Віктор Вінсент з племені тлінґітів жив на Алясці. Він дуже любив свою племінницю міссіс Корлісс Чоткін. Якось Віктор промовив до неї: "Я повернусь як твій наступний син. Сподіваюсь, що я потім на заїкатимусь, так як тепер. Твій син матиме ці шрами." Він зняв сорочку і показав шрам на спині, а потім ще один поблизу носа. Згодом Вінсент додав, чому хоче переродитись саме в родині Чоткіних. Він вірив, що його покійна сестра Гертруда вже переродилась як їх донька. Тож він мав надію бути знову із сестрою.
Весною 1946 року Віктор Вінсент помер. З інших джерел відомо, що йому було тоді більше 60 років. А через 18 місяців після його смерті міссіс Чоткін народила сина - Корлісса (молодшого). На ньому були дві родові плями в тих місцях, що передбачив покійний Віктор. Коли Корлісс-молодший навчився говорити, він спонтанно впізнав кількох знайомих Віктора Вінсента, а також називав себе Какоді - племінним іменем Вінсента! Поведінка молодшого Корлісса дещо нагадувала Вікторову. Покійний був шульгою; малий, коли починав вчитись писати, теж робив це лівою рукою. Пізніше, під тиском вчителя, навчився писати правою. Подібно до Віктора Корлісс затинався, коли був малим хлопчиком, але згодом подолав цю ваду з допомогою логопеда. Віктор Вінсент був майстерним механіком і юний Корлісс теж проявив вправність до двигунів. Цю здатність він не успадкував від батька, бо той не мав схильності до техніки.
Мені не відомий стиль життя Віктора Вінсента і чи займався він якимись особливими практиками, але схоже, що представники його племені зберегли деякі звичаї пращурів.
Вивчаємо палінґенезію.
Коментарі
Цей випадок є цікавий тим, що збереження пам’яті при перевтіленні відбулось не після раптової смерті, а цілком заздалегідь підготовлено.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
У нього була ЛЮБОВ до своєї померлої сестри.
Він знав про реінкарнацію. Це давало НАДІЮ.
Спостерігаючи довкола, він побачив ознаки того, що його сестра вже перенародилася. Це дало ВІРУ.
Завдяки вірі, тобто переконаності в тому, що мета буде обов’язково досягнута, він народився там, де хотів.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Так, згоден з тобою. Хочу додати також, що Віктор дуже любив свою племінницю, сином якої він планував стати.
https://t.me/ETEPHET
Так. Я також на це звернув увагу. Любов - це прагнення бути з єдності з тим, кого любиш, і бажання йому добра.
Любов - це засіб знаходження правильної мети. Такий собі магічний радар. На правильну мету вказує відчуття резонансу.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Обережніше з резонансами. Сапієнс - істота триєдина, тому дух, душа і тіло вібрують на різних частотах. Тож потрібно, щоб резонанс відчувався в духові, душі і тілі. Деякі молоді люди без досвіду минулих втілень сприймають емоційний резонанс, як єдино можливий, ігноруючи при цьому інші коливання триєдиної істоти. Це може призводити до страждань.
Тотем цих американо-індіанців мені щось нагадує...
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Закоханість, кохання - це інстинкт, тобто автоматична психічна програма, яка жене людей назустріч одне одному (ко - спільний, ган-хан-гон - рушійна сила).
Реалізована людина (арій, надлюдина) керує своїми інстинктами.
Інстинкти перевіряються емоціями (емоційнийм інтелектом), емоції - логікою (логічним інтелектом), а логіка - світоглядом (розумом духу, раціо).
Любов - це почуття духовного рівня. Кохання - психічного (душевного) рівня.
Все, що робиться з власної волі, – добро!