Звідки в нас на клавіатурі QWERTY?

Можливо, письменники не такі забобонні, як спортсмени, але вони часто визнають, що мають особливі письменницькі хитрощі, котрі не дають замуліти мовному потоку.

Агата Крісті виплітала сюжети своїх творів у великій вікторіанській ванні й гризла яблука, задумуючи вбивство. Д. Г. Лоуренс надавав перевагу роботі на свіжому повітрі і творив, спершись на кривий стовбур дерева. А Джеймс Джойс писав у ліжку, зодягнувшись у біле пальто й озброївшись блакитним олівцем.

Інші майстри слова не розлучаються зі своїми технічними засобами: Джордж Р. Р. Мартін не полишає свій комп'ютер, а Кормак МакКарті, Дон ДеЛілло та Том Вулф прямо-таки поріднились зі своїми друкарськими машинками.

• ​Рай для книголюбів: найкрасивіші книгарні світу

Все ж, існує одна річ, котра навіть у цих палких прихильників "Ремінгтона" не викликає захоплення, - це розкладка клавіатури, по котрій вони завзято вистукують день за днем. Той факт, що працівники пера самі прогледіли таку важливу особливість найважливішого в їхній роботі інструмента, є досить красномовним.

Копирайт изображенияSTUART BRADY/WIKIMEDIA COMMONS

У той час, як кожен елемент процесу набирання тексту змінився за останні 100 років, розкладка клавіш, за допомогою яких ми це робимо, залишилась незмінною, хоча й зазнала певних змін, які дали їй змогу подолати цілковито застарілі виклики. Майже так само незмінна, як і алфавіт, усіма пристроями англомовного світу править єдина система: Qwerty.

У цій історії досі залишається багато неясного і, як не дивно, невизначеного. Це оповідь, що висвітлює іноді неочікуваний поступ технічного розвитку, наповнена історіями про винахідників, яких оминула слава, й ентузіастів, котрих вела пристрасть. Вона припиняє гарячу довготривалу суперечку навколо цього питання.

• Звідки в англійській мові такий безлад?

Перші друкарські машинки були громіздкими апаратами, з котрими було складно впоратись, проте в них був такий порядок клавіш, котрий англомовним користувачам було легко опанувати: вони були розташовані в алфавітному порядку. То навіщо ж знадобилось змінювати це логічне розташування?

Копирайт изображенияWIKIPEDIA

Як мовиться в легенді, Qwerty, назва якої утворена безглуздим сполученням перших шести букв верхнього ряду, була задумана з метою уповільнити швидкість роботи друкарок. Один з героїв твору Пауло Коельо навіть повчає іншого на цю тему.

Танок цифр

Насправді, розкладку Qwerty придумали, щоб уникнути заклинювання клавіш - принаймні, так вважає більшість експертів. Букви на друкарській машинці прикріплені до металевих важелів, котрі приводять в дію клавіші; на ранніх моделях, якщо важіль запускали в дію перед тим, як сусідній повністю повернувся у вихідне положення, вони нерідко зчіплювались, що змушувало друкарку припинити роботу.

І тут з'являється Крістофер Шоулз. Він народився у маленькому містечку штату Пенсильванія у 1819 році.

У Шоулза був значний досвід роботи на різного роду посадах, включаючи посаду редактора газети та сенатора від штату Вісконсин.

Він також був в команді винахідників, яким приписують створення першої комерційно вдалої друкарської машинки.

Маючи попередній досвід створення приладів для типографського набору, Шоулз розпочав свої пригоди в світі друкарських машинок у 1867 році, коли прочитав статтю в журналі Scientific American, в якій ішлося про Претотип - модель друкарської машинки, яку винайшов Джон Претт.

Стаття звучала, як поховальний дзвін тому "складному в роботі й неякісному" інструментові, котрий скоро мав стати провідним знаряддям "гри на літературному піаніно".

Захопившись ідеєю, Шоулз почав співпрацю із власником типографії Семюелем Віллардом Суле, і вони взялися до проектування приладу, клавіатура якого дійсно мала два ряди клавіш з чорного дерева й слонової кістки, дуже схожих на клавіші піаніно.

Протягом декількох наступних років проект привабив інших учасників, в тому числі й адвоката Карлоса Ґліддена, годинникового майстра Матіаса Швальбаха та бізнесмена Джеймса Денсмора, котрий інвестував у нього свої останні 600 доларів.

Копирайт изображенияWIKIPEDIA

У 1868 році першу друкарську машинку доставили в Телеграфний коледж Поттера в Чикаго. На жаль, вона не дуже стала там у пригоді, оскільки не мала цифр, які мали виняткове значення для передачі телеграфних повідомлень.

Цифри Шоулз додав пізніше, але як же проблема зчеплення клавіш?

Шоулза прийнято вважати творцем системи Qwerty, хоча, ймовірно, саме Денсмор першим запропонував її.

Так чи інакше, його геніальний винахід полягав у розташуванні найчастотніших комбінацій з двох букв - диграфів, як їх ще називають - на достатній відстані одна від одної.

Однак, клавіатура остаточно сформувалась у тому вигляді, в якому ми її знаємо лише у 1873 році, коли Е. Ремінгтон і сини отримали патент, до того часу крапка містилась там, де зараз знаходиться літера R.

• Чому американська англійська - лише варіант, а не окрема мова

З приводу твердження, що клавіатура Qwerty уповільнювала швидкість друку, це питання все ще не має остаточної відповіді.

