Ситуація із незаконною вимогою уповноваженими на виконання зобов’язань особами ковід-сертифіката або куар-коду є посяганням на представлення інформації, яка відноситься до конфіденційної. А тому варто розглянути акти та положення законодавства, на які варто спиратись, обґрунтовуючи своє право на збереження медичної таємниці.
Отже, правові підстави відмови від пред’явлення медичного документа:
Закон України (далі - ЗУ) «Основи законодавства України про охорони здоров’я» - абз. 5 ст. 3:
«медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами».
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» - абз. 24 ст. 1:
«профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб».
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» - ст. 391:
«Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні».
Чому ці положення подані саме в такій послідовності?
1. Щеплення є профілактичною процедурою, яка передбачає втручання в організм людини.
2. Профілактична процедура - це один із видів медичної допомоги.
3. Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою.
Які акти законодавства захищають право на медичну таємницю
Згідно з офіційною інформацією МОЗ, право на медичну таємницю захищають наступні законодавчі акти:
Конституція України
Стаття 32 (ч. 2): «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Цивільний кодекс України
Стаття 286 (ч. 1): «Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні».
ЗУ «Про інформацію»
Стаття 21 (ч. 2): «Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом».
А наступні положення були взяті на підставі вивчення законів самостійно, без підказок від міністерств.
ЗУ «Про захист персональних даних»
Стаття 6 (ч. 6): «Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Стаття 7 (ч. 1): «Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних».
Яка відповідальність наступає при порушенні права на медичну таємницю
Стаття 145 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.
Згідно зі ст. 132 Кримінального кодексу України розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – також тягне за собою кримінальну відповідальність.
Наші інтереси:
Вивчаємо право України, вчимося себе захищати в юридичному полі.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Законодавство, що захищає право на медичну таємницю
Світ:
Спецтема:
Кожен українець повинен знати, як захистити своє право на медичну таємницю. Для цього в законодавстві України передбачено ряд положень.
220119med-secret.jpg
Ситуація із незаконною вимогою уповноваженими на виконання зобов’язань особами ковід-сертифіката або куар-коду є посяганням на представлення інформації, яка відноситься до конфіденційної. А тому варто розглянути акти та положення законодавства, на які варто спиратись, обґрунтовуючи своє право на збереження медичної таємниці.
Отже, правові підстави відмови від пред’явлення медичного документа:
Закон України (далі - ЗУ) «Основи законодавства України про охорони здоров’я» - абз. 5 ст. 3:
«медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами».
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» - абз. 24 ст. 1:
«профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб».
ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» - ст. 391:
«Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні».
Чому ці положення подані саме в такій послідовності?
1. Щеплення є профілактичною процедурою, яка передбачає втручання в організм людини.
2. Профілактична процедура - це один із видів медичної допомоги.
3. Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою.
Які акти законодавства захищають право на медичну таємницю
Згідно з офіційною інформацією МОЗ, право на медичну таємницю захищають наступні законодавчі акти:
Конституція України
Стаття 32 (ч. 2): «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Цивільний кодекс України
Стаття 286 (ч. 1): «Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні».
ЗУ «Про інформацію»
Стаття 21 (ч. 2): «Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом».
А наступні положення були взяті на підставі вивчення законів самостійно, без підказок від міністерств.
ЗУ «Про захист персональних даних»
Стаття 6 (ч. 6): «Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Стаття 7 (ч. 1): «Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних».
Яка відповідальність наступає при порушенні права на медичну таємницю
Стаття 145 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.
Згідно зі ст. 132 Кримінального кодексу України розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – також тягне за собою кримінальну відповідальність.
Вивчаємо право України, вчимося себе захищати в юридичному полі.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков