У суспільстві формується розуміння того, що Інтернет є територією свободи слова, але дуже шкода, що не всі, хто користується цією свободою, готові відповідати за свої слова.
11 вересня цього року в Інтернет-газеті «УК» за підписом якогось Строєва з’явилася публікація з претензією на детективну аналітичність. Пасквіль сіренькій, в аналітичному плані – слабенький, у фактажі – суцільні домисли. І можна було б не звертати на нього увагу, якби не декілька обставин.
МОН України в останній період розпочало перевірку якості освіти у ВНЗ незалежно від їхньої форми власності. І виявилося, що ряд ВНЗ надають освітні послуги з порушенням існуючого законодавства і які не відповідають державним стандартам. Вони не забезпечують відповідний рівень і якість освіти, а часом просто займаються заробітчанством, виманюючи гроші у батьків і студентів.
У результаті проведення жорсткої і справедливої політики відносно таких «вищих навчальних закладів» протягом останнього часу Державна акредитаційна комісія за суттєві порушення в організації навчального процесу припинила діяльність 83 вищих навчальних закладів та їх відокремлених структурних підрозділів, з яких 35 були філіями державних ВНЗ.
Були анульовані також і ліцензії двох філій Університету «Україна», а одну філію університет ліквідував сам, дотримуючись тієї ж стратегії, що й МОН України.
Так от, ключем цього пасквілю є розділ «Удивительное рядом», в якому «правдошукач» Строєв волав, чому в процесі перевірки недержавних ВНЗ підрозділи Університету «Україна» постраждали, за його оцінками, найменше. А отже, є ВНЗ, які постраждали більше, і вони й замовили цю статейку, а виконавець, будучи сіреньким журналістом, не знаючи галузі, одягнув окуляри з гривневою оптикою, натягнув всіляких фактиків і цифрочок, замішав все це на жовчі і видав гидке інтернет-паскудство з претензією на розслідування.
А тепер по суті.
Університет «Україна», так само як і МОН України, у стратегії розвитку освіти дотримується того, аби національна освіта була потужним рушієм розвитку української держави та суспільства.
Університет «Україна» - єдиний вищий заклад освіти недержавної форми власності, який має статус неприбуткової установи, і тому закриття філій практично не зачіпає його інтересів, на відміну від комерційних інтересів приватних закладів освіти. Крім того, всі інститути і філії університету працюють за ліцензіями і в межах існуючого правового поля. Впровадження дистанційного навчання і професійно орієнтованих програм здійснюється на основі наказів і положень, затверджених у встановленому законодавством порядку. Тому недобра спроба звинуватити МОН України в упередженому ставленні до окремих приватних закладів і в потуранні забаганкам «УУ» є безпідставною.
«Іронії» автора немає межі, коли він починає «громити» дистанційну форму навчання. Елементарне невігластво у цій сфері (плутає філії, локальні і регіональні центри), безпардонна брехня (що створення локальних центрів незаконне і створюються вони там, де є платоспроможне населення) тощо примушують мене сказати про дистанційну технологію навчання окремо.
Дистанційне навчання вже давно не «ноу-хау» в розвинутих країнах світу і навіть у країнах СНД. Потужний розвиток системи знань надає можливість використання новітніх навчальних технологій в освітньому середовищі. Сучасні освітні технології дозволяють втілити принцип «активного» навчання у парадигмі безперервної освіти, основними перевагами якого є можливість для людини, яка навчається, планувати та контролювати свою освіту (вибір часу, темпів, місця навчання). Цим вимогам, в першу чергу, відповідає система дистанційного навчання.
Сучасні системи дистанційної освіти стали невід’ємним інструментом неперервного навчання. У США з 1998 по 2004 рік навчання, підвищення кваліфікації або перепідготовку пройшло близько 20 млн. осіб. Крім того, працюючі люди (особливо після 25-30 років), як правило, не в змозі навчатися за денною, вечірньою та заочною формами навчання через службові або інші фактори. Найбільш перспективним є навчання вдома або на службових місцях. Дистанційне навчання дозволяє створити комфортні умови навчання і скоротити термін. Тут і проявляється основна перевага над екстернатом.
Дистанційне навчання дає можливість втілити принцип навчання через усе життя й озброїти людину, яка навчається, необхідним інструментарієм.
Залучення ініціативних і авторитетних співробітників системи середньої освіти безперечно сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу в країні. Це перевага, а не недолік стратегії університету, яка спрямована не тільки на надання освітніх послуг, а й на створення та відродження культурно-просвітницьких осередків в регіонах, підвищення загального культурного рівня населення України.
