“У” – країна контрастів

Альтернативою до цієї строкатості був, звичайно ж, Радянський Союз, де всі громадяни – рівні-рівні, однакові-однакові, щасливі-прещасливі у своїй безбарвності. Система, де не можна було бути яскравим, особливим, де сірість благословлялася і прославлялася, плекалася і вживлювалася у свідомість із перших днів існування людини, де слово “особистість” було майже лайливим, а особистостей цькували і заперечували, залишила нам гіркий спадок. Зігнуті люди народжували зігнутих людей, пригинати голови і ховатися стало ознакою гарного виховання.

Люди так стужилися за індивідуальністю, що із розвалом СРСР один наперед одного почали доводити власну “інакшість”. Ідеологія агресивного атеїзму була поганим підмурівком для побудови демократії, тому дуже скоро у суспільстві відбулася підміна понять. Демократію почали плутати із вседозволеністю, аморальність із розкутістю. На хвилі патріотичного піднесення ще вдалося здобути державну незалежність. “Патріоти”, втішені успіхом, відразу поснули. (“Незалежність ворушить вусами уві сні.”/ Ліна Костенко/) А “плебс”, настрашений змінами у своєму тихому і сірому житті, причини своїх негараздів побачив у тій-таки ж незалежності. Країна, розбуджена інтелігенцією, чомусь за інтелігенцією не пішла. Народ на довгі роки знову добровільно пішов у рабство, воліючи мати шмат ковбаси сьогодні і тут, а не достойне життя після кількох років наполегливої праці. Відбулася гуманітарна катастрофа.

Прірва між людьми поглиблюється, контрасти яскравішають. Жебраки на вулицях, бездоглядні діти та сім’ї, розбиті сумним словом “заробітки”, надмірно багаті і неймовірно бідні люди, високоосвічені безробітні та безграмотні міністри – все це спадок “тієї” системи. Недовчені, недовиховані і недолюблені люди перестали себе контролювати. Ця моральна розперезаність у всьому - у словах і жестах, у смаках і вчинках. Ніби з нас (а може, й ми самі із себе) зняли корсет. У ньому ми були такими стрункими, підтягнутими, тоненькими… А без нього перетворилися на згорблених, товстих і безформних. Якщо за часів Союзу таким корсетом був страх, то зараз що? Щоби тіло довго залишалося пружним і струнким, потрібно тренувати м’язи. А найкращим духовним корсетом для особистості є мораль і самоконтроль. Тож треба тренувати дух, аби він не втрачав форму під жодним тиском.

А поки ми живемо у країні контрастів, де розбещеність, аморальність, невігластво і низька культура одних аж ніяк не компенсовується шляхетністю, творчим запалом та освіченістю інших. Прірва росте. Знову відбулося зміщення, а подекуди і заміщення понять. Толерантність називають слабодухістю, скромність – закомплексованістю, вихованість – підлабузництвом, освіченість – “яйцеголовістю”, збоченство – винятковістю (чи то пак ексклюзивністю), тупість – впертістю, хамство – непохитністю… (продовжіть цей ряд самостійно). Недалеко той час, коли знову треба обирати. Сподіваюся, що за період всенародної летаргії не всі зазнали таких метаморфоз. Потрібно, щоб наросла критична маса молодого патріотичного підліску, який не знає сірості і не погоджується із тупістю. Вони не боятимуться чинити за совістю. Хочу тільки звернутися до дорослих. Ви потерпаєте від страху? Вмліваєте від перспективи бути покараними? Це не дивно! Я щиро вам співчуваю і не засуджую. Прошу тільки: коли будете на кухні говорити “за політику”, не причиняйте щільно двері – нехай діти пізнають вас справжніми. Може, вони колись поповнять масу патріотів і вона стане критичною? Тоді настане справжня незалежність. Тільки не спати!

----------------------------
В тему:

Жнива Господні починаються в 2004 році