Більшість з нас не задумуються про клавіатуру, але ті, хто звертає увагу, дійсно не байдужі до неї.

Одним із таких людей є творець найбільшої конкурентної розкладки Август Дворак. Він народився в Міннесоті в 1894 році і був далеким родичем відомого чеського композитора, психологом і педагогом.

Дворак навів переконливі докази того, що клавіатуру Qwerty можна покращити. Його інтерес до справи підігріло дослідження студентки, котру він консультував у написанні магістерської роботи про друкарські помилки.

Він був переконаний, що у системі Qwerty типові сполучення букв спричиняють дуже дивні рухи пальцями, як біг з перешкодами, і зазначав, що часто використовувані слова, як наприклад, was "був" та were "були" вимагали роботи лише лівої руки. Тому в 1936 році він зі своїм родичем запатентував Спрощену клавіатуру Дворака.

Копирайт изображенияWIKIPEDIA

Дворак вважав, що текст, друк якого змушував пальці друкарки здійснювати "подорож" по клавіатурі Qwerty довжиною до 20 миль, набирав лише одну милю при використанні цієї системи завдяки всім ергономічним перевагам, які до того ж скоротили кількість типових друкарських помилок.

Не можна сказати, що в часи наявності клавіші Delete це має вагоме значення, однак, фанати клавіатури Дворака у ХХІ столітті активно просувають її як засіб проти постійних ушкоджень кисті, пов'язаних із розтягненнями.

Дослідження періоду Другої світової війни, котре показувало, що при використанні клавіатури Дворака друкарки могли "відстукати" різні тексти на 74% швидше, ніж їхні колеги на клавіатурі Qwerty, було спростоване, але якщо поцікавитись ним детальніше, можна побачити, що розкладка Qwerty теж не цілком логічна й доцільна.

Еволюція клавіатури

Ще одна теорія розвитку клавіатури твердить, що всі необхідні букви для друкування слова "друкарська машинка" (typewriter) були розташовані в одному ряду, даючи змогу продавцям швидко надрукувати назву приладу і здивувати потенційних покупців.

Але Коічі Ясуока та Мотоко Ясуока, дослідники із Університету Кіото в Японії, в 2011 році повідомили, що в часи, коли Шоулз перетасовував розташування букв на клавіатурі, не було професійних друкарок.

Натомість вони запропонували інше пояснення: розташування алфавіту змінене на клавіатурі Qwerty для зручності працівників телеграфу, котрі були першими клієнтами Шоулза. Проте, це ще не кінець історії.

"Не існувало єдиного послідовного алгоритму розташування букв на клавіатурі Qwerty, - пишуть вони. - Перетворення клавіатури на систему Qwerty відбувалось випадково: спочатку для отримання телеграм, потім для вирішення суперечок між винахідниками й виробниками і, нарешті, щоб обійти старі патенти".

Копирайт изображенияWIKIPEDIA

Звичайно, ноутбук, на якому я зараз набираю текст - і ваш, імовірно, теж - має вбудовану функцію, яку надзвичайно рідко використовують: вона дозволяє змінити розкладку клавіатури і приймає нову систему.

Звісно ж, мені б знадобилася зміна позначок на клавіатурі, доки я знову не зможу знову друкувати всліпу, але без жодних інших змін деталей комп'ютера я зможу висловлюватись за допомогою клавіатури Дворака за лічені хвилини.

Можливо, через те, що небагато хто зараз насправді вчиться друкувати, ми так рішуче тримаємось звичного.

Друк сліпим методом - це навик, якого ми набуваємо в процесі опанування роботи на комп'ютері, невміло тицяючи кожну окрему букву, доки наші пальці не починають вільно бігати по клавіатурі нехай із регулярними помилками та частим використанням кнопки "видалити".

Якби нас дійсно навчили цього, ми б знали, що можемо однаково добре вивчити нову систему - систему, котра, можливо, більше підходить для мови, якою ми розмовляємо або приладу, на котрому ми друкуємо.

Копирайт изображенияWIKIPEDIA

Коли Шоулз та його колеги-винахідники працювали над своїм "літературним піаніно", вони жодним чином не могли знати, що це розташування клавіш на приладі буде їхнім внеском в спілкування між людьми, котре витримає випробовування часом.

Але зараз, коли ми так багато друкуємо за допомогою лише великих пальців, з'являється велика кількість альтернативних систем.

Наприклад, клавіатура смартфона Hero, що виглядає, як обертальний диск набору номеру на телефоні, вигадливо поєднуючи новації із вишуканим ретро.

TouchOne претендує на звання першої в світі спеціалізованої клавіатури для розумного годинника, в котрій всі букви втиснені у вісім клавіш, а використання якої вимагає комбінації чотирьох жестів. А ось PopKey, клавіатура, з котрої викинули всі літери, замінивши їх … анімованими графічними зображеннями (гіфками).

Предметом гордості всіх цих новостворених систем є швидкість. Але чи така вже це перевага? Не дуже, як для письменників - пам'ятаєте, що сказав знаменитий Капоте: "Справа не в манері письма, справа в наборі тексту".

Для решти людей, зараз, коли так багато клавіатур, з якими ми маємо справу, виготовляють із вбудованою здатністю моментально друкувати, можливо, нам слід бути вдячними за будь-яку особливість, котра уповільнює нас і рятує від такого-собі еквіваленту помилки вводу в соцмережах.