Символи, як зашифровані знання

У трактуванні символів релігії послуговуються тими «істинними» значеннями які їм дістались у спадок від недалекого минулого, додавши до цього нашарування своєї релігійної фантазії, обмеженої рамками їх доктрин.

Але графіка і чітка геометрія символів вказує на інші епохи – епохи високих знань, що передували часам варварства у які скотились люди, можливо, через всепланетний катаклізм

Минулі віки наклали свій відбиток на символи приписавши їм значення у відповідності до своєї примітивної рефлексії на форму їх графіки. Так появились зірки, колеса, промені, риби, коловороти, сонця, роги,  тільці і т.п..  Все це перейшло у спадщину «новим» релігіям, які «абсорбували» їх  таку спадкову інтерпретацію, пристосувавши  для своїх потреб, щоб «освятити» древністю свою «новизну».

А чи є такими плодом фантазії і древні символи, беручи до уваги, що вони своєю графікою виражають числа1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.

         Ось наприклад такі символи і їх числа: Гора – 4, шестикутна зірка – 6 і 3; 60, 30; коловорот – 8; колесо сансари – 8 і 8+1(центр); восьмикутна зірка – 8; юдейська менора (підсвічник) –  6+1.

                                           

Релігійні символи у їх взаємозв'язку

Різна графіка, різні релігії, різні епохи, різні місцевості, різні культури і різне трактування у відповідності до релігій, епох, місцевості, культури і фантазій; і досить важко припустити їх єдність у єдиній доктрині.

Якщо спробувати розсекретити ці числа, опираючись тільки на вільні асоціації, то такі зусилля, мабуть, будуть марними, бо числа не несуть  і не виражають якоїсь простої очевидної асоціації для упізнання.  Для когось це було теж очевидно, тому – так як справа має відношення до певних утаємничених знань – тут задіяли певний ключ, який відкриває їх секрет – ключ донедавна втрачений у тьмі тисячоліть і, разом з тим по невідомим причинам, проявлений для сучасних поколінь  і  відомий вже на протязі 2000 років у вигляді притчі про сіяча Євангелій. 

         Отже нічого не лишається, як тільки скористатись цим подарунком, звернувшись до самої притчі.

Притча про сіяча. Євангеліє від Марка 4;1

3. Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й ви­дзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було багато землі, і вмить зійшло, бо земля була неглибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висохло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, і воно не дало плоду. 8. Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, при­несло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше. 9. І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!

З чисел 30, 60, 100 можна отримати дві послідовності. Перша: 1×10; 3×10; 6×10; 10×10 і друга, якщо скоротити на 10, це: 1; 3; 6; 10.  Число 10 входить у послідовність чисел притчі таким собі підспудним їх елементом.

Так як 100(10×10) є завершальним числом, то ми маємо очевидну градацію з 10, тобто щось є поділене на 10. Не важко припустити, що це є, це – коло – що підтверджує і 100 як 10×10 – символ вищої завершеності. Щось, як 10,  пройшло всі 10 етапів чогось і таким чином завершило свій шлях. 

                         

Отже звернемось до кола поділеного на 10 частин. Воно цікаве тим, що у ньому 0 і 10 співпадають. Це, по суті, спів падіння початку і кінця, що вже саме по собі досить симптоматично, бо  має своє відображення у вислові: « Я – початок, Я – кінець».  Отже, враховуючи це, чисел лишається 9. Їх можна назвати умовно планами, по скільки притча сама декларує щось подібне, описуючи умови проростання зерна.  У ній три умови-плани є безплідні і тільки четвертий дає плід. Ось ці три плани і є ключем до чисел символів. Лишилось відняти їх від 9-ти, і ми отримаємо 6-ть планів само посталого буття. Четвертий план є планом початку розгортання Буття, що символізують числа 30 і 60, так і планом, який приносить вищий плід – 100.

Числа 6 і 3 є сакральними числами у релігійних доктринах – уривок знань, який зберігся до наших днів, але було втрачено знання про їх походження і значення.

У наш час вони збереглись як знання про шість чакр людського тіла плюс сьома, яка вже презентує собою  область божественного (саме поступове проходження цих чакр приводить людину до просвітлення – до сьомої чакри); шість днів, на протязі яких Бог творив Світ (нажаль, три виявились фальстартом) і сьомий відпочивав; це демонструє юдейський символ менор (підсвічник) – 6+1; і шість променів і кутів у шестикутної зірки.  Все це відноситься до системи градації з 10-ти, яку вводить притча.

