Тримайте емоції під контролем

Тримайте емоції під контролем
Хочеш керувати імперією?
Спочатку навчися керувати собою.
Публій Сір

Коли Америка відправляла першу людину в Космос, найбільше уваги в її підготовці фахівці приділяли виробленню однієї навички: не панікувати.
Коли люди панікують, вони роблять помилки. Вони відкидають будь-які системи. Нехтують порядком, ігнорують правила.
Відхиляються від плану. Втрачають відчуття реальності та ясності думки. Вони просто реагують. Реагують не логічно, а хімічно — на рівні гормонів виживання, що циркулюють у наших артеріях.
Ласкаво просимо до кореня абсолютної більшості проблем на планеті. Усе розписано до дрібниць, але — бац! — щось пішло не за планом, і наша перша реакція — старий добрий емоційний зрив. Деякі навіть починають бити тривогу. Звісно, це легше, ніж подивитися в очі проблемі.
На відстані 250 кілометрів від Землі, у космічному кораблі розміром з авто, паніка означає смерть. Самогубство. Щоб її подолати, потрібні тренування. А це зовсім не просто.
Перед першим запуском НАСА відтворювала для астронавтів доленосний день знову й знову, крок за кроком, сотні разів — від сніданку перед польотом до прибуття на аеродром. Поступово астронавтів ознайомлювали з кожним знаком і звуком, що супроводжуватимуть їх на кораблі. Цю процедуру прокручували
так багато разів, що дотримуватися її стало не складніше, ніж дихати. Астронавти були в повній готовності. Жодних сумнівів. 

Готовність вирішити будь-яку проблему. Ніщо не стримувало їх від польоту, крім безпосереднього старту корабля.
Контроль знищує сумніви й страх. А тренування — це і є контроль. Випускний клапан. Якщо у вас достатньо витримки, то ви зможете повністю адаптуватися до повсякденних, навіть вроджених страхів, які повсякчас виникають через невігластво. Нащастя, необізнаність ліквідувати просто (але, знову ж таки, нелегко). Так ми підвищимо нашу стійкість до стресу й сумнівів.
Джон Гленн, перший американський астронавт на орбіті Землі, провів майже день у Космосі, тримаючи пульс нижче за сто ударів на хвилину. Ця людина не лише контролювала корабель — вона контролювала свої емоції. За словами Тома Вульфа, це була людина, яка культивувала «правильні речі».
Проте варто вам посваритися з клієнтом чи незнайомцем на вулиці — і ваше серце вже вистрибує з грудей. Або ж вам доручили поспілкуватися з натовпом — і ваша душа вже у п’ятах.
Час усвідомити: потурання внутрішнім покликам — це розкіш.
У Космосі від уміння контролювати емоції залежить людське життя. Натиснути не ту кнопку, неправильно прочитати написи
на панелі інструментів, зарано увімкнути пристрій — усе це було неприпустимим під час виконання програми «Аполлон». Наслідки були б катастрофічними.
Тож перед астронавтами стояло запитання не «Наскільки ти
досвідчений пілот?», а «Чи можеш ти зберігати спокій? Чи зможеш перебороти панічний напад і зосередити увагу на тому, що
все ще можна змінити? Чи зможеш ти сконцентруватися на самому завданні?».
На Землі усе так само. Перешкоди пробуджують емоції, але єдиний спосіб упоратися чи обійти їх — тримати себе в руках.
Треба зберігати холоднокровність у будь-якій ситуації — байдуже, наскільки мінливий світ навколо вас.
Давні греки називали це «апатією».
Щось на зразок помірної незворушності, яка народжується з відсутності ірраціональних чи надмірних емоцій. Не втрата всіх почуттів — лише шкідливих і марних. Не впускайте в серце негатив, навіть не думайте про це. Скажіть: «Ні, дякую. Паніка не длямене». Свобода від обурення й тривоги — виробіть у собі цю навичку, щоб спрямувати енергію лише на вирішення проблем, а не реакцію на них. Терміновий лист від боса. Покидьок у барі. Дзвінок з банку — припинили фінансування. Стук у двері — трапився нещасний випадок...
Гевін де Беккер у книзі «Дар страху» писав: «Коли хвилюєшся,
запитай себе: “Чого я зараз не бачу? Що випускаю з поля зору через самоаналіз чи настороженість?”». Або ж так: «Чи відкривають
негативні емоції переді мною більше можливостей?».
Іноді так. Але в цьому конкретному випадку?
Певно, що ні.
Тоді йдемо далі.
Якщо емоції не змінюють обставин чи власне ситуації, то вони марні. Або ж навіть шкідливі.
Але я емоційна людина.
Так, але ніхто не казав про абсолютну відмову від почуттів.
Ніхто не казав, що ви не можете поплакати. Забудьте про «мужність». Якщо вам треба випустити пар — будь ласка. Справжня сила — у контролі, або, словами Нассіма Талеба, у приборканні своїх емоцій, не вдаючи їхню відсутність.
Тож, будь ласка, відчувайте. Але не брешіть собі, плутаючи
емоції через проблему й емоції під час її вирішення. Адже ці почуття так само різні, як сон і робота.
Частіше нагадуйте собі: «Я все контролюю — не емоції. Я розумію, що відбувається насправді. Я не підпущу до себе хвилювання
чи розпач».
Ми перемагаємо емоції логікою — принаймні так має бути.
Логіка — це запитання й відповіді. З їхньою допомогою ми дістанемося кореня проблеми (а його знищити легше, ніж саму проблему).
— Ми втратили гроші.
— А хіба втрати — це не звичайна практика для бізнесу?
— Так.
— Ваші втрати катастрофічні?
— Не дуже.
— Тож вони вже не цілком неочікувані, так? Чому ж усе так погано? Чому ви так побиваєтеся над тим, що закономірно трапляється час від часу?
— Ну... е-е-е... ми...
Я певен, що ви втрапляли й у гірші халепи. Чи не краще було б додати трохи винахідливості, а не гніву?
Спробуйте відтворити такий діалог самі із собою — і побачите, як вас стримують надмірні емоції. Повірте, вони не триватимуть довго.
Зрештою, ще ніхто не помирав від таких проблем.
Можливо, варто повторювати таку мантру щоразу, як підступає тривога: «Від цього ще ніхто не помирав. Від цього ще ніхто не помирав. Від цього ще ніхто не помирав…».
Або спробуйте питання Марка:
Чи утримує вас ситуація від дій, сповнених справедливості, щедрості, самоконтролю, логіки, спокою, розсудливості, чесності, скромності, прямоти?
Ні.
Тоді за роботу!
Підсвідомо треба постійно ставити собі питання: «Чи варто через це хвилюватися?».
І відповідь на нього має нічим не відрізнятися від відповіді космонавтів, солдатів, лікарів і решти професіоналів: «Ні, я підготовлений до цієї ситуації і можу тримати себе під контролем.
Ні, я прекрасно усвідомлюю, що емоції не додають жодної конструктивності».