Згідно зі спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України «Про проведення педагогічного експерименту з дистанційної форми навчання в регіонах України» Університету «Україна» надана можливість розгортання мережі дистанційного навчання у 15 регіонах країни. В цих областях 350 районних центрів та міст обласного підпорядкування.
Пунктом 4 «Заходів щодо реалізації програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2003 р. № 803, та п. 2.7 «Положення про дистанційне навчання» передбачено створення управлінських підрозділів мережі дистанційного навчання у районних центрах. Ці підрозділи називаються локальними центрами дистанційного навчання і за своїм визначенням не є територіально відокремленими структурними підрозділами ВНЗ (інститутами, філіями тощо).
Всі локальні центри дистанційного навчання підпорядковані безпосередньо базовій структурі університету в м. Києві – Інституту дистанційного навчання відповідно до «Положення про дистанційне навчання».
З метою забезпечення дієвого контролю за діяльністю локальних центрів дистанційного навчання їх матеріально-технічне забезпечення, оплата праці викладачів та співробітників тощо здійснюється безпосередньо базовою структурою університету.
У тих випадках, коли окремі територіально відокремлені структурні підрозділи університету (інститути, філії) мають високий науковий і педагогічний потенціал, вони надають організаційну та методичну допомогу локальним центрам дистанційного навчання.
Відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України «Про проведення педагогічного експерименту з дистанційної форми навчання в регіонах України» роз’яснювальна робота проводилась у 298 районах 15 областей, визначених умовами педагогічного експерименту, а з 01.10.2006 р. внаслідок оптимізації мережі навчально-виховний процес проводитиметься у 110 локальних центрах.
За підтримки органів місцевого самоврядування матеріально-технічна база локальних центрів розташована в основному на орендованих площах, але всі вони забезпечені необхідною сучасною офісною та комп’ютерною технікою.
Що стосується методичного забезпечення (підручників, посібників тощо), то для студентів мережі дистанційного навчання створені умови, яких не мають студенти жодного ВНЗ України, навіть національних. Ліцензійні вимоги передбачають наявність у ВНЗ одного підручника (посібника) з кожної дисципліни на трьох студентів. У мережі дистанційного навчання Університету «Україна» кожен студент забезпечується повним комплектом навчально-методичних матеріалів з кожної дисципліни.
У своїй більшості до складу областей, в яких створюється мережа дистанційного навчання, увійшли найменш платоспроможні області, ті, які завжди дотувалися державним бюджетом, і в яких, за офіційними даними, середня заробітна плата найменша в Україні. Значна частина населених пунктів, охоплених цією технологією навчання, має статус «гірських».
До речі, вартість навчання в мережі дистанційного навчання поміркована (становить від 800 грн. до 1800 грн. залежно від регіону та спеціальності) та враховує вартість навчально-методичного забезпечення.
Протягом 2005-2006 років Державною інспекцією вищих навчальних закладів та обласними державними адміністраціями перевірялась діяльність Хустського, Чернівецького, Сумського, Рівненського, Хмельницького регіональних центрів та підпорядкованих їм локальних центрів. Висновки комісій в цілому позитивні, хоча в них і відзначені певні недоліки.
І щоб хоч якось допомогти горе-писаці розібратися де ліва, а де права в освітянських технологіях, раджу переглянути наступні нормативні документи:
1. «Умови прийому до вищих навчальних закладів України», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України 01.02.2006 р.
2. «Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні», затверджена Міністерством освіти і науки України 20.12.2000 р.
3. «Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 р. №1494.
4. «Заходи щодо реалізації Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2003 р. № 803.
5. «Положення про дистанційне навчання», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 21.01.2004 р. № 40.
6. «Про проведення педагогічного експерименту з дистанційної форми навчання в регіонах України», спільний наказ Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 02.07.2003 р. № 432/36.
7. «Про продовження педагогічного експерименту з дистанційного навчання», наказ Міністерства освіти і науки України від 30.06.2005 р. № 387.
8. «Про продовження педагогічного експерименту з дистанційного навчання», наказ Міністерства освіти і науки України від 25.07.2006 р. № 559.
А насамкінець, я запрошую Вас, пане Строєв, на будь-який відкритий ринг і я готовий ґречно, по-козацьки, відстояти справу мого життя.
У суспільстві формується розуміння того, що Інтернет є територією свободи слова, але дуже шкода, що не всі, хто користується цією свободою, готові відповідати за свої слова.
Таланчук П. М.,
президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна"
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Університет «Україна» і сучасні системи дистанційної освіти
Світ:
Спецтема:
У суспільстві формується розуміння того, що Інтернет є територією свободи слова, але дуже шкода, що не всі, хто користується цією свободою, готові відповідати за свої слова.
06100303e.jpg
11 вересня цього року в Інтернет-газеті «УК» за підписом якогось Строєва з’явилася публікація з претензією на детективну аналітичність. Пасквіль сіренькій, в аналітичному плані – слабенький, у фактажі – суцільні домисли. І можна було б не звертати на нього увагу, якби не декілька обставин.
МОН України в останній період розпочало перевірку якості освіти у ВНЗ незалежно від їхньої форми власності. І виявилося, що ряд ВНЗ надають освітні послуги з порушенням існуючого законодавства і які не відповідають державним стандартам. Вони не забезпечують відповідний рівень і якість освіти, а часом просто займаються заробітчанством, виманюючи гроші у батьків і студентів.
У результаті проведення жорсткої і справедливої політики відносно таких «вищих навчальних закладів» протягом останнього часу Державна акредитаційна комісія за суттєві порушення в організації навчального процесу припинила діяльність 83 вищих навчальних закладів та їх відокремлених структурних підрозділів, з яких 35 були філіями державних ВНЗ.
Були анульовані також і ліцензії двох філій Університету «Україна», а одну філію університет ліквідував сам, дотримуючись тієї ж стратегії, що й МОН України.
Так от, ключем цього пасквілю є розділ «Удивительное рядом», в якому «правдошукач» Строєв волав, чому в процесі перевірки недержавних ВНЗ підрозділи Університету «Україна» постраждали, за його оцінками, найменше. А отже, є ВНЗ, які постраждали більше, і вони й замовили цю статейку, а виконавець, будучи сіреньким журналістом, не знаючи галузі, одягнув окуляри з гривневою оптикою, натягнув всіляких фактиків і цифрочок, замішав все це на жовчі і видав гидке інтернет-паскудство з претензією на розслідування.
А тепер по суті.
Університет «Україна», так само як і МОН України, у стратегії розвитку освіти дотримується того, аби національна освіта була потужним рушієм розвитку української держави та суспільства.
Університет «Україна» - єдиний вищий заклад освіти недержавної форми власності, який має статус неприбуткової установи, і тому закриття філій практично не зачіпає його інтересів, на відміну від комерційних інтересів приватних закладів освіти. Крім того, всі інститути і філії університету працюють за ліцензіями і в межах існуючого правового поля. Впровадження дистанційного навчання і професійно орієнтованих програм здійснюється на основі наказів і положень, затверджених у встановленому законодавством порядку. Тому недобра спроба звинуватити МОН України в упередженому ставленні до окремих приватних закладів і в потуранні забаганкам «УУ» є безпідставною.
«Іронії» автора немає межі, коли він починає «громити» дистанційну форму навчання. Елементарне невігластво у цій сфері (плутає філії, локальні і регіональні центри), безпардонна брехня (що створення локальних центрів незаконне і створюються вони там, де є платоспроможне населення) тощо примушують мене сказати про дистанційну технологію навчання окремо.
Дистанційне навчання вже давно не «ноу-хау» в розвинутих країнах світу і навіть у країнах СНД. Потужний розвиток системи знань надає можливість використання новітніх навчальних технологій в освітньому середовищі. Сучасні освітні технології дозволяють втілити принцип «активного» навчання у парадигмі безперервної освіти, основними перевагами якого є можливість для людини, яка навчається, планувати та контролювати свою освіту (вибір часу, темпів, місця навчання). Цим вимогам, в першу чергу, відповідає система дистанційного навчання.
Сучасні системи дистанційної освіти стали невід’ємним інструментом неперервного навчання. У США з 1998 по 2004 рік навчання, підвищення кваліфікації або перепідготовку пройшло близько 20 млн. осіб. Крім того, працюючі люди (особливо після 25-30 років), як правило, не в змозі навчатися за денною, вечірньою та заочною формами навчання через службові або інші фактори. Найбільш перспективним є навчання вдома або на службових місцях. Дистанційне навчання дозволяє створити комфортні умови навчання і скоротити термін. Тут і проявляється основна перевага над екстернатом.
Дистанційне навчання дає можливість втілити принцип навчання через усе життя й озброїти людину, яка навчається, необхідним інструментарієм.
Залучення ініціативних і авторитетних співробітників системи середньої освіти безперечно сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу в країні. Це перевага, а не недолік стратегії університету, яка спрямована не тільки на надання освітніх послуг, а й на створення та відродження культурно-просвітницьких осередків в регіонах, підвищення загального культурного рівня населення України.
