Здоров"я і довголіття

13 грудня 2002 пішов з життя людина-легенда М.М.Амосов. Його ідеї науково обгрунтовані і перевірені на практиці. Амосов знайшов свій особливий шлях продовження життя і подолання старечої немочі і пройшов по ньому до кінця. Незважаючи на хворобу серця, йому вдалося прожити 89 років, зберігаючи високу працездатність до останніх днів. 



Микола Михайлович Амосов – хірург від Бога, новатор в кардіології, філософ, вчений, письменник. Під час війни був провідним хірургом військово-польового госпіталю, заслужив бойові нагороди. У 1955 році організував Київську клініку серцевої хірургії, у 1983 році перетворену в Інститут серцево-судинної хірургії, який тепер носить його ім’я. Був беззмінним керівником інституту, причому обирався (за власним пропозицією) шляхом голосування всього колективу Одночасно завідував відділенням біокібернетики АН УРСР. За його ідеям був створений перший апарат штучного кровообігу, що дозволяє оперувати на відкритому серці. Робив вдень по дві багатогодинні операції, повертаючи пацієнтів до життя. 
Книги Амосова стали бестселерами. За повісті “Думки і серце» знятий фільм «Ступінь ризику». Остання книга «Голоса времен» переведена на 30 мов. 
Академік Амосов – автор оригінальної оздоровчої методики. «Режим обмежень і навантажень».
Академік Амосов всерйоз задумався над питанням, чому в науковій медицині немає чіткого визначення здоров’я. Медична практика, очевидно, розуміла здоров’я як відсутність хвороби. Але така «негативна» трактування явно страждає неповнотою. Існує також поняття норми – сукупності якісних показників: нормальна температура, нормальний кров’яний тиск, нормальна електрокардіограма і т.д. Однак всі ці показники статичні, вони повинні вимірюватися в певних умовах, в стані спокою. А якщо умови різко зміняться (наприклад, при вимушеній важкої навантаженні або стресі), що тоді? За Амосову, справжній науковий підхід до поняття здоров’я повинен бути кількісним. Потрібно вимірювати здоров’я! Багато здоров’я – менше шансів захворіти, мало здоров’я – навпаки. До речі, і в народі кажуть: «погане, слабке здоров’я», «хороше здоров’я». 
Амосов вчив, що кількість здоров’я можна визначити як суму «резервних потужностей» основних функціональних систем організму. Резерви здоров’я потрібні людині, щоб врятуватися від майбутніх хвороб і зменшити тягар старості. І резерви ці можна збільшити тренуванням. Наприклад, головне призначення резервів газообміну і кровообігу – постачання киснем м’язів при великій фізичній роботі. Потреба в енергії може зрости в десятки разів, і відповідно підвищиться потреба в кисні. При холоді або емоційному напруженні потрібно значно менший приплив кисню – але все-таки в 2-3 рази більше, ніж у стані спокою. Де ж узяти ці резерви? Амосов вважав, що серце і судини можна тренувати за допомогою навантаження. Показники навантаженості серця – сила і частота серцевих скорочень (частота пульсу). У нетренованих людей пульс у спокої щодо частий: 70-80, навіть 90 ударів на хвилину, а у бігунів на довгі дистанції – 40 і при навантаженні підвищується до 200. Так за частотою пульсу в стані спокою можна оцінити рівень тренованості серця. 
Інша найважливіша функціональна система – дихальна. У своїй системі оздоровлення Амосов, зрозуміло, приділяв їй багато уваги. Його погляди такі. Сучасна людина дихає надто глибоко, тому з його крові вимивається вуглекислота, яка є найважливішим регулятором функції внутрішніх органів. Через нестачу вуглекислоти виникають спазми бронхів, судин, кишечника. Амосов був прихильником тренування дихання по К.П.Бутейко. Його метод полягає в постійному поверхневому диханні, при якому зберігається бажання вдихнути глибше. Оволодіння правильною технікою дихання, – писав Амосов, – надійний спосіб поліпшити здоров’я. Не дарма в східних практиках цьому надається особливе значення. 

Отже, ось перші чотири заповіді здоров’я, які залишив нам академік Амосов. 

1. У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина. Найчастіше він хворіє від ліні і жадібності, але іноді й від нерозумності. 
2. Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою. Поки вона навіть не може навчити людину, як стати здоровим. 
3. Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх не можна нічим. Людина настільки досконалий, що повернути здоров’я можна майже з будь-якої точки його занепаду. Тільки необхідні зусилля зростають у міру старості і поглиблення хвороб. 
4. Величина будь-яких зусиль визначається стимулами, стимули – значимістю мети, часом і ймовірністю її досягнення. І дуже шкода – але ще характером! На жаль, здоров’я як важлива мета постає перед людиною, коли смерть стає близькою реальністю. 