Можна тепер з деякою впевненістю припустити, що символи не є пустопорожньою фантазією, наліт якої їм надають сучасні релігії, а є певною системою знань можливо закладеною у них для їх збереження. Якщо відштовхуватись від цього, то, щоб передача знань через графіку спрацювала, вона повинна бути проста  (складна була б, або не зрозумілою і відкинутою, або сильно спотвореною)  однозначна і очевидна, і могла б легко визвати асоціації з тою ідеєю яка у неї була закладена, мабуть не простенькою пов’язаною з колесами, зірками, променями, частинами світу, рогами і до цього подібних примітивних асоціацій, якими наділено символи.

Для дешифрування символів потрібна епоха не кам’яного віку, а з достатньо розвиненою математикою, філософією, системою абстрактних понять поширених серед широкого загалу, щоб кінець кінцем визвати потрібну асоціацію. Епоха з рівнем знань відповідних, чи наближених тій, що породила ці символи.

Подивимось, які аналогії дістались  символам з минулого. Самі прості.

Символ Гора – скоріше за все – повернутий хрест; коловорот говорить за себе, може бути і сонце; колесо сансари теж – колесо; восьмикутна зірка – і зірка, і сонце(майже кругле) і всі сторони світу. Тепер добавте деяку фантазію, бажано релігійну, і ви отримаєте феєрверк значень і томи пояснень.

А тепер вгадаємо, яку асоціацію  визвала б у математика графіка цих символів, коли б він, нічого не підозрюючи, кинув би ненароком погляд на них через ваше плече і здивовано вигукнув: « Гей! Ти зацікавився графіком модуля числа. Чого б це?».

Так, мабуть по задуму, все повинно було і здійснитсь.  І коловорот і сансара і символ Гора особливо, і восьмикутна зірка – безпосередньо, напряму – всі вони є графіком модуля (я його називаю повним графіком модуля) абсолютного числа, у крайньому разі можуть з ним повністю асоціюватись.

                                                                      

Достатньо добавити до символу Гора систему координат, чи позначити їх стрілками у сансарі і ви отримаєте повний графік модуля числа, а восьмикутна зірка у вигляді квадратів безпосередньо є самим графіком, навіть з дотриманням математичних умов його існування. У математиці саме квадрат задає систему координат, а його діагоналі – потрібний нам графік. Таким чином асоціація не носить чисто сліпий суб’єктивний характер і не є нашаруванням релігійної фантазії, бо вже з самого початку не відноситься напряму до релігії, а до математики, у своїй основі далекої від релігійної екзальтації, яка може видати бажане за дійсне.

У повному графіку вигляд самих функцій і їх послідовна зміна цього вигляду могли налаштувати вас – якщо ви вивчали, чи просто цікавились релігійними доктринами Сходу – на відповідність їх певній схемі розгортання буття, певній ідеї-концепції, особливо якщо ви на щось подібне були налаштовані. Деяким додатковим фактором, що підтверджує такий підхід, служить графік функції у = х, що пронизує повний графік модуля числа, об’єднуючи в щось одне його верхню і нижню частину. Він якнайкраще відповідає умові якоїсь утаємниченої, не проявленої сили, прихованої у самому графіку, яка розгортається у буття, бо кінцевим результатом цього розгортання є та ж сила Х тільки вже з модулем /Х/.  Я – початок, Я – кінець.

 Виходячи з цього, очевидно, чому на протязі віків графік не був упізнаний. Модуль числа був уведений у математику тільки у середині 19-го століття, це вже у наш час він вивчається у середніх класах школи.

Суть доктрини, можна виразити коротко послідовністю з графіка:

                              (х) --- (-/х/) --- (-/-х/) --- (/-х/) --- (/х/)

(х) – утаємничена не проявлена Причина;  (-/х/) – поставання форм світу – Буття ((-/ /) – модуль; означає форму). Трансцендентне окутується саме в собі формою(точно  як  модулюється; як бачимо, підібрано точний математичний вираз того, що хотіли висловити); при цьому (х), як причина,  лишається  складовою форми. Таким чином вона проявляє в собі свою властивість само-модуляції, само поставання, само розгортання.

                                                                                    

Форма, з початку, є негативністю по відношенню до Утаємниченого, як любе «фізичне» є протилежністю трансцендентному; другий член (-/-х/) – форма,  в якій проявлена  сама скрита Причина, причому у негативній іпостасі по відношенню до самої себе як – (х) позитивне. Тут теж є чітка умова, яка з математичною точністю показує,  що  (-х) є тотожне (х) – тобто та ж прихована Причина, тільки іншої направленості – у стані проявлення.

