- Відвідувань: 124
- Переглядів: 135
Як я створила «неможливу» подію у Просторі волі
Категорія:
Світ:
Спецтема:
141106-lax.jpg
Квитки ми купували окремо. Чоловік Ліліани попросив у мене всі дані про розклад та номери рейсів і сам купив для неї квиток.
У Каліфорнію летіли разом, без проблем. Зворотний літак був о 12:20 ночі 26-го жовтня. Та коли ми підійшли до реєстрації, виявилося, що в комп’ютерній системі квитка Ліліани нема. Коли почали виясняти, то з’ясували, що квиток у неї на 12:20 27-го жовтня.
Ця жінка з Колумбії, ніколи сама нікуди не літала. Гері, її чоловік, відпустив її зі мною і просив її ніде саму не залишати.
Почувши, що в неї нема квитка і треба добу чекати, вона перелякалася, запанікувала і розплакалася. Почала звонити чоловіку о 2 ночі (між Каліфорнією і Флоридою різниця в часі 3 години). Телефон ніхто не піднімав, і це ще більше посилило її відчай.
Я в аеропорту просила у трьох різних працівників перенести її завтрашній квиток на сьогодні, але всі вони відповіли те ж саме: літак переповнений до Х’юстона (Техас), бо там найбільший аеропорт в Америці. До того ж перед нами вже було 8 людей на підсадку, тому нам сказали, що жодного шансу нема. Проте нас відправили до 38-го вікна, де виписують квитки на підсадку. Переоформлення квитка коштуватиме 200 доларів (майже половина його вартості).
Отже: черга, ніч з суботи на неділю, напівсонні працівники аеропорту. Поруч Ліля плаче і надзвонює чоловіку. Проте я залишалася спокійною. У мене була впевненість, що ми разом полетимо, про що я сказала подрузі. Вона на мене подивилася як на безнадійну фантазерку і кілька разів повторила, що це неможливо.
А я спокійно почала читати джерело «Світлова Допомога» Живого Слова і стала в чергу до наступного вікна. Після трьох прочитань вже спілкувалася з працівником. Я пояснила йому ситуацію, він передзвонив у авіалінії і сказав теж саме: місця нема, можливо щось буде зранку.
І в цей момент в аеропорту вимикається комп’ютерна мережа. Працівник пояснює: нічого не працює – ні комп’ютери, ні авіалінії. Система не працюватиме до 12:04.
Я йому кажу: випишіть нам квиток – і ми підемо до нашого рейсу. Знаю, що люди не з’являться, і впевнена, що буде місце. Він виписує квиток і каже, що переоформлення вартуватиме 75 доларів, але грошей не може взяти, бо не працюють комп’ютери.
Тепер ми з вручну виписаними квитками переходимо контроль. Біля воріт на наш рейс мені знову кажуть, що місця нема. А я їм своє: місце буде, хтось не з’явиться. Весь час я подумки читала «Світлову Допомогу», вірила і була впевнена, що Ліліану доставлю чоловікові.
Так і сталося: раптом все запрацювало і їй видали квиток на посадку, та ще й в передній частині салону, де кращі місця, бо більша відстань між рядами.
Ліліана була шокована. Тільки спитала мене: як я це роблю?! Коли троє працівників аеропорту кажуть, що нема шансів, а вона летить, та ще й безплатно і на найкращому місці. Що це було? Керування подіями?
Я відповіла коротко: треба мати віру. Може, пізніше розкажу їй про Живе Слово.
Пізнаємо світ, в якому живемо, і наші можливості.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Радію за Оксану.
В мене так завжди. Майже ніколи ні за що не переживаю. І так знаю, що станеться, як мені на краще. Мій друг каже що я як козак Мамай - що задумав те й стається.
"Сидить Мамай в кобзу грає. Чого прагне, все те має".
Коментарі
Вітаю! :)
Дякую :)
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
Щиро дякую!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
У Просторі Волі, немає нічого неможливого! )
Це прекрасне відчуття спокою і впевненості:)
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
Царство Боже!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
То це ви, пані Оксано, літали в Америці туди й сюди?
Так, це я, пане Анатолію.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
Творення "неможливих" подій завжди відбувається із спокійною впевненістю без нав'язливого самонавіювання. Творці таких подій пояснюють цей стан так: "Я просто знаю що це відбудеться." До наступних вершин! Хай буде.
Все тільки починається!
Саме так, перебуваючи у просторі волі, "із спокійною впевненістю без нав'язливого самонавіювання" відбулося творення правильної події. Ра-діємо.
Живе Слово творить і перемагає
Саме так! Це тільки початок:) Дякую!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
Так тримати, подруго Оксано!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Зірко, ви чудова!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
Радію за Оксану.
В мене так завжди. Майже ніколи ні за що не переживаю. І так знаю, що станеться, як мені на краще. Мій друг каже що я як козак Мамай - що задумав те й стається.
"Сидить Мамай в кобзу грає. Чого прагне, все те має".
Плануємо, Малюємо, Реалізуємо!! В мене вже дуже часто саме так і відбувається. Щиро вдячна за підтримку!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
У просторі Волі потрібно працювати Серцем.Кому це доступно,дуже рідко проектують свою роботу на метушливий світ...і ніколи не вихваляються...дякую..
Вірю в те, що розумію.