П’ята заповідь звучить так: Для здоров’я однаково необхідні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час і вміння відпочивати. І ще п’яте – щасливе життя! На жаль, без перших умов вона здоров’я не забезпечує. Але якщо немає щастя в житті, то де знайти стимули для зусиль, щоб напружуватися й голодувати? На жаль! 
І слідом – заповідь номер шість: 
Не переїдати. Розумно харчуватися. 
Безсумнівно, академік Амосов надавав великого значення правильному харчуванню і, як завжди, перевіряв теорію на собі. Ключове слово в його системі – не переїдати, тобто підтримувати оптимальну вагу. Він багато роздумував про фізіологічні та психологічні аспекти харчування і мав власний погляд на проблему. 
«Перебільшена» залежність між почуттям голоду і потребою в їжі встановлена природою за мільйони років еволюції. Іншими словами, хоч і вважається, що потреба в їжі фізіологічна, а відчуття голоду з’являється в той момент, коли в крові недостатньо поживних речовин, в отриманні енергії ззовні «зацікавлені» і люди з надмірною вагою, хоча цієї самої енергії – у вигляді жирових відкладень – більш ніж достатньо у них під шкірою! 
Можна з повною на те підставою стверджувати, що важливу роль тут відіграє почуття задоволення, що випробовується нами від їжі. І це не випадково, оскільки багато систем та підсистеми організму «націлені» на постійне збільшення рівня душевного комфорту – УДК, 
по Амосову. Огрядність і ожиріння виникають при постійному задоволенні почуття задоволення – читай: «при нестриманості»; при адаптації до постійної і надмірної ситості – читай: «до переїдання» і при зростанні домагань отримати якомога більше смачної їжі – читай: «при обжерливості»! 
Якщо середа надає людині безліч і навіть достаток їжі, то зупинити процес перевищення приходу енергії над витратою може тільки таке почуття, яке за силою може скласти конкуренцію УДК. Наприклад, любов … Не дарма М.М.Амосов говорить про «щасливе життя». Щасливому людині немає потреби штучно підвищувати рівень задоволення життям за допомогою їжі. Змінити підхід до харчування може і усвідомлене переконання в тому, що товстіти не тільки негарно, але й шкідливо. Почуття задоволення від їжі, на думку Амосова, цілком можна тренувати і коригувати. 
Існує досить поширена думка, що травний тракт людини – конструкція тендітна і рафінована. Дай йому чогось погрубее, так відразу ж гастрити, коліти і мало не заворот кишок … Насправді, як вважає М. М. Амосов, наш шлунок в змозі переварити все, за винятком хіба що хвої, а шкодить йому не груба їжа, а надмірно оброблена. Здоровий шлунково-кишковий тракт – такий, який здатний «перетравлювати цвяхи». Досягти цього можна тільки постійним вживанням великої маси грубої їжі в сирому вигляді при обмеженнях жирних та гострих страв.

Тренувати кишечник потрібно, як і всякий орган, поступовими навантаженнями. В даному випадку поступово привчати кишечник до сирої рослинної їжі, збільшуючи її обсяг і розширюючи склад за рахунок обмеження інших продуктів. 
Проаналізувавши суперечки вчених-ортодоксів, затятих прихильників вареної їжі і «протестантів-сироїдів», Амосов робить висновок, що скільки -небудь вагомих аргументів на користь повного переходу на сиру їжу немає, як немає їх і на користь вареної їжі. Система травлення різницю між свіжої та вареною морквиною не робить. Головне для шлунка – ретельно прожувати і змочена слиною їжа. А далі знову починається гонитва за збільшенням УДК – пошуки незвичайних смакових відчуттів. Тоді ми і починаємо не тільки варити, але і смажити, солити, перчити, додавати всякі соуси і приправи. 
Неоднозначний і далеко не простий питання про голод, тим більше про повне голод. Солідної наукової бази по повному голодуванню немає. Зате є ухильні міркування про «відпочинок», «розвантаження» і якихось зовсім вже напівміфічних «шлаках», нібито через кишечник виділяються. Але фізіологи, які вивчають функції та відправлення організму, ніяких таких шлаків до сих пір не виявили. Та й отрути в нормально функціонуючому організмі у великій кількості не накопичуються. Прекрасно відомо, що знешкодження харчових отрут і виведення їх з організму входить у функції печінки і нирок, проте для цього зовсім не треба голодувати. 
Не зовсім зрозумілий і характер міркувань прихильників голоду з приводу «необхідності відпочинку для травного тракту». Ніхто ж не сперечається: перебравши напередодні за частиною їжі, потрібно деньок попоститися. Але це не означає, що корисно повне і тривале голодування. 
Головна заслуга натуропатов і фанатичних прихильників голодування полягає в тому, що вони розвіяли міф про почуття голоду як сигналі лиха організму. Голод можна використовувати як сильнодіючий лікувальний засіб. Його застосовують, наприклад, в терапії психічних захворювань. Методом лікувального голодування лікують ожиріння. Але здоровим людям, на думку Амосова, захоплюватися повним голодуванням не варто. Він – за природність в харчуванні. На його думку, не шкідливий жоден природний продукт, якщо вживати його в міру, при загальному правильному і різноманітному харчуванні, хоча б тому, що організм пристосований до цього еволюцією. Ось солити їжу – не природне для людини пристрасть, смажити – теж. Шкідливість солі Амосов вважав доведеною. Вона і рідина в судинному руслі затримує, і об’єм циркулюючої крові збільшує, і серце перевантажує, і гіпертонії сприяє. Правда, Амосов визнавав, що повністю відмовитися від солі неможливо (та й не потрібно, у світлі сучасних даних), однак варто знизити її вживання до мінімуму. 
Одним з перших М.М.Амосов звернув увагу на ту роль, яку грає в роботі організму, і зокрема в травленні, «система напруги», тобто нервово-психологічний фактор. Він писав, що тривале психічне напруження з неприємними емоціями здатне зіпсувати нервове регулювання шлунка і товстого кишечника – двох відділів, більш за все пов’язаних з центральною нервовою системою. 
Амосов рекомендував їсти 4-5 разів на день, пити 2-3 літри всякої рідини (з урахуванням споживання фруктів і овочів) і завжди вставати з-за столу з бажанням з’їсти ще трошки. А от необхідність суворо дотримуватися режиму харчування він поставив під сумнів. Він був проти профілактичного прийому їжі, коли сідають за стіл, не відчуваючи бажання є, просто тому, що час підійшло. Вважав, що здоровій людині нерегулярність корисна, щоб «тренувати регулятори», що керують обміном речовин. 
Перша умова такого тренування – зниження ваги тіла до норми, яка визначається хоча б за формулою «зріст мінус 100». (Уточнимо: для чоловіків – зростання мінус 90-100, для жінок – міну 100-110.) Хоча Амосов вважав, що «мінус 105» або «мінус 110» краще, особливо для людей з погано розвиненою мускулатурою. І ні в якому разі не можна додавати на вік, хоча б тому, що людям за 50 загрожують гіпертонія, склероз – хвороби, пов’язані із зайвим жиром. Сам Микола Михайлович при зрості 168 см підтримував вага 62 кг багато років (з 25 до 60 років). Далі він прийняв рішення для профілактики склерозу знизити свою вагу до 55 кг. 
Зараз таке значне зниження ваги (10 кг і більше) від норми вважається небезпечним для здоров’я. Деякі дослідники впевнені, що і для самого Амосова воно виявилося шкідливим, оскільки посилило його проблеми з серцем. Занадто мала вага не дає можливості нарощувати «м’язовий корсет», незважаючи на щоденну енергійну гімнастику, яку практикував Амосов. Йому довелося вшити електростимулятор серцевої діяльності. Але спосіб життя академіка допоміг йому жити повноцінно, успішно працювати, до кінця зберігати активність і ясний розум. Помер Микола Михайлович від обширного інфаркту. Правда, сталося це на 90-му році життя … 

Отже, зробимо правку і скажемо, що значний недолік ваги шкідливий, як і його надлишок. В іншому ж рекомендації академіка Амосова залишаються актуальними.

Перше: важливо не що є, а скільки є. Головне, щоб сумарна енергетика трималася на межі і вага була в нормі. Якщо до цього додається фізичне навантаження, зовсім добре: все згорить.

 
Друге: виключно важлива роль вітамінів, мінеральних та інших біологічно активних речовин. Отримати їх можна тільки зі свіжих фруктів і овочів. Мінімальна доза їх – 300-500 г в день. І чим вони різноманітніші, тим краще.

Третє: обережне ставлення до жирів. Хоча жири підступні через свою високу калорійність, але, як вважав Амосов, при нормальній вазі та низькому холестерин крові (менше 200 мг%, в нових одиницях – 5,2 ммоль / л) їх шкідливість перебільшена.

Четверте: міф про білки. Вважається, що повноцінні білки містяться тільки в тваринних продуктах. Амосов з цим не сперечався, застерігав лише від надмірного захоплення ними. Цілком достатньо молока і невеликої кількості м’яса.

П’яте: суперечки про вуглеводи (цукор). Можна про них не замислюватися, якщо витримані головні умови: оптимальна вага, необхідна кількість «рослинної сировини», трохи тваринних білків.

«… Ось коротко мої правила харчування. Перш за все, не їм профілактично. Ніколи не беру сніданок в клініку. Тільки якщо дуже втомлюся після операції – кружка чаю і два яблука, навіть і до восьмої вечора. Напружена життя починається з ранку, і сніданок у мене великий, грубий і некалорійний: 300-500 г свіжих овочів або капусти, два яйця або дві картоплини і чашка кави з молоком. Обід нерегулярно: приходжу в різний час, в різному стані. Перше, друге – без хліба, без жирів, з мінімумом м’яса, з кефіром, соком або чаєм на третє. Вечеря: чай з медом або цукром вприкуску, трохи хліба – він мені здається смачним, як тістечко, – сир, трохи ковбаси, сиру і взагалі, що дружина дасть. Ще фрукти по сезону … »
Що й говорити, раціон аскета. Не балував себе академік Амосов. І, напевно, не всі здатні повною мірою повторити його шлях. Для цього потрібен амосовський характер, про що він і сам неодноразово говорив. Однак такі люди служать прикладом для інших, щоб, дивлячись на них, кожен брав перемоги над собою – великі і маленькі. 
У Амосова був особливий погляд і на інші сторони здорового способу життя.