Японія може зайнятися не тільки північнокорейською загрозою, а й її московським джерелом

Довгий час противагою вкрай мілітаризованій КНДР і перманентно мілітаризованому Китаю служили флот і авіація США. Маючи ряд союзницьких договорів, Штати виступали і виступають зараз гарантом безпеки своїх союзників, але самі ці союзники мають свої можливості і свій потенціал для різкого нарощування своїх оборонних можливостей.

У зв'язку з цим досить цікаво виглядає ситуація з Японією, яка має одну з найпотужніших і високотехнологічних економік світу. Останні пару десятків років Японія здатна самостійно виробляти весь спектр сучасних озброєнь, включаючи літаки, кораблі, ракети різного класу і ядерну зброю. Причому, маючи потужну виробничу базу, оснащену на піку технологічних можливостей, Японія здатна майже миттєво забезпечити випуск оборонної продукції в потрібних кількостях і номенклатурі.

Але поки Пекін переозброював свою армію, а Пхеньян різко став ракетною і ядерною державою, Країна Вранішнього Сонця впевнено перебувала в своїй пацифістській парадигмі, виключаючи війну як інструмент досягнення політичних або економічних цілей.

Військовий бюджет не перевищував і зараз не перевищує 1% ВВП, що рівно вдвічі менше сум, рекомендованих для країн НАТО.

Проте, Токіо має хай невеликий, але сучасний флот, в складі якого є есмінці, майже повні копії американських класу «Арлі Бьорк» і навіть десантні вертольотоносці, які можна розглядати як легкі авіаносці, при наявності літаків F-35В. До речі, Японія володіє найбільшим парком новітніх F-35 поза територією США. Проте, пацифістська зовнішня політика Японії ніколи не спиралася на збройні сили як на потенційний елемент ведення діалогу.

На цю ситуацію не вплинула ні епоха войовничого післявоєнного совка, ні поступова мілітаризація Китаю, а ось Північна Корея, з її ракетно-ядерною програмою, схоже, можуть змінить ситуацію в корені. Японія вперше відчула загрозу знову стати жертвою ядерного удару, що прямо зараз змінює її ставлення до власної оборонної програми.

Справа навіть не в тому, що почалися опрацювання зміни чисельності та призначення власних збройних сила, а в тому, що зараз вже всерйоз розглядаються варіанти самостійного рішення корейської загрози, без участі США. Тобто, відбуваються фундаментальні зрушення позиції Токіо в питаннях застосування військової сили.

Сплячий дракон став подавати ознаки пробудження, а коли / якщо він прокинеться, то ті сили, які прямо підкидали дрова в топку північнокорейської ракетно-ядерної програми і ті, хто намагався пом'якшувати реакцію світової спільноти, в першу чергу - США, на цю проблему можуть отримати у себе під носом новий центр сили.

Приблизно така ж ситуація була кілька років тому в Ірані де, (о диво!) теж різко почала зростати ракетно-ядерна програма, за участю все тієї ж сили, що всіляко штовхає в спину і Пхеньян. Тоді Ізраїль опинився за крок від того, щоб самостійно вирішити проблему, і тільки це змусило Обаму докласти всіх зусиль, щоб загальмувати іранський прогрес. Принципового рішення не відбулося, а Обама, що пішов у відставку залишив у спадок цілий ряд «рішень», які тепер виглядають як дешеві сурогати.

Те ж саме зараз назріває і в Японії, яка вже серйозно задумалася над тим, щоб самостійно відпрацювати по Північній Кореї. Але це буде означати, що ера післявоєнного пацифізму пішла геть. Благо, є гіркий приклад іншого пацифіста - України, яка позбулася ядерної зброї і майже розігнала власну армію.

Що характерно, в ситуації з Іраном, Україною і тепер - Північною Кореєю, стирчать одні і ті ж московські вуха. Без кремлівської діяльності і прямої участі ніяких проблем не було б взагалі.

Все це до того, що  Японія, яка пробудилась,  може піти далі і не обмежитися ліквідацією північнокорейської загрози, але може звернути увагу на її дійсне джерело.

Загалом, маючи передову промисловість, працьовите, висококваліфіковане і дисципліноване населення вона може дуже швидко вийти на ті кондиції, які не сподобаються багатьом, особливо тим, хто змусив її вийти зі стану пацифізму.

Джерело