 Ця точність обумовлюється присутністю ще одного – прихованого графіка(ось і умова прихованості і не проявленості, виражена  математичним методом). Це графік  функції у = х.  Він пронизує повний графік, об’єднує його в одне ціле і, являючись однією нерозривною лінією, має у собі дві різнознакові, різнонаправлені,  частини.  Дана умова не залишає ні найменшого сумніву в тому, що прихована Причина при певній розвинутій формі проявляється як суть – Сама! Як негативність. І весь цей процес формоутворення переслідує лише одну ціль – утворення цієї форми в якій вона може проявитись, і не лишає сумніву її початкова негативна направленість цієї проявленості.

Далі, з такою ж математичною точністю стверджується, що процес набуває характеру поступового розвитку у сторону зняття цієї негативної направленості – до позитивності форми і, в кінцевому підсумку, до позитивності себе – повернення до Себе з певним надбанням(модуль / /), що дає можливість стверджувати про проявлення – перехід з небуття у Буття скритої Причини самій у собі – кінцеве (/х/). Це проміжок розвитку відображений через члени  послідовності – (-/-х/) ----- (/-х) ----- (/х/); у графіку кінцеве  (/х/)  означає( з тою ж таки математичною відповідністю) – Абсолютне Значення (числа), того (х), що на початку було прихованим,  не проявленим і невизначеним.

 Таким чином сформулюємо це коротко:

прихована, не проявлена причина; -- далі – форма як негативність; --  потім -  розвинута форма з негативною внутрішньою складовою(подвійна негативність – проявлення самої Причини як(-)); -- в подальшому і до кінця поступовий розвиток і зняття негативності; -- і фінал – як певне надбання і проявлення.

Послідовність:

                    (х) --- (-/х/) --- (-/-х/) --- (/-х/) --- (/х/).

До графіка також мають відношення  коловорот і Сварга, які собою виражають, в даному випадку, певний напрямок руху, який відображає ідею поставання буття. Стовщення на символі Гора теж вказує напрямок  розгляду цієї схеми  і  початкову лінію; на цей напрямок руху вказує і синя Сварга і відповідний їй Коловорот. Жовта Сварга і інший Коловорот можуть виражати собою ідею оберненого руху – повернення до себе – руху проти потоку буття.

                                                                        

Сама послідовність графіка: (х) --- (-/х/) --- (-/-х/) --- (/-х/) --- (/х/) являє собою коло – завершеність, де (х) і (/х/) співпадають. Умова завершеності є ключовою умовою отримання знання – проявлення чогось. Крім того вона проявляє стан протилежностей (х) і (/х/), бо це у дійсності є протилежності які можна виразити як – знання і незнання. Таким чином пряма і обернена Сварга вказують на взаємопов’язаність протилежностей – знання і незнання. Якщо рухатись від незнання, то приходимо до знання, якщо від знання, то приходимо до незнання, тобто знання породжує, є причиною – незнання; а незнання породжує, є причиною – знання. Це показує циклічність проявів: періоди знання, так і незнання.  День і ніч Брами. Так і у самій верхній точці відбувається перехід від проявленості(знання) до не проявленості(незнання) – до нового кола поставання Буття.

Також ідею розгортання і згортання, прямого і оберненого руху виражає собою шестикутна зірка, яка є внутрішньою складовою графіка модуля числа. У її будові, як і у самому графіку модуля, прослідковується зв’язок  з числами притчі про сіяча - 30, 60, 100; 

Як видно з малюнка, шестикутна зірка – це трикутник з кутом 60°, що є частковим випадком кута графіка – 90°, який є виразником 9-ти планів поставання буття притчі. Тут також присутня певна зона, яка сумарно дорівнює 30° між кутами 90° і кутом 60° - відображення безплідних планів і не тільки. Кут у 30°є ще внутрішнім кутом  60°, і у такому значенні має відношення до… квантової картини Світу, про що буде сказано у інших статтях.

На малюнку не відображено ще кут у 100°, що відповідає числу 100 притчі, як її найвищий плід, тобто є «кінцем», а значить і «початком», і міг би бути основою для 90°,  як той – для 60°. Але це є область тільки мислима, поза проявленим, що є кут у 90°. Це є область утаємниченої Причини, це 10 – що випадає.

                                                  

 Органічною графікою шестикутної зірки є другий  малюнок, у якому вершина кожного трикутника розташована на горизонтальній стороні іншого. Тут добавилась точка – 0. Що вона собою уособлює. Це «початок» розгортання Буття, точка тла – основи, підґрунтя посталого Світу. Повний графік модуля числа демонструє, що верхнє – божественне – ніби втягується у цю нульову точку, трансформуючись – розгортаючись у буття, що символізує собою синій трикутник – 90°, у якому безпосередньо «матеріальному» світу припадає кут у 60°. Це відповідає руху вниз – падіння в «матерію». На відповідному етапі  розгортання, буття досягає своєї цілі – форми, у  якій  може  проявитись сама Причина – жовта  точка  на синій  лінії   -/-х/. З досягненням цієї цілі, Причина має можливість рухатись до себе, має можливість пізнати себе, що уособлює вже жовтий трикутник і жовта горизонтальна лінія цього трикутника це вже лінія завершення матеріального, вище неї досягається плід 100 – загальна ціль всього дійства, тобто ціль поставання Світу. На шість планів Причина опускається у «матерію», шістьма і піднімається – шість чакр, і сьома і далі – завершення.

