Валерій Швець, доктор фізико-математичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України
Радянський союз був імперією, а імперії існують лише за рахунок сильного центру. Соціалізм як економічна модель суспільства зазнав у Радянському союзі повного банкрутства, і центр суттєво ослаб.
Підписанти Будапештського меморандуму: Біл Клінтон, Борис Єльцин, Леонід Кравчук
Після 74 років блукання економічними манівцями слід було повертатись до нормальної моделі суспільства, базованої на свободі громадян і змагальності суб’єктів економічної діяльності – тобто на капіталістичній економічній і політичній основі. Повернення в русло світової цивілізації мало бути дуже болючим, згадайте лихі дев’яності. Аналітики російських спецслужб це очевидно передбачили. Радянський союз міг розпастись у некерований спосіб під час цього переходу. Військові конфлікти між окремими суб’єктами і взаємні образи могли поховати назавжди саму ідею відродження «великої імперії».
Один з законів контролю спецслужбами за суспільними процесами полягає у тому, щоб очолити небажані політичні процеси, якщо не можна їх відмінити. Тому Російська федерація вийшла з Радянського союзу першою. Тепер болючі процеси економічної і політичної трансформації суспільства асоціювались вже не з недолугою імперією, а з власною незалежністю. Тобто народи мали сприйняти економічний колапс дев’яностих як плату за політичну незалежність. Цей колапс мав підсилити ностальгію за «славним» минулим і створити психологічні передумови для майбутнього відродження колишньої імперії вже на новій потужній економічній основі, прив’язавши ще сильніше території, що вкусили «блага» незалежності, до центру.
Тобто Російська федерація вийшла першою з Радянського союзу, щоб незабаром взяти реванш за втрачену колишню імперську могутність. І вона послідовно готуватись до цього реваншу. У той час як нові незалежні держави почали активно роззброюватись, скорочуючи свої армії і знищуючи цілі класи власної зброї, Російська федерація навпаки, не дивлячись на схожі з усіма новими незалежними державами економічні труднощі, викуповувала у них їх озброєння. Куди ділась потужна стратегічна авіація України, якої нам тепер так не вистачає, – продали в РФ. Куди ділись потужні і у великій кількості балістичні ракет України, яких нам тепер так не вистачає, – продали в РФ. А шахти підірвали для чого? Куди ділись колосальні запаси протипіхотних мін, які тепер нам так потрібні, – знищили за непотрібністю. Куди дівся величезних бронетанковий парк України, якого нам також тепер не вистачає, – порізали на металобрухт. На щастя, не весь.
Ми не хотіли витрачати на утримання цього озброєння власні кошти, тепер сплачуємо за них життями кращих українців. На довершення руйнування нашої армії і спецслужб у часи улюбленця черні президента Януковича міністерство оборони і службу безпеки України очолили громадяни Російської федерації.
Але залишалась одна компонента нашої безпеки, існування якої перекривало всі наведені вище втрати, – це ядерна зброя. Україну потрібно було позбавити її останнього захисту. Самотужки РФ цього не могла зробити. Скільки б не викуповувала у нас РФ ядерні заряди – а їх у нас було дуже багато, навіть невеликої кількості, що залишилась, було б достатньо для завдання у разі війни непоправної шкоди і навіть біологічному існуванню колишньої метрополії. Тут потрібна була зовнішня підтримка, що дозволяла б вирішити це питання корінним чином. І таку підтримку надали Сполучені штати і Велика Британія. Так з’явився Будапештський меморандум.
Будапештський меморандум – це документ, підписаний 5 грудня 1994 року в рамках зустрічі в Будапешті. Він містить гарантії безпеки для України в обмін на її відмову від ядерної зброї. Підписантами меморандуму стали: Україна, Росія, Сполучені Штати Америки, Велика Британія. Останні три країни зобов’язалися забезпечити зокрема дотримання такого принципу – утримуватися від загрози силою чи її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України.
20 років – це термін, необхідний для підготовки великої війни. Друга світова війна почалась, як це і передбачалось, у 1939 році, через 20 років після Першої. Умови Версальського мирного договору створили економічні і політичні умови для спроби Німеччини взяти реванш за поразку у Першій світовій війні і її ганебне приниження після неї. Створення Радянського союзу з його нав’язливою ідеєю світової революції при активній економічній і політичній підтримці Західних країн та його захмарне озброєння створили ще одну передумову цієї війни. І ця найкривавіша війна в історії людства відбулась.
