Українські граблі

На початку 90-х в народі популярною була приказка «В нас політика така: обираєм Кравчука. А за те, що срака гола – проклинаєм Чорновола…». Тоді в першому турі перемогу здобув Леонід Макарович. Він, колишній комуніст, прикриваючись патріотичними гаслами, обійшов лідера Народного Руху В’ячеслава Чорновола.

Леонід Кравчук не добув на своїй посаді до кінця каденції – після масштабних протестів шахтарів, пішов на дострокові вибори і програв.

Історія циклічна. Україна в черговий раз наступає на одні й ті ж граблі. Ми знову обрали президента в першому турі. Він знову прикинувся патріотом. І йому знову повірили. Чи дотягне він до кінця свого терміну – покаже час…

Чому ж українці після Майдану голосують за кандидата, який не збирається забороняти компартію, який хоче домовлятись з Путіним, який є частиною олігархічної системи, який має ще силу-силенну недоліків?... Як він зумів отримати такий вражаючий результат? Спробую проаналізувати кампанію на прикладі Кіровоградщини.

Отже, все розпочалось із боротьби за керівництво обласним штабом. За цю честь змагались екс-регіонал перебіжчик Березкін, перебіжчики Табалови, команда екс-регіоналів Ларіна, ну і, звісно, ударівські екс-регіонали Онули. Однак остаточне рішення про призначення штабного керівництва здивувало всіх і, як показали результати виборів, виявилось правильним.

Порошенко у Кіровограді поставив з одного боку на людей, що раніше не позиціонували себе як політиків (Яриніч, Райкович тощо), з іншого – на досвідчених штабістів, які пройшли чимало виборчих кампаній (Дануца, Кришко, Беззубов, Голімбієвський тощо). Між іншим, призначення Голімбієвського у Голованівську тонко грало проти основного конкурента, Юлії Тимошенко, адже останній був опонентом сумно відомого Лозінського.

І, що не менш важливо, він майже повністю відмовився від співпраці з керівництвом місцевого УДАРу, яке має славу інтриганів, кидал та пройдисвітів. Це дало можливість провести непогану кампанію, хоча ударівці зі своєю поразкою не змирились, всіма доступними методами намагаючись нашкодити своїм колегам.

Так, за моєю інформацією, нардеп від УДАРу Анатолій Ревенко за кілька днів до прес-конференції керівника штабу Яриніча, збирав голів районних організацій УДАРу і намагався їм заборонити працювати у виборчих штабах Порошенка.

Наступним кроком його «допомоги» була спроба зірвати приїзд до Кіровограду Петра Олексійовича. Ревенко спіймав останнього біля виходу з приміщення Верховної Ради перед самим виїздом і намагався переконати не їхати на зустріч до кіровоградців, адже там його «чекають провокації», а керівники його штабів «не зберуть людей» на зустріч. Провокаторами ударівець традиційно називає всіх своїх колишніх соратників, з якими не розрахувався за вибори 2012 року або «кинув» у якийсь інший спосіб.

Несподівана розмова з кіровоградським нардепом змусила Порошенка вагатись, однак зрештою він все одно вирішив їхати. Як з’ясувалось, саме це стало причиною запізнення кандидата на власну прес-конференцію, зміни її формату на брифінг і вимоги показати посвідчення незнайомим журналістам.

На центральну площу люди також прийшли. Звісно, ніякі не десять тисяч, про які потім пафосно звітували у прес-релізах, але все одно чимало. Когось підвезли з районів, когось – з підприємств, багато хто таки прийшов за власним бажанням, прийшли навіть очікувані «провокатори» - екс-ударівці. Не прийшли лише ударівці Онула і Ревенка…

Мушу констатувати, що саме кіровоградський штаб в результаті дав найвищий показник для Порошенка – більше 57%, на фоні 51% – середнього по області. Різниця у 7% - дуже суттєва. При цьому жодних фальсифікацій ніким не було зафіксовано.

Чи спрацював би штаб краще, якби ударівці були повноцінно залучені до процесу? Ні. Переконаний, в середині штабів вони завдали би ще більше шкоди кампанії, і не дозволили б завершити вибори в один тур.

На щастя для переможця і на біду для його конкурентів, єдиним гальмом виборчої кампанії виявився керівник його центрального виборчого штабу Ковальчук, який свого часу удвічі зменшив результати партії УДАР на виборах 2012... але, залишившись у «меншості», він не зміг повторити результат УДАРу.

Але робота штабів – це лише 5-8%. Що ж дало основну частину захмарного рейтингу? На мою думку – дуже вдала маніпулятивна виборча технологія нагнітання масового психозу – теза «вибори в один тур». Ця теза спрацювала. Порошенко використав людські страхи і втому від негативної інформації зі східного фронту. Люди голосували не за ідеї, не за програми, не за особисті якості кандидата, а за закінчення війни. Порошенко зумів переконати, що він це зможе зробити.

Менше з тим. Маємо переможця. Навіть якщо уявити, що після підрахунку голосів рейтинг просяде на кілька відсотків - не думаю, що результат буде інакшим. Тому одразу звертаюсь до переможця:

1. Не зважаючи на те, що до Вас вже набилось купа негідників, які чекають нових посад, необхідно робити кадрові призначення не за квотним принципом, як було обіцяно під час кампанії, а за результатами відкритих конкурсів - за професійними ознаками і інтелектуальними здібностями.

2. Необхідно буде негайно розпустити парламент, як би важко це не було зробити. І як би не тиснули ті групи впливу із середовища ПР, які підтримали Вашу виборчу кампанію.

3. Необхідно буде нарешті ліквідувати терористичну загрозу на сході. Путін, побачивши, що кандидат, з яким він, напевне, мав певні домовленості, переміг, відведе свої війська і припинить підтримку терористів. Цим треба буде негайно скористатись.

4. Після ліквідації терористів, необхідно буде укріпити обороноздатність країни і, нехай і в супереч якихось домовленостей, відстоювати українські національні інтереси. Жодних поступок Кремлю!

5. Необхідно провести необхідні для держави реформи і докорінно змінити Систему.

Я не піддавався масовому психозу, я не є Вашим виборцем, тому не маю жодних ілюзій з приводу Вашого, Петро Олексійовичу, месіанства. Я і далі буду стежити за роботою керівництва держави і, якщо матиму приводи, критикуватиму або підтримуватиму.

Якщо ж виконання цих 5-ти першочергових завдань не відбудеться - Майдан 3.0 буде неминучим!

Дмитро Сінченко