Бгаґавад-Ґіта – додаткове джерело для формування ельфізму, важливий фрагмент Гіперборійської традиції

«Якщо зробили інші, зможеш і ти. Якщо не зробив ніхто – будь першим»
Брюс Лі – легенда бойових мистецтв

Так, це дуже оригінальна мета, але кроки, які рекомендують гуру філософії успіху для досягнення традиційних бажань, цілком актуальні й для трансформації з арія в ельфа. Для цього потрібно повністю зануритись в тему ельфізму та шукати інформацію про палінгенезію всюди, де підказує власний дух. Адже, для прикладу, відголоски технології здійснення надлюдської трансформації можна відшукати перш за все в історичних творах.

Найбільш актуальні та практичні рекомендації із «третього народження», як ще називається палінгенезія, містяться в Євангелії. Але окрім цього, важливу інформацію знаходимо і в такому творі як Бгаґавад-Ґіта.

1. Що таке ельфізм

Технологія палінгенезії дозволяє здійснити трансформацію від арія до ельфа. Ельфами називаються люди, які відновили зв’язок із внутрішнім богом і отримали доступ до необмеженого джерела енергії. Саме тому їх ще називають світлосяйними, лебедями, триплексами. «Ви світло Всесвіту!» – саме так казав своїм учням богочоловік Ісус Хрестос.

Часто люди можуть запитувати себе: «Для чого я тут?». Як не дивно, але найвищою метою життя людини на планеті Земля є здійснення палінгенезії та перехід до стану вічного блаженства. Але не в Царстві небесному, як вчать деякі псевдорелігійні культи, а уже тут. Варто зазначити, що благо – це таке добро, від якого людина стає щасливою. Звідси «відчувати блаженство» – переживати найвищий рівень задоволення.

Щоб почати рух до «третього народження», для початку потрібно усвідомити, що людина – це істота, у якої є плоть, душа, дух та божественне ядро.

Метою існування людини на Землі є відновлення зв’язку із внутрішнім богом і перехід на рівень триплекса.

Здійснення палінгенезії, тобто кардинальної трансформаційної перебудови, можна порівняти із метаморфозом метелика. Порівняно із гусінню, метелик має значно більше можливостей, щоб насолоджуватися життям. Здійснення палінгенезії відкриває перед людиною грандіозні перспективи, які ми не можемо сповна на даному етапі уявити, але початкові грані відкриваються нам в міру нашого розвитку. Маленькі дива, наприклад, уже починають траплятися із тими, хто читає Живе Слово, відмовився від м’яса, алкоголю і наркотиків, прагне самопізнання та творення кращого світу.

У сучасному світі мало хто чув про палінгенезію, а тому й про її здійснення думають одиниці. І тут ми переходимо до найцікавішого. Оскільки Бгаґавад-Ґіта – це одна з найсвятіших книг для індійців, виходить, що знання про палінгенезію мають перед очима щодня як мінімум близько мільярда людей. А у світових масштабах цей показник тільки росте. Однак для їх практичної реалізації потрібно цей твір правильно прочитати, без домішок та вигадок. І тоді відкриється істинний сенс технології палінгенезії, якій богочоловік Крішна навчав Арджуну. В сучасному трактуванні вона називається ельфізм.

Ельфізм — це теорія та практика перетворення смертної людини на вічно молоду надлюдину.

2. Бгаґавад-Ґіта як навчальна програма боголюдини для арія

Як зазначає офіційна наука, в середині ІІ тисячоліття до нашої ери в Індію прийшли племена аріїв. Це були світлі, високі люди, які потрапили сюди із Заходу. Вони — вихідці із пізнього етапу Трипільської культури. Можна не сумніватися, що подібні переселення відбувалися і в попередні періоди по мірі розростання населення Трипільської спільноти. Разом із собою на далекий Схід вони принесли знання про власний світогляд, побут, культуру.

Бгаґавад-Ґіта (Ґіта) є відлунням Гіперборійської традиції. Ґіта містить у собі метафізичне знання (паравіду) під оболонкою художнього твору про війну. Усі діючі особи вигадані (наприклад, як у романі «Дюна»). Арджуна («світлий», «світлосяйний») – арій, який прагне стати ельфом. Крішна («красень», «хрестос») — боголюдина. Вчення, викладене в цьому творі, походить від Ноя-Гермеса-Аполлона. І це вже друга відома нам інструкція з палінгненезії (першою є Євангеліє), проте маємо розуміти, що ця інструкція також зазнала спотворення.