Російській федерації також вистачило 20 років для підготовки великої війни. Захід створив сприятливі економічні умови для відродження її економіки і військової потуги. За ці 20 років РФ заробила трильйони доларів на продажу енергоресурсів – нафти і газу. Рівно через 20 років після підписання Будапештського меморандуму (згадайте Версальський мирний договір) у 2014 році Росія порушила територіальну цілісність УКРАЇНИ в рамках гібридної війни, а у 2022 році почала широкомасштабне вторгнення на територію України. Зараз вона окуповує близько 20% території України. Тобто Росія сама грубо порушила засадничий пункт Будапештського меморандуму.
Росією легко керувати. Після Першої світової війни Захід побудував у Радянському союзі тисячі підприємств важкої промисловості, що дало можливість створити стільки озброєння, яке у рази перевищувало озброєння решти світу включно з Німеччиною. І Радянський союз розпочав Другу світову разом з Німеччиною напавши на Польщу. Тепер правонаступнику Радянського союзу Російській федерації дали гроші, точніше – дали заробити шалені гроші на продажах нафти і газу, і Російська федерація знову напала. Отже, дай Росії зброю і вона на когось нападе. Дай їй гроші, вона на них купить зброю і знову на когось нападе. Такий менталітет у цього народу. Це слід враховувати.
А що ж інші підписанти меморандуму – Сполучені штати і Велика Британія? Вони реально допомагають нам. Без їхньої підтримки Україна вже давно була б окупованою московитами. Допомагають, але як? Якщо на початку війни ми на десять російських гарматних пострілів могли відповісти одним, то майже через три роки війни, ура, – лишена три російські постріли одним.
Всі роки війни ми стикались з абсолютною перевагою московитів у повітрі. Лише в останні місяці у нас нарешті з’явились сучасні американські літаки F16, але все ще без відповідного ракетного озброєння. Своїми балістичними ракетами наші союзники забороняють бити по території ворога, а власні ми тільки но створили і ще не запустили у серію. З усього цього видно, що ми воюємо зі зв’язаними руками і лише героїзм наших воїнів, не співставний з військовою спроможністю російського бидла, дозволяє нам тримати паритет на полі бою.
І скільки буде тривати така дивна війна? Це – запитання не до Росії. Її народ відстав від українського у своєму цивілізаційному розвитку на шість тисяч років (за 5500 років до нової ери на території України вже існувала високо розвинута землеробська Трипільська культура, а у 500 році нової ери московити ще жили у кам’ній добі, не знали землеробства і займались людожерством). Як і всі примітивні цивілізації, вони розуміють лише мову сили. Маючи лише 1.5% світового ВВП Росія все ще впевнена у своїй спроможності захопити Україну. Саме кволість допомоги цивілізованого світу України підсилює цю впевненість.
Цивілізований світ – це слон, а Росія – це моська. Проте ця моська гавкає на слона, впевнена – і не безпідставно – у своїй силі, вважаючи, що у цього слона глиняні ноги. А слон всім своїм видом показує, що він цієї моськи боїться. Так скільки ж буде тривати ця дивна війна? Це запитання до цивілізованого світу, який вперто демонструє своє небажання побороти Росію? Він не хоче зрозуміти, що Росія – це не звичайна держава, а за влучним висловом американського президента Рональда Рейгана – імперія зла. І питання з нею слід вирішувати кардинальним чином.
У мене є підозра, що війна триватиме до останнього українця, здатного тримати зброю у руках. Лише тоді Захід зрозуміє, що це – не лише наша війна, а у першу чергу його війна. Але для нього це буде вже занадто пізно.
Таким чином, всі підписанти Будапештського меморандуму, крім України, або грубо порушили всі його пункти, або ж неналежним чином їх виконують. Чи доцільно Україні залишатись єдиною країною, що дотримується всіх умов меморандуму? Може і нам потрібно піти слідом за іншими підписантами і відкликати свою згоду на позаядерний статус України?
Росія розуміє лише мову сили, а ядерна зброя – це дуже авторитетна сила для держави з примітивним геостратегічним мисленням. Ми повинні створити ядерну зброю і засоби її доставки швидше, ніж закінчяться наші солдати.
Які ж у нас стартові умови для такого амбітного проекту? Україна має 15 енергоблоків на чотирьох атомних електровнях: Запорізька АЕС – 6 блоків ВВЕР-1000 (територія станції тимчасово окупована Росією), Південноукраїнська АЕС – 3 блоки ВВЕР-1000, Рівненська АЕС – 4 блоки ВВЕР-440 та ВВЕР-1000, Хмельницька АЕС – 2 блоки ВВЕР-1000. Загалом вони виробляють приблизно 50% електрики країни. Для порівняння США мають 93 ядерні реактори, а Росія 38.
Україна має значні запаси власної уранової руди – 170 тисяч тон. Для порівняння: у Австралії таких запасів 1.7 млн тон. Українська руда доволі бідна і містить урану лише 0.03%–0.15%. На більшості родовищ світу ця концентрація становить 0.1%–1%. З цієї кількості урану лише 0.7% становить ізотоп урану-235, що і використовується в якості ядерного палива. Решта урану в руді – це доволі інертний щодо розчеплення ізотоп урану-238. Ядра урану-235 діляться за допомогою будь-яких нейтронів як теплових, так і швидких, але переріз поглинання нейтронів ядрами урану-235 суттєво більший для теплових нейтронів. Ядра урану-238 ефективно діляться лише при поглинанні швидких нейтронів. В типовому реакторі внаслідок ланцюгової реакції виникають нейтрони з довільними швидкостями, але використання в якості теплоносія води, так само як і графітових стрижнів, уповільнює їх і робить більшість з них тепловими.
Атомні електровні України за рік споживають приблизно 2400 тон української руди. На сьогодні технологія споживання руди у нас доволі примітивна. До повномасштабної війни з Росією ми вивозили руду до Росії, де з неї виділяли ізотопи урану, суміш ізотопів збагачувалась за рахунок ізотопу урану-235 і з неї виготовлялись тепловиділяючі елементи (ТВЕЛи), що містять приблизно 97% урану-238 і 3% урану-235. Ці ТВЕЛи після разового використання знову повертались в Росію для подальшого зберігання. Якщо врахувати, що при використанні ТВЕЛів з 3% урану-235 вигорає лише 2%, тобто лише 2% запасу енергії ТВЕЛів, а решта цього запасу просто дарувалась сусідній державі, то інакше як марнотратством це не назвеш. При такому підході наших запасів руди вистачить десь на 70 років.
А чи можна використати всі 100% урану в ядерній енергетиці? Виявляється, можна. З відпрацьованих ТВЕЛів відділяються 3% високоактивних елементів, 1% залишків урану-235 і 1% плутонію-239, що утворився в реакторі при опроміненні урану-238 швидкими нейтронами, які при будь-яких механізмах уповільнення нейтронів завжди присутні в реакторі. При поділі ядра урану-235 у середньому виділяється 2.5 нейтрона. 1 нейтрон йде на підтримку ланцюгової реакції, а решта поглинається ураном-238, який перетворюється в ізотоп урану-239, а після його розпаду у плутоній-239. Насправді плутонію утворюється значно більше, ніж 1%, але решта його разом з ураном-235 розщеплюється, збільшуючи виділення теплової енергії реактором приблизно на 30%. З отриманих чистих компонент змішуванням їх у потрібних пропорціях знову виготовляються нові ТВЕЛи і відбувається новий цикл використання урану. На кожному такому циклі втрачається лише 3% високоактивних відходів, а решта отриманих ізотопів знову впроваджується у дію. Таких циклів можна провести доволі багато, кожного разу додаючи до виділених 1% урану-235 і 1% плутонію-239 лише 1% додаткового урану-235. При цьому відбуватиметься поступове накопичення запасів урану-238, оскільки не вистачатиме урану-235 і плутонію-239 для створення нових ТВЕЛів. Проте чекати на використання урану-238, судячи з усього, доведеться не довго, оскільки він є перспективним паливом для майбутніх атомних реакторів на швидких нейтронах. Якщо використовувати такий замкнений цикл, то українських запасів уранової руди вистачить вже на 3500 років виробництва електрики на нинішньому рівні. Так це робить переважна більшість країн світу.
А де ж тут українська ядерна бомба? Вона у відпрацьованих ТВЕЛах. Річне використання урану-235 в Україні становить приблизно 17 тон. Кількість плутонію-239, напрацьована у 15 ядерних реакторах становить приблизно 4.7 тони. Бомба, яка зруйнувала Нагасакі, містила 6 кг плутонію-239 і мала потужність 21 тисячу тон у тротиловому еквіваленті. Це – середньостатистична ядерна бомба, яка є на озброєнні ядерних країн світу. З плутонію, отриманого з відпрацьованого за рік ядерного палива України, може зробити приблизно 800 таких бомб.
Так у чому проблема? Проблема – у стані масової свідомості українців і політичній волі керманичів України. До речі, світові запаси плутонію у цивільному секторі економіки щорічно зростають на 75 тон.
Шлях до української ядерної бомби такий:
1. Створення сховищ для відпрацьованого ядерного палива і високоактивних ізотопів. Жодний грам відпрацьованого палива не можна вивозити за межі України. Наскільки я знаю, такий крок уже зроблений і у Чорнобильській зоні у 2021 році введене в експлуатацію сховище для відпрацьованого ядерного палива. Після звільнення Донбасу не має сенсу відроджувати його вугільні копальні. Енергія, що виділяється при згоранні вугілля у мільйон разів менша, ніж та, що виділяється при діленні ядра, у перерахунку на один атом. З цього слід виходити, плануючи енергетичне майбутнє України.