В точці /х/ утаємничена  Причина отримує в собі  для себе певне надбання, що можна назвати – ароматом буття – бо «фізична форма» і саме Буття мають специфічну особливість своєї природи, яка пов’язана з самою Причиною, точніше, з її проявом як «матеріальність».

Далі іде злиття з собою як Небуттям, бо Світ – то тільки фрагмент себе непізнаного. Це, точніше, не злиття, бо досягнення знання себе вже є і миттю втрати себе – миттю незнання себе нового.  Тобто досягнення кута у 100° - цілковитого завершення /х/ – є повернення до стану (х) утаємниченості і незнання Себе, що одночасно  є «початком» розгортання іншого Буття через ту ж таки точку 0, яка є – тло – підґрунтя Буття.  

Таким чином іде вічний кругообіг  Причини Світу у собі, бо пізнати можна тільки те, що є обмеженим. Тому, само обмежуючи себе у собі у Світ, і може утаємничена Причина пізнати себе як фрагмент себе. Вічна череда «зупинок» у собі, вічна фрагментація себе, вічне самопізнання, що дає буття Світам.

Звідси напрошується висновок, що «наше» теперішнє буття є вже минуле – спогад себе Причиною світу, тобто ми живемо постфактум – це все вже здійснилось і завершилось. А нове – це ще тьма незнання, бо є незавершеним.

Ще шестикутна зірка виражає собою через зовнішні кути числа: 6 - гострі і 6 - тупі; а також через два трикутники: 3 і 3. Таким чином вона проявляє їх як - 33 і 66. Це числа символу інь-янь, які безпосередньо мають відношення до пустих планів і етапу розгортання форм. 

Тепер, після вище сказаного, якщо  подивитись на послідовність  графіка то видно, що повне коло до своєї  проявленості проходить скрита Причина (х).  Тому можна записати послідовність притчі в певному вигляді і порівняти її з послідовністю графіка.

                                                      (х) --- (-/х/) --- (-/-х/) --- (/-х/) --- (/х/);

                                                      10 --- 3*10 ----  6*10    -----   10*10

Тут 10 буде скритою Причиною; член послідовності (3*10) буде означати само поставання життя – форми; 6*10 – складна форма; 10*10 – загальна  фабула проявлення, проходження повного кола – всі 10 планів, що розкриває того істинного, хто «спасається», точніше – пізнає себе, хто   входить в негативність і, через поступовий розвиток, знімає негативність і повертається до себе, тобто скрита Причина – число 10.

 З даної послідовності чисел притчі можна припустити, враховуючи постулювання ними біологічного життя, що 6*10 символізує людину – п’ять органів чуття і свідомість – всього разом 6. Якщо взяти до уваги, що людина є матеріальна істота, а значить як «матерія» є негативна до трансцендентного( те саме стосується і 3*10 як форми) і зі свого народження є «суцільний гріх», то число 6 можна виразити як(-/-6/), тобто подвійною негативністю як формою, так і змістом. Але тут випливає деяка цікава річ. У виразі 6*10 – число 10 символізує скриту Причину, і очевидно позитивну і в її вищих аспектах ( це як х  без мінуса у -/-(х)/). Тоді, що ж проявляється в якості негативної направленості? Є тільки одне, що цьому відповідає і є носієм цієї направленості у людини у Світі – та ж свідомість.

Значить свідомість і є  проявлена прихована Причина у своїй негативності, коли вона  направлена суто саме на Світ.

Всі ці символи: восьмикутна зірка; шестикутна зірка(зірка Велеса, як її ще називають); Сварга; Коловорот; інь-янь(ви будете здивовані тим його виглядом, який зберігся саме у нас); і, особливо, такий простий і непримітний собою сивол - коло, який є рівнозначний за своїм значенням і інформаційним навантаженням з восьмикутною зіркою - всі вони є нашим надбанням, яке нам дісталось у спадщину - це знання, які важко переоцінити.

Ще на додаток.

Відповідно древній традиції, Божественне асоціюється з вогнем, а матеріальне – з водою. Якщо взяти повний графік модуля числа і зафарбувати зони Божественного і матеріального у відповідні кольори, то отримаємо прапор України і він повинен бути саме у такому положенні: жовте – Божественний вогонь – зверху, а земне – синє – знизу і ніяк інакше.