«Бгаґавад-Ґіта — або, в перекладі із санскриту, Блаженна Пісня — є найважливішою частиною давньоіндійського епосу, що називається Магабгарата. В Магабгараті описуються події приблизно 7-тисячолітньої давнини.

Бгаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, яку Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих книгах з великою потужністю проголошено принцип Любові-Бгакті як основи духовного вдосконалювання людини» [1].

Головними дійовими особами «Гіти» є Крішна та Арджуна. Майже весь твір описує їхню розмову, в якій боголюдина навчає арія. Крішна — це людина п’ятого рівня розвитку, реалізований триплекс. Він також відомий під іменами Ной, Купало, Аполлон, Зіасудра, Рама та іншими.

Ной-Крішна дав інструкцію з палінгенезії, але за багато років вона була спотворена і трансформована у варіант, сприйнятливий для широких мас — звичний процес профанації. Простолюду (гобітам — людям першого рівня розвитку — гомо сімплекс, і це не образливий ярлик, а ступінь розвитку сапієнсів) потрібен зовнішній керівник, тому вони всюди шукають зовнішнього бога. Так, зокрема, Крішна із боголюдини — сапієнса п'ятого рівня розвитку, трансформувався у Всесвітнього Небесного Творця. На часі коротко розглянути нашарування в «Ґіту», які за сотні років спотворили оригінальний текст.

3. Нашарування в Бгаґавад-Ґіту як бар'єр для розуміння метафізичного ядра

Ось декілька прикладів, які доводять, що за багато років «Гіта» зазнала суттєвих змістових спрощень та облудних доповнень.

...Начало й кінець я усього, що міститься в світі (Пісня 7, вірш 6).

Над мене — нічого, ніщо мене, знай, не поглине,
На мене нанизане все, як на нитку перлини (Пісня 7, вірш 7)

 Я недосягненний, я схований в майї духовній,
Не знає мене, нерожденного, світ цей гріховний (Пісня 7, вірш 25).

Це непроявленне, це вічне, це неперехідне —
Верховна оселя моя. І лиш хто його гідний,
Той вже не народиться знову. Він буде по смерті
З тим духом найвищим, що Всесвіт на нім розпростертий (Пісня 8, вірші 21-22).

Весь світ, що його навкруги розпростер я, — минущий,
В мені — всі істоти його, тільки я вічносущий.
Хоч я — не в істотах, збагни мою владарську йоґу, —
Я — їхній носій і творець, їх пускаю в дорогу.

Як вітер, що простір увесь заповняє собою,
Отак всі істоти земні у мені і зі мною.
Усі під кінець у мою вони входять основу,
А потім наново усіх я відроджую знову (Пісня 9, вірші 4-7).

Хто відає веди, та не подолав свої вади,
Благають, щоб я їх у Царство небесне спровадив (Пісня 9, вірш 20).

І таких прикладів, за бажання, можна знайти ще достатньо при уважному прочитанні: Пісня 11 (18, 37), 18 (65) та інші. Але суть даної праці інша. Нас найбільше цікавить метафізичне ядро Бгаґавад-Ґіти.

4. Ключові терміни, які дозволять повноцінно зрозуміти сенс боголюдського послання

Гіта — це погляд метелика на світ гУсениць. Це настанова як стати ельфом.

Мудрість — це високий рівень свідомості, це досвідчений розум.

Йоги — це релігійні люди, як прагнуть перетворення на ельфів.

Брахман (брахмо) — це внутрішній бог. Відкриття вічного брагмо — це дотик із божественним я, палінгенезія і перетворення на ельфа.

Парабрахман (верховний брахман) – це творець всесвіту, соборна істота.

Гуни — це прояви душі (психіки). Щоб стати ельфом, треба взяти їх під повний контроль духу. Три гуни прив'язані до трьох компонентів людини:

• тамас — плоть, (сімплекс);
• раджас — душа (гравець, початковий дуплекс);
• саттва (святість) — дух (арій, реалізований дуплекс).