2. Освоєння технології збагачення природного урану його ізотопом ураном-235 і виготовлення на цій основі власних ТВЕЛів. Центрифуги, які використовуються для цього не є тепер чимось унікальним.
3. Освоєння технології переробки відпрацьованого ядерного палива на предмет виділення з нього всіх його основних компонент: високоактивних відходів, урану-238, урану-235, плутонію-239. Для цього потрібно вивести на сучасний рівень нашу хімічну промисловість і хімічну науку.
4. Повторне використання відповідних компонент для створення нових ТВЕЛів. Ця технологія тепер також не є чимось унікальним.
5. Використання частини виробленого плутонію-239 для створення власної ядерної зброї. Технічних проблем тут достатньо, але жодна з них не має принципового характеру.
6. Початок власних досліджень по створенню реакторів на швидких нейтронах. Приведення експериментальної базу провідних вузів України і галузевих наукових інститутів до рівня сучасних вимог.
7. Початок широкомасштабних досліджень керованого термоядерного синтезу для створення у майбутньому на цій основі термоядерної енергетики і власної термоядерної зброї. Тут потрібен розвиток всіх головних напрямків точних і прикладних наук.
Як бачимо, створення ядерної бомби не вимагає жодних додаткових технологій, крім тих, що вже використовуються у світі для створення замкненого паливного циклу і можуть бути використані для українських атомних електровень. Всі ці технології широко висвітлені у науковій літературі відкритого доступу і вимагають для своєї реалізації лише професійних рук і відповідного фінансування.
Рішення потрібно приймати швидко, поки ще є кому із зброєю в руках захищати нашу землю, проте часу не так багато. Але слід переконати наших союзників у необхідності і невідворотності такого кроку.
Перші 5 з зазначених вище пунктів – це наша найближча перспектива. Для розуміння віддаленішої перспективи ми маємо виходити з неминучості нової війні з Росією або тим новим державним утворенням, до якого увійде її територія. Що було, те і буде, – такого світоглядного наративу маємо дотримуватись. Для того, щоб якомога віддалити цю війну, ми повинні радикально змінити стиль нашого життя.
1. Починати слід з освіти дітей. Потрібно знову відродити високий статус точних наук у школі і суспільстві. Не можна миритись із сьогоднішніми реаліями, коли більшість студентів технічних вузів не здатні оволодіти вищою математикою. Її базові операції диференціювання та інтегрування вони просто не можуть осягнути через низьку математичну підготовку у середній школі. Здебільшого вона на рівні незавершеної початкової освіти.
2. Розвиток вітчизняної науки має стати пріоритетом діяльності української держави. Без високопрофесійних науковців ми не зможемо йти в ногу з науковим прогресом людства, не зможемо створювати власну зброю, яка б була надійним стримуючим фактором для агресії нашого споконвічного ворога.
У 2022 році у Сполучених штатах вперше у світі вдалось реалізувати термоядерний синтез, при якому енергія, що виділилась при термоядерній реакції, у півтора рази перевищила енергію імпульсу 192 лазерів, сфокусованих на пігулці з суміші дейтерію і тритію. Ця установка обійшлась країні у 3.5 міліарда доларів. І це лише один з величезної кількості наукових напрямків, що підтримуються державою. Тому не дивно, що ми молимось на американські танки, літаки, ракети тощо. Не копійки виділяти на розвиток науки в Україні в обмін на безліч паперів, написаних науковцями, замість реальних результатів їх досліджень, для яких у них просто немає сучасної експериментальної бази, а реальні гроші для досягнення вагомих наукових результатів. Тоді у нас буде і замкнений паливний цикл в атомній енергетиці, і власна ядерна зброя, і власні засоби її доставки.
3. Всі наші наступні мирні проекти мають оцінюватись з точки зору їх корисності у майбутній війні. На прикладі нинішньої російсько-української війни ми бачимо, що за всі наші стратегічні помилки у плануванні перспектив України доводиться платити кров’ю її найкращих синів.
Я впевнений, що війну можна уникнути лише маючи військову і економічну перевагу над нашим потенційним ворогом. Так будьмо сильними. Довга дорога починається з першого кроку. А перший крок – це зміна нашого ставлення до Будапештського меморандуму у масовій свідомості і у свідомості очільників держави.
Автор висловлює щиру подяку професору Михайлу Борисовичу Кравченку за плідні обговорення всіх заторкнутих у статті питань. Днями його не стало. Світлій пам’яті про нього служитиме ця стаття.
Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...
