Мюнхенська конференція з безпеки – живий барометр стану умів західних еліт. У 2020 році в якості головної теми німецькі організатори запропонували громіздкий неологізм – Westlessness. Йшлося про здвоєний ефект зниження впливу Заходу в світі і ослаблення єдності всередині західного співтовариства і держав, що його складають – пише Дмитро Тренін, директор Московського Центру Карнегі.
Задум полягав у тому, щоб, намалювавши похмуру картину, зміцнити скріпи, що зв'язують обидва береги Атлантики, і мобілізувати здорові сили ліберальної демократії проти її ворогів – популістів всередині і автократів зовні.
Цей європейський погляд на стан Заходу знайшов відгук у американських демократів на чолі з Ненсі Пелосі. Але посланці Дональда Трампа – держсекретар Майк Помпео і міністр оборони Марк Еспер – приїхали до Мюнхена з абсолютно іншим настроєм.
15 лютого 2020 р. Помпео, дорікнувши європейцям за їх зневіру і пораженство, проголосив, що Захід на чолі з США перемагає всюди, а його вороги – Росія, Іран і Китай, – навпаки, стикаються з непереборними проблемами.
Еспер зосередився виключно на Китаї як головній загрозі для колективного Заходу.
До оптимістів-республіканців приєднався генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який продемонстрував, що в царині військової співпраці приводів для тривоги немає: США дислокують в Європі нові частини, європейські члени НАТО стали справніше платити внески до загального бюджету, проводиться все більше військових маневрів, особливо на східному фланзі біля кордонів Росії.
Відносини США і Європи на очах змінюються, і не в ту сторону, в яку європейцям хотілося б. Американці, відчуваючи зрослу конкуренцію з боку Китаю, Росії та інших держав, змінюють правила гри в рамках Заходу. Лідерство Вашингтона стає більш натискним. Перефразовуючи відому цитату Джона Кеннеді, можна сказати, що Вашингтон каже союзникам: не питайте, що США можуть зробити для вас, будьте готові зробити для США те, що ми вас попросимо. Це працює.
Вихід США з Договору про РСМД в 2019 році був схвалений в НАТО одноголосно і без будь-якого обговорення. Зараз Німеччині пропонується відмовитися від «Північного потоку-2», а Європі в цілому – від допуску китайських компаній в мережі 5G. Союзники бачать в цих вимогах обмеження своїх інтересів, іноді вони глухо бурчать, але їх млява реакція на дії США свідчить, що всерйоз боротися за ці інтереси вони не готові.
Не готові вони і до самостійної ролі навіть там, де давно розраховували зайняти місце світового посередника, – у відносинах з Іраном. У січні цього року сильного дипломатичного тиску Вашингтона виявилося досить для того, щоб Великобританія, Німеччина і Франція проти власної волі запустили механізм відновлення антиіранських санкцій.
Іранський досвід робить малоймовірним реалізацію ідей французького президента Еммануеля Макрона про перетворення Євросоюзу в самостійного геополітичного і військового гравця, здатного, зокрема, до стратегічного діалогу з Росією. Німецькі політики – президент, міністри закордонних справ і оборони – фактично відмежувалися від французької фронди. Вони підкреслили свою історичну прихильність атлантизму та безумовну пріоритетність НАТО перед ЄС у військово-політичних питаннях.
Це не значить, що Москві нема сенсу розмовляти з Парижем: розмовляти можна, але розраховувати на значне ослаблення європейських санкцій і окремий діалог з Європою з питань безпеки в осяжному майбутньому не доводиться. У цих питаннях ЄС не зможе далеко відійти від позиції США.
Ставлення самих європейців до Росії залишається суперечливим. Мінські домовленості нездійсненні: Київ не піде на особливий статус Донбасу, змушувати його Європа не зможе, а Америка не буде. Нормандська четвірка може збиратися, але максимум можливого на цьому треку – заморожування конфлікту за придністровською моделлю.
Америка не тільки не відступає, а й проводить перегрупування сил для більш успішної конкуренції з Китаєм. Європа не в змозі грати самостійну роль і змушена йти за старшим союзником навіть туди, куди їй самій не дуже хочеться. Звідси і песимізм. Росії в таких умовах на євроатлантичному напрямі буде як і раніше важко – пише Дмитро Тренін, директор Московського Центру Карнегі.
США перехоплюють ініціативу - це дуже добре для України.
Давненько було чути про французьку фронду... Ще за кардинала Мазаріні, якщо я пам'ятаю точно?
Чудесненьке порівняннячко! Мазаріні і Макрон. А Мазаріні, як відомо, це далеко не Рішельє! ;-)
П.С. Дякую за гарну аналітику, Ігоре!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Коментарі
До того ж, китайський вірус піднімається на метафізичну, "чорнобильську" сходинку :
https://globalvoices.org/2020/02/14/is-the-coronavirus-epidemic-chinas-chernobyl-moment/
Тобто, китайська тюрма народів, після совєтської, пізнає і свій крах...
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Так у штучному випадку Чорнобиля, як в Ухані, люди природньо тяжіють до правди, а тому до неї доб'ються.
Це сила Природи.
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Так. Зірко, порівняння Уханя і Чорнобиля - "в яблучко"!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Давненько було чути про французьку фронду... Ще за кардинала Мазаріні, якщо я пам'ятаю точно?
Чудесненьке порівняннячко! Мазаріні і Макрон. А Мазаріні, як відомо, це далеко не Рішельє! ;-)
П.С. Дякую за гарну аналітику, Ігоре!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)