Можемо припустити, що три гуни прив'язані до трьох компонентів людини:

тамас — плоть, (сімплекс);

раджас — душа (гравець, початковий дуплекс);

саттва (святість) — дух (арій, реалізований дуплекс).

Щоб пізнати «брахмо» (внутрішнього бога), треба піднятися над духом і стати триплексом. В цьому сенс настанови про те, щоб піднятися над гунами. Тут також необхідно розуміти, що твій внутрішній бог (брахман) є частинкою Творця Всесвіту (Парабрахмана). Ми є одне ціле. Цікаво також, що саттва — це те, що також треба подолати.

«Хто ґуни всі три перейшов у стремлінні упертім —
Звільнився навік від народження, старості й смерті» (Пісня 14, вірш 20).

Блаженство — це добро, що приносить щастя.

5. Крішна, Хрестос та їхні ельфи: конспект подкасту Ігора Каганця

Вони одягаються елегантно та комфортно, і в той же час непримітно.

Вони поводяться захоплююче, і в той же час скромно.

Вони притягують, і в той же час існує певний енергетичний бар'єр, крізь який ти не пройдеш без їхньої згоди.

Біля них відчуваєш комфорт і спокій, ти прагнеш їм віддячити за ці відчуття.

(Думки про ельфів)

Як виявилося, у нас з Ігорем Каганцем тривало два паралельних дослідження «Гіти». Тому перед викладом власного матеріалу я вирішив навести конспект його праці під назвою «Крішна, Хрестос та їхні ельфи: Бгаґавад-Ґіта про те, як діяти проти всіх і стати надлюдиною (подкаст)».

1. Ельфи — світлосяйні. Одним із інструментів перетворення на початкового триплекса є візуалізація мети.
2. Євангеліє і Бгагавад-Ґіта — два тексти про палінгенезію. Це два прояви Гіперборійської традиції.
3. В Євангелії не розповідається про реінкарнацію. Автори Євангелія, схоже, вважали ці знання самі собою зрозумілими, які не потребують пояснення.
4. Настанови для йогів у «Бгаґавад-Ґіті». Тобто для тих хто духовно дозрів і прагне відновити зв'язок із внутрішнім богом.
5. Хрестос і Крішна — слова-синоніми, які позначають рівень розвитку, а саме — боголюдину.
6. Сенсар — мова ельфів раннього Трипілля, якою також написане Євангеліє. Сама мова є технологією палінгенезії.
7. Описані в «Ґіті» події — художня вигадка, яскрава обгортка. Час написання — кінець 1 тис. до н.е.
8. Даний твір — це чиста теорія палінгенезії. Євангеліє ж розповідає про історію практичної трансформації. Прикладом став Іван Заведей.
9. В Євангелії та Бгаґавад-Ґіті описано преображення боголюдини — вміння керувати нею своїм енергетичним тілом.
10. Людина є втіленим духом. Вона проходить на Землі сотні циклів реінкарнації для здобуття досвіду. Як позитивного, так і не дуже приємного.
11. Поле Куру — це земне життя.
12. Головний чинник перетворення на ельфа — зміна свідомості.
13. Для формування ельфійської свідомості потрібно діяти згідно з голосом совісті.  Можна сказати, що совість — це голос духу; воля — це рушій (двигун) духу.
14. Не потрібно зважати на думку інших, діяти необхідно у відповідності до власної волі. Все що твориться з власної волі — добро. Пам'ятати, що все, про що ти думаєш і що робиш — повертається (закон карми — що посієш, те й пожнеш).
15. Воля — це те, що робить нас ельфами.
16. «Гіта» — це технічна інструкція (як в автомобілі) до правильного сприйняття (застосування) настанов Євангелія.

6. Бгаґавад-Ґіта — «Блага пісня» про теорію третього народження

У цьому розділі ми детальніше розглянемо «Благу пісню» та виокремимо епізоди, які принесуть нам практичну користь у здійсненні палінгенезії. Адже як казав мудрець: «Нема нічого більш практичного як хороша теорія».