Це Ви сказали про тих, хто давно вже в просторі Волі, і почуває себе там вільно. А для початківців можна і порадіти з цього. Це так як людина, яка тільки навчилася плавати, сама радіє від свого вміння і з іншими ділиться своїм задоволенням. Думаю, що в цьому немає нічого поганого. Навпаки, це добре, коли перед очима приклад того, що це можливо!
Дякую пане Доброслав..Я дуже радію за усіх людей,котрі рухаються вперед.. в пані Оксани вийшла гарна стаття, і мені здається,що Вона дальше ніж початківець..Попередній коментар призначений для опису самого процесу,а не для критики...
Вірю в те, що розумію.
Персональний ріст- це процес. Все добре що з нами відбувається, потребує часу. У липні 2012 року, коли почала працю з ЖС, така подія була б фантастикою.
Дякую долі що знайшла Народний Оглядач! Радіємо!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
Для успішного колективного піднесення у Простір волі наші предки застосовували ритуальне (ігрове) самовихваляння. А хто не хотів вихвалятися, до того застосовували ритуальне ганіння (огуджування, паплюження). Тоді людина починала захищатися і входила у нормальний режим самовихваляння. Такою є арійська традиція. - Докладніше: Ділимось успіхами, хвалимось результатами!
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Розповідь Оксани нагадала мені старий анекдот .
Студент і піп сперечаються про існування Бога.
Піп каже: “Представ собі наш дяк залазить на часовню і випадково падає з неї вниз і залишається живим і непошкодженим. Чи не Бог його спас?“
Студент: “Це просто випадковість“.
Піп: “Представ що цей дяк знову залазить на часовню і знову падає і знову невредимий. Чу не Бог його спас?“
Студент: “Це просте співпадіння“
Піп: “Представ, що цей дяк знову залазить на часовню, знову падає і знову непошкоджений. Лише Бог міг його спасти втретє“.
Студент: “Ну це вже звичка!“ :)
Так от, з цим квитком трапилась випадковість.
Але ця випадковість могла трапитися лише в просторі волі (в цьому видуманому чи надуманому просторі) і лише після читання Живого Слова! Аякже! :) :) :)
Хто тут, хто там, а Україна одна!
Пані Оксано, розкажіть-но трохи про себе, будь ласка. Як ви опинилися в Америці, як там вам живеться? Чи маєте родину? Як спілкуєтеся з Україною? Гадаю, що про схожі витворені нами ДИВА варто розповідати всім і далі!
Пане Анатолію, Я народилася і виросла у Львові. Вчилася у 8-й школі та Універсилеті на математичному. У 1995 з чоловіком та донечкою переїхали до Нью-Йорку. У чоловіка тут 2 рідних братів та велика родина. Живеться добре. Я працюю в банку де оформляю позички для купівлі приватних будинків. Також приймаю активну участь у Союзі Українок Америки. Працюю над собою. Жива їжа, Живе Слово. У серпні цього року переїхали у Флориду. Тут сонця і зелень! Багато у нас справ попереду:) Радіємо!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...
Це вже магія. !Вітаю з успішним застосуванням!
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Ні, це ще не магія. Магія була б якби Оксана злетіла в повітря і полетіла, як птах, без літака! :)
Хто тут, хто там, а Україна одна!
Це спрощене уявлення про магію. Магія (могія) - це могутність, основана на спроможності досягати поставлених цілей непрямими методами, передусім силою думки і слова.
Магія має різні рівні: від самозцілення словом і гармонізації свого життя до керування стихіями, левітації, телепортації, воскресіння і безсмертя.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дякую, пані Оксано, за щире слово. То ви вже майже 20 років у США? Ваша праця вас не обтяжує? Чи діти виростають українцями?
Дякую за те, що зуміли підняти зацікавленість до теми "ся хвалити". Це справді важливо уміти світити добрими справами яких не завжди помітно для інших.
Підтримую пана Доброслава
...сама радіє від свого вміння і з іншими ділиться своїм задоволенням
Освічуйте далі собі й іншим шлях, пані Оксано! ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Радіймо Арії !!! Магія має різні рівні: від самозцілення словом і гармонізації свого життя до керування стихіями, левітації, телепортації, воскресіння і безсмертя.
В п.Оксани вже відбуваються процеси керування ,це був лише черговий іспит на шляху самовдосконалення. Рухайтесь далі. Цікаво було б почути від п.Оксани ,які в неї сни.Бажаю нових досягнень. Хай Буде !!!
Святослав Хоробрий
Перечитав знову всю статтю і всі коментарі до неї. Помітив зміни, які сталися з НО і громадою. Десь вже з рік, як не бачу слідів від п. Оксани. Що сталося?
Радіймо, Оксано.
Вітаю тебе, сестро, з успіхом. Зрозуміло, що "немождиве" ти створила саморуч, але що потрібно знати послідовникам? Варіанти, як на мене, такі:
1. Ти вже давно перебуваєш у Просторі Волі, бо знаєш напам'ять всі соти. Саме тому ти була спокійна і впевнена в кращому.
2. Ти завчила кілька матриць ЖС, в тому числі, світлову допомогу, і тому легко багаторазово відтворяли її подумки (чи вголос?).
А тепер, Оксано, будь ласка, напиши, що саме ти повторяла: джерело Оберіг чи вогняне полотно Оберіг, або їх разом чи інші тексти? Чи прив'язувала їх до своїх ПІБ або ПІБ своєї подруги?
Якщо виявиться технологія, то повторити її буде легко будь-кому.
Все починається з Любові.
А як з порадою «Не гупай»? Мабуть, вихвалятися тільки серед своїх?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !