наше з тобою спілкування відкрило мені очі на події останніх місяців в Україні. Про це не дізнаєшся з новин німецького телебачення… 

– Що ти хотіла би сказати українцям? 

– Я помітила, що високий рівень добробуту у Німеччини негативно впливає на духовність суспільства... Кожен опікується лише собою і власним життям, втрачається взаємопідтримка і 
взаємодопомога. Хочу, щоб цього не було в Україні, тож бажаю українцям бути терплячими, чесними і справедливими. Важливо кожному з вас зробити свій, хай і невеликий, внесок в оздоровлення нації, намагатися зрозуміти і підтримати одне одного. Адже підставивши своє плече ближньому, знатимеш, що обов’язково й сам отримаєш допомогу в скрутний час. Тримайтеся, ви обов’язково переможете і побудуєте нову країну! 

А українським політикам побажаю мудрості і сили духу у побудові нової країни, де кожен українець знайде своє місце. Адже суспільство, як і людський організм, 
влаштоване так: кожна частина цілого є необхідною, і лише разом вони забезпечують повноцінне і здорове життя… 

Молиться за Україну у Німеччині Марина Гербольт