6.1. Про реінкарнацію і шляхетність

Згідно з індоарійською традицією, джерелом якої є Гіперборійська (Трипільська) база знань, людина на Землі розвивається через безліч циклів реінкарнації. Кінцевою метою життя людини тут є палінгенезія або здійснення третього народження. Варто пояснити, що перше народження людини — це фізичне народження, коли ми приходимо на цей світ. Друге народження — це коли людина усвідомлює себе втіленим духом, тобто що вона — не тварина, яка вміє розмовляти, а є безсмертною сутністю, яка тут здобуває досвід. Після усвідомлення цього факту людина починає все більше прислухатися до голосу свого духу і діяти у відповідності до нього, внаслідок чого її діяльність стає шляхетною. Третє народження — це відновлення зв’язку із своїм внутрішнім богом і перетворення на вічного молодого триплекса. Про реінкарнацію як звичне явище розповідає «Ґіта».

«І наших найкращих звитяжців, готових до січі, Тобі поіменно назву, о
народжений двічі» (Пісня перша, вірш 7).

«Як юність і зрілість в літа переходять старечі,
Так дух з тіла в тіло іде — і тужить не до речі» (Пісня 2, вірш 13).

«Народження й смерть не властиві могутньому духу,
Він — вічний, живе і тоді, коли тіло без руху» (Пісня 2, вірш 20).

«Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла,
Й дух зі старого в нове поселяється тіло» (Пісня 2, вірш 22).

6.2. Діяння за покликом власного духу

«Хто вигоду, ділом здобуту, рішуче відкинув,
Той пута народжень порвав і в блаженство поринув» (Пісня 2, вірш 51).

З цього приводу варто сказати, що життя потрібно будувати так, щоб займатися тільки цікавими справами — тими справами, яких прагне твій дух. Є такий афоризм: «Найкращий варіант роботи — добре оплачуване хобі». Робити тільки те, що прагне твій дух: те, що тебе цікавить, або те, що ти прагнеш здійснити заради вищої цілі.

«Для того, хто вищого прагне, зникають предмети,
Лише залишається смак — пізнавати прикмети» (Пісня 2, вірш 59).

Як приклад: спостерігати за навколишніми подіями після прочитання Живого Слова; а також прислухатися до власного тіла і приглядати до подій, що виникають після споживання певної їжі. Наприклад, людина відмовляється від м'яса, алкоголю, цукру, продуктів із дріжджами і споглядає як розгортатимуться події. Інколи можуть виникати справжні дива.

«Хто в собі щасливий, хто духом своїм осяянний,
Той сутність збагнув, той наблизивсь до брагмонірвани.

Той брагмо здобуде, хто мислі здолає гріховні,
Поборе подвійність, порине у сфери духовні» (Пісня 5, вірші 24-25).

Шляхетна людина керується голосом власного духу. Якщо зв’язок із духом стабільний і надійний, людина стає все більш досконалою, як і її дух, що відриває перед нею браму Царства божого.

6.3. «Вузька брама» і контрарний підхід

Ісус Хрестос вчить, що для осягнення вічного життя треба навчатися йти проти течії та не слідувати за натовпом. Він це називає вузькою брамою: «Входьте вузькою брамою, бо простора брама й розлогий шлях, що веде до смерті [в реінкарнації], і багато ним ходять. Але тісна брама й вузький шлях, що веде до життя [вічного], і мало таких, що його знаходять». В науці стартапів існує термін «контрарний підхід». В «Гіті» також є нагадування про це.

«Всі сплять, а для розуму віщого — сонячна днина,
Всі смертні встають, для безсмертного — сонна година» (Є підстави вважати, що мова йде про діаметрально різні погляди на життя у смертних і безсмертних) (Пісня 2, вірш 69).

Наступна цитата говорить нам, що для здобуття безсмертя (вічного життя вже тут на Землі) потрібно стати повним господарем власного життя. Створювати обставини для себе, а не долати перешкоди, згенеровані для нас зовнішніми обставинами. Взяти під повний контроль власні емоції.

«Лиш тим, хто стійкий, незворушний у горі і щасті,
Здолати сум’яття й здобути безсмертя удасться» (Пісня 2, вірш 15).

«Хто пристрастей світ омине, не здригнувшись чуттями,
Хто Господу серце вручив — ясність духа дістане.
Хто пан над чуттями, того не ляка невідомість,
У того для блага просвітлена духом свідомість» (Пісня 2, вірш 64-65).

6.4. Паралелі із Євангелієм

Оскільки «Гіта» та Євангеліє є проявом однієї традиції, цілком зрозуміло, чому ми знаходимо у них паралелі. Ось наприклад:

«Гіта»	Євангеліє
Царство боже як зернятко гірчиці або маку
«Хто вправами йозі готовий вручити свідомість, Той втратить дрібне, але прийде до Бога натомість, До вічного духа, малого, як зернятко маку, Творця осяйного, що знищує темінь і мряку» (Пісня 8, вірш 8-9).	«Іншу притчу Він подав їм, кажучи: Царство боже подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік і посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, коли сіється у землю, то найменше від усякого насіння, що на землі; але як посіяне зійде і виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, і пускає таке велике віття, що птаство небесне гніздиться на його гілках і може сховатися в його тіні».
Коментар: Прийти до Бога означає відновити зв’язок із своїм внутрішнім богом, а через нього — із Творцем. Така людина осягає тоді Царство боже, про яке мовиться у Євангелії.
Преображення боголюдини
«Якби в небі тисячі сонць одночасно світили, Можливо, що сяйва його досягли б вони сили» (Пісня 11, вірш 12).	«...обличчя Його сяяло, наче сонце, а одежа стала біло-яскравою, наче світло – такою, що ніякий білильник на землі так не вибілив би її...»
Коментар: Як Крішна, так і Хрестос показали учням можливості свого енергетичного тіла, щоб ще краще мотивувати їх до ельфійської трансформації.
Царство боже здобувається зусиллями
«Один до блаженства крізь роздуми санкг’ї приходить, А іншого — діло і вперте старання приводить» (Пісня 5, вірш 5).	«Царство боже здобувається зусиллями і ті, що докладають зусиль, схоплюють його».
Коментар: Санкг’я – одна з шести основних індійських філософських шкіл. Це одна з найдавніших філософських систем, для якої головним авторитетом є Веди. Як філософські роздуми, так і практична діяльність потребують зусиль для досягнення своєї цілі. В шляхетних вона одна — палінгенезія.
Шукайте найперше Царства божого і правди його
«Хто в Богові щастя знайшов, вже ні холод, ні спрага Не мучать його: він досягне найвищого блага» (Пісня 5, вірш 21).	«Шукайте найперше Царства божого і правди його, а все решта вам додасться».
Коментар: Відновлення зв’язку із внутрішнім богом відкриває безмежні можливості для творчості, коли вже не переймаєшся матеріальними речами, а отримуєш задоволення від процесу власної реалізації і подальшого розвитку.
Молитва наодинці — шлях осягнення внутрішнього єднання
«Де думка спокійна, впокорена вправою йоґи, Там кожен живе, у собі прозріваючи Бога. У радості вічній відкриється він тільки тому, Хто Господа суть у собі розпізнає самому» (Пісня 6, вірші 20-21).	«Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Батькові твоєму в тайні, і Батько твій, що бачить таємне, воздасть тобі».
Коментар: практика релігії (йоги) дозволить зазирнути у середину себе, шукаючи відповідей на свої запитання у власного духу, який є досконалий, а значить святий. Через власний дух ми можемо поступово вчитися осягати зв’язок із внутрішнім богом і через нього — із Творцем.
Два еони
«Одвічні дороги ці світу складають основу: Одна без повернень, а друга вертається знову» (Пісня 8, вірш 26).	«Ісус відповів їм: Сини [і доньки] цього еона женяться й виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути того еона, не женяться і не виходять заміж, та й умерти вже не можуть, тому що вони є синами божими — воскресіння сини сущі».
Коментар: Мова йде про два цикли розвитку: горизонтальний — в реінкарнації; та вертикальний — після перетворення на триплекса.
Життя вічне для послідовників боголюдини
«І праведним ставши, здобуде блаженство невдовзі: Не згине, затям собі, Арджуно, мій послідовник» (Пісня 9, вірш 31).	«Тоді озвався Петро і сказав до Нього: Ось ми покинули все й пішли за Тобою; що будемо за те мати? Ісус відповів їм: Істинно кажу вам: ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте».
Коментар: Крішна та Ісус пообіцяли своїм послідовникам, що вони осягнуть життя вічне. В цьому був сенс їхньої науки.
Царство боже всередині вас
«Затям собі, як увійти у безсмертності браму: За межами наших чуттів лежить вічності брагмо... Незрушне воно і ніколи не знає спокою, Далеке й близьке, у тобі воно й поруч з тобою... Воно — світло світу...» (Пісня 13, вірші 13,16)	«Царство боже є всередині вас».   «Ви — світло світу!»
Коментар: Людина, дух якої є недосвідченим у земних втіленнях, навіть не підозрює про наявність в ній божественного ядра. Однак в міру зростання мудрості — життєвого досвіду і знань, вона наближає себе до відновлення зв’язку і перетворення на триплекса. Ісус назвав своїх учнів світлом світу, тому що вони уже були шляхетними людьми і готовими до сприйняття та застосування знань про палінгенезію. Брагмо — це внутрішній бог, відновлення зв'язку із яким дає доступ людині до невичерпного джерела божественної енергії.

