Warning: DOMDocument::loadHTML(): Unexpected end tag : p in Entity, line: 31 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Ви помітили, як швидко ми переросли власну історію про садок вишневий коло хати? Поки світ за звичкою намагається нагодувати нас співчуттям, ми раптово почали годувати світ безпекою. Хоча дехто скаже навіть жорсткіше – смертю. В першу чергу для тиранів. Українці так прекрасно убивають, що це можна перетворити на товар. І як у русскіх є оця максима «люди – нова нафта», то в Україні «смерть – нова пшениця».
Ми постачаємо не смерть – ми постачаємо інструмент відплати
Ми настільки змінилися за 12 років війни і чотири роки її повномасштабної фази, що готові працювати з тими, хто платить великі гроші за право отримати послуги від найбільш сучасної і крутої армії світу – ЗСУ. Володимир Зеленський повертається з Близького Сходу не з проханнями, а з контрактами. І як би ми не ставилися до нього і до його бажання повністю перетворити виробництво зброї на свій монопольний бізнес, але це історичний момент, коли багаті монархи Близького Сходу вперше починають купувати у нас не радянські залишки, а вже новітню українську зброю та послуги наших воїнів – розповідає політичний психолог Олена Вострова.
Наші дрони-перехоплювачі – тепер найбажаніший девайс у світі. Не тому, що вони найкращі чи найновіші, а тому, що прості і, що найважливіше, випробувані й ефективні на полі бою. А такого досвіду, окрім нас і русні, не має в світі ніхто.
Що це означає для нас? Ми більше не «аграрная страна», не бідна житниця Європи, яка торгує зерном і просить допомоги. Ми поступово стаємо мілітарним тигром Європи і не тільки східної – всієї.
Бренд «український солдат» став дорожчим за нафту. Ми ніби повернулися в часи Гетьманату та Січі. Історія зробила свій поворот по спіралі і повертає нас туди, в XVII століття, до моменту, коли ми зробили поворот не в той бік і стали частиною Російської імперії.
Україна стає гравцем на ринку озброєнь, і це може звучати жорстко, стає постачальником смерті. Але давайте подивимось у дзеркало: ми постачаємо не смерть, ми постачаємо інструмент відплати. І це дуже крута позиція, яка приваблює. Так, у американців теж є свої дрони, які вони так само відпрацювали на нашій війні, але вони дорожчі, а головне – в пакеті з американською зброєю йде Дональд Трамп з його політичними вимогами.
А Україна просто продає свою просту зброю і послуги спеціалістів, яким нема рівних у світі, і не вимагає нічого, окрім чесної оплати. Все як у старі добрі часи: найняв ландскнехтів – плати їм вчасно, і вони, як справжні професіонали, будуть чесно і віддано робити свою роботу.
Так, війна – це теж робота, і хтось її має робити. От українці раптом і згадали, що ми цю роботу завжди вміли виконувати як ніхто. Спокійно, без зазіхань на чуже: як поле зорати, так і ворога вбити. Без емоцій, просто так треба. Ми так виживали тисячі років на своїй землі й іноді трохи заробляли на своїх вміннях. Здається, час повернув назад, і ми знову зможемо побачити, як українські дронщики, так само як їхні пращури – артилеристи-козаки – за грубі гроші вчать європейців мистецтву війни.
Раніше ми були аграрною країною – це був такий собі психологічний затишок, який ще старанно плекала російська пропаганда: «ми мирні, ми гречкосії, війна то не для нас». Але справжня війна, яка вже друге десятиліття йде на наших землях, зняла цю маску.
Виявилося, що під шаром чорнозему в нас завжди була зарита шабля. Ми знову стали фронтиром Європи, тією самою межею, за якою починається хаос. І тепер світ платить нам за те, щоб цей хаос не прийшов до них.
Ми просто повернулися на 300 років назад. Пам’ятаєте Запорізьку Січ? Це ж не був ансамбль пісні і танцю. Це був лицарський орден, найкраща піхота Європи, яку наймали за шалені гроші, бо вони вміли те, чого не вмів ніхто.
Сьогодні український оператор дрона – це сучасний універсальний солдат, як це було з козацькими воїнами. Це генетична пам’ять, яка прокинулась від вибухів. Ми знову стали нацією воїнів, і це ламає нашу ментальність жертви.
Тепер ми не кажемо: «Допоможіть нам, бо ми слабкі». Ми кажемо: «Ми навчимо вас бути сильними, але це коштує дорого». Ми змінили плуг на пульт від дрона. І знаєте, що нам пасує? Наш знак якості викарбуваний кров’ю. Це ціна, яку ми платимо за те, щоб з нами рахувалися.
Ми більше ніколи не будемо тихим сусідом. Україна сьогодні – це про домінування через експертність. Ми повертаємо собі роль лицарського фронтиру, і світ знову дивиться на нас з повагою, змішаною з легким страхом, бо ми згадали, хто ми є.
Головне питання: чи готові всі українці прийняти цей новий образ України? Не лагідної мами з паляницями, а суворого воїна з технологіями майбутнього.
Але правда в тому, що вибору у нас то нема. Так, ми досі вміємо випікати найсмачніший хліб, але не цим українці заробляли раніше. І не це тепер буде головним нашим експортним товаром. Тепер ми постачаємо смерть. І хай тремтять ті, хто дізнається на собі як це.