Ядерна зброя України. Чому розпався Радянський союз і чому Російська федерація вийшла з нього першою?
Світ:
Радянський союз був імперією, а імперії існують лише за рахунок сильного центру. Соціалізм як економічна модель суспільства зазнав у Радянському союзі повного банкрутства, і центр суттєво ослаб.
24102801.jpg
Після 74 років блукання економічними манівцями слід було повертатись до нормальної моделі суспільства, базованої на свободі громадян і змагальності суб’єктів економічної діяльності – тобто на капіталістичній економічній і політичній основі. Повернення в русло світової цивілізації мало бути дуже болючим, згадайте лихі дев’яності. Аналітики російських спецслужб це очевидно передбачили. Радянський союз міг розпастись у некерований спосіб під час цього переходу. Військові конфлікти між окремими суб’єктами і взаємні образи могли поховати назавжди саму ідею відродження «великої імперії».
Один з законів контролю спецслужбами за суспільними процесами полягає у тому, щоб очолити небажані політичні процеси, якщо не можна їх відмінити. Тому Російська федерація вийшла з Радянського союзу першою. Тепер болючі процеси економічної і політичної трансформації суспільства асоціювались вже не з недолугою імперією, а з власною незалежністю. Тобто народи мали сприйняти економічний колапс дев’яностих як плату за політичну незалежність. Цей колапс мав підсилити ностальгію за «славним» минулим і створити психологічні передумови для майбутнього відродження колишньої імперії вже на новій потужній економічній основі, прив’язавши ще сильніше території, що вкусили «блага» незалежності, до центру.
Тобто Російська федерація вийшла першою з Радянського союзу, щоб незабаром взяти реванш за втрачену колишню імперську могутність. І вона послідовно готуватись до цього реваншу. У той час як нові незалежні держави почали активно роззброюватись, скорочуючи свої армії і знищуючи цілі класи власної зброї, Російська федерація навпаки, не дивлячись на схожі з усіма новими незалежними державами економічні труднощі, викуповувала у них їх озброєння. Куди ділась потужна стратегічна авіація України, якої нам тепер так не вистачає, – продали в РФ. Куди ділись потужні і у великій кількості балістичні ракет України, яких нам тепер так не вистачає, – продали в РФ. А шахти підірвали для чого? Куди ділись колосальні запаси протипіхотних мін, які тепер нам так потрібні, – знищили за непотрібністю. Куди дівся величезних бронетанковий парк України, якого нам також тепер не вистачає, – порізали на металобрухт. На щастя, не весь.
Ми не хотіли витрачати на утримання цього озброєння власні кошти, тепер сплачуємо за них життями кращих українців. На довершення руйнування нашої армії і спецслужб у часи улюбленця черні президента Януковича міністерство оборони і службу безпеки України очолили громадяни Російської федерації.
Але залишалась одна компонента нашої безпеки, існування якої перекривало всі наведені вище втрати, – це ядерна зброя. Україну потрібно було позбавити її останнього захисту. Самотужки РФ цього не могла зробити. Скільки б не викуповувала у нас РФ ядерні заряди – а їх у нас було дуже багато, навіть невеликої кількості, що залишилась, було б достатньо для завдання у разі війни непоправної шкоди і навіть біологічному існуванню колишньої метрополії. Тут потрібна була зовнішня підтримка, що дозволяла б вирішити це питання корінним чином. І таку підтримку надали Сполучені штати і Велика Британія. Так з’явився Будапештський меморандум.
Будапештський меморандум – це документ, підписаний 5 грудня 1994 року в рамках зустрічі в Будапешті. Він містить гарантії безпеки для України в обмін на її відмову від ядерної зброї. Підписантами меморандуму стали: Україна, Росія, Сполучені Штати Америки, Велика Британія. Останні три країни зобов’язалися забезпечити зокрема дотримання такого принципу – утримуватися від загрози силою чи її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України.
20 років – це термін, необхідний для підготовки великої війни. Друга світова війна почалась, як це і передбачалось, у 1939 році, через 20 років після Першої. Умови Версальського мирного договору створили економічні і політичні умови для спроби Німеччини взяти реванш за поразку у Першій світовій війні і її ганебне приниження після неї. Створення Радянського союзу з його нав’язливою ідеєю світової революції при активній економічній і політичній підтримці Західних країн та його захмарне озброєння створили ще одну передумову цієї війни. І ця найкривавіша війна в історії людства відбулась.
Російській федерації також вистачило 20 років для підготовки великої війни. Захід створив сприятливі економічні умови для відродження її економіки і військової потуги. За ці 20 років РФ заробила трильйони доларів на продажу енергоресурсів – нафти і газу. Рівно через 20 років після підписання Будапештського меморандуму (згадайте Версальський мирний договір) у 2014 році Росія порушила територіальну цілісність УКРАЇНИ в рамках гібридної війни, а у 2022 році почала широкомасштабне вторгнення на територію України. Зараз вона окуповує близько 20% території України. Тобто Росія сама грубо порушила засадничий пункт Будапештського меморандуму.