6.5. Важливість пошуку і застосування вищих знань

«Нащо тобі різних криниць — з океану черпнув ти,
Яка тобі користь од вед, коли брагмо збагнув ти» (Пісня 2, вірш 46).

Коли ти торкнувся паравіди — вищих знань — відкинь інформаційний шум і слідуй за голосом духу, який веде тебе до твоєї мети.

«Немає учителя в світі над мудрості слово,
Воно до рятунку приводить завжди поступово.
Той, хто потягнувся до нього, хто пристрасті знищив,
Знання здобуває і мудрості благо найвище» (Пісня 4, вірші 38-39).

Йдеться про те, щоб людина змогла відділитися від світу пристрастей і відкрити себе до вищих знань. Саме вони дозволяють змінити світогляд та почати будувати своє життя у відповідності до своєї вищої мети. Сюди також варто віднести практику читання Живого Слова, яка гармонізує простір та дозволяє на власному досвіді відчувати, що праведникам сприяє Всесвіт. 

6.6. Чітка мета для шляхетних — здійснення палінгенезії

«Коли подолає твій розум блукання пропащі,
Назавжди відкине омани заплутані хащі» (Пісня 2, вірш 52).

Наша стаття починалася з думки про те, що для більшості людей головною ціллю життя є досягнення певної матеріальної мети. Але для шляхетних ціль повинна бути одна — палінгенезія. Всі думки і дії повинні бути спрямовані на її досягнення. Для цього потрібно відкинути все другорядне і не розсіюватися на пустопорожні речі.

«Жертовником, жертвою, полум’ям жертви є брагмо,
Куди не прямуєм, із ним ми з’єднатися прагнем» (Пісня 4, вірш 24).

Мова про те, що всі дії повинні бути спрямовані на відновлення зв'язку із внутрішім богом. Тобто шляхетні повинні бути релігійними в кожному своєму діянні.

«Той брагмо досягне, хто жертви скуштує амріту,
Не жертвуєш сам — не зазнаєш блаженного світу.
Як бачиш, всілякі є жертви, призначені Богу,
Від діла виводять вони на спасіння дорогу» (Пісня 4, вірш 31-32).

Амріта — це містичний напій безсмертя та вічності в індуїстській міфології. Тобто для досягнення вічного життя і перетворення на триплекса потрібно жертвувати чимось заради побудови нового світу. Для людей найціннішим є час. Можливо тут мається на увазі що жертвуючи власний час і сили на світотворення, ми робимо крок до палінгенезії.

«Хто діє для Бога чуттями і тілом, до того
Не липне лихе, як не змочує лотос волога» (Пісня 5, вірш 10).

В цьому аспекті пригадуються слова Гермеса Трисмегіста (тобто триплекса): «Знай, що тіло твоє, якщо буде воно в бездоганному порядку, ніколи не зазнає дотику смерті! Воістину, навіть «випадковість» лише тоді можлива, коли втрачена тобою відповідність твоєму призначенню! Допоки ж відповідність твоя бездоганна, життя твоє не перерветься — і не зазнаєш смерті ти. ... Три якості властиві Богові в його Домі Світла: Безмежна Могутність, Безмежна Мудрість, Безмежна Любов». А ми знаємо, що Крішна та Гермес — це імена тієї ж самої боголюдини.

«Усе, що учиниш ти, Арджуно, — благословенне...» (Пісня 9, вірш 27).

Шляхетна людина любою своєю дією творить священнодійство, оскільки в ній діє дух, який є безсмертним, а значить святим. Діючи згідно із власною волею, людина відкривається до свого бога. Саме тому «Щасливі святі [чисті серцем], бо вони бога побачать».

«Той також до брагмо приходить, хто передбачає,
Що кожна частина у цілому перебуває» (Пісня 13, вірш 30).

Усвідомлення себе втіленим богом відкриває розум для розуміння, що через своє божественне ядро людина є пов’язаною із Творцем Всесвіту. Адже Отець — це колективна сутність божественних істот, які втілюються на Землі для творення світу із-середини.

«І знай же, що Бог в серці кожному перебуває,
І, наче гончар, майї силою всіх обертає» (Пісня 18, вірш 61).

Внутрішній бог намагається спрямувати людину до відновлення зв’язку із ним. Кожен має прийти до цього своєю дорогою.

6.7. Наука Крішни про психопатів

Важливим знанням ГІперборійської традиції, можна навіть сказати, одним із визначальних її аспектів є вчення про співжиття людей та розмовляючих тварин, яких ще називають інтелісами та психопатами. Крішна, так само як Ісус, повідав своєму учню про них. У Ґіті боголюдина називає їх асурами.

Спершу Крішна навів характеристики, які роблять сапієнсів людьми:

«Безстрашність і стійкість, — вів Крішна, — у вивченні йоґи,
Жертовність і самовладання, подвижництво строге,
Вгамованість, умиротворенність, м’якість, правдивість,
Відреченість, скромність, незлобність і некорисливість,
Терплячість, бадьорість, незламність, відсутність гордині —
Приносять божественне благословення людині» (Пісня 16, вірші 1-3).

А ось як він описує асурів:

«Пихатість, невігластво, грубість, чванливість натури —
Такими для долі земної вродились асури...
Не знають пристойності, ані моралі ці люди [розмовляючі тварини – А.Г.],
Живуть за законами кривди, обману, облуди.
Для них світ минущий — без правди, основи...
Безумці, вони розсівають злобу і ненависть,
Злочинці, ворожі життю, всьому світові навіть.
Погрузлі в лукавстві, брехні, у надмірності блудства,
Живуть за брудними законами користолюбства.
Як хіть свою задовольнити — думки їх єдині,
Єдине у них виправдання — що світ такий нині.
Їх в’яжуть, як змії, розпусти і злобності пута,
Думками про розкіш і скарби душа їхня скута.
Сьогодні утіха одна, друга буде потому,
Ті речі мої, ці я візьму з сусіднього дому.
Того я убив, з цим розправитись завтра удасться,
Я сильний, у всьому мене супроводжує щастя.
Я знатний, багатий, зрівняється хто ще зі мною?
Так мислить обійнятий заздрістю і глупотою.
Порочні думками, заплутавшись в хитрощів сіті...
Пихаті, корисливі, сповнені безуму, хтиві,
І жертви приносять вони незаконні, фальшиві.
Невдячні, лихі, криводушні у слові і ділі...» (Пісня 16, вірші 4, 7-8, 9-18)

Крішна описує їх як заздрісних, нікчемних, нестриманих і деспотичних.

6.8. Відповідність діянь волі Творця Всесвіту

«Хто вічні закони міняє на вигідні власні,
На шлях щонайвищий не ступить, не матиме щастя» (Пісня 16, вірш 23).

Людина матиме Всесвітню підтримку, коли слідуватиме волі Творця Всесвіту. А зрозуміти її вона зможе лише через підвищення власної свідомості та встановлення зв’язку спочатку із власним духом, а потім — внутрішнім богом.

Список використаних джерел

1. «Бгаґавад-Ґіта». – Альманах «Зерна». Париж – Львів – Цвікау. – 1999. – Переклад з санскриту Миколи Ільницького.