Наші інтереси:
Творимо нову українську ідентичність, новий етнос і нову націю.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Україна – експортер смерті, відплати і безпеки: повертаємось до Запорізької Січі та Гетьманату
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Ви помітили, як швидко ми переросли власну історію про садок вишневий коло хати? Поки світ за звичкою намагається нагодувати нас співчуттям, ми раптово почали годувати світ безпекою. Хоча дехто скаже навіть жорсткіше – смертю. В першу чергу для тиранів. Українці так прекрасно убивають, що це можна перетворити на товар. І як у русскіх є оця максима «люди – нова нафта», то в Україні «смерть – нова пшениця».
260407smert-1.jpg
Ми настільки змінилися за 12 років війни і чотири роки її повномасштабної фази, що готові працювати з тими, хто платить великі гроші за право отримати послуги від найбільш сучасної і крутої армії світу – ЗСУ. Володимир Зеленський повертається з Близького Сходу не з проханнями, а з контрактами. І як би ми не ставилися до нього і до його бажання повністю перетворити виробництво зброї на свій монопольний бізнес, але це історичний момент, коли багаті монархи Близького Сходу вперше починають купувати у нас не радянські залишки, а вже новітню українську зброю та послуги наших воїнів – розповідає політичний психолог Олена Вострова.
Наші дрони-перехоплювачі – тепер найбажаніший девайс у світі. Не тому, що вони найкращі чи найновіші, а тому, що прості і, що найважливіше, випробувані й ефективні на полі бою. А такого досвіду, окрім нас і русні, не має в світі ніхто.
Що це означає для нас? Ми більше не «аграрная страна», не бідна житниця Європи, яка торгує зерном і просить допомоги. Ми поступово стаємо мілітарним тигром Європи і не тільки східної – всієї.
Бренд «український солдат» став дорожчим за нафту. Ми ніби повернулися в часи Гетьманату та Січі. Історія зробила свій поворот по спіралі і повертає нас туди, в XVII століття, до моменту, коли ми зробили поворот не в той бік і стали частиною Російської імперії.
Україна стає гравцем на ринку озброєнь, і це може звучати жорстко, стає постачальником смерті. Але давайте подивимось у дзеркало: ми постачаємо не смерть, ми постачаємо інструмент відплати. І це дуже крута позиція, яка приваблює. Так, у американців теж є свої дрони, які вони так само відпрацювали на нашій війні, але вони дорожчі, а головне – в пакеті з американською зброєю йде Дональд Трамп з його політичними вимогами.
А Україна просто продає свою просту зброю і послуги спеціалістів, яким нема рівних у світі, і не вимагає нічого, окрім чесної оплати. Все як у старі добрі часи: найняв ландскнехтів – плати їм вчасно, і вони, як справжні професіонали, будуть чесно і віддано робити свою роботу.
Так, війна – це теж робота, і хтось її має робити. От українці раптом і згадали, що ми цю роботу завжди вміли виконувати як ніхто. Спокійно, без зазіхань на чуже: як поле зорати, так і ворога вбити. Без емоцій, просто так треба. Ми так виживали тисячі років на своїй землі й іноді трохи заробляли на своїх вміннях. Здається, час повернув назад, і ми знову зможемо побачити, як українські дронщики, так само як їхні пращури – артилеристи-козаки – за грубі гроші вчать європейців мистецтву війни.
Раніше ми були аграрною країною – це був такий собі психологічний затишок, який ще старанно плекала російська пропаганда: «ми мирні, ми гречкосії, війна то не для нас». Але справжня війна, яка вже друге десятиліття йде на наших землях, зняла цю маску.
Виявилося, що під шаром чорнозему в нас завжди була зарита шабля. Ми знову стали фронтиром Європи, тією самою межею, за якою починається хаос. І тепер світ платить нам за те, щоб цей хаос не прийшов до них.
Ми просто повернулися на 300 років назад. Пам’ятаєте Запорізьку Січ? Це ж не був ансамбль пісні і танцю. Це був лицарський орден, найкраща піхота Європи, яку наймали за шалені гроші, бо вони вміли те, чого не вмів ніхто.
Сьогодні український оператор дрона – це сучасний універсальний солдат, як це було з козацькими воїнами. Це генетична пам’ять, яка прокинулась від вибухів. Ми знову стали нацією воїнів, і це ламає нашу ментальність жертви.
Тепер ми не кажемо: «Допоможіть нам, бо ми слабкі». Ми кажемо: «Ми навчимо вас бути сильними, але це коштує дорого». Ми змінили плуг на пульт від дрона. І знаєте, що нам пасує? Наш знак якості викарбуваний кров’ю. Це ціна, яку ми платимо за те, щоб з нами рахувалися.
Ми більше ніколи не будемо тихим сусідом. Україна сьогодні – це про домінування через експертність. Ми повертаємо собі роль лицарського фронтиру, і світ знову дивиться на нас з повагою, змішаною з легким страхом, бо ми згадали, хто ми є.
Головне питання: чи готові всі українці прийняти цей новий образ України? Не лагідної мами з паляницями, а суворого воїна з технологіями майбутнього.
Але правда в тому, що вибору у нас то нема. Так, ми досі вміємо випікати найсмачніший хліб, але не цим українці заробляли раніше. І не це тепер буде головним нашим експортним товаром. Тепер ми постачаємо смерть. І хай тремтять ті, хто дізнається на собі як це.
Творимо нову українську ідентичність, новий етнос і нову націю.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)