Росією легко керувати. Після Першої світової війни Захід побудував у Радянському союзі тисячі підприємств важкої промисловості, що дало можливість створити стільки озброєння, яке у рази перевищувало озброєння решти світу включно з Німеччиною. І Радянський союз розпочав Другу світову разом з Німеччиною напавши на Польщу. Тепер правонаступнику Радянського союзу Російській федерації дали гроші, точніше – дали заробити шалені гроші на продажах нафти і газу, і Російська федерація знову напала. Отже, дай Росії зброю і вона на когось нападе. Дай їй гроші, вона на них купить зброю і знову на когось нападе. Такий менталітет у цього народу. Це слід враховувати.
А що ж інші підписанти меморандуму – Сполучені штати і Велика Британія? Вони реально допомагають нам. Без їхньої підтримки Україна вже давно була б окупованою московитами. Допомагають, але як? Якщо на початку війни ми на десять російських гарматних пострілів могли відповісти одним, то майже через три роки війни, ура, – лише на три російські постріли одним.
Всі роки війни ми стикались з абсолютною перевагою московитів у повітрі. Лише в останні місяці у нас нарешті з’явились сучасні американські літаки F16, але все ще без відповідного ракетного озброєння. Своїми балістичними ракетами наші союзники забороняють бити по території ворога, а власні ми тільки но створили і ще не запустили у серію. З усього цього видно, що ми воюємо зі зв’язаними руками і лише героїзм наших воїнів, не співставний з військовою спроможністю російського бидла, дозволяє нам тримати паритет на полі бою.
І скільки буде тривати така дивна війна? Це – запитання не до Росії. Її народ відстав від українського у своєму цивілізаційному розвитку на шість тисяч років (за 5500 років до нової ери на території України вже існувала високо розвинута землеробська Трипільська культура, а у 500 році нової ери московити ще жили у кам’ній добі, не знали землеробства і займались людожерством). Як і всі примітивні цивілізації, вони розуміють лише мову сили. Маючи лише 1.5% світового ВВП Росія все ще впевнена у своїй спроможності захопити Україну. Саме кволість допомоги цивілізованого світу України підсилює цю впевненість.
Цивілізований світ – це слон, а Росія – це моська. Проте ця моська гавкає на слона, впевнена – і не безпідставно – у своїй силі, вважаючи, що у цього слона глиняні ноги. А слон всім своїм видом показує, що він цієї моськи боїться. Так скільки ж буде тривати ця дивна війна? Це запитання до цивілізованого світу, який вперто демонструє своє небажання побороти Росію? Він не хоче зрозуміти, що Росія – це не звичайна держава, а за влучним висловом американського президента Рональда Рейгана – імперія зла. І питання з нею слід вирішувати кардинальним чином.
У мене є підозра, що війна триватиме до останнього українця, здатного тримати зброю у руках. Лише тоді Захід зрозуміє, що це – не лише наша війна, а у першу чергу його війна. Але для нього це буде вже занадто пізно.
Таким чином, всі підписанти Будапештського меморандуму, крім України, або грубо порушили всі його пункти, або ж неналежним чином їх виконують. Чи доцільно Україні залишатись єдиною країною, що дотримується всіх умов меморандуму? Може і нам потрібно піти слідом за іншими підписантами і відкликати свою згоду на позаядерний статус України?
Росія розуміє лише мову сили, а ядерна зброя – це дуже авторитетна сила для держави з примітивним геостратегічним мисленням. Ми повинні створити ядерну зброю і засоби її доставки швидше, ніж закінчяться наші солдати.
Які ж у нас стартові умови для такого амбітного проекту? Україна має 15 енергоблоків на чотирьох атомних електровнях: Запорізька АЕС – 6 блоків ВВЕР-1000 (територія станції тимчасово окупована Росією), Південноукраїнська АЕС – 3 блоки ВВЕР-1000, Рівненська АЕС – 4 блоки ВВЕР-440 та ВВЕР-1000, Хмельницька АЕС – 2 блоки ВВЕР-1000. Загалом вони виробляють приблизно 50% електрики країни. Для порівняння США мають 93 ядерні реактори, а Росія 38.
Україна має значні запаси власної уранової руди – 170 тисяч тон. Для порівняння: у Австралії таких запасів 1.7 млн тон. Українська руда доволі бідна і містить урану лише 0.03%–0.15%. На більшості родовищ світу ця концентрація становить 0.1%–1%. З цієї кількості урану лише 0.7% становить ізотоп урану-235, що і використовується в якості ядерного палива. Решта урану в руді – це доволі інертний щодо розчеплення ізотоп урану-238. Ядра урану-235 діляться за допомогою будь-яких нейтронів як теплових, так і швидких, але переріз поглинання нейтронів ядрами урану-235 суттєво більший для теплових нейтронів. Ядра урану-238 ефективно діляться лише при поглинанні швидких нейтронів. В типовому реакторі внаслідок ланцюгової реакції виникають нейтрони з довільними швидкостями, але використання в якості теплоносія води, так само як і графітових стрижнів, уповільнює їх і робить більшість з них тепловими.
Атомні електровні України за рік споживають приблизно 2400 тон української руди. На сьогодні технологія споживання руди у нас доволі примітивна. До повномасштабної війни з Росією ми вивозили руду до Росії, де з неї виділяли ізотопи урану, суміш ізотопів збагачувалась за рахунок ізотопу урану-235 і з неї виготовлялись тепловиділяючі елементи (ТВЕЛи), що містять приблизно 97% урану-238 і 3% урану-235. Ці ТВЕЛи після разового використання знову повертались в Росію для подальшого зберігання. Якщо врахувати, що при використанні ТВЕЛів з 3% урану-235 вигорає лише 2%, тобто лише 2% запасу енергії ТВЕЛів, а решта цього запасу просто дарувалась сусідній державі, то інакше як марнотратством це не назвеш. При такому підході наших запасів руди вистачить десь на 70 років.
А чи можна використати всі 100% урану в ядерній енергетиці? Виявляється, можна. З відпрацьованих ТВЕЛів відділяються 3% високоактивних елементів, 1% залишків урану-235 і 1% плутонію-239, що утворився в реакторі при опроміненні урану-238 швидкими нейтронами, які при будь-яких механізмах уповільнення нейтронів завжди присутні в реакторі. При поділі ядра урану-235 у середньому виділяється 2.5 нейтрона. 1 нейтрон йде на підтримку ланцюгової реакції, а решта поглинається ураном-238, який перетворюється в ізотоп урану-239, а після його розпаду у плутоній-239. Насправді плутонію утворюється значно більше, ніж 1%, але решта його разом з ураном-235 розщеплюється, збільшуючи виділення теплової енергії реактором приблизно на 30%. З отриманих чистих компонент змішуванням їх у потрібних пропорціях знову виготовляються нові ТВЕЛи і відбувається новий цикл використання урану. На кожному такому циклі втрачається лише 3% високоактивних відходів, а решта отриманих ізотопів знову впроваджується у дію. Таких циклів можна провести доволі багато, кожного разу додаючи до виділених 1% урану-235 і 1% плутонію-239 лише 1% додаткового урану-235. При цьому відбуватиметься поступове накопичення запасів урану-238, оскільки не вистачатиме урану-235 і плутонію-239 для створення нових ТВЕЛів. Проте чекати на використання урану-238, судячи з усього, доведеться не довго, оскільки він є перспективним паливом для майбутніх атомних реакторів на швидких нейтронах. Якщо використовувати такий замкнений цикл, то українських запасів уранової руди вистачить вже на 3500 років виробництва електрики на нинішньому рівні. Так це робить переважна більшість країн світу.
А де ж тут українська ядерна бомба? Вона у відпрацьованих ТВЕЛах. Річне використання урану-235 в Україні становить приблизно 17 тон. Кількість плутонію-239, напрацьована у 15 ядерних реакторах становить приблизно 4.7 тони. Бомба, яка зруйнувала Нагасакі, містила 6 кг плутонію-239 і мала потужність 21 тисячу тон у тротиловому еквіваленті. Це – середньостатистична ядерна бомба, яка є на озброєнні ядерних країн світу. З плутонію, отриманого з відпрацьованого за рік ядерного палива України, може зробити приблизно 800 таких бомб.
Так у чому проблема? Проблема – у стані масової свідомості українців і політичній волі керманичів України. До речі, світові запаси плутонію у цивільному секторі економіки щорічно зростають на 75 тон.
Шлях до української ядерної бомби такий:
1. Створення сховищ для відпрацьованого ядерного палива і високоактивних ізотопів. Жодний грам відпрацьованого палива не можна вивозити за межі України. Наскільки я знаю, такий крок уже зроблений і у Чорнобильській зоні у 2021 році введене в експлуатацію сховище для відпрацьованого ядерного палива. Після звільнення Донбасу не має сенсу відроджувати його вугільні копальні. Енергія, що виділяється при згоранні вугілля у мільйон разів менша, ніж та, що виділяється при діленні ядра, у перерахунку на один атом. З цього слід виходити, плануючи енергетичне майбутнє України.
2. Освоєння технології збагачення природного урану його ізотопом ураном-235 і виготовлення на цій основі власних ТВЕЛів. Центрифуги, які використовуються для цього не є тепер чимось унікальним.
3. Освоєння технології переробки відпрацьованого ядерного палива на предмет виділення з нього всіх його основних компонент: високоактивних відходів, урану-238, урану-235, плутонію-239. Для цього потрібно вивести на сучасний рівень нашу хімічну промисловість і хімічну науку.
4. Повторне використання відповідних компонент для створення нових ТВЕЛів. Ця технологія тепер також не є чимось унікальним.
5. Використання частини виробленого плутонію-239 для створення власної ядерної зброї. Технічних проблем тут достатньо, але жодна з них не має принципового характеру.
6. Початок власних досліджень по створенню реакторів на швидких нейтронах. Приведення експериментальної базу провідних вузів України і галузевих наукових інститутів до рівня сучасних вимог.
7. Початок широкомасштабних досліджень керованого термоядерного синтезу для створення у майбутньому на цій основі термоядерної енергетики і власної термоядерної зброї. Тут потрібен розвиток всіх головних напрямків точних і прикладних наук.
Як бачимо, створення ядерної бомби не вимагає жодних додаткових технологій, крім тих, що вже використовуються у світі для створення замкненого паливного циклу і можуть бути використані для українських атомних електровень. Всі ці технології широко висвітлені у науковій літературі відкритого доступу і вимагають для своєї реалізації лише професійних рук і відповідного фінансування.
Рішення потрібно приймати швидко, поки ще є кому із зброєю в руках захищати нашу землю, проте часу не так багато. Але слід переконати наших союзників у необхідності і невідворотності такого кроку.
Перші 5 з зазначених вище пунктів – це наша найближча перспектива. Для розуміння віддаленішої перспективи ми маємо виходити з неминучості нової війні з Росією або тим новим державним утворенням, до якого увійде її територія. Що було, те і буде, – такого світоглядного наративу маємо дотримуватись. Для того, щоб якомога віддалити цю війну, ми повинні радикально змінити стиль нашого життя.
1. Починати слід з освіти дітей. Потрібно знову відродити високий статус точних наук у школі і суспільстві. Не можна миритись із сьогоднішніми реаліями, коли більшість студентів технічних вузів не здатні оволодіти вищою математикою. Її базові операції диференціювання та інтегрування вони просто не можуть осягнути через низьку математичну підготовку у середній школі. Здебільшого вона на рівні незавершеної початкової освіти.
2. Розвиток вітчизняної науки має стати пріоритетом діяльності української держави. Без високопрофесійних науковців ми не зможемо йти в ногу з науковим прогресом людства, не зможемо створювати власну зброю, яка б була надійним стримуючим фактором для агресії нашого споконвічного ворога.
У 2022 році у Сполучених штатах вперше у світі вдалось реалізувати термоядерний синтез, при якому енергія, що виділилась при термоядерній реакції, у півтора рази перевищила енергію імпульсу 192 лазерів, сфокусованих на пігулці з суміші дейтерію і тритію. Ця установка обійшлась країні у 3.5 міліарда доларів. І це лише один з величезної кількості наукових напрямків, що підтримуються державою. Тому не дивно, що ми молимось на американські танки, літаки, ракети тощо. Не копійки виділяти на розвиток науки в Україні в обмін на безліч паперів, написаних науковцями, замість реальних результатів їх досліджень, для яких у них просто немає сучасної експериментальної бази, а реальні гроші для досягнення вагомих наукових результатів. Тоді у нас буде і замкнений паливний цикл в атомній енергетиці, і власна ядерна зброя, і власні засоби її доставки.
3. Всі наші наступні мирні проекти мають оцінюватись з точки зору їх корисності у майбутній війні. На прикладі нинішньої російсько-української війни ми бачимо, що за всі наші стратегічні помилки у плануванні перспектив України доводиться платити кров’ю її найкращих синів.
Я впевнений, що війну можна уникнути лише маючи військову і економічну перевагу над нашим потенційним ворогом. Так будьмо сильними. Довга дорога починається з першого кроку. А перший крок – це зміна нашого ставлення до Будапештського меморандуму у масовій свідомості і у свідомості очільників держави.
Автор висловлює щиру подяку професору Михайлу Борисовичу Кравченку за плідні обговорення всіх заторкнутих у статті питань. Днями його не стало. Світлій пам’яті про нього служитиме ця стаття.
Стаття автора на цю тему: Чому Україні потрібна ядерна зброя
Хай ці пропозиції втіляться в життя!
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)