Згідно зі спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України «Про проведення педагогічного експерименту з дистанційної форми навчання в регіонах України» Університету «Україна» надана можливість розгортання мережі дистанційного навчання у 15 регіонах країни. В цих областях 350 районних центрів та міст обласного підпорядкування.
Пунктом 4 «Заходів щодо реалізації програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2003 р. № 803, та п. 2.7 «Положення про дистанційне навчання» передбачено створення управлінських підрозділів мережі дистанційного навчання у районних центрах. Ці підрозділи називаються локальними центрами дистанційного навчання і за своїм визначенням не є територіально відокремленими структурними підрозділами ВНЗ (інститутами, філіями тощо).
Всі локальні центри дистанційного навчання підпорядковані безпосередньо базовій структурі університету в м. Києві – Інституту дистанційного навчання відповідно до «Положення про дистанційне навчання».
З метою забезпечення дієвого контролю за діяльністю локальних центрів дистанційного навчання їх матеріально-технічне забезпечення, оплата праці викладачів та співробітників тощо здійснюється безпосередньо базовою структурою університету.
У тих випадках, коли окремі територіально відокремлені структурні підрозділи університету (інститути, філії) мають високий науковий і педагогічний потенціал, вони надають організаційну та методичну допомогу локальним центрам дистанційного навчання.
Відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України «Про проведення педагогічного експерименту з дистанційної форми навчання в регіонах України» роз’яснювальна робота проводилась у 298 районах 15 областей, визначених умовами педагогічного експерименту, а з 01.10.2006 р. внаслідок оптимізації мережі навчально-виховний процес проводитиметься у 110 локальних центрах.
За підтримки органів місцевого самоврядування матеріально-технічна база локальних центрів розташована в основному на орендованих площах, але всі вони забезпечені необхідною сучасною офісною та комп’ютерною технікою.
Що стосується методичного забезпечення (підручників, посібників тощо), то для студентів мережі дистанційного навчання створені умови, яких не мають студенти жодного ВНЗ України, навіть національних. Ліцензійні вимоги передбачають наявність у ВНЗ одного підручника (посібника) з кожної дисципліни на трьох студентів. У мережі дистанційного навчання Університету «Україна» кожен студент забезпечується повним комплектом навчально-методичних матеріалів з кожної дисципліни.
У своїй більшості до складу областей, в яких створюється мережа дистанційного навчання, увійшли найменш платоспроможні області, ті, які завжди дотувалися державним бюджетом, і в яких, за офіційними даними, середня заробітна плата найменша в Україні. Значна частина населених пунктів, охоплених цією технологією навчання, має статус «гірських».
До речі, вартість навчання в мережі дистанційного навчання поміркована (становить від 800 грн. до 1800 грн. залежно від регіону та спеціальності) та враховує вартість навчально-методичного забезпечення.
Протягом 2005-2006 років Державною інспекцією вищих навчальних закладів та обласними державними адміністраціями перевірялась діяльність Хустського, Чернівецького, Сумського, Рівненського, Хмельницького регіональних центрів та підпорядкованих їм локальних центрів. Висновки комісій в цілому позитивні, хоча в них і відзначені певні недоліки.
І щоб хоч якось допомогти горе-писаці розібратися де ліва, а де права в освітянських технологіях, раджу переглянути наступні нормативні документи:
1. «Умови прийому до вищих навчальних закладів України», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України 01.02.2006 р.
2. «Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні», затверджена Міністерством освіти і науки України 20.12.2000 р.
3. «Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 р. №1494.
4. «Заходи щодо реалізації Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2003 р. № 803.
5. «Положення про дистанційне навчання», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 21.01.2004 р. № 40.
6. «Про проведення педагогічного експерименту з дистанційної форми навчання в регіонах України», спільний наказ Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 02.07.2003 р. № 432/36.
7. «Про продовження педагогічного експерименту з дистанційного навчання», наказ Міністерства освіти і науки України від 30.06.2005 р. № 387.
8. «Про продовження педагогічного експерименту з дистанційного навчання», наказ Міністерства освіти і науки України від 25.07.2006 р. № 559.
А насамкінець, я запрошую Вас, пане Строєв, на будь-який відкритий ринг і я готовий ґречно, по-козацьки, відстояти справу мого життя.
У суспільстві формується розуміння того, що Інтернет є територією свободи слова, але дуже шкода, що не всі, хто користується цією свободою, готові відповідати за свої слова.
Таланчук П. М.,
президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна"
Сайт університету «Україна»
Освіта є найважливішим засобом формування майбутнього.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)